Гнатик Марія,
5 курс, спец. «Менеджмент організації та адміністрування», д/ф,
Наук. кер. – Каспрук А.Ю.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Проблеми і перспективи сучасного розвитку медичного страхування в Україні
У статті розглянуто проблеми та перспективи розвитку медичного страхування на сучасному ринку страхових послуг в Україні, а також проаналізовано сучасні тенденції розвитку даного виду страхування.
Ключові слова: страхування, медичне страхування, добровільне медичне страхування, охорона здоров’я, страховик, застрахована особа.
Проблема збереження життя і здоров’я населення України була і залишається нині актуальною. Тому сучасний страховий ринок України посідає вагоме місце у фінансовій системі держави. З року в рік страхові компанії пропонують нові страхові продукти та послуги, які користуються неабияким попитом серед населення. Але, порівнюючи із зарубіжними тенденціями, вітчизняний страховий ринок має дуже скромні показники. Основною перешкодою на шляху його розвитку є низький ступінь довіри населення до вітчизняних страхових компаній.
За допомогою страхової медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я. Страхова медицина охоплює фінансування наукових досліджень, підготовку медичних кадрів, витрати на розвиток матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання медичної допомоги населенню[1, с.19].
Медичне страхування є формою захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров’я з будь-якої причини. Воно пов’язане з компенсацією витрат, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов’язаних із підтримкою здоров’я, а саме: з відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням, придбанням медикаментів, лікуванням у стаціонарі, отриманням стоматологічних послуг, проведенням профілактичних та оздоровчих заходів.
Медичне страхування ознаменоване цілою низкою досліджень та публікацій.А саме, це праці таких фахівців як: М. Клімов, Н.Андріїшина, Е.Писанець, Є.Поліщук, М. Мних та інших вчених, якими розглянутонеобхідність та особливості медичного страхування в Україні, а такожпроблеми та можливі шляхи їх вирішення.
Метою статті є аналіз і висвітлення основних тенденцій та перспектив розвитку медичного страхування, сучасного стану розвитку даного виду страхування в Україні, а також обґрунтування особливостей його функціонування.
Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник у результаті сплати грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Медичне страхування в Україні та його популярність рік у рік зростає, про що свідчить ріст як кількості укладених договорів, так і сум страхових платежів. Проте значного поширення на вітчизняному страховому ринку воно ще не набуло, що підтверджує вітчизняна статистика, згідно якої частка послуг добровільного медичного страхування у загальному об’ємі страхового ринку складає лише 2,6%, при загальній кількості застрахованих даним видом страхування у 2% від загальної кількості населення, в т.ч. індивідуальних страхувальників - менше 1%. Хоча, останнім часом – в умовах кризового розвитку української економіки – на вітчизняному страховому ринку медичне страхування поступово завойовує свої позиції, поступаючись за темпами зростання хіба що страхуванню наземних транспортних засобів.
Європейський Союз серед п’яти основних принципів будь-якого страхування ставить на перше місце саме наявність високої довіри. Громадянину з розвиненої країни медичне страхування дає впевненість в тому, що він вигідно вклав свої кошти задля захисту власного здоров’я і життя. В сьогоднішніх економічних умовах для більшості українців страхування – недоцільність та певний страх втратити свої гроші.
За даними опитувань, що проводяться в Україні, частка громадян, застрахованих в системі добровільного медичного страхування, серед дорослого населення склала 4,5% в жовтні 2008 року і 4,7% в листопаді 2009 року. Для багатьох застрахованих страхувальниками виступають працедавці. Частка індивідуальних клієнтів за власною ініціативою, по оцінках більшості страхових компаній, поки незначна. На ринку медичного страхування зростає концентрація страхових платежів в руках найбільших страхових компаній. Основними клієнтами по даному виду страхування залишаються корпорації, для них це інструмент мотивації співробітників [2, с.27].
Існує ціла низка проблем, які затримують розвиток медичного страхування в Україні. Серед них можна виділити відсутність системи підготовки спеціалістів; неотримання лікарями належних зарплат та премій; відмова страховиків під будь-яким приводом оплатити лікування страхувальника; відсутність законодавчих норм, які б регулювали медичне страхування; різні погляди чиновників, страховиків та медиків на моделі медичного страхування; недостатня інформованість населення щодо переваг і недоліків медичного страхування.Вирішення всіх цих проблем потребує часу, фінансових ресурсів та відповідних фахівців[5, с.23].
