Джобулда Юлія,
4 курс, спец. «Міжнародна економіка», д.ф.н.,
Наук. кер. – Короп Б.М.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ
У статті розглянуто особливості та проблеми механізму визначення митної вартості як основи для ефективної реалізації митної політики України у контексті введення в дію нового Митного кодексу. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення визначення митної вартості суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Одним із ключових елементів виконання митними органами фіскальної функції є формування прозорого механізму обчислення митної вартості. Останнім часом ця проблема все активніше піднімається не лише у спеціалізованій літературі, а й у засобах масовоїі нформації. У новиму Митниму кодексі процес визначення митної вартості приведено до європейських стандартів, проте на сучасному етапі розвитку митної системи України це питання продовжує залишатися актуальним. Так, близько 10% від всіх запитів, які надійшли до Держмитслужби України протягом 2012 року (497 запитів), стосуються визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та митної вартості.
Наукові дослідження митної вартості перебувають на початковій стадії, тому її теоретична база є незначною. Так, митну справу вивчали такі українські та зарубіжні науковці: І. В. Бураковський, В. В. Ващенко, В. А. Вергун, О. П. Гребельник, Л. В. Деркач, В. Г. Драганов, М. М. Каленський, В. С. Копач, С. Я. Моринець, В. Є. Новицький, П. В. Пашко, О. Ю. Полонський, С. І. Юрій та ін.
Метою дослідження є обґрунтування теоретико-організаційних засад оцінки митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення визначення митної вартості.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (Закон України від 13.03.2012 № 4495-ІV) і з 1 червня 2012 р. практично не змінилися. Однак, відбулися незначні зміни з подвійним ефектом – як спрощення так і ускладнення визначення методів. Основним із них є визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції). Митним кодексом передбачено й другорядні методи (за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості, резервний), які застосовуються лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом.
Залежно від обраного методу митної оцінки товарів ціна на них може збільшитися на 20-50%. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. За останні 5 років стабільне наповнення бюджету країни було досягнуте не за рахунок податкового тиску, а за рахунок реалізації комплексу заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для суб’єктів ЗЕД та запровадження постійного відкритого діалогу з бізнесом. Свідченням тому є тенденції зростання застосування методу за ціною угоди (наводиться в інвойсі) визначення митної вартості. У 2011 році за цим методом оформлено 90,2% всіх товарів.
У той же час, у 2008році – задекларовано 250 тис. грн., у 2009 – 100 млн. грн.., у 2010 – 563 млн. грн.. Бюджет додатково отримав у 2011 – 147,6 млн. грн.. За 2011 рік внаслідок самостійного декларування роялті та ліцензійних платежів на 700млн.грн., до бюджету додатково надійшло 172 млн. грн.
Основним фактором застосування методу за ціною угоди при визначенні митної вартості були:
1) Високий середній рівень самостійно заявлений суб’єктами фактурної вартості у 2009 році( станом на грудень місяць) – 0,72 дол. США/кг., у 2010 – 1,09 дол. США/кг., у 2011 – 1,28 дол.США/кг.
2) Збільшення вдвічі обсягів імпорту за прямими контактами обcяги товарів, ввезених за прямим контрактом, зросли майже на 50%(з 17 до 26 млрд. дол..США) питома вага таких товарів у структурі імпорту зросла з 30 % до 33% ( без урахування газу).
3) Зменшення операцій з офшорними операціями. Якщо у 2009 році питома вага імпорту товарів з використанням офшорів становила – 35%, то у 2011 – вже 21%. Імпортери все більше добровільно декларують дійсну вартість товарів .
4) Добровільне декларування суб’єктами сум роялті, які повинні включатися в митну вартість. Роялті – винагорода за користування торговою маркою (включається)[2].
Таким чином, митна статистика свідчить, щозбільшення загального товарообігу України у майбутньому визначатиметься існування прозорого механізму визначення митної вартості та ефективної взаємодії відомства з бізнес-структурами.
Резервний метод оцінки використовується набагато частіше, ніж інші,окрім методу за ціною угоди, що пояснюється відсутністю у митних органів достатньої цінової інформації щодо ідентичних та подібних товарів, даних про калькуляцію цін зарубіжних постачальників та структуру внутрішньої ціни реалізації імпортних товарів.
Як відомо, контролює правильність визначення митної вартості товарів митний орган під час проведення митного контролю й митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами такого контролю митний орган може визнати заявлену митну вартість, прийняти письмове рішення про її коригування, відмовити в митному оформленні або автоматично визначити митну вартість.
Митним кодексом передбачено, що декларант зобов’язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом. У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості декларант може скористатися правом на забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантій (зокрема фінансових у вигляді документа чи внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу). Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Необхідно зауважити, що декларант визначає митну вартість товару самостійно.При цьому він має можливість отримати письмову консультацію митного органу. Новий Митний кодекс дає право одержувати письмове обґрунтування невизнання митної вартості товару — при цьому чітко визначено перелік документів, які митниця має право вимагати від декларанта [2]. Проте, не зважаючи на порядок та методи визначення митної вартості товарів, це не є гарантією того, що правильність визначення митної вартості на імпортний товар буде достовірною.
