Оподаткування суб’єктів ЗЕД та громадян в контексті новацій митного законодавства
Кожна держава зацікавлена у ефективній та якісній діяльності своїх митних служб, тому повинна якомога кращим чином підійти до вирішення такого питання, як складання митного законодавства держави, враховуючи не лише державні інтереси, а й людський фактор. Митний кодекс (далі Кодекс), який набув чинності у 2012 році, справляє неоднорідні значення як для нашої держави, так і для громадян, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, і простих громадян, які перетинають кордон з певною метою. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Одним з найбільш важливих змін нового Кодексу є скасування обов'язкової акредитації на митниці - тепер вантаж можна оформляти в будь-якому митному органі, незалежно від того, в якій області зареєстрований суб'єкт ЗЕД. Одним з найбільш прогресивних нововведень Митного кодексу є впровадження нового суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - уповноваженого економічного оператора (УЕО). УЕО наділений можливістю використовувати спеціальні спрощення, як наприклад, можливість тимчасового зберігання товарів на своєму складі та випуску товару зі свого складу без пред'явлення його митному органу, можливість зняти митне забезпечення без дозволу митниці та здійснювати митний контроль в першочерговому порядку. Ще одним позитивним нововведенням є зміни щодо особливостей пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами. Так, на сьогоднішній день порядок справляння мита з товарів, що ввозяться чи пересилаються громадянами на митну територію України з метою вільного використання, дозволяє безмитно ввозити товари та предмети в значно більшому обсязі [3, c.47]. Так, товари (крім підакцизних), фактурна вартість яких не перевищує 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі шляхом повітряного сполучення, та товари, фактурна вартість яких не більша 500 євро та вага їх не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі через інші, ніж авіаційні, шляхи, не підлягають письмовому декларуванню та не є об’єктами оподаткування митними платежами. Це положення діє лише у тому випадку, коли громадянин в’їжджає на територію України не більше одного разу на добу. У разі, якщо товари ввозяться на митну територію України громадянином, який в’їжджає частіше одного разу на добу, то такі товари підлягають обов’язковому письмовому декларуванню та оподатковуються за ставкою 10% і за ставкою ПДВ, встановленою Податковим кодексом України [1]. Раніше неоподаткований обсяг товарів та предметів становив до 200 євро [2]. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі шляхом повітряного сполучення, фактурна вартість яких перевищують допустимі норми, але фактурна вартість яких відповідає межам від 1001 євро до 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10% і за ставкою ПДВ, встановленою Податковим кодексом України, від тієї частини вартості, яка перевищує еквівалент 1000 євро. Така ж процедура притаманна і для товарів, сумарна вартість та загальна вага яких перевищують 500 євро і відповідно 50 кг, що ввозяться, відмінними від авіаційного транспорту, сполученнями. Товари (крім підакцизних), фактурна вартість яких не перевищує 300 євро, що пересилаються на митну територію України на адресу одного одержувача від імені одного відправника шляхом міжнародних поштових відправлень, на адресу одного одержувача протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, а також у несупроводжуваному багажі, підлягають усному декларуванню та не є об’єктами оподаткування митними платежами [1]. Крім того, новим Кодексом значно розширено права та обов'язки декларанта в процесі заяви митної вартості товарів. Так, декларант визначає митну вартість товару самостійно, при цьому маючи можливість отримати письмову консультацію митного органу. Кодекс дає декларанту можливість отримувати від митного органу письмові обгрунтування невизнання останнім митної вартості товару. Відзначимо ще і той факт, що Кодексом чітко визначено перелік документів, які митний орган має право вимагати від суб'єктів господарювання для визначення митної вартості товару. У підсумку можемо зробити наступний висновок, що новий Митний кодекс багатий позитивними моментами, як в принципі, і негативними. Проте судити про те, які результати нам принесе реалізація його норм та положень ще досить рано. З часом стане зрозуміло, що принесуть нам спрощення в процесі митного оформлення та інші нововведення, і тоді вже чітко буде встановлено, на чиїй стороні закон, зокрема, новий Митний кодекс.
Список використаних джерел 1. Митний кодекс України [Електронний ресурс]: Верховна Рада України від 13.03.2012 №4495-VI. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 2. Митний кодекс України [Електронний ресурс]: Верховна Рада України від 11.07.2002 № 92-IV. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/92-15 3. Трусов О. Новий Митний кодекс: українські варіації європейських правил / О. Трусов // Бухгалтерія. - №21. – 2012. – С. 47 – 49.
