Можна стверджувати, що менеджмент якості стає у наш час провідним менеджментом фірм. Сьогодні жодна фірма, не просунута в області менеджменту якості і екології, не може розраховувати на успіх в бізнесі і яке-небудь суспільне визнання. У XX ст. все більше починає розвиватися уявлення про права споживача, зокрема, про право на повну і достовірну інформацію про якість товару, що купується. У свою чергу, вимоги споживача до товару окреслюють границю його якості. Загальними такими вимогами є економічність, функціональність, зручність, естетичність та безпека.
Дана тема є актуальною, тому що проблема якості продукції та послуг вітчизняного виробника хвилює всіх. Можна зазначити, що якість товарів національного виробника грає першочергову роль у визначенні рівня життя в країні, її конкурентоспроможності на міжнародному ринку, стабільності національної валюти, тобто є чинником національної безпеки.
Великий внесок у розробку теорії управління якістю продукції зробили вітчизняні та іноземні вчені. Так, А. Шухарта на заході називають батьком сучасної філософії якості. Він зробив істотний вплив на Е. У. Демінга (роботи цього американського науковця-економіста стали теоретичною основою загального менеджменту якості) і А.Фейгенбаума, який став автором концепції комплексного управління якістю, яка нині є еталоном системи менеджменту якості на підприємстві та лежить в основі міжнародних стандартів ISO.
Серед вітчизняних вчених, які присвятили свої роботи цьому питанню, можна виділити О.Б. Чернегу, С.М. Коваленко та ін.
Метою написання статті є вивчення сучасного стану менеджменту якості, державне регулювання та перспективи його подальшого розвитку.
На кожному етапі розвитку суспільного виробництва існують специфічні вимоги до якості продукції. На ранніх стадіях становлення промисловості основними вимогами до якості були точність і міцність. Масштаби виробництва дозволяли проводити перевірку кожного виробу.
По мірі розвитку промислового виробництва продукція ставала усе більш складною, тобто число її характеристик (вимог до якості) постійно зростало. Постало питання перевірки не окремих властивостей виробу, а його функціональної здатності в цілому. Таким чином, почала формуватися система контролю якості продукції, суть якої полягала у виявленні дефектної продукції і вилученні її з виробничого процесу.
Головною умовою підвищення конкурентоспроможності продукції при виході на іноземний ринок є забезпечення її відповідної якості. Донедавна основну роль у підвищенні якості продукції відігравала фізична праця. Нині ця проблема не може бути вирішена без участі науковців, менеджерів, інженерів.
Інтегрування в європейське й світове співтовариство вимагає ретельної підготовки, бо від цього залежить і виживання наших підприємств. Світовий економічний форум опублікував "Глобальний огляд конкурентоспроможності за 2009-2010 роки". У рейтингу, що охоплює 133 країни, Україна посіла 82-ге місце, опустившись за рік на 10 позицій. Найбільш конкурентоспроможною була визнана Швейцарія, що посунула на друге місце США [3]. Це можна пояснити тим, що країна зіткнулася з серйозними проблемами, пов'язаними з різким падінням попиту на експортну продукцію, девальвацією гривні і руйнуванням фінансової системи. Саме тому нашим підприємствам, в тому числі ККВП «Ліна», необхідно якнайшвидше підтягуватися до світового рівня якості. Як результат, ця проблема набула загальнодержавного економічного статусу. Тому, деякі підприємства і почали застосовувати сучасні методи підвищення якості, які базуються на принципах всеосяжного управління якістю (TQM).
Оскільки у процесі «створення якості» бере участь практично вся організація, у ній не може бути відповідальним за якість якийсь один спеціальний підрозділ. Це і було покладено в основу концепції загального управління якістю (TQM), що сьогодні вважається найбільш прогресивним в удосконаленні якості продукції і послуг.
Для підвищення конкурентоспроможності продукції і покращення системи управління якістю на нашому підприємстві ККВП «Ліна», сферою діяльності якого є торгівля і виробництво, менеджментом вищого рівня було застосовано низку принципів. А саме:
1) Залучення працівників. Саме працівники є основою організації в цілому, тому їхнє залучення дає змогу використовувати їхні здібності на користь організації.
2) Орієнтація на замовника. Наше підприємство залежить від споживачів і тому потрібно розуміти поточні та майбутні потреби споживачів, виконувати їхні вимоги і прагнути до перевищення їхніх очікувань.
3) Взаємовигідні стосунки з постачальниками. Корпоративні зв’язки між підприємством і постачальниками є взаємозалежними, тому взаємовигідні відносини підвищують спроможність обох сторін підвищувати цінності.
4) Лідерство. Керівникам слід створювати та підтримувати таке внутрішнє середовище, в якому персонал може бути повністю залучений до виконання завдань, що стоять перед організацією.
5) Системний підхід до управління. Якщо кожен процес розглядати і керувати ним як цілою системою, тоді на підприємстві досягнення цілей відбувається результативніше та ефективніше.
6) Прийняття рішень на підставі фактів. Ефективні рішення приймають на основі аналізу даних та інформації.
7) Постійне поліпшення підприємства в цілому є незмінною його метою.
Система менеджменту якості на ККВП «Ліна» побудована відповідно до цих принципів, стає для керівництва могутнім інструментом керування підприємством. Комплексне застосування цих принципів дає ряд переваг, у тому числі:
- підвищення ступеня задоволення споживача;
- утримання вже наявних споживачів;
- можливість розширення мережі клієнтів;
- ефективний добір нового персоналу;
- підвищення ефективності витрат;
- підвищення продуктивності праці, тощо.
Важливо відзначити, що TQM - це перш за все філософія, спосіб відношення до роботи. І впровадження його треба починати з навчання і виховання співробітників. Культура якості - це результат тривалих зусиль, нагорода за яких - сильні конкурентні позиції на ринку.
В Європі, як і в усьому світі, значно посилилась соціальна орієнтація провідних компаній. Відзначається активізація вдосконалення цих компаній на засадах концепцій загального управління якістю та моделей досконалих організацій, що зорієнтовані на перевищення норм міжнародних стандартів та досягнення найкращих результатів і високого рівня конкурентоспроможності. Одночасно широке поширення одержали міжнародні стандарти на системи менеджменту (IS0 серій 9000 та 14000, ОНSАS 18000, SА 8000 тощо). Європейська комісія (ЄК) вважає, що практика управління якістю стала ключем до подальшого розвитку конкурентоспроможності Європи на глобальному ринку і підвищення якості життя європейців [2, с.30].
В наш час, впровадження сучасних моделей системи управління якістю в Україні вкрай незадовільні. В Італії системи управління якістю за стандартом ISO 9001 впроваджено на 100 тисячах підприємств і організацій, а в Україні цей показник близько 2 тисяч, і ця цифра практично не збільшується, а опитування фахівців підприємств, що впровадили такі системи, показує їх незадоволеність результатами впровадження в 60—80% випадків (подібна ситуація у більшості країн СНД) [2, с.32].
З одного боку, така ситуація пов’язана з відсутністю необхідних знань у сфері управління якістю. На підприємствах не проводять роз’яснювальних робіт, немає системи підготовки фахівців, що призводить до неправильного ранжування цілей керівництвом: прибуток, витрати, якість. З іншого боку, деякі підприємства намагаються інтерпретувати систему менеджменту якості TQM якнайзручніше для себе. Тобто, вибирають ті елементи, які не вимагають додаткових витрат і відповідають діючим стандартам. Тим більше, що інвестування в якість належать до довгострокових вкладень і не кожен підприємець має бажання працювати на перспективу.
Отже, для вирішення проблем, що пов’язані з управлінням якості насамперед потрібно здійснювати моніторинг упровадження і сертифікації систем управління якістю. Адже одержання сертифікату відповідності є гарантією високої культури виробничо-збутового процесу та прав споживачів. Цим займаються спеціалізовані фірми за контрактом. Яким чином цього досягти?
На нашому підприємстві ККВП «Ліна» потрібно:
По-перше, удосконалювати розпочату підготовку фахівців з якості. А для самовдосконалення системи управління якістю покладена Модель досконалості Європейського фонду управління якістю (ЕРQМ), що є на сьогодні найефективнішим інструментом оцінювання і постійного вдосконалення підприємств і організацій.
По-друге, з метою стимулювання робіт із впровадження систем управління якістю надавати консультаційні послуги щодо створення систем управління консалтинговими фірмами.
По-третє, збільшення частки попереджувальних витрат і зменшення всіх інших можна досягти за допомогою підвищення рівня інформованості як керівників, так і службовців.
По-четверте, удосконалювати виробничу базу, використовуючи найновішу техніку та методику.
По-п’яте, розширювати національну та регіональну кооперацію, що полегшить обмін інформацією та досвідом між новими та сертифікованими підприємствами.
Реалізація цих заходів дасть можливість використовувати такі переваги:
- стабільний випуск продукцiї високої якості;
- розширення ринків збуту;
- поліпшення відносин із партнерами, споживачами та формування високого iмiджу підприємства;
- випуск безпечної харчової продукції; поява додаткових можливостей для інвестування;
- можливість подолання нетарифних бар’єрів для просування продукцiї підприємства на світовий та європейський ринки.
Таким чином, на прикладі ККВП «Ліна» ми можемо спостерігати, як поступово в нашій країні створюються сприятливі умови для ефективної реалізації політики менеджменту якості та впровадження систем управління якістю на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів ISO. Одержання сертифікату відповідності є показником конкурентоспроможності на вітчизняному ринку серед інших країн.
Переваги у бізнесі, які надає підприємствам впровадження навіть елементарної моделі системи управління якістю, добре відомі. Це спонукає організацію до вивчення, задоволення та передбачення потреб споживача, дисциплінує працювати «строго за регламентами», чітко розподіляє відповідальності та повноваження, тобто ліквідує дублювання функцій і пов'язані з цим витрати, має попереджуючий ефект, ліквідує причини невідповідностей (а не лише самі невідповідності), що збільшує ефективність роботи.
Нова модель управління підприємством починає базуватись не на кількості виробленої продукції, а на її якості. Задоволення потреб споживачів стає основою політики керівників підприємств. Процеси в Україні щодо сфери менеджменту якості та її пріоритетного місця з часом відповідатимуть світовим. Повільно, але впевнено наша держава виходить на новий рівень економічного розвитку.

Список використаних джерел:
1. Суспільне стимулювання підприємств до вдосконалення/Калита П.// Світ якості України. – 2004. – №4. – С. 123 – 126.
2. Сходження до європейської досконалості/П. Калита// Світ якості України. – 2005. – № 6-7. – С. 140 – 143.
3. Новини України і світу: [Електрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.newsru.ua/arch/09sep2009/finance/index.html.
4. Система управління якістю: ДСТУ ISO 9001:2001 (ISO 9001:2001,ІДТ): [Електрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.tmv.com.ua/ru/dokuments/str199/2658/html.