Наук. кер.- Римарєва Л.М., Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Вінниця
ПРОБЛЕМИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ
Конкурентоспроможність вітчизняних підприємств країни виникла протягом останніх двадцяти років, щоб об’єктивно оцінювати, як виробники формують економічне майбутнє країни. Сьогодні конкурентоспроможність країни – одна з найвпливовіших концепцій економіки розвитку та практичної політики, оскільки не лише охоплює суто економічні показники, а й оцінює економічні наслідки важливих для стабільного зростання неекономічних явищ. Вивчення питань міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств у межах сучасної економічної науки набуває комплексного характеру. Ця проблема розглядається в роботах відомих зарубіжних вчених, таких як П.Кругман, Дж.Сакс, М.Портер та багато інших. Серед український науковців найвагоміших результатів досягли В.Будкіна, Ю.Пахомова, А.Поручника, А.Кредисова та інші. Аналіз визначення конкурентоспроможності та виявлення основних чинників, які формують високу конкурентоспроможність підприємств, а отже і держави, їх практична значимість при розробці зовнішньої політики України, яка інтегрується у світове господарство, визначають мету і завдання дослідження. Базою існування конкурентної країни є конкурентоспроможні національні підприємства. Саме компанії є основою для створення національного багатства, а їхні власники та менеджери повинні піклуватися про конкурентоспроможність компанії за інших різних умов. Для цього окремі підприємства формують ланцюжки зв’язків, які тягнуться від постачальників до транспортників, сфери послуг, споживачів, мас-медія тощо. Бо сучасне ринкове середовище характеризується тим, що технології безупинно розвиваючись, змінюють ринок, формуючі нові потреби та видозмінюючи зв’язані технологічні ланцюги. Тому в сучасному міжнародному оточенні здатність компанії до технологічних нововведень, інновацій стає основним інструментом конкурентоспроможності.[2] Аналізуючи статистичні дані щодо здійснення зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС за 2008-2009 рік, можна побачити тенденцію до зниження експорту продукції підприємствами України на 49% (на 9532 млн.дол.США) у 2009 році, порівняно з 2008 роком, що свідчить про низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на міжнародному ринку через відсутність технологічних нововведень, інноваційного розвитку підприємств, а також нестабільність економічної та політичної системи в України, які є причиною не конкурентоспроможності продукції порівняно з продукцією підприємств інших країн. Якщо ж брати торгівлю товарами України між країнами світу, то за останніми даними у січні–вересні 2010р. експорт товарів становив 36252,8 млн.дол. США. Порівняно з січнем–вереснем 2009р. експорт збільшився на 32,1%.[3] Зовнішньоторговельні операції товарами підприємства України здійснювала з партнерами із 212 країн світу. Ситуація в цілому краща, але все ж щоб поліпшити ці показники потрібно усунути багато недоліків, включаючи вище зазначені. На сучасному етапі розвитку найбільш життєздатними є вже не ті компанії, що передбачають конкурентні переваги в розширенні масштабів власної діяльності чи в умілому використанні недосконалої конкуренції на ринку капіталів, праці, матеріальних ресурсів, а ті фірми, які спроможні уважно відслідковувати всі ринкові тенденції, постійно генерувати нові ідеї і швидко та ефективно використовувати їх, враховуючи глобальний масштаб.[3] У сучасному міжнародному оточенні здатність компанії до технологічних нововведень, інновацій стає основним джерелом конкурентоспроможності. Під ними розуміються науково-технічні, виробничі, управлінські та комерційні знання та досвід. Їх запровадження здійснюється через відповідну технологічну політику підприємства або організації, тобто на набір принципів і дій на підставі яких обираються, розробляються та впроваджуються нові продукти й технологічні процеси. До основних завдань технологічної політики можна віднести[1,с.215]: - моніторинг науково – дослідницьких досягнень у країні та у світі, а також загальних технологічних тенденцій; - визначення факторів, що сприяють інноваціям; - формування інноваційної структури підприємства, забезпечення мотивації персоналу; - координація і досягнення погодженості діях різних підрозділів компанії щодо проведення НДДКР. Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікаційній сфері, сприяла розвитку глобалізації економіки. З одного боку збільшення вартості НДДКР підштовхнуло компанії шукати нові можливості розширення ринків, щоб виправдати зростаючі витрати, а з іншого – сучасні засоби комунікації дозволяють надзвичайно швидко поширювати нові зразки поведінки, впливаючи на культуру виробництва в багатьох країнах.[3,с.28] Технологічна політика задовольняє двоєдину глобальну мету фірми – по – перше, знизити ризики й вижити; по –друге; підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою. Глобальний характер конкуренції не тільки робить нововведення більш значимими для транснаціональних корпорацій, але й обумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій. Для вимірювання конкурентоспроможності використовують декілька методик, використання яких веде до ранжирування країн за конкурентоспроможністю. Основні з них – методики, які використовуються Девонським форумом, та методики інституту розвитку менеджменту в Лозанні.[1,с.217] За даними цих методик, серед 106 країн Україна з її вітчизняними підприємствами перебуває у восьмій десятці за індексом конкурентоспроможності. Є багато недоліків в макроекономічному середовищі, а також у розробці і запровадженні технологій, які стримують використання потенціалу України. Проте найбільшою перепоною на шляху посилення конкурентоспроможності країни названо якість державних та суспільних інститутів, за яку Україна отримала найнижчу оцінку з усіх оціночних показників. Якість влади і управління виявилися головним фактором не конкурентоспроможності нашої країни. Сучасна міжнародна конкуренція як невід'ємний атрибут світового ринку і як форма ринкових процесів характеризується небаченою раніше масштабністю, динамізмом і гостротою. Масштабність конкуренції обумовлена повсюдним ростом числа учасників зовнішньоторговельних операцій, а особливий динамізм конкуренції додає науково-технічний поступ.конкурентоспроможність - це комплексна категорія, її переваги остаточно реалізуються через торгівлю, але базис конкурентних переваг створюється на всіх ланках суспільного виробництва. Список використаних джерел: 1. Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник/Т.О.Загорна.—Київ: Центр навчальної літератури,2006. -384с 2. Рибак Н.О. проблеми взаємообумовленості конкурентоспроможності країни / Н.О.Рибак//Вісник.-2010.-№2.с.29-33 3. http://www.ukrstat.gov.ua/
