На сьогоднішній день фінансово-економічна криза, яка охопила весь світ і торкнулася кожного суб’єкта господарювання, вимагає від всіх учасників відтворювального процесу вирішення нових завдань, пов’язаних з підтримкою та забезпеченням стабільного економічного розвитку підприємств. Адже нині діяльність суб'єктів господарювання значною мірою ускладнюється тривалою кризою неплатежів, зростанням дебіторської та кредиторської заборгованості, несприятливим подат¬ковим законодавством, скороченням виробництва, гострим дефіцитом фінансо¬вих ресурсів. Тому у даній ситуації особливої актуальності набуває оцінка платоспроможності та ліквідності підприємств, пошук шляхів їх відновлення, в першу чергу на мікрорівні, тому що саме підприємства є основою функціонування всієї ринкової системи.
Поняття «платоспроможність» та «ліквідність» порівняно недавно стали використовуватися як характеристики фінансового стану підприємства, але вже багато вчених та науковців присвятили свої праці цій непростій темі. Серед них присутні як зарубіжні, так і вітчизняні спеціалісти і практики, а саме: В.В. Ковальов, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет, Л.М.Чернелевський, Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М Мельник та інші.
Аналіз визначень сутності понять «платоспроможність» і «ліквідність» свідчить про відсутність єдиного його розуміння авторами, тобто у вітчизняній та зарубіжній теоріях фінансового аналізу діяльності підприємства існують різноманітні підходи до визначення економічного змісту даних понять.
Так, В.В. Ковальов, А.В. Грачов, Е.І. Уткін, А.Д. Шеремет платоспроможність визначають як здатність підприємства виконувати свої зобов’язання. В.В. Ковальов подає наступне твердження цього поняття: «Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових ресурсів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка пот¬ребує негайного погашення». [3,с.217] Виходячи з даного визначення, пос¬тає потреба твердження про те, що підприємство повинно мати кошти, достатні для сплати короткострокових зобов'язань, а також для того, аби продовжувати свою виробничу діяльність. Звичайно, підприємству потрібні кошти для нового виробничого циклу, але крім передбачених короткострокових зобов'язань, у зазначений термін йому треба буде сплатити також і довгострокові кредити та по¬зики, термін погашення яких може наблизитися й увійти у найближчий період.
Е.І. Уткін визначає, що «одним із найважливіших критеріїв фінансового стану підприєм¬ства є оцінка його платоспроможності, під якою розуміють здатність підприєм¬ства вчасно й повністю розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язан¬нями». На нашу думку, слід розглядати не лише довгострокові зобов'язання, але й короткострокові, адже вони становлять значну частину від суми усіх платежів і визначально впливають на платоспроможність підприємства. [1,с.118]
Найвдалішим є визначення А.Д. Шеремета, який поєднав попередні точки зору: «... платоспроможність підприємства визначається як здатність покриття усіх зобов'язань підприємства (короткострокових та довгострокових) усіма актива¬ми».[6,с.165] Це визначення порівняно з іншими, на наш погляд, точніше, оскільки вклю¬чає усі види зобов'язань і вказує за допомогою чого досягається кінцевий ре¬зультат. Однак, повним його не можна визнати через те, що воно не враховує необхідність забезпечення діяльності підприємства, тобто відтворювального процесу.
Такі вітчизняні вчені як Н.В. Тарасенко, В.І. Іващенко, М.А. Болюх, Є.В. Мних, В.М Мельник вважають, що платоспроможність підприємства – найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства.
На думку Л.М. Чернелевського, за рейтингом платоспроможності підприємства можна поділити на п'ять класів.
Виший клас — стійка платоспроможність. Висока кредитоспроможність, що передбачає застосування кредитних і відсоткових пільг. Перший клас — висока платоспроможність і кредитоспроможність з незначними відхиленнями від норми за окремими показниками й періодами. Під¬приємству можуть надаватися кредитні й відсоткові пільги. Другий клас — мають місце ознаки фінансового напруження, несвоєчасних платежів, однак існує потенційна можливість їх подолання. Підприємство кредитоспроможне, однак іноді необхідне надійне забезпечення. Третій клас — підприємство підвищеного ризику. Кредитоспроможність обмежена. Четвертий клас — підприємство неплатоспроможне, перспектив стабілі¬зації немає. Строк заборгованості перевищує три місяці, стан на межі банкрут¬ства.[5,с.151]
Отже, проаналізувавши попередні твердження, платоспроможність підприємства - це його здатність у пов¬ному обсязі й у визначений термін розрахуватися за своїми зобов'язаннями за допомогою грошових ресурсів та інших активів та спроможність здійснювати без¬перервну фінансово-господарську діяльність.
Для визначення стану платоспроможності підприємства використовують таке поняття, як ліквідність суб'єкта господарювання. Поняття «ліквідність» у фінансовій літературі є неоднозначним: деякі фахівці, з одного боку, ототожнюють платоспроможність з ліквідністю, а з другого – навпаки, наголошують на нетотожності.
В. В. Ковальов, А. Д. Шеремет, М. Г. Чумаченко, роз¬глядаючи ліквідність, погоджуються з тим, що вона переважно характеризує наявність у підприємства «оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньо¬му для погашення короткострокових зобов'язань».
Відпо¬відно до міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 13 — "Подання поточ¬них активів та поточних зобов'язань" «Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів». [2,с. 33] Отже, підкреслимо, що ліквідність це не здатність погашати чи своєчасно сплачувати, проводити розрахунки за своїми зобов’язаннями, а саме спроможність перетворювати свої активи на гроші з метою виконання певних платежів, тобто, можна сказати, що ліквідність є засобом забезпе¬чення платоспроможності. Якщо підприємство має недостатню ліквідність, то воно вже автоматично не буде платоспроможним і навпаки.
Для ефективної оцінки ліквідності підприємства багато зарубіжних та вітчизняних науковців пропонують використовувати три основні показники: коефіцієнт абсолютної та швидкої ліквідності; коефіцієнт покриття.
Методики аналізу і оцінки, запропоновані державними інституціями, зокрема Міністерством фінансів та Агентством з питань запобігання банкрутства, рекомендують мінімальні нормативні значення показників ліквідності та платоспроможності, обумовлюючи це складним перехідним станом економіки, який зумовив платіжну кризу багатьох вітчизняних підприємств різних галузей. [4] В літературних джерелах подаються оптимізаційні нормативні величини показників платоспроможності та характеристика кожного з них.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризується рівнем по¬криття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається від¬ношенням найбільш ліквідних активів до поточної креди¬торської заборгованості підприємства. Теоретично достатнім вважається, якщо даний коефіцієнт. вище 0,2—0,35.
Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до поточної кредиторської заборгованості. Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище — 2.
Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття, або загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності. Він розраховується відношенням поточної активів до поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника 1,5—2,5.
Однак на підставі розрахунку даних показників не завжди можна дати повну і непомилкову характеристику ліквідності та платоспроможності підприємства, адже коефіцієнти ліквідності є величинами відносними і протягом певного часу можуть не змінюватися, а фінансовий стан підприємства також залежить ще й від величини прибутку, рівня рентабельності та інших показників, які більш гнучкі до змін.
Основним джерелом забезпечення платоспроможності підприємства є його внутрішнє джерело фінансових ресурсів – це прибуток, який спрямовується на розширення виробництва, поповнення оборотних коштів тощо. Забезпечення платоспроможності може відбуватися також й за рахунок фонду дивідендів, амортизації, коштів від реалізації готової продукції, кредитів банків та інших позикових коштів.
Але, на жаль, більша частина підприємств характеризується низькою платоспроможністю, основними причинами якої є помилкове визначення плану виробництва та реалізації продукції; збільшення її собівартості; втрата ефективних каналів збуту товару або неплатоспроможність з різних причин покупців та замовників; неефективне використання трудових і матеріальних ресурсів; низька забезпеченість підприємства власними оборотними засобами; інфляційні процеси; податкова політика тощо.
Таким чином, для забезпечення високого рівня платоспроможності та ліквідності підприємства потрібно постійно здійснювати аналіз господарської діяльності, який полягає у вивченні балансу підприємства за активом та пасивом та його валюти, оцінці фінансових результатів і напрямків використання прибутку, а також виконання таких завдань як забезпечення підприємства необхідною кількістю оборотних засобів, виборі оптимальної структури капіталу та ефективних і раціональних напрямків його використання, розробка поточних і перспективних планів розвитку підприємства та здійснення контролю за їх виконанням.
Крім радикальних напрямів підвищення рівня платоспроможності підприємства також потрібно проводити пошук внутрішніх резервів збільшення прибутковості господарської діяльності і досягнення беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентноздатності товарів, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат. Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозберігання: впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, вивчення і впровадження передового досвіду в здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання працівників до підвищення продуктивності праці, що в своїй сукупності дасть позитивний вплив на фінансовий стан підприємства.
Список використаних джерел:
1. Журавльова Ю. Ю. Сутність платоспроможності підприємств // Фінанси підприємства. – 2006. – №1. – с. 116-120.
2. Іонін Є.Є. Розв’язання питань методологічного обґрунтування понять «платоспроможність» і «ліквідність» // Фінанси та кредит. – 2004. – №6. – с.30-42.
3. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финанси и статистика. – 2005. – 217с.
4. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.97р. №81.
5. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: Підручник для студ. вищих навч. закл. – К. : Пектораль, 2003. –312с.
6. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. – М.: ІНФРА-М, 1999. – 256с.