Актуальність теми. Враховуючи той факт, що майже сторіччя економіка країни не мала ринку приватного капіталу, а весь наявний промисловий та фінансовий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника – держави, формування та розвиток ефективного фондового ринку стає нагальною проблемою, яка потребує ґрунтовного економічного дослідження з метою створення власної теоретичної бази щодо функціонування цього сегменту економіки.
Останні роки характеризуються значними змінами, - як кількісними, так і якісними в розвитку ринку цінних паперів в Україні. Насамперед, це знаходить своє відображення в розвитку інфраструктури фондового ринку інвестиційної культури нації. Після проходження періодів “інвестиційного буму” 1996 - 1998 рр. та періоду кризи 1998 - 1999 рр., коли було вилучено з інвестиційного процесу “випадкових” інвесторів, на ринку залишилися лише учасники, що здійснюють економічно обґрунтовану та цілеспрямовану діяльність на ринку цінних паперів, змінюючи в свою чергу і умови функціонування самого ринку.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження даної статті є розробка теоретико-методологічних основ розвитку ринку корпоративних цінних паперів в Україні для створення наукової бази формування державної політики в сфері фондового ринку.
Економічна наука визначає, що фондові відносини є об’єктивним наслідком розвитку економіко-правових відносин у суспільстві, які реалізуються у випуску та обігу цінних паперів. Цінні папери корпорацій є фінансовим інструментом, які, з одного боку, дозволяють формувати власний капітал та залучати додатковий, а з іншого, є об’єктом інвестування зі сторони приватних та інституційних інвесторів. Майнові цінні папери - акції корпорацій формуються на перетині ринку капіталу і фондового ринку та є формуючою ланкою фондового ринку.
Механізм обігу корпоративних цінних паперів формує ринок, який реалізує функцію переливу капіталу між галузями економіки. Сучасний ринок корпоративних цінних паперів є розвинутою та складною системою, в межах якої обертається величезна кількість інструментів. Умовно сучасний ринок корпоративних цінних паперів можна поділити за:
- ознаками походження інструменту на первинний та вторинний;
- механізмами обігу на організований та неорганізований (стихійний).
У свою чергу організований ринок поділяють на біржовий та організований позабіржовий ринок. Основна відмінність біржового ринку від організованого позабіржового полягає в дотриманні біржовою установою гарантії виконання угод за рахунок створених страхових фондів (рахунків) учасників торгів. Організований ринок забезпечує максимально можливу концентрацію попиту та пропозиції на цінні папери та дозволяє ефективно розподіляти фінансові ресурси в економіці. Формування біржової системи країни залежить від державної політики в сфері фондового ринку, корпоративної моделі країни та регіональних економічних показників. Досвід функціонування ринку корпоративних цінних паперів у країнах з розвинутою ринковою економікою дозволяє зробити висновок про вирішальну роль цього сектора у розвитку індустріально - зорієнтованої ринкової економіки. [3, с.15]
Під час проведення аналізу місця та співвідношення вітчизняного фондового ринку з фондовими ринками інших країн, дійшли висновку, що український ринок цінних паперів відноситься до групи ринків, що швидко розвиваються. Якщо порівнювати вітчизняний фондовий ринок із фондовими ринками країн колишнього соцтабору, наявним є значне відставання в темпах його розвитку від інших, зокрема, сусідніх країн. Це пов’язано з національними особливостями проведення роздержавлення економіки, а також не досить сприятливою кон’юнктурою світових фінансових ринків у період масової приватизації в Україні. Водночас вітчизняний ринок має значні перспективи щодо розвитку, якщо враховувати наявний економічний потенціал країни. В подальшому формування національного ринку корпоративних цінних паперів відбиватиме загальносвітові процеси та тенденції розвитку ринку цінних паперів, що характеризуються глобалізацією, техногенністю та високою швидкістю реформування (змін). [4]
Створення ринку корпоративних цінних паперів в Україні є об’єктивним процесом розвитку перехідної економіки, генезисом роздержавлення промислово-виробничих підприємств на шляху до формування ринкової економіки. Розвиток ринку корпоративних цінних паперів в Україні знаходиться в динамічному процесі, який проходив в декілька етапів. І хоча фондові біржі існували вже в перші роки формування корпоративного сектора, вони не зазнали значного розвитку внаслідок певних об’єктивних причин, а саме: масової “негрошової” приватизації, світової фінансової кризи 1998 р., яка у часі збіглася з грошовою приватизацією, та відсутності чіткої державної політики щодо розвитку біржового сектора. Враховуючи той факт, що в основу створення корпоративного сектора в Україні лягли приватизаційні процеси, вкрай необхідним було державне втручання в процес концентрації попиту та пропозиції на корпоративні цінні папери шляхом розміщення більшості акцій приватизованих підприємств через біржові установи. На даному етапі - з закінченням дрібної та середньої грошової приватизації - необхідно розробити державну програма розвитку біржового сектора, яка включала б певні дії щодо поширення обігу корпоративних цінних паперів приватизованих та приватних підприємств на фондових біржах. [1, с. 22]
Одним з основних чинників у формуванні організованого фондового ринку є розвиток його інфраструктури до якої відносять:
1. систему незалежних реєстраторів;
2. депозитарні установи;
3. зберігачів цінних паперів;
4. клірингові установи.
Кожний з елементів інфраструктури має важливе значення для забезпечення певної операції на фондовому ринку. Враховуючи особливості формування ринку в Україні: велику кількість цінних паперів приватизованих підприємств та незначну частку цінних паперів знову створених акціонерних компаній, - ринок не в змозі самостійно формувати необхідну інфраструктуру та потребує державної підтримки як на законодавчому рівні, так і на фінансовому. [2, с.43]
У результаті порівняння систем обігу цінних паперів розвинутих країн та сучасної системи України виявлено низку характерних недоліків останньої, а саме:
 невідповідність чинної нормативно-правової бази сучасному стану розвитку ринку, відсутність чітко сформованих правил та процедур обігу цінних паперів, що надають ринкам прозорість і захищають інтереси інвесторів;
 слабка контрольованість з боку держави за діяльністю фондового ринку, відсутність єдиної державної стратегії розвитку;
 помітне відставання в пріоритетних напрямах розвитку фондового ринку.[3, c. 16]
Таким чином, у даній статті, фондова біржа характеризується наявністю системи гарантування виконання угод, що дозволяє зменшити навантаження ризиків неплатежів у операторів ринку. Завдяки цьому факту, саме фондова біржа є найбільш ефективним засобом організації торгів в умовах нестабільного фондового ринку та наявної кризи платежів в економіці.
Список літератури:
1. Фінансові інновації на ринку цінних паперів. Абакуменко О. В. Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №12.
2. Проблеми становлення та напрямки удосконалення функціонування ринку цінних паперів. Терещенко Г. М. Фінанси України. – 2007. – №6.
3. Проблеми і перспективи розвитку ринку корпоративних цінних паперів України. Вовк В. Я., Самчук О. А. Зовнішня торгівля. – 2007. – №4.
4. http://www.securities.org.ua/securit....pub=175