В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.
Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Аналіз господарської діяльності дозволяє врахувати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки, але і прояви загальних, специфічних і окремих економічних законів в практиці конкретного підприємства, своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення ефективності виробництва. Завдяки сучасним методам економічних досліджень, методиці системного, комплексного фінансового аналізу, він дозволяє точно, своєчасно, всебічно оцінити результати господарської діяльності підприємства.
Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.
При проведенні аналізу господарської діяльності виділяє наступні етапи:
• уточнення об'єктів, мети і задач аналізу, складання плану аналітичної роботи;
• розробка системи синтетичних і аналітичних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу;
• збір і підготовка до аналізу необхідної інформації (перевіряється її точність, приводиться до порівняльного виду і т.д.);
• порівняння фактичних результатів господарювання з показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, з досягненнями провідних підприємств, галузі в цілому і т.д.
• факторний аналіз: виділяються фактори і визначається їх вплив на результат;
• виявлення невикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності виробництва;
• оцінка результатів господарювання з урахуванням дії різних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробка заходів щодо їх використання.
Методика аналізу включає в себе такі стадії :
1. Попередня оцінка чи експрес-аналіз фінансового стану, метою якого є наочна і проста оцінка фінансового стану і динамки розвитку підприємства. Ця оцінка проводиться шляхом читання фінансової звітності підприємства, що дозволяє зробити висновки про наявне у підприємства майно, джерелах його формування, результатах діяльності підприємства. Потім проводиться вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтується на існуванні певних співвідношень між статтями звітності. Виробляється відбір невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних у обрахуванні показників і поступове відстеження їх динаміки (наприклад, величина основних засобів і їх частка у загальній сумі активу, коефіцієнт зносу основних засобів, величина власних засобів і їх частка в загальній сумі джерел підприємства, прибуток, рентабельність і т.д.).
2. Деталізований аналіз фінансового стану: побудова аналітичного балансу, оцінка й аналіз економічного потенціалу, оцінка майнового положення і структури капіталу, аналіз фінансового положення: оцінка ліквідності і фінансової стійкості, аналіз ефективності фінансово-господарської діяльності, аналіз оборотності, аналіз рентабельності.
3. Аналіз фінансового стану підприємства: загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період, аналіз фінансової стійкості підприємства, аналіз ліквідності балансу, аналіз фінансових коефіцієнтів.
4. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства: аналіз рівня, структури і динаміки абсолютних показників фінансових результатів, аналіз рентабельності і ділової активності.
5. Оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період за аналітичним балансом, а також аналіз абсолютних показників фінансової звітності складають той основний вихідний пункт, з якого мають логічно розвиватися інші блоки аналізу.
6. Аналіз ліквідності балансу, виходячи з аналізу стійкості, повинен оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги і платоспроможності у майбутньому.
7. Аналіз фінансових коефіцієнтів (тобто відносних показників фінансового стану) дозволяє зіставити фінансовий стан даного підприємства з фінансовим станом конкурентів, а також проводити дослідження динаміки фінансового стану за ряд звітних періодів.
Порівняльний аналітичний баланс (будується на основі бухгалтерського балансу шляхом доповнення його показниками структури і динаміки вкладень і джерел засобів підприємства за звітний період) та абсолютні показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу і фінансові коефіцієнти характеризують зовнішні прояви фінансового стану, котрі обумовлені його сутністю.
Аналіз сутнісних характеристик фінансових результатів полягає в дослідженні рівня, структури і динаміки їх абсолютних показників.
Аналіз зовнішніх проявів фінансових результатів відбувається в ході дослідження відносних показників рентабельності і ділової активності.

