Пятниця, 29.03.2024, 13:44
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Гав’юк А., МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Соціально-політичні перспективи суспільних трансформацій в умовах глобалізацій » Гав’юк А., МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ...
Гав’юк А., МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ...
conf-cvДата: Понеділок, 23.12.2013, 23:14 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Анастасія Гав’юк,



2курс, спец. «Економічна кібернетика», д.ф.н.,
Наук.кер. - Докаш О.Ю.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці




МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ ПОПУЛІЗМУ




Поняття популізму зараз присутнє, мабуть, у кожній країні з демократичною політичною культурою не зважаючи на те, що цей термін використовується істориками, соціологами, політологами, журналістами з метою опису соціальних, політичних та інституційних явищ, суть яких, подекуди, є діаметрально протилежною. Ці розходження в думках можна пояснити тим фактом, що популізм з’являвся в різні часи в різних політичних системах. І на сьогоднішній день популістські лозунги використовуються не тільки радикальними партіями, як колись вважали дослідники популізму П. Тагьєф, К. Мад, П. Теггерт тощо. Популі́зм − (лат. populus − народ) − політична позиція або стиль риторики, який апелює до широких народних мас [1, с. 223]. Популістська риторика розроблялася політичними силами, як лівого, так і правого спрямування, і сьогодні він не обмежується лише політичними партіями, популізм все більше починає асоціюватися з сучасними європейськими політичними лідерами та рухами.
П-А. Тагьєф визначив популізм як тип соціальної та політичної мобілізації, яка може бути пов’язана лише з політичними діями та дискурсом, а не з політичним режимом чи ідеологією [4, c. 34]. Згідно з цим підходом, популізм є політичним стилем, який адаптується до різних ідеологічних рамок та систем. Суттєвою характеристикою популізму є визнання народу найвищою цінністю .
Популізм включає критику існуючого режиму, а також може бути заснований на ідеях націоналізму, расизму або релігійного фундаменталізму. Багато популістів представляють себе захисниками окремих регіонів або окремих соціальних груп, таких як, наприклад, трудящі, жінки, городяни, сільські мешканці, працівники певної галузі промисловості і т.д. В риториці популісти часто використовують дихотомію (принцип «або-або», тобто «третього не дано») і стверджують, що виражають інтереси більшості населення [1, с. 224].
Основною характеристикою народу крізь призму популізму є єдність. Це означає, що існують кордони, які розділяють «нас» та «їх», включених і невключених до поняття «народ». Згідно з М. Канован, популізм передбачає той факт, що народ є легітимним сувереном, який протиставляється політичній еліті [2, c. 34]. Дефініція популізму, яка підсумовує усе вище сказане, запропоноване К. Маддом, який визначає це поняття, як «ідеологію, яка розглядає суспільство як дві окремі гомогенні та антагоністичні групи, «чистий народ» та «корумповану еліту», та яка обумовлює те, що політика повинна бути вираженням загальної волі народу» [3, c. 541]. Основними популістськими принципами є: розвиток демократії; боротьба проти державного монополістичного капіталу; об’єднання на міжрасовій основі; трудящі маси як головна соціальна цінність; створення сильної держави, діючої в інтересах і під контролем працюючого народу; головне завдання держави - щастя простої людини, її матеріальне забезпечення й духовна гармонія; стурбованість екологічними проблемами; особиста самореалізація пересічного громадянина в громадській діяльності; заперечення насильницьких способів вирішення соціальних проблем.
Втім, визначати популізм як ідеологію є достатньо ризикованим, адже за таких умов цей феномен набуває зовсім інших параметрів, і його потрібно ставити в один ряд із демократією, консерватизмом, фашизмом та іншими ідеологіями, тим часом, як приклади популізму тяжко визначити як ідеологію. П. Теггерт зазначає, що популізму як ідеології бракує ключових цінностей [4; c. 2].
Основними популістськими методами є спроби підлаштуватися під вимоги народу; використання рис буденної свідомості мас; спрощеність уявлень про суспільне життя, безпосередність сприйняття, максималізм, тяга до сильної особистості; апеляція до простоти і зрозумілості пропонованих заходів, пріоритет простого розв’язання проблем складних проблем; спекуляція на вірі людей у швидкі та легкі шляхи виходу з кризи; переорієнтація гніву і образ людей на діючі інститути влади та еліти; прихильність індивідуальної свободи і моралі на противагу колективній думці й згоді; використання підатливості великих людських мас на примітивні гучні гасла; гра на «очікуваннях» народу; прямий контакт між лідерами і масами без посередництва політичних інститутів; виступ від імені простої людини; використання невирішеності найзлободенніших на даний момент проблем, щоб завжди бути в фарватері більшості; маніпулювання громадською думкою.
Отже, практика свідчить, що популізм як політичне явище виникає в країнах, де є певні демократичні інститути - загальне виборче право, рівноправність громадян - і де маси як виборці виступають учасниками політичного процесу. Тільки тоді спроби апеляції до настрою населення, спроби підлаштуватися під масову свідомість можуть стати засобом завоювання влади.

Список використаних джерел:
1. Романюк А. Політична доктрина популізму/ А.Романюк // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: політологія, соціологія, філософія. Випуск 12. – Ужгрод : Говерла, 2009. - С. 223-229.
2. Canovan M. The People, the Masses, and the Mobilization of Power: The Paradox of Hannah Arendt's «Populism» / M. Canovan // Social Research. – № 69(2). – 2002. – P. 403-422.
3. Mudde C. The Populist Zeitgeist / C. Mudde // Government & Opposition. – № 3. – 2004.– P. 541-563.
4. Taggart P. Populism. [Text] / P. Taggart. – Buckingham: Open University Press, 2000. – 128 p.

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Соціально-політичні перспективи суспільних трансформацій в умовах глобалізацій » Гав’юк А., МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: