Дослідження фінансового стану підприємства продемонструвало досить значну кількість проблем, серед яких: низький рівень прибутковості, неадекватна структура капіталу, високий рівень витрат. Ця сукупність витрат не могла не позначитися на рентабельності підприємств. Високу збитковість можна пояснити перевищенням розміру витрат над величиною отриманих доходів, тобто розмір доходу не покриває велечину понесених витрат під час операційного циклу виготовлення продукції. Враховуючи вищесказане, варто з’ясувати рівень і структуру операційних витрат, механізм управління витратами , принципи формування собівартості продукції та інші особливості діяльності підприємства, які допоможуть зрозуміти, як покращити його діяльність, перетворюючи підприємства зі збиткових на прибуткові. Варте підвищеної уваги питання системи управління витратами, оскільки саме від ефективності цієї системи залежить прибутковість підприємства.
Велика кількість теоретичних матеріалів і практичних напрацювань, які стосуються питання аналізу та управління витратами, підтверджують можливість узагальнення управлінського досвіду через нові форми подання інформації. Нормативно-правове регулювання регламентує закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], але наявна регулююча база не завжди може задовольнити і відповісти на всі запитання користувачів. Дослідженням питань аналізу управління витратами займанилися такі відчизняні та російіькі науковці: І. Білоусова [4], Т. Каменська [5], Г Партин [7], В. Моссаковський [6], та інші.
Теоретичні засади та практичні аспекти впровадження бюджетування не обійшли своєю увагою такі вітчизняні та російські вчені, як М. Білик [3], І. Білоусова [4], Т. Каменська [5], В. Московський [6] та інші. Безумовно, найбільшу увагу бюджетування приділяють зарубіжні вчені, що підтверджує накопичений аналітичний досвід. Серед таких вчених можна назвати Д.К. Шима та Дж. Г. Сігела 7 та інших.
Метою дослідження є визначення взаємозаліку між рівнем операційних витрат і фінансовим результатом підприємства, а також з'ясувати, яким чином впливає форма подання інформації на якість аналізу та висновків фахівців.
На сучасному етапі українських підприємств в основу системи аналізу управління витратами покладені міжнародні або відчизняні стандарти бухгалтерського обліку. Підприємствам, які прагнуть залучити іноземних інвесторів, необхідно подавати фінансову звітність у зрозумілій для останніх формі. Решта підприємств, які не прагнуть іноземних інвестицій, можуть використовувати національні стандарти бухгалтерського обліку №16 «Витрати» [2].
Згідно з П(С)БО №16, витрати пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Цій групі витрат приділяється неменше уваги, ніж витратам які формують виробничу собівартість оскільки як перша, так і друга групи витрат безпосередньо стосуються формування ціни.
До адміністративних витрат на підприємстві відносять:
а) загальні корпоративні витрати ;
б) витрати на службові відрядження та інші витрати аппарату управління;
в) амортизація та витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання ;
г) винагороди за професійні послуги;
д) витрати на зв’язок ;
е) податки, збори та інші передбачені законодавством обязкові платежі ;
є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;
ж) інші витрати загальногосподарського призначення:
- підписка на періодичні видання;
- участь у семінарах;
- витрати на канцелярське приладдя.
Витрати на збут включають:
а) оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;
б) витрати на рекламу та дослідження ринку;
в) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
г) витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, повязаних зі збутом продукції;
д) витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції, транспортно- експедиційні та інші послуги, повязані транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки.
Серед інших операційних витрат слід відокремити такі:
а) собівартість реалізованих виробничих запасів;
б) сумнівні борги та втрати від знецінення запасів;
в) витрати від операційної курсової різниці;
г) витрати на обслуговування операційної оренди активів;
д) економічні санкції;
е) проїздні квитки;
Окрім вище перерахованих витрат, варто зупинитися на фінансових витратах. До фінансових витрат відносять за користування кредитами.
Для прийняття управлінських рішень потрібна як розгорнута, так і узагальнена інформація. Без елементів планування не може існувати жодних підприємство. З метою створення зручної форми подання управлінської інформації, в тому числі і щодо витрат, їх розміру, динаміки та структури, необхідно звернути увагу на сукупність бюджетів, які спроможні охопити всі найважливіші сторонни діяльності підприємства.[4]
На підприємстві практично всі витрати узагальнено в операційному бюджеті. Проведемо дослідження будови операційного бюджету. Розглянемо основні статті бюджету:
а)обсяг реалізації без податку на додану вартість;
б) статті витрат;
в) дохід, який визначається як різниця між обсягом реалізації без врахування податку на додану вартість і витратами;
г) чистия прибуток, який визначається вирахування з валового прибутку суми податку на прибуток за ставкою 25%;
д) маржинальний дохід, який розраховується як різниця між обсягом реалізації без податку на додану вартість і витратами на основні матеріали, хімію та допоміжні матеріали.
