| conf-cv | Дата: Середа, 15.12.2010, 10:36 | Повідомлення # 1 |
|
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Статус: Offline
|
Микитюк Мар’яна
Науковий керівник: Гомба Л.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці
Сутність консультування в діяльності організації
Сучасний ринок, його динаміка вимагає від бізнесу здобуття високих результатів в стислі терміни, ефективних інновацій, професійно розроблених і упроваджених змін. Але, інновації вимагають додаткових ресурсів, об’єм яких в кожній компанії обмежений. Це, в першу чергу, інформація, кваліфікований персонал, час. Співробітники кожної компанії мають досвід вирішення широкого кругу завдань, але не завжди володіють інформацією, достатньою для розробки і впровадження інноваційних рішень. Істотну допомогу у вирішенні проблем різного характеру можуть надати консультанти.Тому, постійний успіх властивий компаніям, здатним оперативно адаптуватися до змін. Нестримно змінюється ринок, споживачі, конкуренти, і той, хто стоїть на місці – неминуче відстає.
На сучасному етапі питання поняття консультування вже стало об’єктом дослідження таких зарубіжних вчених, як Д. Майстер, М. Кубр, Р. Джентл, М. Іванов, М. Фербер, Л. Зеко, Г. Верніков, Г. Васильєв, О. Дєєва, а також вітчизняних вчених, серед яких, В.Верба, В. Коростельов, Ю. Чернов, О. Трохимова, Ф. Хміль та ін.
Мета роботи полягає в тому, щоб детально ознайомитись з поняттям консультування, та його важливістю в теперішній час.
Для того, щоб досягти мети роботи необхідно виконати низку завдань:
• розкрити поняття «консалтинг», «консультування» та «консультант»;
• розглянути моделі і методи проведення консультування;
• дослідити та визначити суть їх діяльності.
Консалтинг – дуже складне багатофакторне соціальне явище, значення якого постійно зростає в міру розвитку суспільства, ринкових стосунків тощо [2, с.135].
Консалтинг – це комплекс знань, пов’язаних з науковим пошуком, проведенням досліджень, постановкою експериментів в цілях розширення наявних і здобуття нових знань, перевірки наукових гіпотез, встановлення закономірностей, наукових узагальнень, наукового обгрунтування проектів для успішного розвитку організації. Основним завданням управлінського консультування є допомога керівникам у вирішенні управлінських проблем.
Управлінське консультування широко застосовується в розвинених країнах, де ефективно працюють консультаційні фірми, і діяльність професіонала-консультанта стала звичною. Запрошення професійних консультантів стало однією із потреб культури ділової фірми; клієнт залучений до роботи з консультаційною компанією, бере участь в процесі консультування, що забезпечує високу ефективність всього процесу.
Консультування – це діяльність, яка здійснюється професійними консультантами і направлена на обслуговування потреб комерційних і некомерційних організацій, фізичних осіб в консультаціях, навчанні, дослідницьких роботах по проблемах їх функціонування і розвитку [5].
Під процесом консультування розуміють послідовну серію дій, заходів, що виконуються консультантом для досягнення позитивних змін усередині клієнтської організації, швидкого вирішення проблем або створення умов, при яких у клієнта з’явиться можливість зробити це самостійно.
Незважаючи на широке вживання термінів "консалтинг", "консультування", дискусія навколо трактування даних дефініцій триває. В літературі зустрічається навіть розрізнення даних понять.
Однак більшість дослідників, фахівців-практиків використовують ці категорії як синоніми і погоджуються, що консультування (від анг. сonsulting) — це надання професійних порад.
Тому далі пропонуємо управлінське консультування (management consulting) визначати як професійну діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад і технічної допомоги висококваліфікованими спеціалістами організаціям з метою сприяння ідентифікації їх управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень, впровадженні консультаційних рекомендацій. [2, с.6]
Недостатні знання наукових основ в управлінні, навиків управлінської діяльності часто заважають керівникам вчасно виявити недоліки організації і знайти правильні рішення. Особливо це характерно, наприклад, для України, де, не дивлячись на деякі успіхи в розвитку, консалтинг ще не набув належного поширення.
