Понайда Ю.,
3 курс
спец. «Менеджмент організацій торгівлі», д/ф.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
науковий керівник: Микитюк М. В.
Етика і соціальна відповідальність дослідника
Статтю присвячено аналізу понять «етика науки» та «соціальна відповідальність дослідника» як важливому теоретичному концепту наукового дослідження. Соціальна відповідальність розглядається як характеристика дій наукових дослідників, яка відображає виконання ними етичних норм, відповідність їх поведінки суспільним нормам та інтересам, усвідомлення наслідків своїх дій для найближчого оточення та суспільства в цілому.
Статья посвящена анализу понятий «этика науки» и «социальная ответственность исследователя» как важном теоретическом концепта научного исследования. Социальная ответственность рассматривается как характеристика действий научных исследователей, отражающая выполнение ими этических норм, соответствие их поведения общественным нормам и интересам, осознание последствий своих действий для ближайшего окружения и общества в целом.
This article examines the concepts of "scientific ethics" and "social responsibility of the researcher" as an important theoretical concept research. Social responsibility is seen as a characteristic of scientific research activities that reflect the performance of ethical standards, complying with social norms and interests, awareness of the consequences of their actions for the immediate environment and society as a whole.
Ключові слова: дослідник, відповідальність, етика, етика науки, соціальна відповідальність, етика досліджень.
В останню чверть ХХ століття предметне коло етики досліджень визначилося як осмислення тих норм, які мають спрямовувати не лише стосунки вчених в межах наукового співтовариства або визначати вищі пізнавальні цінності науки та досліджень , а й таких, що дозволяють або забороняють певне втручання в природу і людину.
Важлива проблема етики науки – проблема моральної відповідальності науки, спрацювання принципів етики науки як регулятивів наукового дослідження. Етичні норми дослідників – не імперативи, а взірці-орієнтири, які існують не для того, щоб їм безумовно слідувати, але щоб зменшувати можливе зло як наслідок відходу від них.
За пророцькими словами Миколи Бердяєва, людина техногенної цивілізації хоче взяти на себе роль "творця". Але при цьому очевидно, що вона має взяти на себе і величезний тягар відповідальності за наслідки своєї діяльності [6, с.134].
Метою дослідження є аналіз та розкриття етики і соціальної відповідальності дослідника.
Вагомий внесок в створення основ теорії відповідальності, в тому числі теорії соціальної відповідальності зробили такі західні, російські та вітчизняні науковці, як Апель К. О., Вебер М., Герц Г., Гідденс Е., Йонас Г., Коллінз Р., Ленк Г., Мілль Дж., Анісімов С., Ануфрієв Е. А., Афанасьєв В. Г., Грядунова Л., Дмитрієва С. І., Канке В., Левченко Є., Ореховський А. І., Плахотний О. Ф., Сперанський В. І., Табунов М. Д., Черемніна А. та ін. Значний внесок у теоретико-методологічні дослідження феномену соціальної відповідальності в період становлення незалежності України зробили: Бакіров В. С., Безрукова О. А., Савченко І. Г., Радченко О. В., Хижняк Л. М. та ін.
Людина, що входить в сучасну науку, дослідницький процес в якій часто стосується настільки складних речей, що пов’язаний з певним моральним вибором і моральною відповідальністю, повинна знати, що таке етика науки і дослідника [3, c. 91].
Персональна етика – це відповідальність за об’єктивність результату. Втім, за словами самого В.Енгельгарда, це лише – елементарна етика. Тобто – непорушне правило. Але лише ним не вичерпується етика науки.
Етика наукового дослідження або принципи гуманізму при психологічному дослідженні передбачає: неприпустимо завдавати шкоди ні психічному, ні фізичному здоров’ю піддослідних; не посягати на основні права людини, особливо коли досліджуються діти або люди поважного віку, тобто ті, хто дуже від когось залежні («Не зашкодь!») [2, c.65].
Дослідник повинен спиратися на позитивне, шукати резерви для вдосконалення та створювати умови для реалізації прихованих можливостей. Навіть коли результати негативні, піддослідний повинен відчувати свою значущість, бути впевненим у досягненні позитивного результату наступного разу.
Етика наукового дослідження передбачає попередню згоду людини брати участь у дослідженні. Добровільна участь і одержана від піддослідного інформація ніяк не винагороджується.
