Постановка проблеми. Проблема розвитку внутрішнього аудиту в Україні полягає у виробленні комплексного, системного підходу і пов’язаних з ним методичних рішень, які б забезпечили практичні умови для створення та ефективного функціонування служб внутрішнього аудиту на підприємствах України. На сучасному етапі розвитку економіки України відбувається зростання масштабів виробництва, що обумовлює необхідність створення багаторівневого апарату управління, який в свою чергу створює проблеми обміну інформацією, збільшує ймовірність того, що рішення, які приймаються різними ланками управління будуть суперечити один одному.
Для української практики поняття «внутрішній аудит» − нове, воно неопрацьоване теоретично і майже не застосовується практично. Внутрішній аудит має функціонувати як незалежна діяльність на підприємстві. Організовує його керівництво підприємства для перевірки та оцінки роботи окремих підрозділів, служб, об’єктів обліку тощо. Мета внутрішнього аудиту – сприяти ефективному виконанню завдань і цілей, задля яких функціонує підприємство. Внутрішній аудит можуть проводити аудитори, які працюють безпосередньо на даному підприємстві. У невеликих підприємствах може й не бути штатних аудиторів. У цьому разі проведення внутрішнього аудиту може бути доручено ревізійній комісії, що є характерним для більшості підприємстві передбачено їхнім Статутом, або аудиторській організації на договірних засадах.
Ефективність діяльності внутрішнього аудиту в Україні визначається рівнем його організації. Основними елементами внутрішнього аудиту є організація процесу аудиторського контролю, служби і праці аудиторів.
Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Проблеми методики і організації внутрішнього аудиту неодноразово піднімались вітчизняними та зарубіжними вченими [1,2,3,4], але більшість з них визначала лише його теоретичний аспект, а саме: проблеми термінології, класифікації, визначення об’єктів, мети, завдань тощо. Серйозним підґрунтям, на думку авторів, є поділ організаційно-методичного забезпечення внутрішнього аудиту на: нормативно-правове, методичне, інформаційне, кадрове, технічне, програмне [2, с.29].
До нормативно-правового забезпечення внутрішнього аудиту належать закони України, інструкції, положення, доповнення, роз’яснення, офіційні коментарі, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання [2, с.29]. При цьому на особливу увагу заслуговує локальне нормативно-правове забезпечення, яке включає в себе Положення про відділ внутрішнього аудиту.
Також виділяють окремо інформаційне забезпечення. З огляду на те, що внутрішній аудит є формою внутрішньогосподарського контролю, він одночасно є його підсистемою, до якої слід застосовувати чинники кібернетичних систем, а саме: вхід, процес, вихід. Склад вхідного інформаційного забезпечення обумовлюється завданням внутрішнього аудитора і залежить від виду аудиторської перевірки. До вихідного інформаційного забезпечення внутрішнього аудиту належить аудиторська документація [2, с.37].
Кадрове забезпечення – це наявність власних висококваліфікованих спеціалістів підприємства, які виконують функції внутрішніх аудиторів [2, с.38].
Комплекс технічних засобів, оргтехніки і керівних матеріалів щодо їх застосування, становить технічне забезпечення внутрішнього аудиту [2, с.38].
В нашій країні, найбільшу проблему становить методичне забезпечення внутрішнього аудиту, так як стандартів щодо його регулювання не встановлено. Тому деякі питання щодо раціональної організації внутрішнього аудиту залишаються невисвітленими і потребують подальшого вивчення.
Метою даної статті є організація методики внутрішнього аудиту та її впровадження на підприємстві.
Виклад основного матеріалу. Організація, роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівником або власником економічного суб’єкту в залежності від організаційно-правової форми і системи управління, змісту і специфіки діяльності, обсягів фінансово-економічної діяльності, стану внутрішнього контролю.
До об'єктів внутрішнього аудиту відносяться: матеріальні, трудові та фінансові ресурси; джерела цих ресурсів; господарські процеси; економічні результати господарської діяльності; організаційні форми та методи управління тощо.
В організації внутрішнього аудиту широко використовуються методи: проектний, моделювання, аналітичний, спостереження і сітьовий. Ці методи досить грунтовно розкрили професор А.М.Кузьмінський і професор В.В.Сопко. На їх думку, «за допомогою графіків встановлюються і підтримуються технологічні зв’язки, які виникають на різних стадіях роботи, встановлюються строки виконання робіт» [5, с.100].
Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правильні¬стю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, опри¬буткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподі¬лом прибутків.
Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три еле¬менти: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефек¬тивності роботи і дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі пе¬рераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечу¬ють підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансо¬вої діяльності, а також ризик помилок у бухгалтерському обліку.
Як і для зовнішніх аудиторів, для внутрішніх аудиторів однією з умов успішного проведення аудиторської перевірки є ефективно організований процес планування. При плануванні необхідно враховувати: цілі і завдання об'єкта аудиторської перевірки, а також використовувані об'єктом засоби контролю за їх виконанням; істотні ризики, що стосуються об'єкта аудиторського завдання, його цілей, ресурсів і господарської діяльності; методи зниження ризиків у припустимих межах; достатність і ефективність си¬стем контролю і управління ризиками певного об'єкта ау¬диту порівняно з найбільш прийнятною для нього моделлю контролю; можливість значного удосконалення систем контролю і управління ризиками.
Створення відділу внутрішнього аудиту на підприємстві досить складний процес, який потребуе рішення ряду методологічних і організаційно-технічних проблем. В загальних рисах організацію відділу внутрішнього ауди¬ту можна рекомендувати проводити за наступними основними етапами:
− виявлення і чітке визначення ряду питань, для вирішення яких формується відділ внутрішнього аудиту, побудови системи цілей створення відділу у відповідності з політикою підприємства;
− визначення основних функцій, що необхідні для досягнення поставлених цілей;
− об'єднання однотипних функцій в групи і формування на їх основі структурних одиниць відділу, що спеціалізується на виконанні цих функций;
− розробка схем взаємовідносин, визначення обов'язків, прав і відповідальності для кожної структурної одиниці, документальне закріплення всього цього в посадовій інструкції і положеннях про бюро відділу внутрішнього аудиту;
− об'єднання вищевказаних структурних одиниць в єди¬не ціле – відділ внутрішнього аудиту; визначення його оргстатусу і у відповідності з встановленим набором цілей, задач і функцій структурних одиниць розробка і доку¬ментальне закріплення Положення про відділ внутрішнього аудиту;
− інтеграція відділу внутрішнього аудиту з іншими одиницями структури управління підприємством;
− розробка внутрішньофірмових стандартів внутрішнього аудиту.
Об'єктивність внутрішнього аудиту залежить від ступеня незалежності в структурі управління економічного суб'єкту. Зміст, терміни і об’єм конкретних заходів і перевірок, що проводиться службою внутрішнього аудиту, залежать від оцінки існуючого потенційного ризику, значущості об'єкта перевірки і попередньої оцінки служби внутрішнього аудиту. Такі заходи можуть включати тестування об'єкта, уже проведених внутрішніми аудиторами, оцінку інших об'єктів, що викликають зацікавлення, нагляд за процедурами внутрішнього аудиту, інші прийоми поревірки за рішенням аудитора.
Ефективність діяльності служби внутрішнього аудиту є важливим фактором управління економічним суб'єктом і залежить від її організаційного статусу, компетентності, професіоналізму, функціональних обмежень, рівня значущості.
Висновки. Ефективність діяльності внутрішнього аудиту на підприємствах визначається рівнем його організації. Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що до важливих передумов раціональної організації внутрішнього аудиту слід віднести високу кваліфікацію, ділові й особисті якості керівника аудиторської служби та аудиторів.
Отже, можна зробити висновок про те, що внутрішній ау¬дит підприємства націлений насамперед на систему управління ризиками і систему внутрішнього контролю — їх оцін¬ку, аналіз, пошук шляхів удосконалення, що дозволить ефективно здійснювати управління фінансово-господарською діяльністю господарюючого суб’єкта та приймати виважені управлінські рішення.

Список використаних джерел:
1. Бурцев В.В. Организация внутреннего аудита // Бухгалтерский учет и аудит – 2005. - №6. – С. 88-96.
2. В.І.Пастушенко // Формування ринкових відносин в Україні – 2006. - №11. – С. 57-61
3. Г.Б. Назарова, Т.В.Фоміна // Формування ринкових відносин в Україні – 2006. - №11. – С. 99-105
4. Гончарук Я.А. Аудит: навч. посібник, 2-ге вид., перер. І допов. Л.: Оріяна нова, 2004. – 230 с.
5. Давидов Г.М. Аудит: підручник. – К.: Знання, 2004. – 511 с. (Вища освіта XXI століття).
6. Рудницький В.С. Внутрішній аудит: методологія, організація. Тернопіль: Економічна думка, 2000, - 104 с.