Четвер, 28.03.2024, 23:28
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Скіданюк А.,ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДКИХ КОРПОРАЦІЙ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України » Скіданюк А.,ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДКИХ КОРПОРАЦІЙ
Скіданюк А.,ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДКИХ КОРПОРАЦІЙ
conf-cvДата: Вівторок, 24.12.2013, 18:03 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Андрій Скіданюк,



6 курс, спец. «Міжнародна економіка», з.ф.н.,
Науковий керівник – Близнюк Н.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці




ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДКИХ КОРПОРАЦІЙ.




На даному етапі розвитку економіки роль транснаціональних корпорацій не можна переоцінити. Вони зайняли домінуючі позиції у світовій економіці, і мають значний вплив на національні економіки країн через свої величезні масштаби діяльності. Кількість таких компаній стрімко зростає, підвищується їх питома вага у світовій торгівлі. Транснаціональні корпорації стали головним суб'єктом руху міжнародних інвестицій, технології та функціонування міжнародного виробництва. Деякі з них (наприклад, „General Electric”, „ExxonMobil Corporation”, „Ford Motor Company”) розпоряджаються коштами, що перевищують розміри національних доходів багатьох держав, а міжнародний характер операцій ставить їх практично поза контролем будь-яких національних органів влади.
Найавторитетнішими західними дослідниками в сфері діяльності ТНК є: Р.Кейвз, , М.Міллер, М.Портер, А.Фрідман, К.Шарп, Дж.Сорос.
Визнаючи важливість та практичну значущість робіт цих вчених, між тим, необхідно визнати, що проблема дослідження інвестиційної діяльності ТНК залишається недостатньо вивченою. Слід зважити на те, що інвестиційна діяльність ТНК перебуває у постійному розвитку в умовах глобального економічного середовища, яке швидко змінюється.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних концепцій інвестиційної діяльності ТНК, дослідженні зв’язку між припливом прямих інвестицій ТНК і структурними зрушеннями у розвинених країнах та країнах що розвиваються.
Об’єктом дослідження є діяльність ТНК у сучасній світовій економіці та структурні зрушення під впливом прямих іноземних інвестиції ТНК.
Предметом дослідження специфіка функціонування, особливості діяльності ТНК у міжнародних відносинах, а також сучасні тенденції розвитку і їх вплив на світові економічні процеси.
Інформаційну базу дослідження складають офіційні матеріали Світового Банку, ЮНКТАД, під час роботи використовувалась монографічна наукова література, інформація мережі Інтернет, а також матеріали з публікацій у періодичних виданнях.
Щодо самого поняття ТНК. Одним із перших, якщо не найпершим, є визначення багатонаціональної фірми, даної в 1960 році Лієнталем. Воно не містить характеристики структурних і організаційних сторін ТНК, але визначає ТНК як фірму, що діє більш ніж в одній країні. Проте, із самого початку виникнення ТНК учені не можуть прийти до загальної згоди щодо питання про кількість країн перебування в ТНК, що дозволило б кваліфікувати фірму як транснаціональну. Тому деякі вчені припустили, що для визначення ТНК цілком достатня діяльність фірми більш, ніж в одній країні.
Згідно доповіді ЮНКТАД «Про світові інвестиції» за 2012р. глобальні прямі іноземні інвестиції (ПІІ) зросли на 16% у 2011 році (досягнувши при цьому $ 1,5 трлн.), цим самим, вперше перевищивши рівень докризових (2005 - 2007р.р.), незважаючи на тривалі наслідки світової фінансової та економічної кризи 2008 - 2009 р.р. Це збільшення відбулося за рахунок високих прибутків транснаціональних корпорацій (ТНК) та відносно високих темпів економічного зростання в країнах, що розвиваються. Проте, відродження економічної невизначеності та можливість низьких темпів зростання на основних ринках, та інші ризики підривають цю сприятливу тенденцію в 2012 році.
