Рис. 1. Взаємозв’язок принципів раціональної організації виробничих процесів

Принципи раціональної організації виробничого процесу тісно пов’язані між собою, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання зазначених принципів зурахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення його ефективності. [3]
Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи, але оптимальні організаційно-технічні рішення вибирати за критерієм економічної ефективності.
У проектуванні виробничих процесів (наступний етап) також необхідно дотримуватися низки вимог (критеріїв), а саме:
- виробнича потужність має бути достатньою, щоб забезпечити виконання робіт (задач) у задані строки і з необхідною достовірністю вихідної інформації;
- економічна ефективність процесу має бути найбільша, тобто мінімальні витрати і висока якість виконуваних робіт;
- гнучкість виробничого процесу (можливість перебудовувати виробничий процес);
- пропускна спроможність має бути достатньою (не повинно бути вузьких місць, усі виробничі дільниці мусять мати однакову або кратну продуктивність);
- має бути забезпечена висока надійність засобів оброблення інформації і, відповідно, виробничого процесу (можливість функціонування в аварійних ситуаціях);
- максимальний ступінь уніфікації та стандартизації;
- ремонтопридатність (можливість швидкого усунення збоїв);
- безпека;
- промислова санітарія та гігієна.
Важливим у проектуванні виробничих процесорів є рішення про кооперацію (партнерство) та субпідрядників, про використовувані інформаційні технології та участь користувачів у інформаційному процесі.
Головну частину операційного процесу становить технологічний процес. Технологічний процес — це сукупність операцій з добування, перероблення сировини і матеріалів у напівфабрикати та виготовлення готової продукції. Розроблення технологічного процесу полягає в плануванні економічного методу або кількох методів виготовлення деталі або виробу. Метою розроблення технологічного процесу є забезпечення якості продукції (деталі), яка відповідає кресленням або специфікаціям.
Загальний порядок розроблення та формалізації технологічного процесу такий:
1. Занести до карти всі необхідні дані: найменування деталі, номер креслення, моделі та специфікації, найменування матеріалу, розміри деталі, дату.
2. Записати в карті всі операції в наміченій послідовності, звертаючи увагу на контрольні, транспортні операції та переміщення, під час аналізу яких може виникнути можливість деякі з них усунути, змінити послідовність виконання, скоротити маршрут і обсяг перевезень.
3. Визначити устаткування, на якому будуть виконуватися операції, а також цехи або дільниці, де виконуватиметься робота.
4. Визначити перелік необхідного для виробництва деталей технологічного оснащення (включаючи нестандартне), робочих та контрольно-вимірювальних інструментів.
5. Указати дані про необхідні подачі та режими різання в процесі оброблення заготовки, деталі. Також зазначається підготовчо-завершальний час як частина часу використання устаткування. [4, c.32]
Кожен технологічний процес може бути розчленований на певну кількість типових технологічних ланцюгів або операцій і поданий як технологічна схема.
У технологічній схемі спосіб виробництва (виготовлення) відображається шляхом послідовного опису операцій, що протікають у відповідних апаратах, машинах або іншому устаткуванні. Умовний розподіл процесів на фізичні, механічні та хімічні сприяє їх типізації та полегшує вибір найефективнішого способу перероблення сировини, обробки матеріалів, складання вузлів та виробів.
Будь-який технологічний процес можна розглядати як систему (рис. 12), яка має входи (склад сировини, її кількість, температура тощо) і виходи (деталі, вузли, готова продукція, їх кількість, якість та інші параметри).

Рис. 1.2. Схема технологічного процесу як системи.
Усі види технологічних та виробничих процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише внаслідок праці робітників. Праця являє собою доцільну діяльність людей, яка спрямована на видозміну і пристосування предметів природи до їх потреб. Кожний виробничий процес можна розглядати з двох боків: як сукупність змін, що їх зазнають предмети праці, - це технологічний процес, та як сукупність дій робітників із затратами нервово-м’язової енергії, що спрямовані на доцільну зміну предмета праці, - трудовий процес. Отже, існує безпосередній зв’язок між технологічним, трудовим і виробничими процесами. [1, c.52]
Трудовий процес — це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах. [5, c. 141]
Процес праці як доцільна діяльність реалізується в певній послідовності логічно пов’язаних раціональних прийомів, дій та рухів, які поєднуються в такі загальні етапи :
1) аналіз ситуації (проблеми, плану робіт, програми, технології, задуму тощо);
2) уявлення про технологію виконання роботи, можливі впливи чинників зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу;
3) підготовка робочого місця та забезпечення його всім необхідним (матеріально-енергетичними ресурсами, робочою силою, інформацією, технологією і т. д.);
4) виконання роботи — безпосередній трудовий процес;
5) оформлення результатів роботи;
6) здавання і впровадження (реалізація) роботи;
7) стимулювання результатів належно виконаної роботи.
Проектування продукції, яка сподобалася б споживачу, це справжнє мистецтво, а створення такої продукції - ціла наука. Для того, щоб спроектована і проведена компанією продукція "дійшла" до покупця, необхідні заходи у області менеджменту. Вийти на рівень виробників світового класу вдається фірмам, що успішно здійснюють швидку і гнучку інтеграцію всіх цих процесів. Основою успіху є не тільки спільна робота самих різних фахівців (маркетологів, розробників нової продукції, виробників і збувальників), але і тісна співпраця із споживачами і постачальниками. Для ефективного планування технологічного процесу необхідне чітке розуміння всіх плюсів і мінусів кожного виду цього процесу. Багато заводів використовують комбінації різних структур, наприклад, одні деталі випускаються по індивідуальному замовленню, інші - збираються на складальній лінії, а треті виготовляються серіями. Часто вибір виду виробничого процесу базується на прогнозі того, в який момент відбудеться така зміна попиту, чи потрібен буде перехід з одного процесу на інший. Подібні рішення вимагають глибокого розуміння якнайтонших нюансів всіх виробничих процесів, оскільки це дозволяє визначити, чи дійсно, застосувавши даний процес, можна виконати всі технічні вимоги, що пред'являються до конкретної продукції. Для цього потрібно систематично аналізувати можливості виробничих потужностей на кожному етапі обробки.
Отже, проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати принципи, але оптимальні організаційно-технічні рішення вибирати за критерієм економічної ефективності.
Використана література:
1. Альперин Л. Проблемы создания конкурентоспособного предприятия 21 века. // Стандарты и качество. – 2000. - №7. – С. 50-54.
2. Брикса А.Н. Программа – повышение способности конкурировать // Эко. – 2000. - №1. – С.141-143.
3. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.
4. Тарандушка Л.А. Розробка моделі системних процесів технологічної підготовки виробництва // МНПК «Наука і освіта 2005». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т.56. – С. 32-34.