Пятниця, 29.03.2024, 02:23
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Поштарь О., ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК СКЛАДОВА... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Роль фінансово-кредитної та банківської систем у розвитку економіки країни » Поштарь О., ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК СКЛАДОВА...
Поштарь О., ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК СКЛАДОВА...
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 11:43 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline





Поштарь Оксана,





5 курс, спец. «Економіка підприємства», д.ф.н.
Наук. кер. – Вдовічен Анатолій Анатолійович
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці





ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК СКЛАДОВА ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МЕТОДИКА ЇХ ОЦІНКИ




Постановка проблеми. З розвитком ринкової економіки змінюється і структура інвестиційного ринку. Інвестиції становлять глибинну основу господарювання, визначаючи процес економічного зростання в цілому. На сьогодні, інвестиції є важливим засобом забезпечення умов виходу з фінансово-економічної кризи, структурних перетворень в економіці, технічного розвитку, зростання якісних показників господарювання.
Аналіз останніх досліджень. Сутність фінансових інвестицій розглядають у своїх працях такі дослідники, як: Г. І. Базецька, Л. Г. Суботовська, Ю. В. Ткаченко, І. М. Боярко, Л. Л. Гриценко, С. В. Буряк.
Постановка завдання. Основним завданням статті є дослідження фінансових інвестицій та методів їх оцінки в Україні.
Виклад основного матеріалу. Перехід України до ринкових методів господарювання вивів на перший план проблеми формування принципово нового механізму забезпечення інвестиційного процесу фінансовими ресурсами. Ці зміни виражаються у модифікації функцій інвесторів та учасників інвестиційного процесу, принципів їх діяльності, що базуються на вільному розміщенні фінансових ресурсів, майна тощо.
З теоретичної точки зору ці та багато інших проблем є характерними для ринкових відносин, їх взаємодії та виконання ними певної ролі. Без цього не можливе створення дійових ринкових регуляторів, до яких відносять механізми регулювання інвестиційною діяльністю.
Сучасне трактування економічної категорії «фінансові інвестиції» трактуються по різному не лише вітчизняними авторами та дослідниками, а також, визначення даного терміну різниться і в законі та в П(с)БО.
Взагалі, інвестиції є досить складним інструментом як на макрорівні, так і на макрорівні. Ця економічна категорія в українському законодавстві закріплена Законом України «Про інвестиційну діяльність» і трактується як: види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект [8].
Такими цінностями можуть бути:
 кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
 рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
 майнові права інтелектуальної власності;
 сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
 права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
 інші цінності [8].
За чинним законодавством України: фінансова інвестиція – це господарська операція з придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, головними з яких є: одержання в майбутньому доходу, перетворення вільних заощаджень на високоліквідні цінні папери, контроль над підприємством-емітентом тощо [9].
У своїй роботі Буряк С. В термін «фінансові інвестиції» визначає їх як сукупність витрат, що реалізуються в формі вкладів приватного чи державного капіталу в різноманітні галузі національної чи зарубіжної економіки з метою отримання прибутку: грошових коштів, цільових банківських вкладів, акцій та інших цінних паперів, технологій, машин, устаткування, ліцензій, кредитів, будь - яке інше майно чи майнові права, інтелектуальні цінності, вкладені в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку[13].
Згідно з П(с)БО 2 фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [9]. На рис. 1 наведена класифікація фінансових інвестицій. Фінансове інвестування полягає у вкладенні інвестиційних ресурсів (як правило грошових коштів) у дохідні види фінансових інструментів, які відповідають цілям інвестора за рівнем прибутковості і ризику. До інструментів фінансових інвестицій можна віднести: цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди) тощо [11, с.140].

