Для багатьох підприємств гострим є питання оновлення їх матеріально-технічної бази. За певних обставин необхідні основні засоби доводиться розшукувати і знаходити їх за кордоном. Їх одержання від іноземних контрагентів можливе за умови укладання угод купівлі-продажу, лізингу та інших видів контрактів на постачання ОЗ, що не заборонені чинним законодавством. На яких умовах краще одержувати основні засоби з-за кордону? Як мінімізувати витрати коштів на операції з отримання основних засобів? Загальні засади здійснення операцій з імпорту основних засобів регулюються Законом №959. Між українським та іноземним суб’єктами господарювання має бути укладено контракт, який повинен відповідати вимогам Положення №201 [2]. У розрахунках з іноземним суб’єктом господарювання слід керуватися вимогами ст. 2 Закону №185 щодо термінів одержання основних засобів у разі сплати авансу постачальникові, які не повинні перевищувати 90 календарних днів [3]. За вимогами ст. 24 Митного кодексу, товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, до оформлення вантажної митної декларації перебувають під митним контролем. На підставі Постанови КМУ №65 імпортер сплачує митні збори за митне оформлення товарів. Відповідно до ст. 4 Закону №2097, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом [4]. Згідно з вимогами пп. 7.3.6 ст. 7 Закону про ПДВ, дата оформлення ввізної митної декларації є датою виникнення податкових зобов’язань. Крім того, згідно зі ст. 1 Декрету КМУ №18-92, при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) підакцизних товарів на митну територію України стягується акцизний збір[5]. Оскільки моментом фактичного здійснення імпорту є момент оформлення вантажної митної декларації, саме в цей момент виникають податкові зобов’язання з акцизного збору за такими операціями. Таким чином, при імпорті основних засобів, а саме при оформленні вантажної митної декларації, виникають обов’язки з митних зборів, мита, акцизу (для підакцизних активів), ПДВ. Базою для визначення їх розміру (крім акцизного збору) є митна вартість основних засобів, яка перераховується у гривні за курсом НБУ на дату оформлення вантажної митної декларації (момент виникнення податкових зобов’язань). Але у різних нормативно-правових актах термін "митна вартість" трактують по-різному. Згідно із Законом №2097, митна вартість - це вартість, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за товари та інші предмети на момент перетину митного кордону України[4]. Визначена таким чином вартість є підставою для розрахунку мита та митних зборів. Згідно із п. 4.4 Закону про ПДВ, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних із ввезенням таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів, за винятком ПДВ. Відповідно до вимог п. 7.3 Закону про прибуток, заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду[5]. За операціями імпорту виробничих основних засобів балансова вартість заборгованості перед постачальником не відображається у складі валових витрат або валових доходів, але все ж таки є об’єктом податкового обліку. У разі коли така заборгованість погашається протягом звітного періоду, її вартість визначається шляхом перерахунку суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого погашення. З метою оподаткування заборгованість в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду[1]. При цьому різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до її вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду. Якщо підприємство імпортує невиробничі основні засоби, балансову вартість заборгованості перед постачальником у податковому обліку не враховують, і як наслідок, курсову різницю, отриману при перерахунку заборгованості у зв’язку зі зміною курсів НБУ, у складі валових витрат (доходів) не відображають. Розгляньмо облік операцій з одержання основних засобів від постачальника згідно з договором купівлі-продажу. При імпорті виробничих основних засобів на підставі вантажної митної декларації виникає податковий кредит з ПДВ. Датою його виникнення, згідно з підпунктом 7.3.6 Закону про ПДВ, є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями, тобто дата оформлення вантажної митної декларації. У податковому обліку балансова вартість основних засобів буде збільшена на митну вартість, мито, митні збори, акциз (для підакцизних засобів). За вимогами підпункту 7.4.2 Закону про ПДВ, у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом обкладення ПДВ, суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються[5]. У разі коли виготовлені та/або придбані товари (роботи, послуги) частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) при їх виготовленні або придбанні податку, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. При імпорті невиробничих основних засобів право на податковий кредит з ПДВ, нарахований при оформленні вантажної митної декларації, не виникає. У податковому обліку операції з їх надходження не відображають, амортизацію не нараховують. При відображенні операцій з придбання основних засобів у фінансовому обліку слід керуватися вимогами П(С)БО 7 "Основні засоби". Відповідно до них визначаються витрати, з яких складається первісна вартість об’єкта основних засобів . Незалежно від використання у виробництві, до визначення загальної первісної вартості основні засоби враховують як капітальні інвестиції. При визначенні вартості, вираженої в іноземній валюті, у фінансовому обліку потрібно враховувати вимоги П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів", згідно з яким операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності (національній валюті України) шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) й отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.
На кожну дату балансу:
а) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу;
б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов’язане з операцією в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату здійснення операції;
в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відображаються за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу.

Нормативна база
1. Митний кодекс - Митний кодекс України від 12.12.91 р. №1970-XII.
2. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України , прийнятий Верховною Радою України від 16.04.91 р. №959-ХІІ .
3. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закон України , прийнятий Верховною Радою України від 23.09.94 р. №185/94.
4. Про єдиний митний тариф : Закон України , прийнятий Верховною Радою України від 05.02.92 р. №2097-ХІІ .
5.Про податок на додану вартість : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 03.04.97 р. №168/97.
6. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 28.12.94 р. №334/97.
7. Про лізинг : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 16.12.97 р. №723/97.
8. Про міжнародні договори України : Закон України, прийнятий Верховною Радою України від 12.22.93 р. №3767-XII .