4 курс, спец. «фінанси та кредит»д/ф Наук.кер.- Каспрук А.Ю. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Чернівці
Страхування морських ризиків
У статті розглянуто специфіку морських ризиків, види їх страхування, особливості правового регулювання страхування морських ризиків. Висвітлено проблеми розвитку цього виду страхування в Україні.
Розбудова України як соціальної правової держави передбачає належну реалізацію гарантованих Конституцією України майнових прав та інтересів громадян, а також інших учасників економічних відносин. У сучасних умовах провідну роль серед засобів захисту зазначених прав та інтересів відіграє страхування. За наявності дієвої системи правового регулювання цей вид діяльності здатен забезпечити стабільність та сталий розвиток національної економіки, її захист від різного роду ризиків. Останніми роками на морському транспорті здійснені значні кількісні і якісні зміни, спрямовані на збільшення і вдосконалення морських перевезень, підвищення ефективності роботи судів. Зростаючий з кожним роком обсяг перевезень експортно-імпортних вантажів, вантажів іноземних фрахтувальників, розвиток лінійного судноплавства, контейнерних і пакетних перевезень призводить до того, що все частіше доводиться зустрічатися з питаннями морського страхування при врегулюванні претензій по вантажах, загальним аваріям, випадків зіткнення суден, пошкодження портових споруд і т.д. Саме тому все більше зростає роль морського страхування як одного з діючих засобів забезпечення майнових інтересів судовласників. Проблеми функціонування страхового ринку в сучасних умовах були предметом розгляду в публікаціях таких вітчизняних вчених В.Д. Базилевича, С.С. Осадця, Т. В. Яворської. Але в наукових працях недостатньо уваги приділяється питанням страхування морських ризиків. Метою даної статті є дослідження особливостей страхування морських ризиків. Економічна сутність страхування полягає у відшкодуванні збитків з централізованого фонду, створеного за рахунок внесків, сплачених окремими зацікавленими особами. Страхові фонди перебувають у розпорядженні страхових організацій і використовуються ними для компенсації втрат і збитків, що виникли у відповідної особи від певних небезпек. Мета морського страхування полягає у відшкодуванні збитків, понесених кимось з числа застрахованих осіб, шляхом розподілу збитків між страхувальниками. Страхування судів є однією з найдавніших і найбільш складних галузей морського страхування. Можна вважати, що воно в зародковому вигляді існувало вже в період Левантійській імперії (900-700 років до н.е.), а до XIII ст. склалося як більш-менш розвинений інститут. Таке раннє виникнення морського страхування пояснюється, насамперед, тим, що торгівля здавна пов'язана з мореплавством, більш всього схильним до впливу стихії, в той час як морські судна і вантажі, що на них перевозяться, відрізняються звичайно великою цінністю і, отже, їх загибель або пошкодження заподіюють власникам великі збитки. Все це змушувало власників вантажів і суден шукати шляхи і засоби компенсації можливих втрат. Значного поширення морське страхування отримало у середині XIV ст. в містах Північної і Центральної Італії, що були у той час основними центрами морської торгівлі (Флоренція, Генуя). Зокрема, саме в Генуї був виданий перший поліс морського страхування, який дійшов до наших днів, датований 1347 роком. У початковий період розвитку морського страхування було характерно, що один і той же поліс покривав як вантажі, так і судно, на якому вони перевозилися. З розвитком морської торгівлі і судноплавства вантажі найчастіше стали перевозитися на суднах, що належать іншим особам. Це призвело до відокремлення інтересів у збереженні цілісності судів і вантажів, а відповідно і до розмежування морського страхування на дві сфери: страхування суден (каско) та страхування вантажів (карго), що оформлялися різними полісами [6, с.105]. Ці операції здійснювалися одноосібними страховиками, а спеціалізованих організацій ще тоді не існувало. Зміни відбуваються у цьому виді страхування в кінці XVI ст., коли в Англії починає активно розвиватися морська торгівля. Саме це вплинуло на подальший розвиток морського страхування в Англії, яка на тривалий час стала світовим центром морського страхування. Розвиток морського страхування, без сумніву, пов'язаний із корпорацією яка об’єднує приватних осіб, кожна з котрих приймає страхування на свій ризик та несе персональну відповідальність за прийняті зобов’язання всім своїм майном, яка називається "Ллойд" [7,с.83]. Нині більшість договорів морського страхування укладається на основі Морського