Основу управлінського консультування складають досягнення в економіці, соціології, психології і інших наук. Консультант – фізична або юридична особа, фахівець в конкретній області, який володіє знаннями, аналітичними і діагностичними навиками, здатний застосувати їх для вирішення проблем клієнта, на основі прийнятого рішення.
Професійний консультант разом із спеціальною освітою повинен мати великий досвід в цій сфері. Базою діяльності консультанта є відповідні знання, аналітичні здібності, володіння методами і технологіями сучасного управління. Однією з головних особливостей професійних консультантів є їх ситуативна гнучкість. Вони повинні розглядати ситуацію так, як це необхідно клієнтові саме в даний момент.
Продуктом консультаційної діяльності є консультаційна послуга, тобто яка-небудь порада, прогноз, можливо, рекомендація в межах інтересів клієнта. Вона відбивається в змінах клієнтської організації, здійснюваних спільними діями об’єкта і суб’єкта консультування, тобто клієнта і консультантів.
Клієнт повинен вимагати від консультанта інформацію, яка дає уявлення про характер виконуваних консультантом робіт, рекомендації і результати їх реалізації. Тут важливу роль має популярність компанії, її місце в рейтингах, наявність рекомендацій від попередніх клієнтів. За наявності даної інформації можна твердити про надійність консультаційної фірми (консультанта) [3].
Якість послуг відрізняється не лише у різних консультантів, але може мінятися в однієї і тієї ж фірми. Консультанти повинні:роз’яснювати клієнтам суть і характер проблем, що стоять перед ними; повідомляти клієнтів про будь-які сумніви, які у них є відносно можливості вживання рекомендації; дати об’єктивну характеристику реалістичності їх рішення; показати необхідні умови і альтернативні шляхи вирішення проблем [1, с.138].
Важливою рисою консультаційного продукту є те, що його якісні показники продовжують формуватися і в процесі післяпроектного обслуговування.
Клієнтові може знадобитися допомога консультантів з одної або декількох проблем, при описі яких необхідно враховувати рекомендації про їх віднесення до того або іншого виду консультаційних послуг, прийнятим в міжнародній практиці.
При самостійному визначенні проблеми клієнти стикаються з певними труднощами. Часто вони не здатні побачити причини нестабільності ситуації, а це приводить до неправильного визначення проблеми, а, отже, до втрати часу і додаткових матеріальних витрат.
Інтенсивна професійна допомога на тимчасовій основі – неможливість призначення своїх фахівців для вирішення проблеми.
Неупереджений погляд зі сторони – незалежність від організації дозволяє консультантові бути об’єктивним.
Навчання за допомогою консультування – отримання особливих знань та освоєння методів консультанта, використовуваних для виявлення проблем і здійснення якісних змін.
Допомога в розробці рішення – через обмеженість можливостей людини, недолік інформації, консультант може допомогти керівникові розробити найбільш прийнятне рішення для даної ситуації, виступити своєрідним джерелом інформації.
Обгрунтування рішень, прийнятих керівництвом, – використання авторитету консультантів, обгрунтування рішення при сильному опорі з боку опонентів.
Для найбільш ефективного використання консультаційних послуг консультанти-професіонали повинні відповідати загальним критеріям професіоналізму з позицій знань і умінь, етичних норм і особистих якостей.
Серед консультаційних компаній, що працюють на ринку можна виділити такі:
Квазіконсультаційні компанії: не мають постійного штату консультантів або консультантів з фіктивною юридичною освітою, малі консалтингові фірми - чисельність персоналу від 3 до 20 чоловік, середні та великі консалтингові фірми - штат працівників від 20 до 200 чоловік.
