Юлія Заморока
Наук. керівник – доц. Гарбар В. А.,
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Вінниця
ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ
В сучасних умовах глобалізації та швидкого розвитку економіки підприємствам з кожним днем все важче успішно функціонувати на ринку та забезпечувати споживачів високоякісною та конкурентоспроможною продукцією. Тому інтелектуалізація основних факторів виробництва та формування потужного інноваційного потенціалу є стратегічним завданням як економіки країни в цілому, так і будь-якого підприємства окремо [4, c.348].
Дослідженню проблем інноваційного потенціалу приділено значну увагу в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених та дослідників: О.В. Ареф’єва, О.В. Коренков, А.Є. Воронкова, А.В. Гриньов, А.П. Гречан, С.М. Ілляшенко, О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк, Н.І. Чухрай, Н. Краснокутської, О. Кузьміна, С. Ягудіна, Р. Акоффа, Л. Водачека та О. Водачкової, П. Друкера, Р. Фостера, Й. Шумпетера [2, c. 282].
Метою публікації є визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства, аналіз його складових елементів та їх вплив на стратегічне планування діяльності підприємства.
Статистичні дані свідчать, що по Вінницькому регіоні кількість інноваційно активних підприємств у 2007 році становила 75, 2008р. – 50, 2009р. – 39, а обсяг реалізованої ними інноваційної продукції складав відповідно – 616 млн. грн, 119,6 млн. грн, 87,4 млн. грн. Отже, не важко помітити, що економічна криза негативно вплинула на інноваційну діяльність підприємств, тому сьогодні є особливо актуальним питання використання інноваційного потенціалу для стратегічного планування діяльності підприємства [5].
Термін «потенціал» означає здатність і готовність будь-якої організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу. У широкому розумінні поняття «потенціал» – це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи у певній сфері [1, c.137].
Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності, яке розгорталося й уточнювалося шляхом методологічних, теоретичних та емпіричних досліджень і отримало розвиток на початку 80-х років XX ст. [1, c.138]. Інноваційний потенціал – це характеристика підприємства, яка відображає забезпеченність підприємства науковими кадрами і висококваліфікованими спеціалістами, сприйняття інновацій зовні і можливість реалізації нововведень у виробництві або організаційній структурі, ринковий потенціал, що влаштовує власника виробництва [2, c.275].
Основними складовими інноваційного потенціалу підприємства вважаються виробничо-техно¬логічні, матеріально-технічні, організаційно-управ¬лінські, фінансово-економічні ресурси, які в змозі забезпечити досягнення конкурентних переваг під¬приємства на основі використання інновацій [1, c.139]. Діагностика інновацій¬ного потенціалу підприємства відбувається в такій послідовності узагальнених процедур оцінювання:
1. Вибір об'єкта дослідження та визначення ме¬ти і завдань оцінювання інновацій¬ного потенціалу підприємства залежно від конкретної ситуації;
2. Визначення міри залучення підприємства до інноваційного процесу;
3. Оцінювання інноваційних ресурсів підприємс¬тва проводиться за такими складовими: виробничо-технологічні, матеріально-технічні, організаційно- управлінські й кадрові, фінансово-економічні ресур¬си;
4.Оцінювання інновацій¬ного потенціалу підприємства необхідно здійснювати також з урахуванням впливу зовнішнього середовища та наявних стратегічних можливостей підприємства;
5. У результаті проведення оцінювання інновацій¬ного потенціалу підприємства мо¬жна отримати єдину систему виміру й оцінити різно¬рідні кількісні та якісні параметри, які характеризу¬ють вищезазначені складові інноваційного потенціалу підприємства [4, c.350].
Підводячи підсумок, слід зазначити основні важелі впливу на розвиток підприємства з інновацій¬ним потенціалом: менеджмент підприємства, фінансовий стан підприємства, інформаційна забезпеченість діяльності, техніка та технологічне оснащення самого підприємства, кваліфіковані кадри, законодавче забезпечення та навколишнє середовище.
Успішний розвиток такого підприємства може забезпечити лише ефективне функціонування усіх його факторів. Це можливо лише за умови вибору правильної комбінації цих факторів та найбільш ефективних методів та інструментів управління ними [3, c.276].
Отже, основними чинниками стратегічного планування розвитку інноваційного потенціалу підприємства є: високі технології, нова техніка, нова організація праці і виробництва, можливість забезпечити високі показники економічного росту, забезпечують стійкість мікро-, а отже і макросистеми, дають змогу вирішити важливі економічні, екологічні та соціальні проблеми не лише на рівні підприємства, але й однієї чи кількох країн.
Список використаних джерел:
1. Вікарчук О.І. Інноваційний потенціал: основа розробки стратегії розвитку підприємства // Вісник ХНПІ. – Харків: НТУ «ХПІ» – 2009. – №8. – с. 136-143.
2. Кривенко Л.В., Лощина Л.В., Мілашенко В.М. Розвиток інноваційного потенціалу підприємства у контексті інтелектуальної складової // Економічний простір. – 2008. – №18. – ст. 281-286.
3. Мельнік Л. Потенціал підприємства як основа його міжнародної конкурентоспроможності // Економічний аналіз – 2009. - №4. – с. 273-277.
4. Чирков С.О. Інвестиції в інноваційний потенціал підприємств // Вісник НУЛП – 2008. – №628. – с. 348-351.
5. http: //www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.