страхового поліса "Ллойда" та застережень Інституту лондонських страховиків. В Україні сучасні основні вимоги до договорів морського страхування відображено у Кодексі торговельного мореплавства України (розділ VIII) та у Законі України "Про страхування". В наш час морське страхування досить міцно займає свою нішу серед особливих типів страхування, оскільки має вельми значну специфіку. Так, якщо деяка подія вже відбулася, то її не можна передбачати договором страхування в якості страхового випадку (ризику), оскільки вона ніяк не може опинитися спочатку в майбутньому, а лише потім - в минулому, інакше договір страхування буде перебувати під загрозою визнання його недійсним ( п. 1 ч. 1 ст. 998 ЦК України) [2]. Це положення страхового права взагалі представляється настільки природним, що має принципове значення. Що ж стосується морського страхування, то воно містить таке правило, яке суперечить цьому принципу. У Кодексі торговельного мореплавства України є ст. 252, що закріплює буквально наступне: «Договір морського страхування зберігає силу, якщо навіть до моменту його укладення можливість збитків, що підлягають відшкодуванню, вже минула або ці збитки вже виникли. Однак, якщо страховик під час укладення договору морського страхування знав чи повинен був знати, що можливість настання страхового випадку виключена, або страхувальник знав чи повинен був знати про збитки, що вже сталися і підлягають відшкодуванню страховиком, виконання договору страхування не є обов'язковим для сторони, якій не було відомо про ці обставини» [1] Основними видами страхування морських ризиків є: - страхування відповідальності судновласника. Покриває збитки, заподіяні життю, здоров'ю і майну третіх осіб в результаті зіткнення з іншими судами, пошкодження плавучих та нерухомих об'єктів, забруднення нафто і маслопродуктами, втрату або псування вантажу і багато іншого. В якості страхувальника, крім судновласника, може виступати орендар, фрахтувальник та ін. Розповсюджується на судна як великотоннажного, так і маломірного флоту. - страхування засобів водного транспорту КАСКО. Відшкодовуються збитки, понесені внаслідок загибелі судна або пошкодження його корпусу, машин, механізмів, викликаних небезпеками судноплавства (пропажею судна безвісти, зіткненням з іншими судами або нерухомими об'єктами, вибухом котлів або поломкою механізмів і машин, недбалістю з боку капітана, офіцерів, екіпажу або лоцмана і багатьох інших). - страхування корпусу, машин і механізмів судів. Поширюється на судна різного призначення, в тому числі і на маломірні судна. - страхування екіпажів суден. Відшкодовуються збитки від компенсацій від нещасних випадків, медичних витрат, втрати особистого багажу та ін. Страхове покриття поширюється на всі нещасні випадки, що сталися із застрахованими особами (членами екіпажу) під час виконання ними своїх трудових обов'язків на борту судна. - страхування суден на період будівництва або ремонту КАСКО. Страховий захист поширюється як на застраховане майно (корпус, машини, механізми і т.п.), так і на цивільну відповідальність перед третіми особами. - страхування ризику втрати фрахту (фрахт — плата за оренду судна): страхується судновласник від втрати доходу. Таке покриття часто включають в умови страхування каско суден. - страхування вантажу (КАРГО): більшість вантажу страхується за стандартними умовами, а в окремих випадках вантаж страхується на особливих умовах (при перевезенні нафти, зерна, вугілля). Чинниками, що впливають на розмір страхового тарифу за договором страхування карго, є: тип вантажу, його пакування, розмір, вага, вартість, тривалість рейсу, пора року, судно, яке його переправляє. Практика страхування вантажу передбачає чотири варіанти його оцінки: перший — вартість вантажу у пункті відправлення з урахуванням очікуваного прибутку (найбільш використовуваний), другий — вартість у місці призначення; третій — страхова вартість визначається на основі особливих положень, що зафіксовані у договорі купівлі-продажу; четвертий — відновлювальна вартість. Якщо страхувальник неодноразово здійснює відправлення вантажу протягом тривалого часу (наприклад, року), то страхова компанія може укладати генеральний (глобальний, абонементний) страховий поліс тривалістю дії на один рік. В Україні до галузі морського страхування відносять і особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті. Страхування морських ризиків може здійснюватися в добровільному та обов’язковому порядку. В Законі України "Про страхування" визначено такі види обов'язкового страхування [4]: - страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; - страхування засобів водного транспорту; - страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; - страхування відповідальності морського судновласника. Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-х років ХХст., останнім часом в Україні намітилися тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на послуги національних страховиків із боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників. Так, на сьогодні вже три страхові компанії України - ПАТ «СК «ГУТА – Україна», ПАТ «КСК» та АСК «ІНГО» - отримали від адміністрації держав-учасниць бункерної Конвенції схвалення на видачу BLUE CARD («блакитної» карти), яка передбачає страхову компенсацію за шкоду, заподіяну забрудненням бункерним паливом в акваторії держави-учасниці Конвенції. На підставі "блакитної карти" власник судна може отримати бункерний сертифікат (Bunkers Convention Certificate), який дає право заходити в територіальні води країн - учасниць бункерної Конвенції у понад 100 країн), в той час як відсутність страхового сертифіката тягне за собою накладення штрафу та затримання судна в порту. Діюча система оподаткування страховиків закріплена в Податковому кодексі, вона складає всього 3% від валових премій.[3] Особливістю страхування морських ризиків є те, що воно вузькопрофесійне. Для його здійснення компанія повинна мати у своєму розпорядженні необхідну та актуальну інформаційну базу, а також команду кваліфікованих і досвідчених фахівців. На жаль, багато українських страхових компаній недооцінюють складність і специфіку морського страхування і беруться за цю діяльність, не маючи ні досвіду, ні підготовлених фахівців. В результаті, судна страхуються як берегове майно, а оформлені договори страхування не відповідають міжнародним вимогам по страхуванню морських ризиків. Більше того, такі компанії часто йдуть на демпінг, внаслідок чого розміри страхової премії знижуються до мізерно малих величин, за якими передати ризик у перестрахування вже неможливо. Таким чином, вже на початковому етапі страхування закладається ситуація, коли в разі настання страхової події виплата страхового відшкодування проведена не буде. Все це підриває довіру клієнтів до українського страхового ринку в цілому [5,с.35]. Таким чином, незважаючи на досить виважене законодавче регулювання цієї галузі, цей сегмент страхування, порівняно з іншими країнами, в Україні розвинений недостатньо, що пояснюється особливостями страхування морських ризиків. Серед них: - значна величина ризику обумовлює те, що здійснюється об’єднаннями страховиків на принципах співстрахування та перестрахування; - значні міжнародні контакти, існування низки міжнародних угод і правил, яких повинні дотримуватися національні страховики; - наявність клубів взаємного страхування судновласників (у світі діє близько 70 клубів); - через складність, договори морського страхування укладаються переважно при посередництві страхових брокерів. Урахувавши весь викладений матеріал можна зробити висновок, що нині морське страхування в Україні ще не зайняло такої стратегічної позиції, як це характерно для країн з розвиненою економікою, що пояснюється, перш за все, недосконалістю його законодавчого врегулювання. Тому одним із найважливіших завдань сьогодення є вдосконалення нормативної бази у сфері морського страхування. Також сюди можна віднести пропозиції щодо посилення ролі юридичної відповідальності морських перевізників вантажу в Україні за порушення вимог Закону України «Про страхування», зокрема, щодо необхідності удосконалення механізму юридичної відповідальності в частині надання можливості державним органам примусово, за рішенням суду, вимагати виконання призначених штрафних санкцій та пропозиції щодо удосконалення організаційних умов функціонування органів державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування.
Список використаних джерел: 1. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР //Відомості Верховної Ради України - 1995 р.- № 47. 2. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 Р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 41-44. 3. Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/signal/f2755ah.doc. 4. Закон України "Про страхування"// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 18, с.78 – 79. 5. Бильдер И. Между рифами морского страхования // Порты Украины. – 2011. - № 10 (112). – С.34. 6. Страховое дело: ученик / Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр. – 1992. 7. Яворська Т. В. Страхові послуги: навчальний посібник / Львівський національний університет ім. Івана Франка. Економічний факультет, 2008. — 250 с.
