4 курс, спец. «Фінанси і кредит», д.ф.н., Наук.кер. – Гогіна О.М., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Чернівці
СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
У статті розглянуто особливості спрощеної системи оподаткування суб’єктів підприємництва, а також проаналізовано вплив новацій податкового законодавства на розвиток малого бізнесу в Україні.
Одним із найважливіших діючих факторів економічного розвитку суспільства, що спирається на ринкові методи господарювання є мале підприємництво. Його розвиток виступає дієвим чинником, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, адже саме малий бізнес є фундаментальною основою формування «середнього класу» в країні. В Україні пріоритетне місце із стимулювання малого бізнесу займають фіскальні методи впливу представлені спрощеною системою оподаткування, яка являє собою сплату підприємцями єдиного податку. Оскільки, протягом останніх років прослідковувались вагомі зміни на законодавчому рівні щодо спрощеної системи оподаткування тема даного дослідження є актуальною і потребує детального дослідження. Оподаткуванню малого підприємництва в умовах реформаційних перетворень приділена велика кількість наукових публікацій українських вчених-економістів. Найбільш досліджена ця тема у працях таких вчених як: Л. Шаблистий, П. Мельник, С. Науменко, О. Василик, З. Варналій, І. Лютий, С. Данілов, Ю. Іванов, А. Соколовська, В. Борейко та ін. Для визначення взаємозв’язку між спрощеною системою оподаткування та розвитком малого підприємництва в Україні необхідно проаналізувати історичний аспект еволюції цієї системи оподаткування. Розпочалося застосування спрощеної системи оподаткування із прийняттям Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року, що з 19 вересня 1999 року діяв в редакції Указу від 28 червня 1999 року. Відповідно до Указу платники єдиного податку умовно ділились на 2 групи cуб’єктів підприємницької діяльності (СПД) [3]: I група - фізичні особи, які здійснювали підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; II група – юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Що стосується ставок єдиного податку для фізичних осіб, то вони встановлювалися місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і встановлювались в межах від 20 до 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа – суб'єкт малого підприємництва здійснювала кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавалося одне свідоцтво і сплачувався єдиний податок, що не перевищував встановленої максимальної ставки. Натомість, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирав одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного податку у разі сплати податку на додану вартість та 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції, за винятком акцизного податку, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Проте згодом використання спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов’язаних із справлянням податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб і відрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходів при оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарські операції з суб’єктами малого бізнесу. Незважаючи на вагомі недоліки, спостерігалися помітні і значні переваги спрощеної системи оподаткування, адже з 1999 до 2010 рік кількість платників єдиного податку збільшилась приблизно в 12 разів, а надходження до бюджету зросли в 14 разів. Ще одним позитивним моментом було те, що суб’єкти підприємництва станом на 2010 р. забезпечували роботою 1,5 млн. чол. [5]. Другим етапом у становленні спрощеної системи оподаткування стало прийняття Податкового кодексу України [1; 2], хоча до початку 2012 року залишався чинним Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва». Згідно із змінами, які відбулися спрощена система оподаткування у 2012 році охоплювала чотири групи платників податків, причому до трьох перших належали фізичні особи-підприємці: I група – СПД, які не використовували працю найманих осіб та здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках, господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і річний розмір доходу яких не перевищує 150 тис. грн. Ставка податку встановлювалася у межах від 1% до 10% мінімальної заробітної плати. II група – СПД, що використовували працю не більше 10 найманих осіб і об'єму доходу не перевищує 1 млн. грн., які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, в т.ч. побутових, платникам єдиного податку і населенню, виробництво і продаж товарів, діяльність, у сфері ресторанного господарства. Ставка податку – від 2% до 20% мінімальної заробітної плати. III група – СПД, які мали не більше 20 найманих осіб і об'єм доходу не іищий за 3 млн. грн. Ставка податку становила 3% від отриманої виручки за умови сплати ПДВ або 5% без сплати ПДВ. IV група – юридичні особи, середня чисельність працівників яких не перевищувала 50 чол., а дохід – п’яти млн. грн. Єдиний податок для них визначався так само, як і для третьої групи. Суттєвою відмінністю другого етапу становлення спрощеної системи оподаткування в Україні, у порівнянні із першим, стало збільшення кількості груп платників єдиного податку, що дозволяє детальніше визначити коло платників єдиного податку та створити максимально рівні умови для всіх учасників спрощеної системи оподаткування залежно від виду та обсягів їх діяльності. Третій етап перетворень спрощеної системи оподаткування розпочався 1 січня 2013 року із прийняттям 5 липня 2012 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та в зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» [2]. У зв’язку з цими перетвореннями кількість груп платників єдиного податку, збільшилась із чотирьох до шести: До п’ятої групи належать фізичні особи – підприємці, число найманих працівників яких становить не більше 20 осіб, а річний розмір доходу не вище 20 млн. грн. Четверта група платників – юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми. Число найманих працівників на таких підприємствах не повинно перевищувати 50 осіб, а обсяг річного доходу – 20 млн. грн. Такі нововведення стосовно розширення груп спрощенців направлено на збільшення доходів бюджету за рахунок очікуваного збільшення платників єдиного податку. За попередніми підрахунками податкової служби, кількість платників п'ятої групи у майбтньому може становити 2 тис. фізичних осіб-підприємців із сумарним доходом більше 15 млрд. грн., а шостої – понад 20 тис. суб'єктів господарювання [6]. Незважаючи на те, що спрощена система оподаткування підтвердила свою ефективність, вона водночас виявила і багато проблем, які потребують швидкого вирішення. Оподаткування малого бізнесу повинно бути ефективним не тільки для його суб’єктів, а й для держави, а також справедливим по відношенню до інших платників податків. Розвиток малого бізнесу є найбільш ефективним інструментом ринкового реформування економіки. Важливість цього сектору економіки проявляється в тому, що збільшується кількість зайнятого населення, що в результаті збільшує рівень доходу населення, що в свою чергу призводить до зростання сукупного попиту наслідком якого є збільшення виробництва; формує значну частку ВВП, зажди впроваджує нові інновації. Проте, перелічені позитивні наслідки малого бізнесу притаманні країнам з розвиненою економікою. Тому, необхідно знайти ефективні методи підтримки малого бізнесу в рамках системи спрощеного оподаткування різних країн та шляхи їх адаптації до українського сьогодення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ – Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/ 2755-17 /print1329896557051809. 2. Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” від 04.11.11р., № 4014-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4014-17 3. Указ Президента України від 03.07.98 №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” зі змінами і доповненнями, внесеними Указом від 28.06.99 №746/99 (Указ №727) 4. Податковий кодекс “ліквідує” по 10 тис. підприємців щокварталу // Дзеркало тижня [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt. ua/ECONOMICS/podatkoviy_kodeks_likvidue_po_10_tis_pidpriemtsiv_schokvartalu.html 5. Дзюба Н. Єдиний податок: нові правила роботи [текст] / Н. Дзюба // Податки та бухгалтерський облік. – 2011. № 95. 6. Поритко А. Єдиний податок -2013 [текст] / А. Поритко // Дебет – Кредит. – 2012. № 52