Рис. 1. Класифікація фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції – це активна форма використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості [12, с.235]:
• здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;
• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні та за її межами;
• є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їхнього розвитку можуть вирішуватися тільки вкладеннями капіталу в статутні фонди та придбанням контрольних пакетів акцій інших підприємств;
• дає змогу підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку швидше та дешевше;
• підприємство має можливість вкладати кошти як у безризикові інструменти, так і в спекулятивні, і, отже, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;
• потребує мало часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);
• виникає необхідність активного моніторингу й оперативності в прийнятті рішень за здійснення фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон’юнктури;
• залежно від мети інвестування, терміну перебування й ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні (рис. 2).
Довгостроковими фінансовими інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Рис. 2. Види фінансових інвестицій
Поточні інвестиції – це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
Інвестиції можуть класифікуватися як еквіваленти, якщо вони:
• вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;
• характеризуються незначним ризиком зміни вартості;
• мають короткий строк погашення, наприклад три місяці.
Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції заведено поділяти на пайові та боргові.
Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:
• засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав;
• виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;
• мають необмежений термін обігу;
• утримуються підприємством для одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані для перепродажу чи отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій. На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності.
До них відносять інвестиції, які:
1) виступають як боргові цінні папери (облігації);
2) мають боргову природу;
3) мають установлений термін обігу;
4) утримуються підприємством до їх погашення для одержання доходу у вигляді процентів або придбані для перепродажу й отримання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій [13, с.20].
Оцінка фінансових інвестицій в Україні здійснюється згідно П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» [10]. У міжнародних стандартах фінансової звітності питання фінансових інвестицій відзначені у цілому ряді документів: МСФЗ 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність», МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», МСФЗ 31 «Частки у спільних підприємствах», МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: подання» та МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». На заміну МСБО 39 «Фінансові інструменти» розроблений МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», який планували ввести в дію з 1 січня 2013 року, але відклали його введення до 2015 року, з можливістю дострокового застосування. У зв’язку з цим дослідження оцінки фінансових інвестицій вимагають детального висвітлення вимог МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Методики оцінки фінансових інвестицій напряму залежать від форми інвестування, здійснюваної суб'єктами підприємницької діяльності. Класифікація фінансових інвестиції в таких умовах набуває суттєвого значення. Однак, слід відмітити, що будь-яка класифікація досить умовна, і все залежить від того, якій ознаці віддається перевага і з погляду якого суб’єкта ринку розглядають ті чи інші фінансові інвестиції. Проте класифікація фінансових інвестицій за всієї її умовності та відносності все-таки важлива не тільки теоретично, а й практично.
Для правильного відображення фінансових інвестицій підприємством в бухгалтерському обліку, як за національним так і за міжнародним досвідом, оцінка передбачається на дві дати: первісна оцінка фінансових інвестицій та на дату балансу.
Щодо оцінки фінансових інвестицій на дату їх придбання, слід відзначити, що згідно національним стандартам бухгалтерського обліку оцінка фінансових інвестицій залежить, насамперед, від способу надходження:
• за плату;
• в обмін на цінні папери власної емісії;
• в обмін на інші активи.
У випадку придбання фінансових інвестицій за плату собівартість складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.
Згідно, п.5 ПСБО 12 «Фінансові інвестиції» якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.
Собівартість придбання фінансової інвестиції в обмін на інші активи регулюється п. 6. ПСБО 12 і визначається за справедливою вартістю цих активів.
Щодо первісного визнання за міжнародними стандартами фінансової звітності, згідно МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», фінансові інвестиції повинні оцінюватися за їх справедливою вартістю плюс чи мінус витрати по угоді, які безпосередньо відносяться до його придбання або випуску [1].
Спираючись на МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» [4], МСФЗ 31 «Частки у спільних підприємствах» [5] за методом участі у капіталі інвестиція первісно визначається за собівартістю і згодом її балансова вартість збільшується або зменшується для визнання частки інвестора у прибутку або збитку об'єкта інвестування після дати придбання.
Оцінка фінансових інвестиції на дату балансу за ПСБО 12 «Фінансові інвестиції» передбачає застосування трьох основних методів оцінки:
1) оцінка фінансових інвестицій за справедливою вартістю;
2) оцінка за амортизованою собівартістю;
3) метод участі в капіталі.
Варто зауважити, що оцінка фінансових інвестицій згідно із національними стандартами бухгалтерського обліку, насамперед, залежить, як від виду фінансових інвестицій так і від терміну на який вони придбані і будуть утримуватись на підприємстві.
Згідно п.8 ПСБО 12 – фінансові інвестиції, крім тих, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.
Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.
За МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» після первісного визнання суб'єкт господарювання може оцінювати фінансові інвестиції (окрім інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства) за двома методами [1]:
1) амортизованою вартістю;
2) справедливою вартістю.
Обрання методу оцінки залежить від бізнес-моделі конкретного підприємства, і від того, чи є грошові потоки інструменту лише виплатою основного боргу та відсотків.
Так, фінансова інвестиція оцінюється за амортизованою собівартістю, якщо вона є борговим інструментом, а також: а) бізнес-модель компанії орієнтована на утримання цього активу для цілей отримання договірних потоків грошових коштів; б) одночасно договірні потоки грошових коштів за цим активом є тільки виплатами основної суми і відсотків. Решта боргових фінансових інвестицій повинна оцінюватися за справедливою вартістю.
Усі дольові фінансові інвестиції в рамках МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» мають оцінюватися за справедливою вартістю [1]. Інструменти капіталу, що утримуються для торгівлі, оцінюватимуться за справедливою вартістю з подальшим відображенням її змін у прибутках та збитках.
У випадку, якщо дольові фінансові інвестиції не призначено для торгівлі, при первісній їх оцінці може бути прийнято нескасоване рішення оцінювати такі інструменти за справедливою вартістю з подальшим відображенням її змін в іншому сукупному доході. Дивідендний дохід буде визнаватися у прибутках та збитках.
Що стосується деривативів в рамках МСФЗ (IFRS) 9 вони повинні оцінюватися за справедливою вартістю [2].
Суттєве значення для оцінки також має відношення інвестицій до власності. Методики оцінювання інвестицій, які дають право власності, і ті , що не дають такого права, відмінні.
Згідно п. 11 ПСБО 12 «Фінансові інвестиції», оцінка довгострокових фінансових інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність (окрім інвестиції, які утримуються виключно з метою їх подальшого продажу протягом дванадцяти місяців або умови в яких ведуть діяльність підприємства обмежують їх здатність передавати кошти інвестору (учаснику) підприємства протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі. Облік за методом участі в капіталі передбачає урахування зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування) в балансовій вартості таких фінансових інвестицій.
Згідно МСФЗ 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність» [3], МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», МСФЗ 31 «Частки у спільних підприємствах» [4] оцінка фінансових інвестицій у підприємства, на які інвестор здійснює суттєвий вплив або вирішальний контроль, може здійснюватися за такими методами:
1) метод участі в капіталі;
2) метод пропорційної консолідації.
Оцінка інвестицій в асоційоване підприємство за МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» здійснюється із застосуванням методу участі в капіталі. Однак, цим же стандартом п. 13 наведений перелік випадків коли інвестиції повинні оцінюватися відповідно МСФЗ 5 «Непоточні активи утримувані для продажу та припинена діяльність».
Відображення інвестицій у спільну діяльність контролюючим учасником, згідно з МСФЗ 31 «Частки в спільних підприємствах», відбувається за методом пропорційної консолідації або ж методом участі в капіталі [5].
Регламентація обліку фінансових інвестицій у спільну діяльність, у вітчизняних нормативних документах, передбачають тільки один метод для визначення балансової вартості фінансових інвестицій напротивагу міжнародним нормативним актам.
Таким чином, інтеграція українського бізнесу в світову економіку, збереження традиційних та пошук нових ринків збуту продукції українського виробництва, створення умов для залучення іноземних інвестицій в країну, приєднання України до СОТ – всі ці процеси диктують необхідність застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для обліку фінансових інвестицій.
У зв’язку з тим, що на сьогодні існують суттєві розбіжності між національними та міжнародними вимогами до оцінки фінансових інвестицій виникає об’єктивна потреба у наближенні нормативно-правової бази України з бухгалтерського обліку до міжнародного бухгалтерського законодавства. Все це надасть можливість українським компаніям підвищити довіру іноземних інвесторів за рахунок підвищення прозорості та надійності фінансової звітності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Міжнародний стандарт фінансової звітності 5 “Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_023
2. Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_016
3. Міжнародний стандарт фінансової звітності 27 «Консолідована та окрема фінансова звітність» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_045
4. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 28 “Інвестиції в асоційовані підприємства” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/929_010
5. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 31 “Частки у спільних підприємствах” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/929_010
6. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 “Фінансові інструменти: подання” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/929_010
7. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/929_010
8. Закон України. Про інвестиційну діяльність від 16.06.91 р.
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції”: наказ Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91
11. Базецька Г. І. Фінанси підприємства / Г. І. Базецька, Л. Г. Суботовська, Ю. В. Ткаченко. – Х. «ХНАМГ», 2012р. – с.292.
12. Боярко І. М., Гриценко Л. Л. Інвестиційний менеджмент: навчальний посібник / І. М. Боярко, Л. Л. Гриценко. – К. «Центр учбової літератури», 2011р. – с. 233-260.
13. Буряк С.В. Активізація інвестиційної діяльності в перехідній економіці України / С. В. Буряк. – К.: КНЕУ. – 2011. – 20 с.


 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Роль фінансово-кредитної та банківської систем у розвитку економіки країни » Поштарь О., ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ ЯК СКЛАДОВА...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: