Наук. кер. –к.е.н., доц. Хачатрян В.В., Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця
Показники фінансової рівноваги підприємства як індикатори діагностики кризового стану підприємства
Актуальність теми. На сьогодні дослідження фінансової рівноваги підприємства є надзвичайно актуальним. Адже саме воно є одним з найважливіших ознак фінансового стану підприємства, за допомогою нього можна провести ефективну діагностику ймовірності банкрутства. В свою чергу методи діагностики банкрутства в основному базуються на використанні показників, що характеризують фінансовий стан підприємства і його фінансові результати, а отже, його фінансову безпеку. Подолання проблеми банкрутства залежить від його своєчасного виявлення та розробки і впровадження відповідних антикризових заходів, які дозволять подолати кризу, відновити ліквідність та платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства. Однією з найбільш істотних проблем є оцінка критеріального рівня показників, що дозволила б адекватно визначати високий рівень загрози банкрутства для промислових підприємств України. Також проблема полягає в тому, що заданий критеріальний рівень показників, які використовуються для оцінки загрози банкрутства, є універсальним для всіх галузей і не дозволяє визначити відносний рівень фінансової стійкості конкретного підприємства, порівняно з іншими підприємствами. Метою даної статті є вивчення існуючих методик оцінки рівня фінансової безпеки, їх характеристика, виявлення недоліків та надання рекомендацій щодо їх вирішення. Також були поставлені завдання охарактеризувати і розглянути можливі варіанти запобігання банкрутства на підприємстві. Аналіз наукових досліджень. В Україні дослідженнями фінансової стійкості та діагностики банкрутства промислових підприємств займаються Г.А. Албул, Н.П. Фокіна, О.В. Гребенікова, А.Г. Загородній. Серед іноземних дослідників, які займаються розробкою моделей діагностики банкрутства, можна виділити таких науковців, як Е. Альтман, Р. Таффлер, Г.В. Савицька, В.Н. Эйтингон. Аналіз змісту запропонованих ними моделей діагностики банкрутства більш детально здійснюється в основній частині роботи [5, с. 23]. Виклад основного матеріалу. У зарубіжній і вітчизняній практиці розроблені і використовуються багатофакторні моделі, найвідомішими з яких є моделі Альтмана, Спрінгейта, Таффлера, Лісу, Давидової та Бєлікова. В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних(факторів впливу). У роботах відмічається, що дослідження точності прогнозування банкрутства в умовах економіки України з використанням зазначених моделей виявило надто низьку їх здатність до оцінки реального фінансового стану національних підприємств і прогнозуванню їх банкрутства. Крім того зазначено, що реалізація цих моделей залежить від конкретних умов господарювання, а отримані кількісні критерії класифікації фінансового стану залишаються здебільшого невизначеними відносно об’єктивно існуючих на певний момент реалій [4, с.62]. Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників: 1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) – Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності. 2. Коефіцієнт фінансової стійкості – Кф.с – що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування. 3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами – Кзвз – показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу. 4. Коефіцієнт ефективності використання активів – Кеа – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. 5. Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) – Кевк – показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій. 6. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів – Кн/об – характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів. (див. табл.1) За допомогою цих фінансових коефіцієнтів оцінюється ймовірність фінансової кризи підприємства і його банкрутства [2, с.26]. Чим вище значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Співвідношення позикового і власного капіталу. Як і перераховані вище коефіцієнти, цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Показник має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 30 коп. позикових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інше найменування цього коефіцієнта – коефіцієнт покриття відсотка). З його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит. Можна сформулювати правило, яке застосовують для підприємств будь-яких типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою автономністю, оскільки таке підприємство з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери, інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів [1, с.51]. Таблиця 1 Аналіз показників фінансової стійкості підприємства № п/п Показники Індекс показника Порядок розрахунку показника Оптимальне значення 1 Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) Кавт Власний капітал Підсумок балансу > 0,5 2 Коефіцієнт фінансової стійкості Кф.с Власний капітал Загальна сума зобов’язань > 1,0 3 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами Кзвз Власні оборотні засоби Матеріальні оборотні активи > 0,1 4 Коефіцієнт ефективності використання активів Кеа Чистий прибуток Середня величина активів Зростання 5 Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу Кеа Чистий прибуток Середня величина власного капіталу Зростання 6 Коефіцієнт відношення необоротних і оборотних активів Кн/об Необоротні активи Оборотні активи –
