Надання Україні статусу країни з ринковою економікою, вступ у СОТ, посилення вектора європейської та євроатлантичної співпраці вимагають наукового обґрунтування оптимальних шляхів створення ефективного конкурентного середовища.
На сучасному етапі конкуренція є важливим та дієвим механізмом, який забезпечує високоефективність, пропорційність та динамічність ринкових відносин, виконує низку важливих функцій, без забезпечення яких формування ринкових відносин не тільки суттєво ускладнюється, а й стає неможливим.
До основних функцій конкуренції належать: визначення ринкової вартості товару у процесі конкурентної боротьби; сприяння вибору найефективніших форм власності та господарювання; стимулювання впровадження науково-технічного прогресу у виробництво як засобу підвищення життєздатності підприємства та отримання переваг над конкурентами, формування високоефективних конкурентних структур ринку тощо.
У світі нині найпоширенішими є дві головні концепції конкурентної політики. Перша ґрунтується на пануванні ринку, і згідно з нею підприємцям законом дозволено займати монопольне становище на ринку, але не допускаються зловживання із застосуванням ринкової влади.
Друга концепція конкурентної політики базується на владі над ринком: законодавства держав опираються на визначення частки на ринку підприємницьких структур та структури ринку, вивчення умов виходу на ринок, наявність бар‘єрів та товарів-замінників.
У Законі України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (1992 р.) були закладені основні засади політики, спрямованої на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення.
У чинному Господарському кодексі України визначено, що „антимонопольно-конкурентна політика” - це політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед, у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки [1].
Проводячи конкурентну політику, держава переслідує мету створення конкурентних відносин на внутрішніх і міжнародних ринках, удосконалення правил конкуренції, її інституційного забезпечення. При оцінці державної політики, яка регулює конкуренцію, виділяються такі її основні елементи:
1) Антимонопольна політика, що визначає засоби, методи контролю і обмеження існуючих природних, державних монополій; умови кваліфікації домінуючого положення на ринку і відповідні санкції держави (аж до примусового розкрупнення підприємств-монополістів) та інше;
2) Фінансова політика стимулювання конкуренції, що полягає у регулюванні обсягів та умов надання кредитів, депозитні ставки, систему оподаткування, динаміку і розміри доходів суб'єктів ринку, норми рентабельності виробництва і реалізації продукції.
3) Регулювання експорту та імпорту продукції на основі ліцензування і квотування, зміни митної політики.
4) Участь держави у виробництві і реалізації продукції за рахунок підтримання певних часток державної власності в галузевих підприємствах, державних капітальних вкладень, державних замовлень тощо.
5) Державна стандартизація продукції, технологій, умов безпеки і екологічності виробництва, охорона навколишнього середовища.
6) Регулювання видобутку корисних копалин, цін на сировину, матеріали, енергію, воду, землю.
7) Патетно-ліцензійна політика, яка законодавче закріплює виключні права на відкриття, винаходи, ноу-хау тощо.
8) Соціальний захист споживачів за допомогою законодавчо закріплених прав споживачів.
Процеси глобалізації посилюють роль та вплив міжнародних організацій на розвиток і регулювання конкуренції. Вже нині конкурентна політика набуває рис глобальної, що підтверджує важливість впливу міжнародних організаційних структур на формування вітчизняного конкурентного середовища.
Отже не викликає сумнівів той факт, що створення конкурентного середовища не має бути стихійним процесом і повинно бути забезпечено шляхом проведення послідовних реформ, спрямованих на створення ринкового механізму господарювання. Питання регламентації цього процесу та визначення переліку пріоритетних заходів щодо регулювання конкуренції досі потребують дослідження з боку науковців.

Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України, ст.№10 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15
2. Мазур Л.Ю. Особливості політики формування конкурентного середовища у підприємницькій діяльності. http://www.rusnauka.com/2._SND_2007/Economics/19232.doc
3. Денисюк О.М. Особливості розвитку економіки України та антимонопольне регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №7. – С. 3-5
4. Мельник О. Державне регулювання розвитку конкурентного середовища // Наука молода. – 2005- № 4 .