Жодна країна не застрахована від кри¬зи - і досвід сьогоднішньої світової кри¬зи це лише підтверджує (постраждали навіть ті країни, фінансові моделі яких вважалися еталоном досконалості). Проте, будьмо оп¬тимістами: інакше який сенс вживати якісь заходи для боротьби з фінансовою кризою? По-перше, у кожної кризи є як початок, так і своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи піз¬но розпочнеться зростання (за прогнозами експертів пер¬ших ознак зростання слід очікувати вже через півроку, Ук¬раїна ж найімовірніше відчує „потепління" через півтора-два роки). По-друге, з кожною світовою кризою ми відчува¬ємо, як дедалі більш відкритою стає економіка України. І нарешті, кожне глобальне потрясіння створює хороші пере¬думови до перегрупування сил як у глобальній економіці, так і на національному ринку. З'явилися реальні можливос¬ті переглянути пріоритети та виявити нові можливості, крім того, певною мірою відбудеться перерозподіл власнос¬ті в Україні.
Питанням світової фінансової кризи, негативним впливом її на українську економіку, а також заходами, які потрібно втілити у життя в найближчий час займаються багато науковців, зокрема це: Ю. Глухов, О. Медведєва, І. Баранецький, Вахненко Т. П..
На думку І. Баранецького існують такі ключові причини впливу світо¬вої кризи на українську економіку:
• Україна сьогодні відзначається високим рівнем інтегра¬ції у світову економіку - близько 60% ВВП України зале¬жить від експорту, фактично стільки ж - від імпорту, що сприяє відчутному реагуванню на світові економічні проце¬си;
• різкий відтік короткострокового спекулятивного капі¬талу з українського фондового ринку (найбільше в Європі падіння фондового ринку - понад 70%);
• „рейдерська атака" на один із найбільших українських банків „Промінвестбанк" посилила панічні настрої серед вкладників і стала поштовхом до падіння довіри населення до банків. [3, с. 27]
Світова криза є черговим приводом перейнятися не стільки порятунком світової фінансової системи, скільки вирішенням внутрішніх проблем. Не зважаючи на загострення світової фінансової кризи за 9 мі¬сяців 2008 року чистий приплив капіталу за фінансовим ра¬хунком оцінено у 14,7 млрд. В цілому за 9 місяців 2008 року приплив довгострокових фінансових ресурсів переви¬щував від'ємне сальдо поточного рахунку, що дозволило збільшити резервні активи України на 5,9 млрд. дол. США (без врахування курсової різниці). Обсяги резервних акти¬вів НБУ станом на 01.10.2008 року становили 37,5 млрд, дол. США. Ресурсів (валютних резервів НБУ) на довго не вистачить: станом на 22 жовтня 2008 року резерви НБУ вже знизилися до рівня 34,3 млрд. дол. США [2, с.28]. І це лише частина жахливої реалії національної економіки.
Однак, особливу увагу при обговоренні проблеми світової фінансової кризи необхідно приділити саме банківським кредитам. Слід зазначити, що чинники стрімкого зростання рівня банківських кредитів зумовлені перш за все залученням зовнішніх позик суб’єктами національної економіки та активізація діяльності банків з іноземним капіталом на кредитному ринку України в умовах зростання попиту на кредитні ресурси.
Василенко Л. П., Гут Л. В., Оксеєнко О. П. трактують банківський кредит як економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банку підприємству на умовах терміновості, платності, повернення матеріального забезпечення. [1, с. 122]
На думку Онисько С.М., Марича П.М., банківський кредит – це економічні відносини між банками і суб’єктами господарювання з видачі та використання позичкових коштів. [4, с. 259]
Філімоненков О.С. вважає банківський кредит основною формою кредиту, що надається комерційним банкам в грошовій формі госпорганам у тимчасове користування, за оплату, на умовах забезпечення, повернення та цільового використання. [6, с. 242]
Найвдаліше визначення належить Поддерьогіну А.М., Білик М.Д. та Буряку Л.Д., які вважають що банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банку підприємству на умовах строковості, платності, повернення, матеріального забезпечення, цільової спрямованості. [5, с. 229] Банківський кредит надається підприємствами всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.
Ю. Глухов, О. Медведєва у статті "Все про кризу у світі" досліджують динаміку банківських кредитів. Станом на 1 жовтня 2008 р. сума наданих в економіку банківських кредитів сягнула 59 відсотків ВВП. Іншими словами, розмір фактично наданих банками України кредитів у 1,6 разу перевищує рівноважний рівень. [2, с.28]. Серед фахівців все ще лунають думки про те, що ця криза є системною і відобра¬жає кризовий стан не лише міжнародної економічної системи, а й не меншою мі¬рою політичної.