Дослідження експертів у галузі митної справи свідчать про те, що вимоги митників до суб’єктів ЗЕД декларувати як можна вищу митну вартість товарів, що ввозяться, - не рідкість у взаєминах підприємців і вартових економічних кордонів. У останні декілька років такі вимоги стали майже тенденцією, оскільки саме таким чином митники намагаються виконувати завдання по наповненню прибуткової частини держбюджету.
Імпортерам завжди треба бути готовими до того, що один і той же товар сьогодні розмитнюється за однією вартістю, а завтра – за іншою. Відомо, що обґрунтовуючи свої претензії, митники найчастіше посилаються на дані програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки і аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів" (далі - База митниці). Вважається, що База митниці формується на основі відомостей про вартість товарів, вказаних в усіх раніше оформлених митних деклараціях. Проте існує ризик внесення в зазначену Базу найвищої вартостi: якщо раптом на якійсь митниці товар розмитнили за найвищою вартістю, то і усіх імпортерів примушують рівнятися на неї. В той же час, згідно ст.263 Митного кодексу ( "Дотримання вимог про конфіденційність інформації"), дані, що стосуються митної вартості конкретних товарів, є закритими і не підлягають розголошуванню без спеціального дозволу. Тому в імпортерів і уповноважених їх представників-декларантів, особливо у початкуючих, можуть виникнути проблеми, якщо заявлена ними в деклараціях митна вартість не відповідатиме очікуванням митників, і їхній товар має шанси «застрягти» на митниці. У такому випадку існують різні шляхи виходу з даних проблем, щоб не переносити їх до суду [1].
Перш за все, успішна зовнішньоекономічна операція–це заздалегідь підготовлена операція. У ЗЕД головне - час. Тому імпортер повинен заздалегідь забезпечити збір повного комплекту документів в якості доказу того, що митна вартість товару визначена справедливо. Деякі з перерахованих документів не завжди легко отримати, але вони є гарантією того, що визначення митної вартості буде об’єктивним і точним. Якщо їх надати в митницю відразу при подачі декларації, то законних підстав у митників для завищення вартості, як мінімум, буде менше. Додатковий комплект документів може згодитися у тому випадку, якщо митна вартість товару таки булла завищена, а тому відповідне рішення митного органу оскаржиться в судовому або адміністративному порядку.
Наступна проблема, з якою зустрічаються імпортери –платити або не платити відповідні суми мита і податків за товар, що ввозиться, виходячи з вартості, встановленої митницею. Звичайно, можна нічого не платити і отримати дозвіл на вивезення неоформленого товару назад в країну відправника в режимі "Транзит". А можна і сплатити нараховані суми. Але при цьому необхідно пам'ятати, що, швидше за все, така ж митна вартість товарів застосовуватиметься і для усіх наступних постачань аналогічного товару. Тому багато бізнесменів вибирають третій шлях: нічого не платити, залишити товар підмитним контролем до завершення оформлення і одночасно оскаржити рішення митного органу в адміністративному суді. Також, можна оформити товар у вільне обертання під так звану "гарантію". Зробити це можна на підставі наказу ДМСУ №631 від 30.05.2012 "Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання". Згідно з цим Порядком, імпортер може внести на рахунок митниці визначену митним органом суму податків і зборів, яка служитиме гарантією сплати від повідних платежів до бюджету, оформити товар, а потім впродовж 90 днів доводити свою правоту[3].
Отже, дослідження даного питання підтверджує актуальність та необхідність розгляду особливостей визначення митної вартості товарів для досягнення ефективного, безперервного та справедливого надходження податків до бюджету України. У новому Митному кодексі (від 1 червня 2012 року) хоч і відбулися спрощення визначення митної вартості, але на практиці існує безліч проблем, які необхідно вирішувати задля ефективної діяльності митних регуляторів, так і самих імпортерів. Адже правильне визначення митної вартості товарів, що імпортуються, дає змогу державі не лише поповнювати казну, а й захищати власні економічні інтереси та права своїх товаровиробників, запобігати контрабанді.
Список використаних джерел:
1. Симонова Г.Д. Визначення місця митної вартості товарів у системі державного регулювання зовнішньої торгівлі товарами/ Г.Д. Симонова, Г.О. Хабло// Вісник Академії митної служби України, серія „Економіка”. – 2010. – № 1. – С. 129 – 134.
2. Офіційний сайт Державної митної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :URL:http://www.customs.gov.ua
3. Як добитися правильного визначеннямитноївартості на імпортний товар // ОфіційнийсайтТОВ"АККО УКРАЇНА" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :URL:http://www.akkoukraine.com.ua/ua/p-45-0-2-0.php
