Наук. кер. – Хачатрян В.В., Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця
АНАЛІЗ СТАНУ АКТИВІВ В СИСТЕМІ ДІАГНОСТИКИ КРИЗОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Актуальність теми. Аналіз стану активів на підприємстві є складовою частиною системи фінансово – економічної діагностики та механізму недопущення банкрутства на підприємстві, що включає в себе своєчасне розпізнавання ознак і природи кризи, її локалізацію та розроблення заходів щодо санації. Розробка та впровадження таких систем на підприємствах могли б значно підвищити життєздатність українських підприємств та знизити ризик розвитку кризових явищ чи банкрутства. Процес оцінки фінансового стану обтяжений великою кількістю показників, яку має розрахувати спеціаліст під час оцінки ситуації на підприємстві. Більшість з цих показників є взаємопов’язаними, тому відбір невеликої їх кількості значно би полегшив процес діагностики банкрутства підприємства. Однією з проблем при досліджені фінансового стану підприємства є те, що теоретичною основою, на яку опираються при діагностиці компаній є праці зарубіжних вчених, не адаптованих під стан економіки в Україні. Тому часто в процесі аналізу діяльності підприємств отримують результати, що не певною мірою відповідають їх стану. Це відбувається через неврахування відмінностей економік різних держав. Метою статті є виявлення основних особливостей діагностики фінансового стану підприємства. Також доведення значимості активів при розпізнаванні ознак кризи. Аналіз наукових досліджень. Серед відомих науковців, які розглядали питання аналізу активів слід відмітити Велми Глен А., Сигел Дж., Шим Дж., Е.С. Хендріксен, Бутинець Ф.Ф., Грабова Н.М., Дубенко Н.В. та інші; а вчених, що займалися дослідженням діагностики ризику банкрутства можна представити: Е. Альтман, С.Брукс, Т.Мітчел, А.Дмитренко, М.Білуха, О.Терещенко, Є.Мних. Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємтвом, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання[1]. Оборотні активи- це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До оборотних активів належать: запаси (виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари); векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, поступи 9 чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів); дебіторська заборгованість за розрахунками ( з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти та їх еквіваленти ( в національній валюті, в іноземній валюті); інші оборотні активи. Необоротні активи являють собою частину майна підприємства, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом нарахування амортизаційних відрахувань. До необоротніх активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи. У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах: 1 розділ – необоротні активи; 2 розділ – оборотні активи; 3 розділ – витрати майбутніх періодів. Для забезпечення ефективного функціонування підприємства слід визначити їх розмір, структуру, оборотність, підтримувати на достатньому рівні свою платоспроможність і ліквідність балансу. Особливої уваги потребує оборотний капітал підприємства, оскільки правильна його оцінка значно впливає на проблему визначення необхідної суми грошових коштів для обігу. Вирішення цієї задачі дозволить виявити внутрішні резерви підприємства та вжити заходи по підвищенню ефективності роботи підприємств та запобігання банкрутства [2, с.205]. Банкрутство — це нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, зобов’язань платежів до бюджету тощо. Першим сигналом загрози банкрутства є неплатоспроможність підприємства і незадовільна структура балансу, тобто такий стан активів і пасивів балансу, коли тільки за рахунок власного капіталу підприємство не здатне забезпечити своєчасне виконання фінансових зобов’язань[3]. Розглянемо один з підходів до прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства на основі оцінювання і прогнозування показників задовільності структури балансу, яка проводиться на основі таких показників: коефіцієнт покриття (ліквідності), коефіцієнт забезпеченості власними коштами оборотного капіталу, коефіцієнт оборотності активів. Розрахунок коефіцієнта покриття (Кп) визначається відношенням суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов’язань за кредитами банків, інших позовних коштів і розрахунків з кредиторами та характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів. Коефіцієнт розраховується за формулою: Кп = ОА/ПЗ, (1) де, ОА – оборотні активи ПЗ – поточні зобов’язання. Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2 (або 2 : 1), свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк) визначається як відношення різниці суми джерел власних коштів і вартості основних фондів та інших необоротних активів до фактичної вартості оборотних коштів, які наявні у підприємства. Цей коефіцієнт розраховується за такою формулою: КЗВК = (ВК – НА)/ОА (2) де, ВК – власний капітал НА – необоротні активи Даний норматив характеризує мінімальну наявність у підприємства власних оборотних коштів, яка необхідна для забезпечення його фінансової стійкості. Порівнюючи фактичні коефіцієнти з їх нормативним значенням, можна забезпечити оперативний контроль за фінансовим станом підприємства і здійснити відповідні заходи щодо виходу його з кризового стану. Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення. Чим більшим є коефіцієнт, тим краще[4]. ОбА = ЧР/Ас (3) де, ЧР – чиста реалізація Ас- середньорічна вартість активів Таким чином, запропоновані показники допоможуть встановити стан підприємства, та у випадку негативних значень показників уберегти компанію від банкрутства. Також можна провести діагностику банкрутства підприємства, застосовуючи систему показників за У. Бівером [5](див табл.1). Таблиця 1 Аналіз показників діагностики банкрутства підприємства за Бівером Показник Розрахунок показника Добрий стан За 5р. до банкрутства За 1 р. до банкрутства Коефіцієнт Бівера 0,4– 0,45 0,17 -0,15 Рентабельність активів 6-8 4 -22 Фінансовий леверидж ≥37 ≥50 ≥80 Коефіцієнт маневрування 0,4 ≥0,3 0,06 Коефіцієнт покриття ≥3,2 ≥2 ≥1
Розробка шляхів поліпшення управління оборотними активами включає такі етапи[2]: 1. Аналіз оборотних активів за попередній період. 2. Оптимізацію складу оборотних активів 3. Прискорення оборотності оборотних активів. 4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. 5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання. 6. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів. 7. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів. Висновки. Для стабільного та ефективного функціонування підприємств важливе значення має така система виробничого та фінансового управління, яка б могла протистояти загрозам зовнішнього середовища і не допустити кризових явищ. Тобто, система діагностики банкрутства має надзвичайно важливе значення в «житті» кожного підприємства. Діагностика будь – якої фірми повинна не лише фіксувати порушення у його роботі, але й знаходити першопричини цих порушень. Тільки тоді керівництво підприємства матиме можливість розробити адекватні антикризові заходи. У статті представлені методи виявлення кризи на підприємстві (коефіцієнтний та У. Бівером). Також показано яку роль займає аналіз активів при проведенні діагностики кризового стану підприємства. Одним із способів економічного росту підприємства є ефективне управління оборотними активами. Необхідною умовою для підвищення ефективності використання оборотних активів є продумане економічне визначення потреби в них, тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування оборотних активів, яке в умовах ринку має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру оборотних активів, а переважно як спосіб виявлення і мобілізації на підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва.