ЮНКТАД прогнозує повільне зростання ПІІ в 2012 році, з потоками вирівнювання приблизно в $ 1,6 трлн. Провідні індикатори – значення транскордонних злиттів і поглинань (M&As) та інвестиції в нові проекти – знизились у перші п’ять місяців 2012 року, але основні принципи – високі доходи і грошові авуари – все ж підтримують помірне зростання. Довгострокові прогнози стверджують про помірне, але стабільне зростання, глобальні ПІІ досягнуть $ 1,8 трлн. в 2013 році і $ 1,9 трлн. у 2014 році, за винятком будь - яких макроекономічних потрясінь.
Приплив ПІІ збільшився в усіх основних економічних групах в 2011 році. Приплив інвестицій в розвинені країни збільшився на 21% (до $ 748 млрд.). У країнах, що розвиваються ПІІ зросли на 11% досягнувши рекордних $ 684 млрд., а в країнах з перехідною економікою – збільшились на 25% (до $ 92 млрд.). Основним прогнозом ЮНКТАД для цих країн – це підтримка їх високого рівня інвестицій протягом найближчих трьох років.
Зростання припливу ПІІ в 2012 році буде помірним у всіх трьох групах країн – розвинених, що розвиваються та в країнах з перехідною економікою. Зростання ПІІ як очікується, буде помірним в Азії (у тому числі Східній і Південно-Східній Азії, Південній і Західній Азії) а також у Латинській Америці. Приплив ПІІ в країни з перехідною економікою, як очікується, будуть рости й надалі в 2012 році і досягнуть піку в лише 2014 році.
Приплив ПІІ збільшився також у всіх трьох секторах промисловості у відповідності з даними прямих іноземних інвестиційних проектів (включаючи транскордонні M&As та інвестиції в нові проекти). Сектор послуг відновив ПІІ в 2011 році після різкого падіння в 2009 і 2010 роках, і складає близько $570 млрд. В цілому, в п’ятірку галузей, що сприяють зростанню проектів ПІІ входять гірничовидобувні галузі (гірничодобувна промисловість, створення кар’єрів та видобуток нафтопродуктів), хімічні речовини, комунальні послуги (електрика, газ і вода), транспорт і зв’язок та інші послуги (в основному послуги, що стосуються переробки чи видобутку нафти і газу).
ПІІ із розвинених країн різко зросли в 2011 році на 25%, досягнувши $1,24 трлн. Хоча всі три основні інвестиційні блоки складаються із країн з розвиненою економікою – Європейський союз (ЄС), Північна Америка і Японія – зробили значний внесок для цього зростання, проте, все ж таки кожен із них мав свої рушійні чинники. ПІІ із Сполучених Штатів Америки були обумовлені рекордним рівнем реінвестованих доходів (82% від загального обсягу відтоку ПІІ), зокрема, це було зумовлено активною діяльністю ТНК, яка в основному спиралась на іноземні активи грошових коштів. Зростання ПІІ з країн ЄС було зумовлено транскордонним M&As. Курс єни значно поліпшив купівельну спроможність японських ТНК, в результаті чого відбулося подвоєння відтоку ПІІ.
Південно-Східна та Східна Азія
У регіонах, що розвиваються Східної та Південно-Східної Азії, приплив ПІІ досяг нових рекордів, загальна сума яких становить $336 млрд, що складає 22% від глобального доходу. Південно-Східна Азія, з доходом $117 млрд., що становить 26%, продовжує швидко збільшувати ПІІ, на відміну від Східної Азії, хоча остання все ще домінує за ПІІ на $219 млрд., (що у відсотковому відношенні складає 9%).
Приплив ПІІ в Китай також досяг рекордного рівня – $124 млрд. Китай продовжує залишатися на першому місці в якості інвесторів та кращим місцем для ПІІ, відповідно до WIPS ЮНКТАД, але рейтинги держав Південно-Східної Азії, особливо таких як Індонезія і Таїланд теж помітно зросли. Відтік ПІІ із Східної Азії впав на 9%, (до $180 млрд.), а із Південно-Східної Азії, навпаки, зріс на 36%, (до $60 млрд.). Відтік інвестицій з Китаю знизився на 5%, із Гонконгу також скоротився на 15%. Проте, відтік ПІІ із Сінгапуру зареєстровано вищим на 19%, ПІІ зросли також ПІІ із Індонезії та Таїланду.
У країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи, Співдружності Незалежних Держав (СНД) і Грузії, ПІІ відновили певні втрачені позиції, досягнувши $92 млрд., в значній мірі за рахунок транскордонних операцій. У Південно-Східній Європі, відтік ПІІ збільшився, підтримавши цим самим, конкурентні витрати виробництва і відкритий доступ на ринки ЄС. Російській Федерації, як і раніше, припадає левова частка ПІІ в цей регіон, і потоки ПІІ країни зросли до рекордно високого рівня. Розвинені країни, в основному члени ЄС, залишаються важливим джерелом прямих іноземних інвестицій, з високою часткою проектів (включаючи транскордонні M&As та інвестиції в нові проекти).
Сектор послуг, як і раніше, грає лише незначну роль для ПІІ у регіон, але його значення може збільшитися з приєднанням до Світової організації торгівлі (СОТ) Російської Федерації. Завдяки вступу до СОТ країна зобов’язалася зменшити обмеження на іноземні інвестиції в ряді галузей із сфери послуг (у тому числі банківській, страховій, бізнес-послуг, телекомунікацій). Приєднання може також підвищити довіру іноземних інвесторів і поліпшити загальний інвестиційний клімат у регіоні.
Спроби відновлення ПІІ із розвинених регіонів були проведені в 2012 році. Такі дії були зумовлені, насамперед, через кризу Єврозони та крихкість у відновленні більшості великих економік. Дані проведених досліджень показують, що придбання транскордонних фірм в розвинених країнах протягом перших трьох місяців 2012 року знизилися на 45% в порівнянні з тим же періодом в 2011 році.
Загальна тенденція політики в бік лібералізації та заохочення інвестицій з’являється все частіше, вона орієнтована на конкретні галузі, зокрема, на деякі галузі із сфери послуг (наприклад, електроенергія, газ та водопостачання, транспорт та зв’язок). Деякі країни проводили політику приватизації та інші вживали важливі заходи, пов’язані зі спрощенням процедури прийому для іноземних інвестицій.
У 2011–2012 роках декілька країн прийняли більш критичний підхід до впровадження ПІІ. У світлі високого рівня внутрішнього безробіття, ПІІ можуть сприяти створенню нового рівня експорту і цим самим ослабити вітчизняну промислову базу. Інші ж політичні підходи вбачають у іноземних інвестиціях стабільність та спосіб поліпшення платіжного балансу. Політика «прийнятих заходів» включає в себе зовнішні обмеження прямих іноземних інвестицій та стимулювання репатріації іноземних інвестицій.
Ряд останніх подій також вказують на підвищену увагу до основних аспектів сталого розвитку суспільства. У 2012 році вони включають в себе: перегляд моделі «BIT» (США), Спільну заяву Європейського союзу і Сполучених Штатів, оголошену під егідою Трансатлантичної економічної ради, а також роботу Співтовариства розвитку Півдня Африки та його основну модель.
Нарешті, підвищена увага до сталого розвитку суспільства також проявляється в інших сферах міжнародної політики, пов’язаних з інвестиціями, наприклад, прийняття та подальша робота, у 2011 році, над керівними принципами ООН з питань бізнесу та прав людини; створення ЮНКТАД / ФАО / Світовим банком / МФСР принципів сільськогосподарських інвестицій. У 2011 році було переглянуто керівні принципи ОЕСР для багатонаціональних підприємств (1976 р.), а в 2012 році – Міжнародною торговою палатою – переглянуто керівні принципи для Міжнародних інвестицій (1972 р.); відбулось підписання резолюції прийнятої на XIII конференції ЮНКТАД та була проведена конференція Ріо +20.
