Варіативні підходи до визначення результатів та витратах праці у торгівлі
В статті досліджено підходи до визначення результатів та витрат праці в торговельних підприємствах, запропоновано напрями зростання продуктивності праці у торгівлі. Ключові слова: продуктивність праці, результати праці, витрати праці.
Постановка проблеми. В умовах сучасної ринкової економіки головним завданням управління персоналом торговельних підприємств є досягнення оптимального рівня продуктивності праці. Ріст продуктивності праці у торгівлі досягається не лише впровадженням новітніх досягнень в області техніки, технології та управління підприємством, але й ефективною системою управління ватратами праці. Саме тому у ринкових умовах господарювання забезпечення конкурентоспроможності та економічного зростання торговельних підприємств можливе за умови підвищення продуктивності праці робітників торгівлі. Аналіз останніх досліджень і публікацій.досить значним та важливим став внесок у дослідження даних проблем таких науковців як: О.А. Грішнова, Т.О. Єгоркіна, А.М. Колосов, В.В. Максюта, М. В. Семикіна, О.І. Ященко, Н.І. Капустяк. Розробки даних вчених були зорієнтованими на врахування передового досвіду управління продуктивністю праці в торгівлі. Головною метою статті є систематизація варіативних підходів до визначення та вимірювання результатів та витрат праці на підприємствах торгівлі. Виклад основного матеріалу. Праця в розвинутих країнах світу є найдорожчим чинником виробництва. В Україні вона залишається малопродуктивною і дешевою. Стан ефективності праці та її резерви залишаються здебільшого поза увагою. Нехтування трудовим чинником виявляється, насамперед, у недостатній увазі до проблем матеріального стимулювання. У практиці оплати праці її продуктивність, зазвичай, не береться до уваги. Розбіжність особистих інтересів працівників та суспільних інтересів, а вони вимагають безумовного врахування рівня продуктивності праці та раціонального використання матеріальних ресурсів, є однією з основних причин економічних невдач. Серед понять, якими характеризують окремі риси праці різні вчені та фахівці виділяють такі: результативність, ефективність, продуктивність, якість та стабільність праці. Не дивлячись на широке розповсюдження терміну «ефективність праці», він не отримав серед економістів єдиного змістовного визначення. Багато науковців ототожнюють ефективність та результативність праці: Ефективність праці – це її результативність. Вони показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Так, О.І. Ященко, Н.І. Капустяк [6] вважають, що результативність всієї різноманітності трудової діяльності людини можна врахувати, відбити і оцінити тільки категорією «ефективність праці». На їхню думку, «істотною особливістю категорії «ефективність праці» є те, що вона характеризує результативність живої праці як діяльності людей, усіх її видів (наприклад: вченого, лікаря, вчителя, артиста, підприємця, менеджера, службовця, робітника, тощо) і всієї сукупної праці суспільства, а також усіх її складових (якості, кількості, інтенсивності, продуктивної сили і продуктивності праці). З точки зору О.А. Грішнової [1, с. 361] продуктивність праці є «узагальнюючим показником використання робочої сили, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку, – результатів праці та її витрат». Близькі уявлення спостерігаються у багатьох інших наукових джерелах, де продуктивність праці розглядається як показник, що характеризує ефективність використання визначального ресурсу виробництва – праці. Проте зовсім інші уявлення про зміст категорії «продуктивність праці» висловлює вчений А.М. Колосов [3]. Замість поняття «ефективність» він застосовує поняття «результативність» (стосовно організаційної системи – підприємства). А.М. Колосов [3] вважає, що продуктивність – це відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення цієї продукції за той же період часу. З таким підходом загалом можна погодитись, проте, зазначимо, що в підходах А.М. Колосова не вистачає пояснень, чому він відводить продуктивності роль основного інструменту у забезпеченні високої результативності організаційної системи, адже не завжди обсяги випуску продукції можна ототожнювати з результатом (ефектом) діяльності підприємства, інколи більш важливе значення для кінцевого ефекту має широта асортименту продукції, його швидке оновлення, підвищення якості продукції, інноваційна активність (іншими словами, результат і ефект стають нетотожними). Витоки таких суперечностей бачимо в тому, що в межах добре відомого підходу (формула 1) досить складним виявляється вибір методу урахування витрат праці.