За даними Міністерства Фінансів України, видатки Зведеного бюджету, включаючи кредитування за вирахуванням погашения, становили 312 млрд. грн., або 92,1 % від річних призначень. У структурі видатків Зведеного бюджету 56,5 % припадає на фінансування соціально-культурних заходів, 16,4 % – на економічну діяльність, 9,9 % – на здійснення загальнодержавних функцій, зокрема видатки по обслуговуванню боргу – 1,4 % від загальної суми видатків, у тому числі зовнішнього боргу – 1,1 %.
Дефіцит Зведеного бюджету за 2008 р. становив 14,2 млрд. грн.
У видатках Державного бюджету (включаючи кредитування за вирахуванням погашення), що становили 244,2 млрд. грн. (91,4 % від річних призначень), переважає фінансування соціально-культурних заходів (33,8% від загальної суми видатків), економічної діяльності (15,9%), громадського порядку, безпеки та судової влади (10,2%), здійснення загальнодержавних функцій (8,9%), у тому числі обслуговування боргу (1,5 % від загальної суми видатків). Державний бюджет України зведено з дефіцитом 12,5 млрд. грн.
За даними Національного банку України, облікова відсоткова ставка на кінець грудня 2008 р. становила 12 %.
Вимоги банків України за наданими кредитами (включаючи нараховані відсотки) за грудень 2008 р. збільшились на 9,3 % і на 1 січня 2009 р. становили 734 млрд. грн., з яких 300,2 млрд. грн. – у національній валюті.
Зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб (включаючи нараховані відсотки), у національній та іноземній валютах за грудень 2008 р. зросли на 4,3 % і на 1 січня 2009 р. становили 215,1 млрд. грн., з яких 107,5 млрд. грн. – у національній валюті.
Фінансовий результат підприємств від звичайної діяльності до оподаткування за 2008р., за попередніми даними, становив 57,9 млрд. грн. (загальна сума прибутку – 140,9 млрд. грн., збитків – 83,0 млрд. грн.).
Протягом 2008 р. збитково працювало 33,9 % підприємств, що на 1,4 відсоткового пункта більше, ніж за 2007 р. Найбільше таких підприємств на транспорті та зв’язку (42,1 % від загальної кількості підприємств відповідного виду діяльності), у промисловості (41,3 %), наданні комунальних та індивідуальних послуг, у сфері культури та спорту (40,4 %), операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданні послуг підприємцям (35,5 %). [ 8 ]
На наш погляд, надмірне прийняття ризиків банківськими установами та не фінансовими підприємствами України пояснювалося, передусім, слабкістю системи регулювання і недієздатністю механізмів ринку.
На даний момент, зіткнувшись з проблемами неліквідності, збитковості та загрозами декапіталізації, банківська система України зазнає дедалі сильніших ударів з боку зовнішніх та внутрішніх чинників.
У найближчому майбутньому погіршення фінансового стану банків звужуватиме їх кредитний потенціал, а поширення панічних настроїв серед вкладників обертатиметься масовим вилученням депозитів, що вестиме до заморожування кредитної діяльності.
В той же час, надання НБУ фінансової підтримки банкам породжуватиме проблему морального ризику серед банківських установ України.
Погоджуємось з Вахненко Т. П. щодо трактування причин вразливості української банківської системи, що обумовлена:
- стрімким зростанням ще не ”витриманих„ кредитних портфелів,
- складною економічною і політичною ситуацією в країні,
- значною концентрацією бізнесу на окремих агентах і галузях,
- високою доларизацією банківських операцій,
- сумнівним захистом прав кредиторів,
- недостатньо суворими стандартами видачі кредитів.[7, с. 6]
Погіршення умов отримання зовнішніх кредитів і позик, що почалося з вересня 2008 р. суттєво ослабила банківський сектор.