Суверенні фонди добробуту (СФБ) показують значний потенціал для інвестицій в розвиток регіону. ПІІ СФБ все ще відносно невеликі. Їх сукупні ПІІ досягли приблизно $ 125 млрд. у 2011 році, близько чверті з яких надійшли до країн, що розвиваються. СФБ можуть працювати у якості партнерів із урядом приймаючої країни, установами фінансування або іншими приватними інвесторами; вкладати кошти в розвиток інфраструктури, сільського господарства і промисловості.
Міжнародне виробництво транснаціональних корпорацій (ТНК) просунулося, але воно як і раніше стримується від інвестування своїх активів. У 2011 році у іноземних філіях ТНК абсолютно зайняті приблизно 69 млн. працівників, які генеруються у $ 28 трлн. продажів та у $ 7 трлн. доданої вартості, що приблизно 9% перевищує дані 2010 року.
Кількість M&А оголошень, хоча незначно, але є вищою в останньому кварталі 2012 року, проте продовжує залишатися слабкою, забезпечуючи незначну підтримку для зростання в загальному обсязі ПІІ в 2012 році, особливо у розвинених країнах. У першому кварталі 2012 року, вартість світових ПІІ знизилась (проте, варто також відзначити, що зниження відбулось в межах норми). Але високі запаси готівки ТНК і великі зарубіжні доходи сприяють високому рівню реінвестування доходів ПІІ.
Вкладення у фінансові послуги збільшились 13% від вартості проектів ПІІ, досягнувши $ 80 млрд. Тим не менш, вони як і раніше приблизно на 50% нижче від докризового рівня. Основна частина діяльності цільових страхових компаній пов’язані із придбанням «AXA» (Франція), «AMP» (Австралія) за $11,7 млрд. ПІІ проекти у банківській сфері залишилися майже не змінними в результаті глобальної фінансової кризи. Європейські банки, які були в міжнародній експансії за допомогою прямих іноземних інвестицій, в значній мірі були непомітними, причому деякі із них залишаються під державним контролем.
У перші місяці 2012 року транскордонні M&As та нові інвестиції похитнулись в ціні. Прикордонні M&As, які були рушійною силою для зростання в 2011 році, ймовірно, залишаться слабкими протягом решти 2012 року, судячи за їх даними, хоча вони трохи збільшилася в минулому кварталі. Ці фактори свідчать про те, що ризики подальшого зростання ПІІ в 2012 році все ще залишаютьсяі.
ПІІ в країни з перехідною економікою Південно-Східної Європи, СНД і Грузії було відновлено в 2011 році, що було викликане, насамперед, динамікою транскордонних M&A операцій, хоча інвестиції в нові проекти як і раніше є домінуючою формою. Дохід збільшився на 25%, до $92 млрд.
У Південно-Східній Європі, промислові ПІІ збільшилися, завдяки підтримці конкурентних витрат виробництва і відкритого доступу на ринки ЄС, в той час як в країнах СНД, завдяки ресурсо-орієнтованій економіці і вигоди від природних ресурсів у ПІІ. У порівнянні з іноземними потоками, потоки ПІІ були напрочуд стабільними, підкреслюючи їх важливість для розвитку. На великі країни продовжує припадати левова частка ПІІ.
У Російській Федерації потоки прямих іноземних інвестицій збільшилися на 22%, досягнувши $ 53 млрд. Основними мотиваторами для іноземних інвесторів були: стабільне продовження сильного росту на внутрішньому ринку та доступна вартість робочої сили у поєднанні із підвищенням продуктивності. А також висока прибутковість енергетичних та інших проектів пов’язаних із переробкою природних ресурсів, наприклад, партнерська угода між «Exxon Mobil» (США) та Державною нафтовою компанією «Роснефть» (Росія) для розбудови та подальшого використання багатих резервів Арктичної зони.
Транскордонні M&As були особливо динамічними. Відновлення прямих іноземних інвестицій було обумовлено головним чином – зростанням вартості транскордонних M&As, із $ 4,5 млрд. в 2010 році до $ 33 млрд. в 2011, що обумовлено рядом великих угод. Захоплення «Полюс Золото» (Росія) за $ 6,3 млрд. «КазахЗолото» (Казахстан) були одними із найбільших. Хоча пропозиції в галузі енергетики, гірничодобувної промисловості, нафти і газу, як правило, привертають увагу засобів масової інформації, споживчий ринок також був мішенню для транскордонних M&As як і в 2011 році.
