Ефективна інтеграція вітчизняної економіки у світове господарство може відбутися лише за рахунок досягнення високого рівня загальної конкурентоспроможності країни, регіону, галузі, конкурентоспроможності її господарюючих суб’єктів, а також конкурентоспроможності продукції та послуг, що виробляються вітчизняними підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Розвиток економіки України значною мірою залежить від результатів діяльності аграрного сектора. Аграрний сектор - одна з найперспективніших експортних галузей України. Українські аграрії мають великий потенціал, який не має реалізації через велику низку перешкод.
Особливу актуальність підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору набуває у світлі вступу України до Cвітової організації торгівлі (СОТ). Сільське господарство в силу своєї специфіки, взагалі, вважається складним для регулювання і реформування. Не випадково галузь виділена в окрему сферу регулювання в рамках СОТ (угода про сільське господарство).
Сільське господарство завжди було важливою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ, основною метою цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення належних умов для вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ.
Країни, що приєднуються до Організації, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство, беруть на себе певні зобов’язання щодо державної підтримки сільського господарства, доступу до ринку сільськогосподарських і продовольчих товарів, механізму оподаткування виробництва, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі тощо. Принциповим досягненням переговорів можна вважати домовленість стосовно підтримки сільського господарства, яка дозволятиме у майбутньому ефективно субсидувати агропромисловий комплекс [1].
Міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією в рамках СОТ регулюється єдиною Угодою про сільське господарство. Документом передбачено переведення всіх нетарифних бар’єрів щодо імпорту сільськогосподарської продукції в тарифи та визначення їх верхньої межі, поступове зниження імпортних тарифів.
СОТ для реалізації принципу справедливої конкуренції вимагає обмеження таких заходів державної підтримки аграрного сектора, які здійснюють протекціоністський і стимулюючий вплив на виробництво, а також спрямовані на захист національного ринку. Стосовно України в переговорах про вступ до СОТ практично всі діючі важелі підтримки сільськогосподарського підприємництва і конкурентноспроможності галузі виявилися віднесені до заходів, що потребують обмеження.
На думку економістів, державна підтримка сільського господарства повинна формуватися, виходячи з факторів:
1. Необхідність дотримання зобов’язань щодо граничного рівня сукупного виміру підтримки (СВП).
2. Можливість надання непродуктової підтримки в межах рівня de minimis.
3. Можливість надання піддтримки по продуктах в межах рівня de minimis.
4. Необмежене використання заходів «зеленої скриньки» [3].
Держава, яка є членом СОТ, має право фінансувати заходи «зеленої скриньки» в будь-якому обсязі залежно від можливостей свого бюджету. В Україні зростання підтримки села заходами «зеленої скриньки» означатиме, що поступово бюджетна підтримка сільського господарства повинна зміщуватися від підтримки сільськогосподарських підприємств у бік підтримки розвитку сільської місцевості.
Це означає, що держава активно підтримуватиме розвиток інфраструктури у сільській місцевості (будівництво доріг, електромереж, меліоративних систем), розвиток ринкової інфраструктури для селянських господарств (сприяння збуту сільськогосподарської продукції, у тому числі збір, обробка та поширення ринкової інформації), охорону довкілля, депресивні території, вкладатиме гроші у людський капітал села.
Вступ у СОТ - це визнання світом українського сегменту економіки конкурентоздатним. Але потрібно чітко розуміти, що ці нові умови торгівлі передбачають боротьбу за ринки збуту, за нові технології, за стандартизацію. Україна на сьогодні є членом СОТ, але не в повній мірі відповідає цьому статусу. Фахівці свідчать, що протокол Всесвітньої організації торгівлі для вітчизняного АПК не можна назвати привабливим. Крім того, що фінансова криза відбилася на АПК тим, що вийти на міжнародний ринок стало складніше, а також впали світові ціни на сільськогосподарську продукцію. Зокрема, на 47% знизилася ціна на пшеницю, на 70% - на соняшник. Отже, щоб підтримати АПК, необхідно покращити державне фінансування і дотації. СОТ обмежує підтримку АПК в рамках 3 млрд. 40 млн. гривень, тоді як раніше сума підтримки складала близько 10 млрд. гривень [4].
Президент Української аграрної конфедерації Л.Козаченко зазначає, що Україна має дуже низький рівень фінансування АПК, тому не може використовувати свій потенціал в повному обсязі. Але, якщо акумулювати використання цих ресурсів, то через 10 років Україна може досягти виробництва валової продукції на суму до 60 млрд. доларів, при цьому, внутрішнє споживання буде сягати 20-21 млрд. доларів. Це значить, що продукція на суму близько 40 млрд. доларів, може бути експортована в інші країни світу. Для цього, в першу чергу, треба створити сприятливе середовище для інвесторів. Україна зможе краще конкурувати на світовому сільськогосподарському ринку, якщо вона створить вертикально інтегровані холдинги, які зможуть контролювати весь маркетинговий ланцюжок, від виробництва сировини до кінцевої реалізації продукції [4].
Для отримання усіх можливих переваг від членства в СОТ Україні необхідно звернути увагу на інші чинники і перешкоди, що заважають зміцненню конкурентоспроможності АПК:
- низький рівень розвитку вітчизняної фінансово-кредитної системи;
- нерозвиненість інфраструктури АПК;
- недостатня гармонізація українських стандартів якості з міжнародними;
- недостатність державного цільового фінансування науково-прикладних розробок.
На думку фахівців, для підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного АПК потрібно реалізувати такі заходи:
- гармонізація вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію згідно стандартів ЄС;
- налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку;
- посилення кооперації господарств населення виробників сільськогосподарської продукції;
- налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами [5].
Доцільно виділити окремі заходи, що стосуються підвищення конкурентоспроможності у різних секторах АПК:
- для зернових та насіння соняшнику - скорочення маркетингових витрат та вирішення питання відшкодування податку на додану вартість для експортерів;
- для цукрової галузі - розробка програми реформування галузі та перепрофілювання і переоснащення неперспективних заводів;
- для молочного сектору - підвищення техніки та адаптування товарів до вимог законодавства ЄС з гігієни та якості;
- для м’ясного сектору - впровадження новітніх технологій, а також підвищення ветеринарно-санітарних вимог до м’ясної продукції [2].
Українські аграрії не готові конкурувати зі світом за собівартістю, тому що не опанували поки що ті технології, які є у світі. Отже, українському уряду потрібно прийняти низку законів і підзаконних актів для підтримки вітчизняного агропромислового комплексу та відстоювати експортно-орієнтовані можливості нашої держави, а особливо в умовах кризи.

Література
1.http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=187865859&cat_id=35884 Прес-служба Мінекономіки.
2. http://novosti.mk.ua/news/econimic_comments/2007/03/06/1338.html Вплив вступу до Світової організації торгівлі на конкурентоспроможність вітчизняної продукції.
3. www.agroprofi.com.ua АГРОПРОФІ № 7 [021] 22 лютого, 2008.
4. http://www.agroconf.org/uk/node/7011 Україна в СОТ - перспективи для аграрного бізнесу.
5. http://niss.lviv.ua/analytics/88.htm Напрями посилення конкурентоспроможності АПК України на європейському продовольчому ринку в умовах розширення зони вільної торгівлі