Отже, основними передумовами ефективного управління і успішної реалізації консультаційного проекту є:
1. Знання процедури пошуку і вибору консультаційної фірми (консультанта);
2. Узгодження сторонами і включення в контракт формулювання проблеми, об’ємів і термінів виконання роботи, прав і обов’язків сторін відповідно до вибраної моделі консультування, принципів оплати праці тощо;
3. Формування команди для роботи за проектом з фахівців високого професійного рівня;
4. Оперативна обробка, аналіз інформації, управління і контроль за ходом реалізації проекту.
Методи консультування визначають такі форми консультування: експертне, процесне і повчальне. Форма консультування визначається в залежності від вирішуваної проблеми, особливостей клієнтської організації, якостей консультантів (навиків, досвіду, особових якостей).
Експертне консультування. Клієнт сам формує завдання, в ролі експерта виступає консультант-фахівець. Недолік цієї моделі в тому, що консультант розробляє рекомендацію без проведення самостійного аналізу ситуації. Реалізує зміни, знову ж таки, сам клієнт. Використовувати дану форму доцільно при необхідності здобуття знань за стандартними процедурами і нормативами.
Повчальне консультування. Консультант не лише збирає ідеї, аналізує рішення, але і готує грунт для їх виникнення, надаючи клієнтові відповідну теоретичну і практичну інформацію у формі лекцій, тренінгів, ділових ігор, конкретних ситуацій тощо.
Процесне консультування. Консультанти на всіх етапах проекту активно взаємодіють з клієнтом, спонукають його висловлювати свої ідеї, думки, пропозиції, критично співвідносити з пропонованими ззовні ідеями, проводити за допомогою консультантів аналіз проблем і прийняття рішень. При цьому роль консультантів полягає в зборі цих зовнішніх і внутрішніх ідей, оцінці рішень, отриманих в процесі спільної з клієнтом роботи, і приведенні їх в систему рекомендацій. Цей підхід є найбільш ефективний.
Для визначення необхідної міри залученості клієнта в діяльність консультанта треба порівнювати витрати часу клієнта і результати консультаційних робіт.
Ефективність роботи консультанта дорівнюватиме нулю, якщо клієнт в ній не бере участь. При зростанні залученості клієнта ефективність зростає до певної точки, після якої починає падати, що означає: клієнт починає виконувати за консультанта його роботу.
Зрозуміло, що мінімальна залученість клієнта має бути при реалізації спеціальних проблем, максимальна – при вирішенні стратегічних завдань.
Отже, консалтинг — це кваліфікована допомога незалежних спеціалістів при вирішенні управлінських проблем підприємств. Управлінське консультування - професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад і технічної допомоги висококваліфікованими спеціалістами організаціям з метою сприяння ідентифікації їх управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень, впровадженні консультаційних рекомендацій.
Менеджмент-консалтинг, який є особливим видом консультаційної діяльності, має специфічні професійні ознаки. Основними характерними рисами роботи консультантів з управління є: загальна ерудиція та компетентність, незалежність та неупередженість, рекомендаційний характер пропозицій і конфіденційність. Оцінка результатів роботи консультантів може здійснюватися за допомогою трьох основних методів.
– порівняння діяльності консультанта з вимогами до його роботи, визначеними в контракті.
– оцінка вкладу консультанта в підвищення економічної ефективності роботи клієнтської організації.
– визначення реальних змін, що виникли в результаті залучення консультанта (нові можливості персоналу організації, нові системи, нова поведінка, нові програми, нові проекти). Література: 1. Алешникова В.И. Использование услуг профессиональных консультантов [Текст] / В. И. Алешникова. – М., 1999. – 341 с.
2. Коростельов В.А. Управлінське консультування: Навч. Посіб. — К., 2003. – 104с.
3. Консалтинг і консалтингові послуги [www.probank.net.ua/page/articles.html]
4. Сидорук Є. Консультування як невід’ємна функція в діяльності організації [http:// www. consulting. ru]
5. Ткач Р.М. Основи психологічного консультування [http://chitalka.info/up_31/index.html]
|
| |
| |
