Олеся Савченко
Наук. кер .— к.ек.н., доц., Лозовський О.М.,
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Вінниця
ПРОБЛЕМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
Трансформація економіки України в напрямку міжнародної спільноти передбачає формування ефективного механізму реалі¬зації економічних можливостей людей у межах системи суспільного вироб¬ництва. Багаторічний досвід ефективної роботи в напрямку результативного господарювання свідчить про важливе місце в ній саме трудового потенціалу. Це вимагає побудови розвинутої системи менеджменту персоналу, що дасть змогу активувати кадрову політику, спрямовану на задоволення потреб органі¬зації у кваліфікованій робочій силі.
У сучасній економічній літературі аналізу проблем формування, розвитку і використання кадрового потенціалу приділяється багато уваги. Дослідження в цій галузі вітчизняними фахівцями знайшли своє відображення в працях таких учених, як В.В. Онікієнко , Д.П. Богиня , O.A. Грішнова , A.M. Колот, М. Саєнко та інших. Однак, в умовах сучасних динамічних перетворень з'являються нові особли¬вості і напрямки розвитку механізму ефективного використання кадрового потенціалу, які вимагають глибокого вивчення.
Поза увагою часто залишається головна складова кожного виробничого процесу — жива праця. Саме її ресурси визна¬чають рівень економічного розвитку та формують трудовий потенціал держа¬ки [1, с. 12].
Поняття і склад категорій виникали залежно від напрямку соціально-економічного розвитку суспільства і продовжують формуватися, відображаючи його реальний стан. На сучасні тенденції розвитку кадрового потенціалу підприємства впливають дві основні групи чинників:
• зовнішні (тенденції в економіці держави, демографії, технології, конкурентній боротьбі, політиці та юриспруденції );
• внутрішні (планування потреби в кадрах, набір потрібних кандидаті;якісна оцінка працівників, підготовка кадрів, планування їхнього руху та нагородження).
Промисловість і будівництво - центральні, матеріальноутворюючі галузі, які відіграють ключову роль у будь-якому суттєвому підйомі економіки України, що неможливо без інвестицій в основні складові виробничого циклу. Це стосується як матеріально-технічного, так і безпосередньо кадрового потенціалу. Основною проблемою залишається складність у порядку формування професійного, кваліфікованого кадрового ресурсу для забезпечення висоефективного розвитку підприємств.
Сьогодення спонукає виробника до розуміння базових економічних механізмів ринку. Тому планування вимагають не лише виробничі показники діяльності підприємства, а й трудові, які є передумовою формування ефективної кадрової політики.
Кадрова політика - це складний організаційно-економічний процес, який включає низку важливих заходів і процедур з пошуку і формування кадрового потенціалу; забезпечення умов його розвитку і вдосконалення; тощо. Кадрова політика в промисловості та будівництві вимагає:
• планування та оптимізації чисельності та структури кадрів;
• забезпечення умов становлення людського потенціалу щодо професійного росту [ 1, с.10].
У вимогах стандарту ISO9001:2000 у п. 6.2.2. зазначається, що організація повинна:
1. визначати необхідний рівень компетентності для персоналу, залученного до робіт, що впливають на якість продукції;
2. організувати підготовку або вживати інших заходів для задоволення цієї потреби;
3. забезпечувати мотивованість працівників шляхом обізнаності персоналу у доцільності та важливості своєї діяльності і щодо внеску в досягнення цілей у сфері якості;
4. реєструвати дані про освіту, професійну підготовку, кваліфікацію та досвід роботи .
В промисловості та будівництві, як і в більшості інших галузей економіки України, наслідком недосконалої системи відносин професійно-технічної освіти і виробництва є відсутність кваліфікованих працівників, що призводить до низької якості виконаних робіт.
Склалася парадоксальна ситуація: підприємства страждають від нестачі кваліфікованих кадрів, а навчальні заклади - від нестачі замовлення на їх підготовку. Ця проблема потребує термінового вирішення, оскільки вона впливає на перспективи розвитку промислово-будівельного комплексу України.
Побутує думка, що виробництво відокремлене від професійного навчання. На нашу думку, ця позиція є помилковою, оскільки будь-яка трудова активність має починатися з концепції трудового виховання, яка включає такі основні положення:
• забезпечення професійно орієнтованої підготовки майбутніх кадрів шляхом наближення професійного навчання до виробничого процесу;
• засвоєння елементарних моральних норм поведінки у колективі та самостійної трудової діяльності [7].
Отже, згідно проведеного дослідження, з метою вирішення проблеми кадрового забезпечення, на нашу думку, необхідне укладення міжгалузевої багатосторонньої угоди між відповідними регулюючими державними органами, підприємствами промислової та будівельної галузей, а також спеціалізованими профільними навчальними закладами, що надасть кадрів для своїх потреб.
Список використаних джерел:
1. Близнюк В.В. Людський капітал як фактор економічного розвитку // Економіка і прогнозування. – 2006. - №2.
2. Кирич Н. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації діяльності підприємств // Україна: аспекти праці. – 2008. - №3.
3. Колєшня Л. Підготовка фахівців у ринковій економіці // Україна: аспекти праці. – 2007. - №4.