Основними задачами аналізу ставлять:
• загальну оцінку фінансового положення і факторів його зміни;
• вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;
• дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;
• визначення ліквідності і фінансової стійкості підприємства;
• довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості фінансового стану.
Для вирішення цих задач вивчаються:
- наявність, склад і структура засобів підприємства; причини і наслідки їх зміни;
- наявність, склад і структура джерел засобів підприємства; причини і наслідки їхньої зміни;
- ліквідність і якість дебіторської заборгованості;
- платоспроможність і фінансова гнучкість;
- ефективність використання активів.
В залежності від цілей аналізу фінансової звітності і зацікавлених у його результатах користувачів застосовуються різні види аналізу і різний набір показників - фінансових коефіцієнтів, а саме:
• абсолютні показники для ознайомлення із звітністю, які дозволяють зробити висновок про основні джерела залучення засобів, напрямки їх вкладень, джерела надходження коштів, розміри отриманого прибутку, систему розподілу дивідендів:
• порівнянні відсоткові показники (Percentage Changes) для читання звітності і виявлення відхилень по найважливіших статтях фінансової звітності;
• аналіз горизонтальних відсоткових змін (Horizontal Percentage Changes), котрі характеризують зміни окремих статей фінансової звітності за рік або ряд років. Наприклад, ріст у відсотках: чистих продажів, собівартості реалізованої продукції, валового прибутку, чистого доходу, прибутку, виробничих витрат і ін.;
• аналіз вертикальних відсоткових змін (Vertical Percentage Analyses), який передбачає співвідношення показників різних статей стосовно однієї обраної статті. Наприклад, частка у відсотках від обсягу продажів: собівартості реалізованої продукції, валового прибутку, виробничих витрат, доходу від основної діяльності, чистого доходу;
• аналіз тенденцій (трендовий аналіз), який характеризує зміну показників діяльності фірми протягом ряду років у порівнянні з базовим показником, рівним 100. Його мета - оцінка роботи фінансових менеджерів за минулий період і визначення прогнозу їх поводження на майбутнє;
• порівняльний аналіз, проведений з метою зіставлення окремих показників діяльності своєї фірми з показниками фірм-конкурентів однієї галузевої приналежності і приблизно однакових розмірів (із врахуванням різних методів звітності). Цей аналіз дозволяє виявити стратегію конкурентів і перспективи їх розвитку;
• порівняння зі середньогалузевими показниками, які показують стійкість стану фірми на ринку. Проводиться із врахуванням загальних змін стану господарської кон'юнктури в галузі та в економіці країни в цілому, зокрема, рівня цін, динаміки відсоткової ставки, рівня забезпеченості сировиною і матеріалами;
• аналіз показників шляхом використання фінансових коефіцієнтів (Ratios), розрахунок яких базується на існуванні певних співвідношень між окремими статтями звітності. Значення таких коефіцієнтів визначається можливістю співставлення одержаних результатів із існуючими загальноприйнятими стандартними нормами - усередненими галузевими коефіцієнтами, а також із застосовуваними в країні або в конкретній фірмі показниками аналізу фінансової звітності.
Фінансові коефіцієнти використовуються для оцінки діяльності фінансових менеджерів і враховуються ними при прийнятті управлінських рішень. Такі коефіцієнти доступні й акціонерам, які на їх основі можуть самостійно проаналізувати ефективність діяльності фірми і її поточне фінансове становище.
Фінансові коефіцієнти, як показники діяльності фірми, публікуються в річних звітах фірм, причому кожна фірма, зазвичай, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію.
Крім розглянутих вище підходів до економічного аналізу (фінансового аналізу й аналізу господарської діяльності) існує також думка інших вчених з даного питання. При цьому думка всіх фахівців в галузі аналізу зводиться до того, що економічний аналіз складається з двох складових: фінансовий аналіз і аналіз господарської діяльності. Для оцінки підсумкового результату діяльності економічного суб'єкта розглядається комплекс показників. У світовій практиці розроблені комплексні системи оцінки ефективності діяльності економічного суб'єкта.
Отже, з метою прийняття управлінських рішень пропонується концептуально новий підхід до економічного аналізу - комплексний аналіз економічного потенціалу на основі факторного аналізу синтетичного показника стійкості фінансового стану.
Для того, щоб економічний аналіз мав практичне застосування, він повинен бути, з одного боку, комплексним, тобто охоплювати всі сторони економічного процесу і виявляти всебічні причинні залежності, які впливають на діяльність організації. З іншого боку, аналіз повинен забезпечити системний підхід, коли кожен досліджуваний об'єкт розглядається як складна система, котра постійно змінюється і знаходиться під впливом ряду факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.
Для проведення факторного аналізу необхідно побудувати багатофакторну залежність із наступним аналізом впливу кожного окремого фактора на кінцевий результат. Будь-який факторний аналіз починається з моделювання вихідної факторної системи (типу f = х: у) і побудови на її основі багатофакторної моделі, тобто виявлення конкретної математичної залежності між факторами. При цьому слід дотримуватися окремих вимог:
• Фактори, що включаються в модель, повинні реально існувати і мати конкретне економічне значення;
• Показники, котрі входять у систему факторного аналізу, повинні мати причинно-наслідковий зв'язок з результативним показником;
• Факторна модель повинна забезпечити можливість кількісного виміру рівня впливу конкретного фактора на узагальнюючий показник.

Узагальнивши досвід вітчизняних і закордонних вчених і практиків, пропонується наступна послідовність дослідження економічного потенціалу підприємства, в основі якої лежить діалектичний метод пізнання дійсності:
1) побудова моделі результатів фінансово-господарської діяльності;
2) комплексна оцінка активів і джерел їх формування;
3) факторний аналіз результатів фінансово-господарської діяльності;
4) виявлення резервів розвитку економічного суб'єкта.

ЛІТЕРАТУРА

1. Економічний аналіз. Навч.посібник. За ред. Акад.. НАНУ, проф.. М.Г.Чумаченко. К.: КНЕУ, 2003.-556с.
2. Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві.-Львів: Світ, 1998.-208с.
3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Методы и процедуры.- М.: Финансы и статистика, 2001.-560с.:ил.
4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд. Перераб. И доп.-Минск: Новое знание, 1999.-688с.
5. Томас П. Кармен, Альберт Р. Макмин. Анализ финансових отчетов. - М.: Инфра-М, 1998.