ПІІ в секторі послуг залишаються млявими, але новий імпульс для них може надати вступ Росії до СОТ. У 2011 році ПІІ проектів в країнах з перехідною економікою виросли у всіх трьох секторах виробництва. У порівнянні з докризовим рівнем (2005–2007), значення ПІІ в первинному секторі збільшилося майже в чотири рази, ПІІ в обробній промисловості зросли на 28%, а ПІІ в секторі послуг залишаються низьким.
У довгостроковій перспективі, ПІІ в сектор послуг буде зростати у зв'язку з приєднанням Росії при СОТ. Через те, що вступ країни в подальшому дозволить інтегруватися у світову економічну систему, що призведе до зростання довіри іноземних інвесторів та покращення загального інвестиційного клімату. Сектор послуг цілком може замінити виробничий сектор в якості двигуна зростання прямих іноземних інвестицій, у той час як у виробничому секторі, вітчизняні та зарубіжні інвестори, швидше за все, стануть дотримуватись більш за все тактики конкурентної поведінки. У первинному секторі, вплив на ПІІ буде варіюватися в залежності від галузі.
Новий порядок приватизації в період після кризи сприятиме зростанню прямих іноземних інвестицій. Після двох десятиліть перехідного періоду, приватизація уже добре розвинена в більшій частині Південно-Східної Європи і СНД. Тим не менш, деякі країни зберегли активи, які можуть бути приватизовані. Приватизацію буде відроджено після затишшя 2008–2010 років. Під час кризи, небажання урядів перенести політично чутливі компаній на ринок і недовіра міжнародних інвесторів залишили мало шансів для проектів приватизації. Тим не менше, за ознаками економічного підйому і тиском на державний бюджет, процес, як очікується, отримає новий імпульс.
Наприклад, уряд Російської Федерації схвалив часткову приватизацію 10 великих державних компаній до 2013 року, яка могла б принести додатковий 1 трлн руб ($33 млрд.) до державного бюджету. Цей процес включатиме в себе пакети акцій: нафтової компанії «Роснефть», гідроенергетики «РусГідро», Федеральної мережевої компанії «ЄЕС», найбільшої судноплавної компанії країни «Совкомфлот», банків «Ощадбанк» та «ВТБ», Об’єднаної зернової компанії «Росагролізінг», нафтової компанії «Транснефть» і національної залізничної монополії (російська залізниця).
У Сербії, два великих державних підприємств, як очікується, будуть приватизовані в 2012 році: «Telekom Srbija» і «служба громадського харчування національної авіакомпанії «JAT». У Боснії і Герцеговині, уряд сподівається залучити близько $5 млрд в 2012-2013 роках, головним чином шляхом приватизації активів в 25 великих компаній, що входять до попередніх планів приватизації. У Хорватії, держава є міноритарним акціонером в більш ніж 600 компаній і понад 50% активів більш ніж в 60 компаніях.
Приплив ПІІ в країни з перехідною економікою, як очікується, продовжить зростати в середньостроковій перспективі, що відображає більш сприятливе для інвесторів середовище, вступ до СОТ Росії та нові програми приватизації. ПІІ з країн, що розвиваються, також очікується їх подальше зростання, чому сприяють спільні ініціативи в підтримку прямих інвестицій в деяких країнах з перехідною економікою.
Наприклад, CIC, основний суверенний фонд багатства Китаю, і російський фонд прямих інвестицій (РФПІ) погодилися надати $ 1 млрд. кожен до керованих фондів RDIF. Фонд вкладе 70% своїх інвестицій в Росію, Казахстан і Білорусь. У 2012 році CIC купив невеликий пакет акцій банку ВТБ (Росія) в рамках угоди по приватизації у розмірі 10%. Тим не менш, приплив прямих іноземних інвестицій в першому кварталі 2012 року дещо нижчий в порівнянні з тим же періодом в 2011 році.