(1)
Проблема виміру продуктивності праці є досить складною і викликається це тим, що в одному показнику намагаються відбити багато важливих обставин і особливостей. У сучасній вітчизняній науковій літературі немає єдиної думки, який з існуючих показників найбільше повно відбиває економічний зміст результативності (продуктивності) праці. Не піддається сумніву, що продуктивність характеризує ефективність праці. Крім цього, показник ефективності праці повинний найбільш повно враховувати витрати всіх видів праці, якнайменше реагувати на структурні зміни в економіці, на підприємстві, по можливості забезпечити порівнянність від мікро- до макрорівня. Як результати, так і витрати праці на підприємствах торгівлі можуть бути виражені різними показниками, такими як показники оцінки результатів праці та показники оцінки витрат праці. Для усунення недоліків дослідження динаміки продуктивності праці додатково можна використовувати такі показники: продуктивність праці в порівняльних цінах, продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день, продуктивність праці в порівняльних цінах та структурі товарообігу, продуктивність праці по реалізації одиниці товару, продуктивність праці в порівняльних цінах на одиницю торгово-оперативного персоналу. Вони допомагають якомога краще розрахувати продуктивність праці в торгівлі, та допомагають визначити чинники та фактори, що впливають на їх зміну. Варіативні показниками виміру результату та витрат праці в торгівлі, на нашу думку, є: на рівні особистості: ступінь задоволеності працею, корисність праці, матеріальна винагорода, ефективність мотивації праці; на робочому місці: ступінь задоволеності працею, корисність праці, режим робочого дня, плинність кадрів, рентабельність підприємства; на підприємстві: ступінь задоволення попиту, широта асортименту, якість послуг, можливість економії часу покупцями; на рівні району: територіальної одиниці: розміщення торговельної мережі, широта асортименту, ступінь задоволення попиту, рівень безробіття; на рівні виду діяльності: територіальної одиниці: розміщення торговельної мережі, широта асортименту, ступінь задоволення попиту, можливість економії часу покупцями; на рівні народного господарства: сплата податків до бюджету, рівень безробіття. Незважаючи на наявність великої кількості методів та показників розрахунку продуктивності та ефективності праці, питання про універсальний підхід у вітчизняній теорії та практиці залишається відкритим. Кожний з розглянутих вище показників має своє значення. Тому можна погодитися з думкою деяких дослідників про необхідність виміру ефективності праці системою показників, що дає змогу дати економічно обґрунтоване сполучення натуральних та вартісних вимірників витрат і результатів праці, а також врахувати соціально-психологічні аспекти праці. Важливим моментом в діяльності торговельного підприємства є матеріальне стимулювання працівників. Такі заохочення можуть здійснюватись у вигляді премій, надбавок та доплат за добре виконану роботу чи здійснення додаткових завдань, що сприятиме підвищенню ефективності праці персоналу. З метою вдосконалення організації оплати праці працівників торгового персоналу потрібно перш за все удосконалити законодавчо-нормативні акти з питань праці та соціальної політики, а також провести радикальні зміни в соціально-трудових відносинах. Висновки. Отож, вимірювання результатів праці та витрат праці за наведеними показниками дозволить ефективно оцінювати ефективність праці робітників торгівлі та сприятиме підвищенню їхньої продуктивності праці. Таким чином, проведений аналіз визначення варіативними підходами результатів праці та витрат праці в торгівлі, дає змогу запропонувати шляхи їх вдосконалення, в свою чергу, сприятиме більш об'єктивному відображенню продуктивності праці торгового підприємства, робить процес підвищення продуктивності праці безперервним, чим спонукає до постійного розвитку продуктивних сил.
Список використаних джерел: 1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини / О.А. Грішнова: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с. 2. Єгоркіна Т.О. Формування мотиваційного механізму на торговельних підприємствах / Т.О. Єгоркіна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2010_4/Egorkina.pdf. 3. Колосов А.М. Визначення резервів підвищення ефективності праці в умовах її використання / А.М. Колосов // Часопис економічних реформ. – 2012. – № 1 (5). 4. Максюта В.В. Дослідження впливу організаційно-економічних факторів в механізмі управління продуктивністю праці / В.В. Максюта // Вісник Хмельницького національного університету. – 2012. - № 2 (Т. 1). – С. 65-69. 5. Семикіна М. В. Науково-методичні засади управління продуктивністю праці / М. В. Семикіна // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управляння. – Чернігів, ЧДЕУ, 2010. – Вип. 3. – С. 23-31. 6. Ященко О.І. Продуктивність та ефективність праці в торгівлі, їх взаємозв’язок та методи оцінки / О.І. Ященко, Н.І. Капустяк [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/ portal/chem_biol/ nvnltu/17_1/ 286_ Jaszczenko_ 17_1.pdf.