Крім системи фінансових коефіцієнтів для раннього запобігання кризових явищ у світовій практиці використовується спеціальні узагальнюючі (тестові) показники загрози банкрутства. Для визначення інтегрального показника імовірності банкрутства застосовується метод дискримінантного аналізу. Цей метод базується на емпіричному дослідженні фінансових показників значної кількості підприємств, певна кількість яких збанкрутіла, а решта - успішно функціонує в умовах ринкового середовища. У зарубіжній практиці є багато методик визначення інтегрального Z-показника рівня загрози банкрутства [6, с.8]. Важлива роль у діагностиці банкрутства відводиться службам фінансового контролінгу. Дійовим інструментом антикризового управління фінансами підприємств є особлива інформаційна система раннього запобігання та реагування (СРЗР), яка сигналізує про потенційні ризики у фінансово-господарській діяльності, що можуть призвести до фінансової кризи. У процесі побудови такої системи визначаються об'єкти діагностики, виявляються індикатори кризових явищ та розраховуються їх цільові значення, достатні для забезпечення платоспроможності й фінансової стійкості. А вже потім спеціальні аналітичні центри детально вивчають динаміку зміни фактичних результатів діяльності за допомогою прогнозування банкрутства, аналізу точки беззбитковості, бенч-маркетингу, SWOT-аналізу (аналізу сильних і слабких місць), опитування, факторного аналізу відхилень, вартісного аналізу, портфельного аналізу, АВС-аналізу, XYZ-аналізу та інших методів фінансового контролінгу. За результатами розрахунків робиться висновок про серйозність впливу тих чи інших відхилень від цільових показників на діяльність підприємства [7, с.132]. Отже, процес підвищення рівня фінансової стійкості можна поділити на 3 етапи. На 1-му етапі необхідне доведення значень фінансових коефіцієнтів, таких як коефіцієнти забезпеченості власними оборотними коштами, до нормативного рівня. Для цього доцільне використання методів фінансового оздоровлення як вдосконалювання платіжного календаря, регулювання рівня незавершеного виробництва, переоформлення короткострокової заборгованості в довгострокову. На 2-му етапі ставиться мета забезпечення стійкого фінансового стану підприємства в середньостроковій перспективі, що виявляється в стабільному рівні ліквідності активів, підвищенні рентабельності продукції до 3-5%. При цьому оцінюється можливість залучення додаткових внутрішніх джерел фінансування, припинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість, забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття поточних зобов'язань, що виникають знову. На 3-му етапі досягається стійкий фінансовий стан підприємства в довгостроковій перспективі. Для цього необхідне створення оптимальної структури балансу і фінансових результатів, забезпечення стійкості фінансової системи підприємства до несприятливих зовнішніх впливів. Результатом реалізації стратегії виживання має стати фінансова стабілізація підприємства [3, с.93]. Висновки. Оцінка фінансового стану - невід’ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства будь-якого суб’єкта господарювання. Враховуючи це, фінансовий стан - одна з найважливіших сторін господарської діяльності кожного підприємства. Успішна реалізація антикризових заходів буде можливою лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання.
Список використаних джерел: 1. Вишневска О.В. Взаємозвязок фінансових показників // Фінансовий менеджмент. – 2008. – №6. – С.43-52. 2. Давидова Г.В., Беликов А.Ю. Методика кількісної оцінки ризику банкрутства підприємств // Управління ризиком. – 2007. – №3. – С.13-30. 3. Жданов С.А. Основи теорії єкономічного управління підприємством. – М.:Фінпрес, 2005. – 463 с. 4. Колесар К. Моделі діагностики банкрутства підприємств України // Економіст. – 2008. – №10. – С.60-64. 5. Матвійчик А. Діагностика банкрутства підприємств // Економіка України. -2007. – № 4. – С.20-28. 6. Никифорова Н.А. Аналіз в антикризовому управлені // Фінансовий менеджмент. – 2007. – №6. – С.5-12. 7. Савицька Г.В. Економічний аналіз. – М.: Нове знання, 2008. – 640 с.