Потрібно дотримуватися конфіденційності виявлених результатів, зокрема про можливі наслідки дослідження, особливо при таких негативних оцінках: «низький рівень», «схильний до агресії», «низька самооцінка» тощо, а також неадекватно високих показниках. Хоча учасники дослідження мають право отримувати інформацію про себе, але в формі, доступній їхньому розумінню. Одночасно обережно треба ставитися до їх психічного здоров’я [5, c.8].
Потрібно організовувати дослідження цікавим, забавним, рівним для всіх учасників та інформативним.
Діяльнісний підхід до вивчення психіки полягає в дослідженні студента в різних видах діяльності, особливо в навчально-професійній діяльності – провідній діяльності студентського віку.
Проблема етики досліджень є актуальною для сучасної науки. Основні «етичні» документи — кодекси професійної етики, в яких систематизовано основні етичні вимоги до діяльності психолога. Кодекси базуються на міжнародних та загальнодержавних актах, постановах, конвенціях, деклараціях, чинному законодавстві та специфічній для окремих галузей і організацій внутрішньо нормативній документації.
Планування досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів. Дослідник самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості [7, c.201].
Дослідник забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів.
При плануванні дослідження дослідник несе відповідальність за ретельну перевірку його етичності.
Дослідник поважає право кожної людини відмовитись від участі у дослідженні або вийти з нього в будь-який час.
Дослідник вживає заходів щодо захисту учасника від будь-якого фізичного чи психологічного дискомфорту, незручностей або загроз, які можуть мати місце в дослідницьких процедурах.
Дослідник надає учаснику інформацію про характер дослідження і намагається усунути усі можливі непорозуміння.
Якщо дослідницькі процедури приводять до небажаних наслідків для конкретного досліджуваного, дослідник бере на себе обов’язки встановити та усунути або виправити ці наслідки, в тому числі і довготривалі.
Потреба розв´язання дослідницьких та практичних проблем з позицій трансдисциплінарності породжує «етос транcдисциплінарності», що набуває рис відкритої системи, яка орієнтована на реальні проблеми життєвого світу, що потрє6ують конкретного розв´язання, що знаходить вияв в особливостях матриці транс дисциплінарного дослідження. Вона включає в свою структуру: уявлення про універсум як єдність багатьох світів, що є в процесі становлення; співвіднесення внутрішньо наукових цінностей з цілями та цінностями універсаму, що необхідно для статусу як природничо-наукового, так і гуманітарного знання; визнання мінливості законів, їх незворотності, дії принципів, що виходять за межі дисциплінарного знання; дії за взірцями загальних закономірностей та принципів, що є в основі процесів самоорганізації у відкритих системах різноманітної природи: фізичних, хімічних, біологічних, соціальних тощо [4, c.35].
Отже, в дійсній, а не абстрактній науці, вчений, з одного боку, прагне істини. Тобто, зміст наукових знань має визначатися безпристрасним ставленням до об’єкту. З іншого боку, дослідник - людина, наукове знання - результат людської діяльності. Тому, пристрасть наукового пошуку, віра в свою правоту, захоплення своїми чи певними теоретичними міркуваннями тощо суттєво впливають на хід і результати наукового дослідження. Тобто - суб’єктивні моменти є суттєвою складовою наукового пошуку.
Таким чином, реальне наукове дослідження не може бути безпристрасним, але водночас воно має бути об’єктивним.
Список використаної літератури
1.Агацци Э. Моральное измерение науки и техники / Э. Агации. – М., 1998. – 358с.
2. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві / О. О. Бандура. – К., 2000. – 199с.
3. Головій В. М., Кузькін Є. Ю., Піддубна Л. В., Кузніченко В. М., Ярмак О. В. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів: навчальний посібник / В. М. Головій. – К.: «Хай-Тек Прес», 2012. – 2-ге вид-ня. – 344с.
4. Дібрівська Н.В. - Основи наукових досліджень і технічної творчості / Н. В. Дібрівська. – К., 2001. – 96с.
5.Петров М. К. Человекоразмерность и мир предметной деятельності / М. К. Петров. Человек. Иллюстрированний научно-популярний журнал. – М., 2003. – Серія: наука. Вип. №1 . – с.13.
6. Седов Л. И. Мысли об ученых и науке прошлого и настоящего / Седов Л. И. – М., 1997. – Cерія: наука. – 320с.
7.Швейцер А.Культура и этика / А. Швейцер. – М.,1973. – 343с.
