1 курс, спец. “Міжнародна економіка”, д. ф. н. Наук. Кер. - Руснак Л.Р. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ , м. Чернівці
Економічна безпека в системі корпоративних відносин підприємства
Найпоширенішими конфліктами в сучасному суспільстві є протистояння на грунті переділу власності, тому було б правильно при визначенні економічного конфлікту виходити саме з категорії власності. Предметом практично будь-якого організаційного, трудового, споживчого або комерційного конфлікту, так чи інакше є використання, володіння і розпорядження власністю. Економічний конфлікт – це усвідомлене протистояння сторін з приводу виробництва, розподілу, використання і обміну матеріальних цінностей [2, с. 11]. Поняття «корпоративний конфлікт» становить зазначений економічний конфлікт, що виникає в акціонерному товаристві. Корпоративний конфлікт – це «протиріччя, які виникають між акціонерними товариствами, акціонерами й менеджерами, інвестором і суспільством» [3, с. 11]. Корпоративні конфлікти можуть призводити до: порушення норм діючого законодавства, судових позовів до товариства, його органів управління чи прийнятих ними рішень; статуту чи внутрішніх документів товариства, прав акціонера чи групи акціонерів; дострокового припинення повноважень діючих органів управління; суттєвих змін у складі акціонерів. Таким чином, учасниками корпоративного конфлікту завжди є акціонери, менеджери, акціонерне товариство як юридична особа. В окремих випадках учасниками стає держава, органи місцевого самоврядування. Причиною виникнення конфліктів є сама корпоративна конструкція. Існує багато підходів до визначення поняття «корпорація». Відмінність підходів до визначення поняття «корпорація» пов’язана з тим, що англо-американська система корпоративного управління орієнтована на досягнення максимальної економічної ефективності за будь-яку ціну, а європейська – на досягнення балансу між економічною ефективністю і дотриманням інтересів різних суб’єктів економічних відносин [4, с. 26]. Управлінська складова економічної безпеки в системі корпоративного управління передбачає оцінку роботи органів управління акціонерним товариства, їх склад та компетентність. Насамперед, мова йде про наглядову раду, яка є невід’ємною ланкою між акціонерами та менеджментом й гарантом забезпечення балансу інтересів основних учасників корпоративного управління. Це орган, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в рамках компетенції, визначеної статутом й Законом, контролює й регулює діяльність виконавчого органу [1, с. 22]. Єдиної загальновизнаної методики оцінювання корпоративного управління у світі немає. Рейтингові агенства, що займаються даним питанням, використовують самостійно розраховані методики. Мета рейтингу корпоративного управління найчастіше полягає у порівняльному аналізі поточних стандартів управління щодо існуючих оптимальних моделей, а не конкретних фінансових показників. Сьогодні існує велика кількість методик щодо оцінювання якості корпоративного управління підприємства. Основним завданням оцінки факторів загроз економічної безпеки є формування системи показників, параметрів, критеріїв і індикаторів, що визначають якість об'єкта дослідження. Показники характеризують певні сторони об'єкта дослідження й зобов'язують вважати саме ці сторони найбільш істотними. Методика визначення показників заснована на проведенні періодичних спостережень об'єкта. При аналізі думок експертів можна застосовувати різноманітні статистичні методи, описувати їх – значить описувати всю прикладну статистику. Тим не менше, можна виділити основні методи математичної обробки експертних оцінок, що широко застосовуються, – це перевірка узгодженості думок експертів та усереднення думок експертів всередині групи. Ясно, що думки різних експертів розрізняються. Важливо зрозуміти, наскільки значна ця різниця, тому необхідність та важливість перевірки узгодженості думок експертів очевидна. [5, с. 172]Незважаючи на відмінність підходів рейтингових агенств до оцінки якості корпоративного управління, вони мают одну загальну рису – присутність прозорості інформації як аналізованого параметра, що є одним із загальновизнаних принципів і стандартів корпоративного управління. Значення наглядової ради як одного з центральних внутрішніх механізмів корпоративного управління, особливо велике в існуючих умовах, коли зовнішні механізми корпоративного управління (фінансові ринки, інститут банкрутств і тощо) слаборозвинені чи недостатньо ефективні в контексті задач корпоративного управління й не спроможні скорегувати всі дисбаланси внутрішнього контролю. Більша частина досліджень щодо впливу наглядової ради на якість корпоративного управління сфокусована на її структурі та механізмах роботи, а також на контролюючій функції цього органу управління. Тобто увага зосереджується на формальних (кількісних, структурних) аспектах проблеми, оскільки якість корпоративного управління оцінюється на основі відповідності підприємства певному набору вимог. А такі фактори, як індивідуальні якості та компетентність членів наглядової ради, їх здатності взаємодіяти з іншими суб’єктами корпоративного управління та приймати ефективні управлінські рішення, не враховуються. Труднощі оцінки наглядової ради полягають у наступному: важкість встановлення критеріїв оцінки діяльності, формалізувати результати якої можна лише з великою часткою умовності. Адже наглядова рада – це орган, що здійснює загальне керівництво підприємством. Він має справу з такими нематеріальними об'єктами, як захист прав акціонерів, урегулювання корпоративних конфліктів, контроль за роботою виконавчих органів і управління ризиками, розробка стратегії розвитку товариства тощо. Проблемним є питання щодо того, хто повинен оцінювати діяльність наглядової ради. Акціонери побічно можуть дати таку оцінку шляхом переобрання чи дострокового припинення повноважень членів наглядової ради, але такий механізм не забезпечить удосколення її діяльності. Якщо оцінку проводитиме сама наглядова рада, то виникне питання щодо незалежності та об’єктивності цієї оцінки. Залучення зовнішніх експертів вирішить ці проблеми, але їх послуги є досить дорогими й кількість підприємств, що зможуть скористатися ними, незначна. [6, c.181-184] Отже, визначення рівнів інформаційної прозорості, компетентності діяльності Наглядової ради, конфліктності корпоративного управління дає можливість оцінювати рівень загроз економічної безпеки діяльності підприємства, який буде відповідати низькому, достатньому та високому рівням економічної безпеки.
Список використаних джерел 1. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року, http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/514-17/page3 2. Савинкова Т. А. «Формирование компетентности в управлении экономическими конфликтами» : автореферат канд. педагог. наук, / http://science.masu.ru/index.php/dok-publ/doc_details/1390--- / 2009. - с. 23 3. Алексеев Г., Бобрышев А., Боханова Е., Карулин С., А. Семенов «Корпоративные конфликты. Причины их возникновения и способы преодоления», вид. «КомКнига», 2006.- с. 304 4. Педько А. Б. «Власність, контроль і конфлікт інтересів в акціонерних товариствах», вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008.- с. 325 5. Пономаренко В. С., Малярець Л. М. «Аналіз даних у дослідженнях соціально-економічних систем: Монографія», вид. ХНЕУ, 2009.- с. 430 6. Отенко І. П., Іващенко Г. А., Воронков Д. К. «Економічна безпека підприємства : навчальний посібник», вид. ХНЕУ, 2012. – с. 256