Найбільшої уваги потребує другий розділ бюджету, який стосується статей витрат. Першим пунктом є матеріали, які утворюють суму за статями. Цифра, закладена за статтею « Основні матеріали», походить з бюджету основних матеріалів і сировини, які визначаються як сума витрат на склотекстоліт, та інші основні матеріали. Витрати на склотекстоліт визначають як суму добутків середньомісячної площі обсягу випуску продукції минулого року на норму витрат та на ціну за 1м склотекстоліту. Далі сумуються витрати на склотектоліт препрегу та інші допоміжні матеріали, визначені таким чином, які витрати на склотекстоліт.
Наступним видом витрат є хімія. Принцип формування цифри абсолютно аналогічний попереднім видам матеріалів, тобто визначається як сума добутків середньомісячної площі обсягу випуску продукції минулого року на норму витрат та на ціну за 1 кг хімії на всі види продукції.
Останнім видом витрат є допоміжні матеріали. Цифра за цим рядком визначається як сума витрат на фоторезист та інші допоміжні матеріали. Витрати на фоторезист визничаються як сума добутків середньомісячної площі обсягу випуску продукції минулого року на ному витрат та на ціну за 1м фоторезист, для всіх видів продукції. Аналогічно визначаються витрати на інші допоміжні матеріали.
У другому рядку зазначаються матеріали які є сумою на такі види витрат: свердла і фрези, обслуговування і поточний ремонт. Суми на вище перераховані види витрат визначені емпіричним шляхом відповідно до минулих періодів. На жаль, поки не існує розроблених норм використання свердл, фрез та інших матеріалів. Тому технологам підприємствам для більш точного розрахунку виробничої собівартості необхідно розробити норми і на цей вид виробничих витрат.
Третім рядком є заробітна плата з нарахуваннями. Це фонд заробітної плати сіх категорій персоналу на підприємстві в цілому згідно з системою оплати праці для робітників.
Витрати за такими статями, як амортизація, електроенергія, газ, вода, оренднаплата, відрядження, послуги звязку, транспортні витрати, послуги банку тощо визначаються на основі ведення середньомісячної цифри на ці види витрат за минулий календарний період.
Останньою статтею витрат є послуги сторонніх організацій. Для того, щоб визначати щомісячні суми сплат за різні види послг необхідно скласти реєстр договорів, в яких містяться суми і дати оплати цих сум. Усі обовязкові платежі за цими договорами сумуються і розділяються на 12. Таким чином отримаємо суму, яку необхідно закласти в бюджет для щомісячної виплати.
В результаті проведеного аналізу фактична ціна підприємства з урахуванням всіх без винятку витрат превищує ринкову, тому варто зосередити увагу на пошуку шляхів економії саме тих статей витрат, які є найбільш значними в структурі витрат під час виробницва продукції. Структура планової та фактичної калькуляції ТОВ «Прогрес» представлена в табл. 1.
Структура планової та фактичної калькуляції ТОВ «Прогрес» за 2008р.
Показники Питома вага, %
Виробнича собівартість 92,08
Прямі матеріальні витрати -40,71%
Витрати на оплату праці основних робітників -8,37%,
Відрахування в різні соціальні фонди – 3,15%
Загальновиробничі витрати - 37,04%
Адміністративні витрати складають 6,81%
Витрати на збут 1,11%
Остання цифра одразу насторожує оскільки величина загальновиробничих витрат практично дорівнює прямим матеріальним витратам. У той же час стаття загальновиробничих витрат може слугувати резервом для скорочення витрат. Останні два вида витрат зведені практично до мінімуму [5].
Аналіз систем управління витратами на підприємстві її особливостей які продектовані специфікою виробництва, тривалістю операційного циклу та ассортиментом продукції, свідчить про її інформативність. Оскільки управляти великим інформаційним поток досить складно, то необхідно звернутися до такої форми представлення управлінської інформації, як бюджет. Також проаналізовано операційні витрати, які є невідємною складовою ціни виготовленої продукції, та продемонстровано, як працює операційний бюджет.
Список використаних джерел
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 №996-14.
2. Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31.12.1999№318.
3. Білик М. Бюджетування у системі фінансового планування // Фінанси України. – 2003. - №3.- С. 109.
4. Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит.- 2006.- №9. – С.3-6.
5. Каменська Т. Методика внутрішнього аналізу виробничих витрат // Вісник податкової служби України. – 2005.- №10. – С. 94-51.
6. Московський В. Система контролю витрат виробництва за сучасних умов // Бухгалтерський облік. – 2001.- №9. – С. 29-34.
7. Партин Г. Бюджетування у системі аналізу управління витратами підприємства // Фінанси України. – 2003. - №5.- С.50-53.