Наук. кер. – Іванович О.С., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ВПЛИВ ІНВЕСТИЦІЙ НА ІННОВАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
Підвищення конкурентоспроможності і якості продукції завжди входили до складу головних завдань діяльності підприємства, а саме у період певного зниження рівня НТП в Україні, що мав би бути визначальним фактором підвищення інноваційної активності підприємств. Успішне функціонування підприємств і досягнення стратегічних переваг в умовах конкуренції значною мірою залежать від результативності їхньої інноваційної діяльності. Результативність інноваційної діяльності підприємств визначається, насамперед, наявністю необхідних внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інновацій, можливістю їхньої швидкої мобілізації, зацікавленістю інвестора в підтримці інноваційного розвитку. Розгляданням проблем розвитку інноваційної діяльності займалися такі вчені як Виханський О.С., Глухов В.В., Ільєнкова С.Д., Молчанов Н.Н. та інші. Проблема підвищення ефективності діяльності підприємств для забезпечення високих темпів їх економічного розвитку набуває особливої актуальності в сучасних умовах розвитку національної економіки. Це економічне зростання можна забезпечити шляхом активізації інноваційної діяльності всіх ланок народного господарства. Проте, інноваційний розвиток не можливий без його інвестиційного забезпечення, при цьому гостро постає проблема пошуку його ефективних джерел. Інноваційна діяльність вимагає значних інвестицій, пов'язаних з розвитком ресурсного, кадрового й інформаційного потенціалу організацій. Система фінансування виступає одним з основних інструментів реалізації державної політики. Вибір джерел фінансування інновацій залежить від розміру і типу підприємства, що реалізує інновації; фінансового стану суб’єкта господарювання; ступеня залежності підприємства; рівня диверсифікованості діяльності (ступеня спеціалізації його інноваційної діяльності); радикальності інновації; розміру і характеру потенційного ефекту від реалізації інновації; рівня ризику, пов'язаного з впровадженням результатів інноваційної діяльності; резерву часу на освоєння інновації. Згідно з чинним законодавством, інноваційний розвиток в Україні забезпечується за рахунок фінансування з різних джерел. Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є: кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів і бюджету Автономної Республіки Крим; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності; кошти (інвестиції) фізичних і юридичних осіб; інші джерела, не заборонені законодавством України [1]. На відміну від цього, світова практика виділяє наступні джерела фінансування інновацій: державні асигнування, власні кошти промислових організацій, вищих навчальних закладів, кошти некомерційних організацій, кредитні ресурси, приватні заощадження населення іноземний капітал [2, с.36] . Тому, з метою здійснення інноваційної діяльності підприємств можуть використовуватися кошти як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. У країнах, що розвиваються та у перехідних економіках саме іноземні інвестиції вважаються важливим джерелом організаційних і технічних інновацій. У розвинутих країнах система інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств характеризується наявністю множинності джерел надходження коштів. Забезпечуючи досягнення суспільного та міжнародного ефектів від своєї реалізації, інноваційна діяльність стає об'єктом пильної уваги держави. Криза виявила неготовність науково-інноваційної системи до швидкого впровадження науково-технічної продукції в промисловості, енергетиці, ЖКГ – галузях, де потенційні втрати від використання застарілих технологій особливо значні. Сучасний стан вітчизняних підприємств характеризується нерозвиненістю національної інноваційної системи. Діюча структура державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю не забезпечує реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики. Не налагоджено координації взаємодії науки з виробництвом, ефективного використання вітчизняних науково-технологічних здобутків, орієнтування науково-технічної діяльності на потреби економіки. Нинішня фіскальна політика України не враховує таку специфічну особливість інноваційної діяльності, як значні затрати та високий рівень ризику при впровадженні інновацій та виведенні інноваційної продукції на ринок. Стає очевидним, що основним чинником, який робить підприємства неконкурентоспроможними в сьогоднішньому глобальному світі, є сповільнення інноваційної діяльності. На думку українських вчених це пояснюєть¬ся як об'єктивною тенденцією до затухання інноваційних процесів без належної інвестиційної підтримки внаслідок ви¬користання науково-технологічних надбань попередніх років. Слід також наголосити на тому, що знач¬на частка інновацій, як і інвестицій, здійснювалася на підприємствах, які мають невисоку інноваційну спрямованість. В Україні до цього часу: - не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності, ефективність яких підтверджена досвідом багатьох країн; - відсутня відповідна фінансово-кредитна, податкова і амортизаційна політика; - не створені і умови, які б сприяли широкому залученню в інноваційну сферу позабюджетних інвестицій, перш за все з боку вітчизняних комерційних структур і банків. Отже, для створення реальних умов для переходу економіки України на інноваційну модель розвитку державі доцільно насамперед звернути увагу на створення механізмів покриття інноваційних ризиків. З цією метою на державному рівні необхідно розробити такі заходи: - створити умови для капіталізації інтелектуальної власності; - створити систему стимулів, яка сприяла б, вітчизняних і зарубіжних інвесторів залученню банків, а також великих підприємств до інвестування засобів в розвиток венчурних (ризикованих) інноваційних фірм і проектів; - розробити чітку систему надання державних гарантій кредитуванню перспективних інноваційних проектів. Висновки. Врахування цілей, інтересів і вимог інвесторів при реалізації інновацій дозволяє комплексно підійти до рішення основної проблеми інноваційного розвитку підприємств – його інвестиційної підтримки. Можливості інвестування інноваційної діяльності підприємств залежать від специфіки об’єкта інвестування. В свою чергу обмежені можливості підприємств – ускладнюють інвестування інновацій і визначають потребу, перш за все, в подальшому вдосконаленні самого процесу інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств. На нашу думку, здійснення державної підтримки інновацій, буде передбачати: - встановлення пріоритетів в інноваційному розвитку підприємств; - визначення принципів, форм, методів і джерел інвестування інновацій; - контроль за використанням інвестиційних ресурсів. Серед джерел інвестування інновацій найбільш доступними є кошти засновників підприємств а також пов'язаних з ними осіб і кошти сторонніх спеціалізованих (венчурних) інвесторів і кредиторів.
Список використаних джерел: 1. Закон України „Про інноваційну діяльність” № 40-ІV// від 04.07.2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://www.гаdа.gov.ua. 2. Бубенко П.Т. Конспект лекцій з дисципліни “Інноваційний менеджмент” [Текст] / Бубенко П.Т., Дворкін С.В. – Харків: ХНАМГ, 2007р. – 75 с. 3. Нежиборець В. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ndiiv.org.ua/ua/library.html.
