спец. 6.030504 «Економіка підприємства», денна форма навчання Науковий керівник – Бутирська І.В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
Конкурентоспроможність персоналу – запорука успіху компанії
В статті розглянуто сутність конкуренції, створення конкурентоспроможного колективу, його прямий вплив на розвиток підприємства.
Конкуренція є необхідним елементом ринкового механізму і головною рисою, що розкриває переваги ринкової економіки перед економікою з централізованим плануванням. Саме вона сприяє прогресу ринкової економіки і є однією з фундаментальних економічних категорій. Слово «конкуренція» походить від латинського «concurentia», що означає «зіткнення», «змагання». Саме так поведінкове трактування цієї категорії споконвічно встановилося в економічній літературі [4, с.76]. Тема конкурентоспроможного трудового потенціалу досліджувалась у роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, як: О.Кібанова, Колосова Р., Подсолонко В., Шпирко О., Щербака В. Однак, незважаючи на глибокі дослідження у цій галузі, реалії сучасного життя часто вимагають нових підходів до формування конкурентоспроможних колективів. Нині немає єдиного тлумачення економічної конкуренції, наукові визначення характеризуються різними підходами. За першим підходом, конкуренцію визначають як змагання економічних суб’єктів за кращі результати ринку. Конкуренція – суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт і послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних із продажем продукції, виконання робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам [1, с.206].
За другим підходом, конкуренцію розглядають як елемент ринкового механізму, який дозволяє зрівноважити попит і пропозицію, скоординувати, узгодити поведінку різних суб’єктів ринку. Конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною господарського механізму, конкуренція діє через попит, пропозицію і ціну [2, с. 200-201]. За третім підходом, конкуренцію розглядають як критерій, за яким визначається тип структури галузевого ринку. Якщо можливість впливу на загальні умови ринку мінімальна, то йдеться про досконалу конкуренцію, якщо ж підприємці мають змогу певним чином впливати на загальні умови ринку – це свідчить про наявність однієї з форм недосконалої конкуренції [3, с.18]. Формування конкурентного персоналу є процесом безперервним. До нього відносяться розвиток як конкурентоспроможних, так і особистісних здібностей кожного працівника. Конкурентоспроможність складається з індивідуальних якостей працівників, при сумування яких працівник стає кращим за інших претендентів, завдяки яким компанія надає йому перевагу. Підвищення конкурентоспроможності трудового потенціалу є затратним та довготерміновим процесом. У цьому повинні бути зацікавленні як роботодавець, так і працівник, а внесок компанії в розвиток працівника слід розглядати як фактор доходів. Спонукаючи працівників до навчання, компанія тим самим підвищує їх конкурентоспроможність. Саме тому потрібно працювати над психологічними характеристиками персоналу. Тімбілдінг може стати ефективним управлінським механізмом, тільки при грамотному його використанні. Будь-який менеджер знає, що для благополучного існування організації необхідна згуртована команда, яка приведе компанію до успіху, буде сприяти її розвитку і вдосконаленню. Складовими особистісної компетентності персоналу є такі, як реальна самооцінка, культура праці, здатність до соціальної та професійної адаптації тощо. Це вимагає посиленого контролю за виконанням службових обов’язків працівниками, проте не всі готові працювати в умовах тотального контролю. Над цим питанням варто попрацювати фахівцям – психологам. Компанія повинна нести додаткові витрати на проведення відповідних тренінгів. Якщо працівник пройшов атестацію, активно займається самопідготовкою та саморозвитком, є «профі» у роботі, а в режимі безперервного контолю не може ефективно працювати та у повному обсязі застосовувати власний трудовий потенціал, то компанія зазнає збитків. Треба добитися того, щоб працівник якомога раніше почав самостійно працювати над недоліками власної соціальної адаптації [7]. Закон конкуренції – закон, відповідно до якого у світі відбувається об’єктивний процес постійного підвищення якості продукції та послуг, зниження їх питомої ціни. Це об’єктивний