Незважаючи на наслідки світової кризи 2008 року, активно продовжує розвиватися такий вид діяльності, як франчайзинг. І чим більшої популярності набуває той чи інший бренд, тим більш прибутковим та поширеним він стає.
Метою даної роботи є розгляд ефективності використання франчайзингу для функціонування підприємства, оцінка тенденції його розвитку в Україні та визначення перспективи щодо просування вітчизняної торговельної марки за кордон.
Франчайзингові відносини виникли та розвиваються ще із середини минулого століття. Однак спочатку поняття франчайзингу мало дещо інше значення і означало в перекладі з англійської мови «franchises» - відведені для торгівлі місця.
На сьогодні франчайзинг – один із різновидів побудови мережі підприємств, особливість якого полягає в тому, що власник торгової марки або бізнесу (франчайзер) патентує і продає інструкцію про те, як зробити ідентичне підприємство (франшизу). А франчайзі – підприємець, який купує цю інструкцію, - повинен чітко її виконувати. Мережа розвивається у вигляді піраміди, де франчайзер стоїть на рівень вище, контролюючи діяльність усіх підприємств франчайзі, який використовує його ім’я, стилістику, якість продукту тощо [3; 5].
Розвиток таких відносин став об’єктом дослідження в роботах відомих вітчизняних і закордонних вчених: О.А. Александрова, В.І.Ляшенка, В.І. Терехова, Н.М. Широкобокова, Е.Т. Кошелеві, В.В.Шкромада, Б.Сміта, М.Мендельсона, Дж. Стенворда та ін. [2].
Розглянемо переваги та недоліки франчайзингу для сторін відповідного договору.
Для власника компанії франчайзинг дає можливість: швидко збільшити ринки збуту; підвищити обсяги продажу, не витрачаючи на це коштів; підвищити довіру до якості продукту компанії та її товарного знаку тощо. При цьому, франчайзер повинен слідкувати за кваліфікованістю своїх франчайзі, адже це може істотно зіпсувати репутацію всієї мережі. Тому франчайзери ставлять свої вимоги: наявність досвіду в даному виді бізнесу, вимоги до персоналу, наявність власного приміщення тощо. У деяких випадках як контролерів застосовують консалтингові компанії [4].
Переваги франчайзингу для франчайзі – за мінімальних капітальних вкладень він отримує можливість працювати за прописаними і перевіреними моделями бізнесу і всебічну підтримку досвідченого франчайзера.
Плата за франчайзинг зазвичай залежить від обігу - 0-15 % та від типу бізнесу. Взагалі, плата поділяється на роялті, сервісне обслуговування, сервісну плату, маркетингову плату та додаткові послуги.
За даними Асоціації франчайзингу, в Україні найдешевший варіант входження у даний бізнес починається з 25 тисяч доларів, а максимальна вартість може обчислюватись мільйонами, тоді як за кордоном ці показники значно нижчі [1].
Розвиваючими сегментами франчайзингового бізнесу в Україні є торгівля, громадське харчування й послуги для споживачів (лідером є “Джинси Суперціна” – 255 магазинів). У складі нових напрямків – готельний бізнес (Всеукраїнська молодіжна холдинг-організація), мийка автомобілів (“Мий авто”) і діловий туризм, коли компанія бере на себе організацію зустрічей, семінарів, конференцій та ін. (“Новий стандарт ділових подорожей”).
По франчайзинговій схемі працюють супермаркети, магазини одягу, косметики, мобільного зв’язку, автомобілів, іграшок, кіоски тощо [3].
Найбільшого розвитку в Україні досяг товарний франчайзинг. Кількість таких торгових точок станом на 31.12.2009 р. складає 8594. Найбільшим представником є ТМ “Наша ряба”, на яку працюють більше 1000 торгових точок.
Друге місце по кількості власників франшиз займають заклади громадського харчування – 44 мережі й 576 точок. Найбільшим франчайзером в цьому секторі є ТМ “Піцца Челентано” – 57 ресторанів (див. Рис. 1).

Рис.1 Структура ринку франчайзингових послуг в Україні за 2009 рік.

На третьому місці - сегмент послуг, і головним його монополістом є ТМ “ТНК” – 1230 торгових точок.
За результатами рейтингу “Франчайзингові мережі в Україні. Кращий франчайзер 2009” ділового тижневика «Контракти» визначено переможців в таких номінаціях:
1. Франчайзер у сфері громадського харчування – ТМ “Піцца Челентано” “Системи швидкого харчування”;
2. Франчайзер у сфері торгівлі непродовольчими товарами – ТМ “Джинси Суперціна”;
3. Франчайзер у сфері торгівлі продовольчими товарами – ТМ “Наш край”;
4. Франчайзер у сфері послуг – ТМ Un Momento;
5. Найбільш швидкозростаюча мережа - ТМ “Джинси Суперціна”;
6. Найширша мережа – ТМ “Япі”, компанія “Системи швидкого харчування”;
7. Народна мережа – ТМ ACCESSORI;
8. Найдоступніша мережа – ТМ “Паркетний світ”;
9. Найнаполегливіший іноземець – FINN FLARE [6].
Слід відмітити, що більшість українських підприємств надають перевагу співпраці із західними франчайзерами. Це пояснюється престижністю, прибутковістю, підвищенням якості бренда, а також підтримкою з боку закону.
Отже, до основних проблем, які перешкоджають широкому використанню франчайзингових схем в Україні, на відміну від інших країн світу з більш розвинутою ринковою економікою, можна віднести:
- недосконалість нормативно-правової бази, зокрема відсутність спеціалізованих нормативно-правових актів, які б регулювали відносини франчайзингу. Оскільки на даний момент відносини франчайзингу регулює лише Цивільний кодекс України [5];
- відносно висока вартість франшиз поряд з низькою купівельною спроможністю покупців (їх вартість складає мінімум 25 тис. доларів);
- відсутність детальної інформації про франчайзинг, а як наслідок і кваліфікованих кадрів – ця проблема тісно пов’язана із першою, адже договір франчайзингу дуже часто містить неточності, які можуть підірвати репутацію франчайзера (зокрема про договір субфранчайзингу, вимоги до кваліфікації кадрів, включення до франчайзингових платежів додаткових витрат та ін.);
- дуже складні умови для організації бізнесу в плані різного роду стимулювання з боку державної влади (складана процедура реєстрації, великий податковий тягар – особливо за проектом нового Податкового кодексу) тощо.
Всі ці умови сприяють тому, що франчайзерів в Україні набагато більше ніж покупців. Тому, для початку пропонуємо затвердити спеціальний закон, який би регулював відносини франчайзингу, проводити роз’яснювальну роботу з потенційними партнерами та поширювати інформацію про франчайзинг.

Література:

1. Ляшенко В.У., Кошелев Е.Г. Розвитие франчайзингового режима в Украине / В.У. Ляшенко // Вісник економічних наук України. – 2007. -№1 – С.79-85.
2. Терехов В.І. Франчайзинг як форма міжнародного трансферту технологій / В.І. Перехов, Л.В. Максимчук, О.О. Бадзим // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №7(73) - С. 15-23.
3. Шкромада В.В. Застосування франчайзингових систем у готельному бізнесі в умовах української економіки / В.В. Шкромада, Т.П. Бут // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. - №12 – С. 24-27.
4. Широбокова Н.М. Договір франчайзингу / Н.М. Широбокова // Держава та регіони. – 2006. - №5 – С.448-451.
5. Офіційний Веб-сайт Верховної ради України //http:/www.rada.gov.ua
6. Веб-сайт ділового тижневика «Контракти»//http:/www.kontrakty.com.ua