Відмінні риси у тенденціях в сфері ПІІ по регіонах за 2011 р.:
• У Африці ПІІ зосередили свою увагу не лише на природних ресурсах, але й на споживчих ринках, тому перспективи зростання залишаються позитивними. Політична невизначеність в Північній Африці, утримала інвестиції у цьому регіоні.
• Приплив ПІІ досяг нових рекордних рівнів у Східній і Південно-Східній Азії, до того ж Південно-Східна Азія наздоганяє Східну за високими темпами зростання прямих іноземних інвестицій.
• Приплив ПІІ в країни Південної Азії розгорнулися в результаті збільшення припливу в Індію, домінуючим одержувачем ПІІ в цьому регіоні.
• Регіональні та глобальні кризи, як і раніше відчутно впливають на ПІІ в Західній Азії, і перспективи подальшого поширення залишаються неясними.
• Південна Америка була головним драйвером зростання ПІІ в країнах Латинської Америки і Карибського моря. Структура інвестицій традиційних інвесторів – Європа і Сполучені Штати – змінюється, проте в той час спостерігається також прогрес у ПІІ з країн, що розвиваються та Японії. Перехід до промислової політики в основних країнах можуть привести до збільшення інвестиційних потоків цільових галузей.
• Приплив ПІІ в країни з перехідною економікою поступово відновлюється. Очікується, що вони будуть рости й надалі, частково у зв'язку з приєднанням Російської Федерації до Світовій організації торгівлі (СОТ).
Багато країн продовжують лібералізацію і заохочення іноземних інвестицій в різних галузях промисловості для стимулювання економічного зростання в 2011 році. У той же час, нові нормативно-обмежувальні заходи продовжують вводитись, частково з причин промислової політики. Вони проявилися, насамперед, у особливостях вступу іноземних інвесторів (наприклад, у сільському господарстві і фармацевтичній промисловості), у видобувних галузях (наприклад, через націоналізацію і позбавлення прав вимоги) і в більш критичному підході до ПІІ.
Щорічне число нових двосторонніх інвестиційних договорів (ДІД) продовжує знижуватися, у той час як регіональна політика інвестицій посилюється. Сталий розвиток суспільства здобуває все більшу популярність у міжнародній інвестиційній політиці. З’явилися численні ідеї для реформ та інвестицій, у системи державного врегулювання спорів (ISDS), і лише деякі з них були введені в дію.
Мобілізація інвестицій та забезпечення стійкого розвитку суспільства є пріоритетом для всіх країн. Нове покоління інвестиційної політики проводить більш широку і складну програму розвитку політики, і в той же час, сприяє створенню та підтримці сприятливого інвестиційного клімату в цілому.
«Нове покоління – інвестиційна політика із урахуванням всебічного та сталого розвитку, щодо залучення та використання інвестицій. Це призводить до конкретних проблем на національному і міжнародному рівнях. На національному рівні, вона включає інтеграцію інвестиційної політики в стратегії розвитку, а також інтеграцію цілей сталого розвитку в інвестиційну політику та забезпечення інвестиціям актуальність та ефективність. На міжнародному рівні існує необхідність зміцнення аспектів розвитку міжнародних інвестиційних угод (МІС), баланс прав та обов’язків держави і інвесторів, а також керування системними складностями МІС.
Для вирішення цих завдань, ЮНКТАД розробив основу інвестиційної політики в інтересах сталого розвитку суспільства (IPFSD), що складається з: основних принципів інвестиційної політики, керівних принципів для національної інвестиційної політики, та варіантів для розробки та використання МІС. IPFSD може служити орієнтиром для директивних органів у розробці національної інвестиційної політики, і в ході переговорів або розгляду МІС. Вона забезпечує спільну мову для обговорення та співпраці на національному та міжнародному рівні.
Список використаних джерел:
1. http://unctad.org

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України » Скіданюк А.,ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДКИХ КОРПОРАЦІЙ
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: