Банар Крістіна
к.т.н., доцент кафедри товарознавства та маркетингу
Лошенюк І.Р.
5 курс, спец. «Маркетинг», з/ф,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Формування конкурентного середовища діяльності підприємств
Формування конкурентного середовища є принципово новим і перспективним завданням для досягнення конкурентоспроможності вітчизняних торговельних підприємств. Переваги національної економіки, її окремих галузей і підприємств в економічній конкуренції вирішальною мірою зумовлюють динамізм сталого економічного зростання. Рівнем конкурентоспроможності, насамперед, визначаються й глобалізаційні метаморфози, а також виклики, що постали перед підприємствами у процесі розбудови.
У ринковій системі концепція конкурентоспроможності підприємств визначається як їх здатність виробляти, реалізовувати та споживати товари й послуги в умовах конкуренції з товарами й послугами, виробленими в інших країнах. При цьому результатом конкуренції має бути підвищення рівня задоволення споживачів товарами та послугами за умови дотримання міжнародних стандартів [1, с.109].
Економічний розвиток конкурентоспроможності торговельних підприємств часто є стрибкоподібним. Водночас формування конкурентного середовища у транзитивній економіці зумовлює необхідність сучасного стану висококонцентрованих і монополізованих товарних ринків України, з’ясування природи й визначення чинників, що спричиняють перешкоди (бар’єри) та ускладнюють вихід нових підприємств на ці ринки за умов трансформаційних процесів. Дослідження проблеми формування конкурентного середовища й передумови визначення бар’єрів потребує аналізу взаємодії монопольних і конкурентних елементів економічних відносин, що виявляються в економічному просторі та мають історично обумовлений характер. Це спонукає виходити із взаємозумовленості процесів монополізації, конкуренції в умовах формування єдиного ринкового економічного простору.
Разом з тим для зміцнення досягнутої макроекономічної стабілізації, з огляду на завдання переходу до сталого економічного зростання, необхідним є подальший розвиток ринкових відносин, в основі яких лежить добросовісна, ефективна конкуренція між торговельними підприємствами. Лише чесне змагання підприємців за споживача здатне забезпечити оптимальний розподіл ресурсів, свободу покупців у виборі товарів широкого асортименту, кращої якості та за нижчими цінами і як результат, ефективне функціонування підприємства загалом.
Розбудова ефективного конкурентного середовища потребує створення дієвих механізмів державного регулювання діяльності торговельних підприємств й посилення захисту підприємців і споживачів від різного роду проявів, насамперед з боку природних монополій. Проте дослідження українського ринку свідчить, що більша частина вітчизняних торговельних підприємств не володіє теорією та практикою ведення конкурентної боротьби, а наявність конкурентоспроможних товарів не гарантує багатьом з них можливості їх ефективної реалізації. Крім того, не всі підприємства ставлять за мету підвищення рівня власної конкурентоспроможності, майже неопрацьовані вітчизняні теоретичні розробки з питань оцінки конкурентоспроможності підприємств, формування конкурентної стратегії, які б враховували сучасні умови господарювання.
Нині торговельні підприємства можуть досягати успіху тільки в тому разі, якщо вони як ключові гравці здатні створювати й розвивати конкурентні переваги. Зовнішнє середовище відображає складні взаємодії між стимулами, чинниками ринку і тими суспільними інститутами, з якими контактує підприємство. Стимули – це сигнали, що виходять від ринку: конкурентний тиск у своїй країні та за кордоном, перспективи росту і т.д. Ринкові чинники включають в себе всі витрати на потреби підприємства – від інформації й капіталу до кваліфікованих і некваліфікованих працівників, що утворюють інфраструктуру.
Вихідна база конкурентних спроможностейі можливостей зумовлює те,наскільки добрепідприємство освоює нові технології. Швидко змінити тип спеціалізації досить складно. Зростання національної технологічної зрілості вимагає від торговельних підприємств руху в напрямі від простих технологій до складних і в межах останніх – від секретів виробництва (know-how) до знання того, для чого потрібні ці технології. На кожному етапі можливі втрати, ризик, перешкоди і несподіванки, причому їх кількість збільшується з ускладненням технологій і розвитку конкурентоспроможності підприємств.
Високоефективна конкурентнасистема технологічних змін ґрунтуєтьсянамакротехнологіях – технологіях реалізації товарів та обслуговування споживачів, які мають бути основою інноваційної моделі економічного розвитку діяльності торговельних підприємств. До цьоговарто додати структурну політику, яка відповідає сучасним умовам, що відповідно до поставленої мети дозволить визначити методи і засоби її досягнення.
Однакпоставлене завданнявиконати досить складно. Крім розробки і затвердження законодавчої бази та формування системи спеціальних регуляторних органів, важливостворитивідповідні умови для ведення підприємницької діяльності,навчитиучасників процесувиробництвата працівників органів влади основамконкурентної політики, тобто забезпечити реальне виконання проголошених намірів щодо ефективного захисту конкуренції. Проте практика діяльності вітчизняних торговельних підприємств свідчить, що більшість з них виявилися не готовими до цивілізованих формі методів конкуренції.І, як наслідок, вони займають слабкі конкуренті позиції як на вітчизняному. так і міжнародному ринках.
Аналіз структурних передумов конкуренції та оцінки підприємствами інтенсивності конкурентного тиску дає підстави для висновку, що нинібільше половини всіх товарів, робіт і послуг реалізується за умов високого рівня конкуренції, майже одна десята — за умов відсутності або практичної відсутності конкуренції, решта (приблизно 35%) — за умов помірної конкуренції. Результати дослідження свідчать також, що зростання інтенсивності конкуренції позитивно вплинуло на економічний розвиток, оскільки більше половини опитаних керівників торговельних підприємств під впливом конкуренції підвищили свою ефективність. Вагомою є роль конкуренції у досягненні відносної стабільності цін — майже 70% опитаних повідомили, що знизили ціни під її впливом.
Відносне порівняння відчутності й оцінки інтенсивності конкуренції у різних видах економічної діяльності торговельних підприємств можливе за допомогою методики бальної оцінки рівня конкуренції. Ця методика побудована на визначенні середньозваженого рівня конкуренції для кожного виду економічної діяльності підприємства за такою шкалою у балах: конкуренція відсутня — 1 бал; слабка конкуренція — 2; помірна конкуренція — 3; висока конкуренція — 4 бали. Вищий бал вказує на більшу відчутність конкуренції, а діапазон балів становить від 1 до 4.
Отже, дані, що характеризують відчутність торговельними підприємствами конкурентного тиску, як і результати аналізу структурних передумов конкуренції, свідчать про необхідність проведення в Україні диференційованої, залежно від галузей і сфер економічної діяльності, політики розвитку та захисту конкуренції. Предметом першочергової уваги державних органів мають бути ті підприємства, в яких конкуренція є обмеженою або спостерігаються тенденції до послаблення її інтенсивності. При цьому розвиток і захист конкуренції повинні реалізовуватись як через забезпечення дотримання заборонних вимог законодавства про захист економічної конкуренції, так і шляхом стимулювання економічного розвитку підприємств.
З боку підприємницького середовища найбільш важливі чинники мікроконкурентоспроможності – інтенсивність конкуренції на внутрішніх ринках, розвиток інформаційної інфраструктури, ускладнення характеристик попиту й адекватність внутрішньої пропозиції попиту за кількістю та якістю. В останні роки особливу роль набув чинник децентралізації корпоративної діяльності, пов'язаний із диверсифікацією (спеціалізацією) підприємств.
На думку українських учених [3, 4], основними чинниками, що перешкоджають зростанню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, є старе устаткування і нестача фінансових ресурсів, а сподівання їхніх керівників пов'язані з найменш реальними джерелами фінансових засобів – позичками банків і держбюджетом, а не з кредитами приватних інвесторів.
У ситуації, що склалася, реалістичною й надійною позицією України вбачається її інтеграція в економічний простір Європи. Широта реформи і структурні зміни одержать довгострокову підтримку споживачів тільки в тому разі, якщо цей процес позитивно вплине на рівень життя. Необхідно перетворити інтеграцію в інструмент швидкого розвитку України, щоб додати відносинам між ЄС і Україною динамічності з позитивним результатом.
У сучасному світі немає альтернативи ринковій економіці на основі ефективної конкуренції. Створення й підтримка ефективного конкурентного середовища висуває на порядок денний питання про оптимізацію державної підтримки торговельних підприємств. Недосконала податкова політика, яка передбачає невиправдані пільги окремим підприємствам, не лише гальмує вирішення фінансових проблем держави та зміцнення становища їх господарської діяльності, а й істотно спотворює умови конкуренції. Невирішеність цих умов здебільшого поглиблюється неврегульованістю механізмів надання інших форм державної підтримки.
Дослідження проблем, що перешкоджають поступальному розвитку і зміцненню конкурентоспроможності підприємств, дають підставу для вагомих висновків. Ключовим із них є здійснення стратегічного управління підприємств, здатного вивести їх на світовий рівень конкурентоспроможності, цілеспрямоване проведення комплексу заходів, що сприяють підвищенню управлінського потенціалу вітчизняних товаровиробників, ефективності їхньої діяльності, захисту інтересів, як це прийнято у всіх країнах із розвинутою ринковою економікою.
Список використаних джерел :
1. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: в 3 т. / [за ред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є.Кваснюка]. – К.: Фенікс, 2007. - Т.2. – 564 с.
2. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / [Текст] - Я.А.Жаліло, Я.Б.Базилюк, Я.В.Белінська та ін.за ред.Я.А.Жаліла. – К.: НІСД, 2005. – 388с.
3. Фатхутдинов Ф. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Фатхутдинов Ф. – М.: Инфра – М. –2000. - 540 с.
4. БєлєнькийП.Ю.Конкурентність на транскордонних ринках / БєлєнькийП.Ю., Мікула Н.А., Матвеєв Є.Е. – Львів: ІРД НАНУ, 2005. – 214с.