І. Баранецький вважає, що за умов світової фінансової кризи одним із ключових зав¬дань держави є збереження стабільності банківської систе¬ми та, водночас, мінімізація відтоку коштів із банківських рахунків і стимулювання міжбанківського кредитування шляхом:
1. Посилення державних гарантій повернення вкладів, які в окремих випадках можуть ся¬гати 100 % ;
2. Періодичного перегляду облікової ставки Національ¬ного банку;
3. Запровадження загального мораторію на дострокове припинення строкових депозитів (уже реалізовано в Ук¬раїні);
4. Викупу цінних паперів, які можуть загрожувати ста¬більності банківської системи, та обмеження спекулятив¬них операцій на фондовому ринку;
5.Консолідації державної політики щодо цільового залу¬чення позик міжнародних фінансових організацій;
6. Надання невідкладної фінансової допомоги банкам, яким загрожує банкрутство, шляхом їхньої часткової націо¬налізації чи підтримки у формі довгострокових пільгових кредитів, державних гарантій по боргових зобов'язаннях тощо.
Серед найбільш популярних антикризових заходів, які вживаються урядами іноземних держав також за І. Баранецьким, можна виділити, зокрема:
• часткову націоналізацію комерційних банків із одно¬часним посиленням державного контролю за їхньою діяль¬ністю (встановлення обмежень на зростання заробітної плати, виплату бонусів, збільшення кількості членів прав¬ління та керівників у банках на період дії гарантії);
• надання банкам державних гарантій за зарубіжними по¬зиками в іноземній валюті;
• зобов'язання банків, яким була надана державна допо¬мога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки;
• мобілізацію заощаджень населення та повернення дові¬ри до банківської системи;
• комплексну допомогу малому та середньому бізнесу;
• підтримку програм професійної підготовки молоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих і старших за віком працівників;
• здійснення контролю за цінами на споживчі товари та послуги, обмеження споживчого імпорту;
• контроль валютних операцій банків з метою детального відстеження відпливу капіталів;
• визначення продукції вітчизняних виробників пріори¬тетною при здійснені державних закупівель.
• створення нових робочих місць завдяки реалізації дер¬жавою масштабних інфраструктурних проектів (з цією ме¬тою запроваджується фінансування програм розвитку інф¬раструктури та надається підтримка реалізації великих інфраструктурних проектів, у т.ч. автомобільних та заліз¬ничних доріг, що забезпечить створення нових робочих місць та підвищить внутрішній попит на метал і будівельні матеріали);
• надання додаткових повноважень відповідним органам влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій;
• ліквідація або суттєве обмеження податкових пільг тощо. [3, с. 30]
Отже, в цілому світова фінансо¬ва криза не така вже й страшна як її висвітлюють фінансові спекулянти, які вміло заробляють на панічних настроях населення. Ми вважаємо за необхідне зазначити, що нас¬тупними жертвами фінансової кризи можуть стати базо¬ві галузі: виробництво буді¬вельних матеріалів та мета¬лургія і, весь лан¬цюг виробничого процесу. При цьому найгіршим є те, що Україна не має ніяких шансів уберегтися від руйнівних наслідків кризи. Але пам’ятайте , що Україна – це європейська країна, і не може надалі залишатися індустріально - аграрною країною з переважно низьким рівнем розвитку. Звичайно, для цього потрібна спеціальна національна програма, що включатиме встановлення меж щодо процентних ставок за депозитами, запровадження обмежень на операції банків та ін. У першу чергу потрібно розпочати процес закриття неплатоспроможних банків, оскільки їх підтримка з боку НБУ є лише тимчасовим заходом.
Якщо ж сьогодні плідно й злагоджено попрацювати всім гілкам влади та бізнесу, то українська економіка вже через 2-3 роки може вийти на новий рівень розвитку. Можна скільки завгодно прикривати свою не¬компетентність чи небажання працювати на користь дер¬жави наслідками світової фінансової кризи, однак те, на¬скільки швидко Україна вийде з кризи, залежить саме від усіх нас.

Список використаної літератури:

1. Василенко Л. П., к. е. н., Гут Л. В., к. е. н., доцент, Оксеєнко О. П. Фінанси підприємства: Наочний навчальний посібник.- Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2005.-343 с.
2. Економіст №1, 2009 р., Все про кризу у світі. Ю. Глухов, О. Медведєва
3. Зовнішні справи №12; 2008 р.; Світова фінансова криза: перші результати та уроки для України. І. Баранецький
4. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємства. Підручник для студентів вищих закладів освіти. 2-ге видання, стереотипне. Львів: “Магнолія Плюс”, 2005
5. Поддерьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. та ін.; Фінанси підприємств: Підручник.-5-те вид., перероб. та допов. - К.: -КНЕУ, 2004.-546 с.
6. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.-К.: Кондор, 2005.-400 с.
7. Фінанси України № 10; 2008 р.; Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання. Вахненко Т. П. ст. 128
8. http://www.ukrstat.gov.ua/