Сьогодні людей, які не мають медичної страховки більше 95%! Тобто перспективи розвитку системи медичного страхування в Україні великі, оскільки потенційних споживачів страхових послуг багато. Але всі намагання будуть марними без належної підтримки держави. Розроблені закони в галузі медичного страхування мають бути ретельно перевірені вітчизняними та зарубіжними спеціалістами, які мають певний досвід в практичному медичному страхуванні. З усього вище сказаного бачимо, що медичне страхування повинно бути обов’язковим. При добровільному медичному страхуванні споживачами послуг є лише 4,5 % населення. Обов’язкове медичне страхування населення призведе до зростання сильної та здорової нації, і як наслідок – сильної та ефективної економіки, а також зменшить видаткове навантаження на державний бюджет [4, с. 49].
Система медичного страхування в Україні повинна розроблятися і упроваджуватися одночасно та в комплексі із опрацюванням та реалізацією державної системи стандартизації в галузі охорониздоров’я.
Розвиток системи страхування, якості та стандартизації в охороні здоров’я України має значну кількість спільних рис і проблем, що підтверджує можливість комплексного та програмного, на основі системного підходу, їх вирішення.
Таким чином, процеси розвитку якості, страхування та стандартизації в сфері охорониздоров’я повинні забезпечуватись програмними методами, і тому:
– стандарти надання медичної допомоги страхових організацій повинні базуватись на затверджених протоколах надання медичної допомоги;
– в умовах медичного страхування медико-економічні стандарти та формулярна система виступають не лише важливими складовими системи стандартизації, але й механізмом фінансування та контролю за витратами в процесі надання медичної допомоги;
– страхові стандарти надання допомоги повинні бути чіткими, прозорими, доступними і підлягають широкому обговоренню в колі фахівців;
– фармацевтична складова стандартів при медичному страхуванні повинна забезпечити розподіл обов’язків між лікуючим лікарем, консультантом
– клінічним провізором та фахівцем-експертом страхової компанії;
– для реального впровадження медичного страхування в Україні потрібна, в першу чергу, серйозна нормативно-правова перебудова в галузі, політичне рішення держави, визначення фінансових ресурсів для реалізації процесу[3].
Отже, запровадження медичного страхування потребує ряд чітко визначених правових засад. Саме забезпечення прав громадян на охорону здоров’я є першочерговим соціальним пріоритетом. А також важливим є те, щоб особа відчувала себе захищеною.
Тому держава повинна:
– визначити базовий пакет гарантованих медичних послуг, що мають надаватись за рахунок бюджетного фінансування;
– підвищити надійність страхових організацій, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв;
–співпрацювати з новими представництвами закордонних організацій в Україні та спільними підприємствами, бюджет яких зазвичай передбачає значні витрати на оздоровчі програми для працівників;
– удосконалити нормативно-методичну базу, змінити податкову політику,
підвищити фінансову надійність страхових компаній, підвищити страхову культуру населення.
Список використаних джерел:
1. Капшук О.Г. Сучасний стан і перспективи розвитку добровільного медичного страхування в Україні / О.Г. Капшук, А.П. Ситник, В.М. Пащенко // Фінансові послуги. – 2007. – №2. – С.17-21.
2. Кісельов Є.М. Актуальні проблеми розвитку медичного страхування в Україні / Є.М. Кісельов, С.В. Бурлаєнко, І.Г. Кірпа // Фінансові послуги. – 2009. – №1. – С.24-27.
3. Осадець С.С. Страхування: Підручник[Електронний ресурс]/ Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. Режим доступу:http://www.readbookz.com/books/15.html
4. Рудень В.В. Першочергові завдання медицини / В.В. Рудень // Інформаційний бюлетень Львівської обласної організації професійної спілки працівників охорони здоров'я України «За медичні права». – 2007. – №8(42). – C. 45-57.
5. Черешнюк Г.С. Проблеми впровадження добровільного медичного страхування та шляхи їх розв'язання/ Г.С. Черешнюк, І.В.Сергета, В.Л. Пилипчук, Л.І. Краснова // Фінансові послуги. - 2006. - №2. - С.22-26.