процес «вимивання» з ринку неякісної, дорогої продукції. [4, с.70] Закон конкуренції відображає причинно-наслідковий зв’язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника. Саме тлумачення закону і показує мету діяльності фірм, тому над цим і буде плідно працювати сильний, міцний та дружній колектив. Працівник, якому подобається своя робота, який знаходиться у дружній атмосфері зі своїми колегами та керівниками, буде зацікавлений реалізацією свої ідеї чи ідеї компанії та її кінцевим результатом. Зараз, за рахунок складних динамічних умов, підприємці надають великого значення стратегічній поведінці, яка дозволить підприємствам вижити у конкурентній боротьбі. У сучасних умовах розвитку економіки підприємства різних форм власності зіштовхуються з багатьма проблемами функціонування та вживання у ринковому середовищі. Однією з основних проблем, від якої залежить дохід підприємств, є підвищення рівня конкурентоспроможності товарів чи послуг, тобто конкурентоспроможності бізнесу. Цей показник виступає головною умовою успішної конкуренції підприємств на ринку. Виділяють два прямо протилежних підходи до формування успішних стратегій і стійких конкурентних переваг: стратегічне бачення і стратегічний опортунізм. Стратегічне бачення базується на довгостроковій перспективі: як розробка стратегій, так і супроводжуючий її аналіз орієнтований у майбутнє. Менеджмент на основі стратегічного бачення потребує певного типу організації і стилю управління підприємствами. Активну роль у стратегічному баченні грають експерти, здатні передбачити ключові майбутні події і тенденції. Стратегічний опортунізм, навпаки, фокусує увагу на найбільш значимих сьогодні стратегіях. Девізом цього підходу є: кращий засіб мати добру стратегію завтра – отримати її вже сьогодні. Стратегічний опортунізм вважає, що прагнення підприємств до будь-яких майбутніх цілей нераціональне: якщо структура підприємств не забезпечує їм стратегічних переваг зараз, вони навряд мають підстави сподіватися на стратегічний успіх у майбутньому. Небезпека стратегічного бачення полягає у тому, що бачення може виявитися помилковим і приведе до стратегічної непоступності [6, с. 237]. Вважається, що дії конкурентних переваг залежать від можливості конкурентів копіювати досвід лідерів галузі. Саме це змушує певний час удосконалювати власне виробництво. Проте такий шлях є досить невдалою стратегією, пов'язаною з незаконними підходами і формуванням негативного іміджу, хоча на першому етапі за рахунок ціни нижчої, ніж у конкурента, можна підвищити прибутковість. Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг продаж). Конкурентна перевага – це здатність фірми якнайкраще розподілити свої обмежені ресурси, досягаючи більш стійкого і тривалого положення на ринку ніж конкуренти. Тобто потрібно визначити, куди вигідніше спрямовувати ресурси, які можливості підприємства слід розвивати, щоб забезпечити високий рівень конкурентних переваг [8].
Висновки: Формування конкурентоспроможного підприємства, формування конкурентоспроможного працівника та колективу (як його складових), які працюють разом, як одне ціле, разом розробляють плани та ідеї, разом втілюють їх в реальність, добиваючись найефективнішого результату, є дуже важливим для компанії. Це напрям до найвигідніших умов виробництв і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків, створення конкурентних переваг компанії чи окремого працівника на ринку праці.
Список використаної літератури:
1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. – К.:Знання-Прес, 2001. – 581с. 2. Основы экономической теории: Учебник / С.В.Мочерный, В.К.Симоненко, В.В.Секретарюк и др., Под общ. ред.С.В.Мочерного. – К., Т-во «Знання» КОО, 2000. – 607с. 3. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. – К., Таксон, 2004. – 704 с. 4. Управління конкурентоздатністю організації. Підручник / Р.А.Фатхутдінов, Г.В.Осовська / За аг. Ред.. Г.В.Осовської. – К., «Кондор», 2009. – 470 с. 5. Светуньков С.Г., Литвинов А.А Конкуренция и предппринимательские решения. – Ульяновск: Изд-во «Корпорация технологий продвижения», 2000. – 256с. 6. Стратегічне маркетингове управління конкурентноспроможностю підприємств. Навчальний посібник. Балабанова Л.В., Холод В.В. – К., «Професіонал», 2006. – 448 с. 7. http://nauka.kushnir.mk.ua/ 8. http://www.confcontact.com/
