Банчу Анастасія,Дзюжинська Любов,
3курс,
напр. підготовки «Харчові технології та інженерія», д.ф.н.,
Наук. кер. – Чичун В.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці
Інформація та комунікації в менеджменті
Ні для кого не секрет, що значення інформації та комунікації в менеджменті в нинішній час постійно зростає, що безпосередньо пов'язано з соціально - економічними змінами, розвитком нових впроваджень в області технологій, досягненнями наукових досліджень.
В управлінській діяльності комунікативні навички та риторичні здібності відіграють важливу роль. Адже саме від того, наскільки менеджеру вдасться налагодити взаємодію з підлеглими та колегами, переконати в необхідності виконання прийнятих управлінських рішень залежить ефективність діяльності організації в цілому або її окремих структурних одиниць.
Сутністю комунікацій є взаємозв'язки між працівниками, підрозділами, організаціями, які супроводжують усі процеси, що відбуваються в організації. Комунікації - це спосіб обміну інформацією, її змістом між двома і більше особами (працівниками).
Якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру.
Розпізнають три аспекти комунікацій: технічний, семантичний і прагматичний. Технічний аспект зв'язують з процесами передачі інформації від однієї точки, устаткування або особи іншій по відповідним каналам. Семантичний аспект відображує передачу і прийом інформації, включаючи її розуміння одержувачем. Прагматичний аспект враховує вплив прийнятої інформації на поведінку одержувачів і ефективність використання цієї інформації [1, с.109].
Здійснення комунікацій - це зв'язуючий процес, необхідний для кожного управлінського дійства. Існує думка, що ефективно працюючі керівники - це ті, хто досяг успіхів у налагодженні комунікацій.
Організація комунікацій сприяє, з однієї сторони, підвищенню продуктивності праці, а з іншої - досягненню задоволеності в груповій взаємодії. У широкому розумінні комунікація не тільки сприяє інтелектуальному розвитку особистості, але й представляє собою засіб управління суспільством або соціальною групою.
Основна ціль комунікаційного процесу - забезпечити розуміння інформації, яка є предметом обміну. Але самий факт обміну інформацією не гарантує ефективності спілкування в ньому людей. Для кращого розуміння процесу обміну інформацією та умов його ефективності, необхідно мати уявлення про його стадії, в яких приймають участь декілька людей [2, с.386].
Різновиди комунікацій в менеджменті.
Існує два види комунікацій:
Між самою організацією та громадськістю. Наприклад, реклама може служити одним із способів обміну інформацією підприємства з клієнтами, з державою - при використанні звітів про результати проведеної роботи, з політичним апаратом - шляхом об'єднання групи людей, що представляють спільні інтереси в парламенті.
Між рівнями, підрозділами та співробітниками організаційної структури. Комунікації найчастіше можуть здійснюватися:
- від найвищого рівня управління до нижчого. Це проявляється в подачі інформації безпосередньо від керівництва до підлеглих про поточні та планових завданнях, зміні специфіки роботи, нових стратегіях;
- між різними підрозділами (відділами, цехами);
- від нижчого рівня до вищого. В основному так надходить нова інформація про недоліки, порушення, страйкової ситуації;
- між окремими працівниками;
- між керівником і його підлеглими.
Загальновідомо, що основною базою комунікацій в менеджменті, є інформація, тому що інформація - це сукупність повідомлень, що відображають конкретний аспект, подія, виробничо-господарської діяльності. Вона може надходити з централізованого, децентралізованою і змішаною схемами.
Інформацію класифікують за різними ознаками. По повноті охоплення відбувається:
- повна – всебічно та повною мірою розкриває сутність явища;
- часткова – відображає лише певний аспект явища, не даючи його цілісної характеристики;
- надлишкова – містить дані, які є зайвими і непотрібними для використання в конкретній ситуації.
По проміжку дії:
- разова – використовується тільки один раз у специфічній ситуацією;
- періодична – застосовується та формується систематично, залежно від потреб;
- довгострокова – використовується протягом тривалого терміну.
Існують різні типи інформації [3, с.91-92].
Загальна інформація виникає раптово, коли менеджери досліджують зовнішнє середовище. Загальна інформація простора, її важко накопичити заздалегідь і складно підтримувати в комп'ютерних мережах. Вона в основному використовується на стратегічному рівні.
Специфічна інформація використовується в основному при заключенні угод, тому повинна відповідати особливим вимогам. Ця інформація може вимагатися при перевірці балансу підприємства, а можна без неї обійтися, наприклад, при оплаті побутових послуг.
Стимулююча інформація частково схожа із специфічною. Якщо специфічна інформація інформує її одержувача в чомусь, то стимулююча вимагає дій, які здійснюються майже автоматично, але наперед запропоновані.
Виключна інформація подібна стимулюючій, але виникають складності із-за того, що вона стимулює специфічний тип діяльності, надходить коли подія вже відбулася. Необхідно визначити, що ні стимулююча, ні виключна інформація не вимагають комплексного вирішення.
Контрольна інформація необхідна для коригування відхилень від запланованого показника, причому його корегування раніше не передбачалося. Це відрізняє контрольну інформацію від стимулюючої.
Розподільча інформація використовується при прийнятті рішень про розподіл людей, часу, устаткування або фінансових коштів у відповідності з проектами. Менеджер повинен вирішувати, як розподілити ресурси, які знаходяться у його підпорядкуванні. Йому необхідні дані, які дозволяють здобути інформацію відносно витрат і прибутків по окремим проектам.
Направляюча інформація необхідна менеджеру для прийняття рішень стосовно входження в новий ринок, економічного обґрунтування пропозиції.
Професійні здібності в процесах інформації та комунікації в менеджменті, накопичення навичок ефективного взаєморозуміння з людьми необхідні кожному менеджеру. Адже на сьогоднішній день керівник з великим стажем витрачає левову частку робочого часу не на виконання фінансово-економічних чи організаційних проблем, а на вирішення соціально-психологічних завдань, які відбулися в процесі комунікацій з керівництвом, службовцями та колегами.
Через грамотне спілкування, не тільки менеджер, але і будь-яка людина з легкістю здійснює організацію свого громадського та особистого життя. Вербальний зв'язок дає можливість не тільки вирішувати питання організації, а й труднощі, що виникли між співробітниками.
Список використаної літератури:
1. Менеджмент в АПК І Ю.Б.Королев, В.Д.Коротнев, Г.Н.Кочетова и др.. - М.: Колос С, 2007. – 109 с.
2. Завадський И.С. Менеджмент: Management. - У 3т. - Т. 1-3-вид., доп. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту - 2001. – 386 с.
3. Менеджмент в АПК І Ю.Б.Королев, В.Д.Коротнев, Г.Н.Кочетова и др.. - М.: Колос С, 2007. – 91-91 с.
4. Менеджмент - Рульєв В.А.
