УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
Постановка проблеми. У сучасних умовах одним з основних показників, який визначає можливості розвитку, як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому, є рівень конкурентоспроможності. Він, у свою чергу, формується у результаті дії багатьох чинників, серед яких найбільш важливим слід виділити рівень продуктивності праці. Саме тому питання управління продуктивністю праці є актуальним та вартим дослідження. Метою даного дослідження є визначення суті, значення та ролі управління продуктивністю праці на торговельному підприємстві. Об`єктом дослідження є процес управління продуктивністю праці та методи її підвищення на торговельному підприємстві. Предметом дослідження є теоретичні положення та практичні аспекти програми управління продуктивністю праці на торговельному підприємстві. Поняття продуктивності праці, методи оцінки та підвищення її ефективності розглядаються у роботах таких вітчизняних дослідників, як Чернова Т.В., Ромусік Я.В., Хміль Ф.І., Вітвіцький В.В., Власова Н. В., Базарова Т.Ю., Еремена Б.Л., Бугуцький О.та у зарубіжних дослідників як Д.Сінк, Ф Тейлор, Г. Емерсон, Б.Генкін, Р. Колосова, Р. Яковлєв та інші. Проте, незважаючи на те, що дана тема є досить актуальною, та такою, що досліджується, однозначності в методах управління та його покращення немає. Існує декілька підходів, щодо визначення продуктивності праці: • продуктивність розглядається як результат взаємодії капіталу, праці та залучених ресурсів; • продуктивність економічної системи чи будь-яку факторну продуктивність виокремлюють як похідну від продуктивності праці у сфері матеріального виробництва; • продуктивність праці – це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ; • показник продуктивності конкретної праці на мікроекономічному рівні уявляє собою відношення обсягу виробленої або ж проданої продукції (послуг) до витрат лише одного з факторів виробництва. На основі цього в загальному продуктивність праці можна визначити, як показник використання робочої сили, що характеризує співвідношення результатів праці та її витрат. Саме тому у широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти або ж реалізувати більше якісних благ при тих самих або менших затратах праці. Практика господарювання на ринкових засадах підтверджує ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої активності управлінських кадрів, достатньо глибокого знання ними конкретного економічного розвитку, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання. Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку як виробництва, так і торгівлі [1,с.56]. Управління продуктивністю - це процес який передбачає стратегічне і оперативне планування і постійний контроль за ефективним використанням методів існуючої системи підвищення продуктивності [3]. Сутністю управління продуктивністю праці є створення таких умов, які б сприяли її зростанню. Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і фахівці всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Вони використовуються для пошуку та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах. В цих програмах визначаються в залежності від особливостей торговельного процесу види резервів, конкретні терміни і заходи по їх реалізації, визначаються планові витрати на ці заходи і очікуваний економічний та соціальний ефект від їх впровадження, керівництвом призначаються відповідальні особи за виконання, відділом праці і зарплати розробляються системи мотивації праці торгових працівників для досягнення запланованого рівня продуктивності. Реалізація програм управління продуктивністю праці на торговельному підприємстві здійснюються за такими етапами: 1) вимірювання та оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству в цілому і за окремими видами праці, зокрема; 2) пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання і оцінки; 3) розроблення плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи та очікуваний економічний та соціальний ефект від їх впровадження, визначати відповідальних виконавців; 4) розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності; 5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, регулювання їх виконання; 6) вимірювання та оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці [2, с.29-33]. Основним ж цілями програми управління продуктивністю праці є: • ефективне використання людських ресурсів; • мінімізація втрат в процесі транспортування і реалізації товарів; • максимізація результатів діяльності; • створення ефективної системи вимірювання продуктивності праці, тобто визначення межі і показників цілей цієї системи. Для підвищення продуктивності праці персоналу можуть використовуватися такі заходи: пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності; розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності; здійснення контролю за виконанням поставлених завдань тощо. Істотні особливості має вивчення продуктивності праці та управління нею в торгівлі. Адже відомо, що затрати праці, необхідні для реалізації одиниці товару, — його трудомісткість, не залежать від його ціни. Крім того, торговий персонал користується великим попитом на сучасному ринку праці, тому до нього пред`являються він дуже високі вимоги. Так, кваліфіковані менеджери з продажу диктують свої умови на ринку праці. За статистикою плинність працівників торгівлі, особливо роздрібної може складати 50% в рік. Постійне оновлення кадрів відбувається не лише на низовому рівні ієрархії торгового підприємства, а й у керівному складі. І коли на вакантну посаду продавця знайти не складно (зазвичай на цю посаду беруть людей без будь-якого досвіду роботи), то керівників відділу продажу, регіональних менеджерів чи директорів з продажу знайти складно. Окрім того пошук працівників торгівлі потребує значних затрат коштів і часу. Узагальнюючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що продуктивність праці – це показник, який відображає співвідношення обсягу реалізованих товарів та затрат праці на її реалізацію. Підвищення продуктивності праці у торгівлі повинно бути на першому плані в діяльності будь-якого підприємства, яке прагне досягти максимального результату при мінімальних затратах, а це, як відомо, – мета абсолютно усіх комерційних організацій, що функціонують в умовах ринку. Отже, управління продуктивністю праці на торговельному підприємстві — це фактично частина загального процесу управління підприємством, що включає в себе планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Тому, безперечно воно відіграє важливу, можливо й визначальну роль в діяльності підприємства. Адже в результаті раціональної і ефективної реалізації програми управління продуктивністю праці відповідно збільшується виробіток підприємства та мінімізуються витрати різного роду ресурсів. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми. Як наслідок підвищується прибутковість відповідної фірми чи підприємства.
Список використаних джерел:
1. Ковальов В.М. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Навчальний посібник / В.М.Ковальов, В.С. Рижиков, О.Л. Єськов та ін. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 255 с. 2. Вітвіцький В. Вплив основних чинників на підвищення продуктивності праці //Україна: аспекти праці. - 2006. - №2. – C. 29-33 3. Удосконалення систем управління продуктивністю [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://masters.donntu.edu.ua/2010/iem/grigoriev/diss/indexu.htm
