Катерина Шутак,
3 курс, спец. «Економіка підприємства»,д/ф
Наук.кер. - Вудвуд В.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Особливості переваг та недоліків диверсифікації діяльності підприємств в умовах сучасного господарювання
У статті розглядається сутність диверсифікації підприємницької діяльності, як економічного процесу в умовах сучасного господарювання, та визначено особливості її переваг і недоліків.
Сучасний стан економіки носить динамічний та нестабільний характер, що зумовлює необхідність підприємств реагувати на зміни зовнішнього середовища. Підприємство змушене швидко адаптуватись до змін,які постійно відбуваються на ринку, задля підвищення власної конкурентоздатності та здійснення головної мети – отримання максимально можливого прибутку. Для цього підприємство знаходить нові шляхи подальшого розвитку. В сучасних умовах ефективною є стратегія диверсифікації, пов’язанна з розширенням сфери діяльності підприємства,номенклатури виготовленної продукції та наданних послуг. Диверсифікація підприємства охоплює усі напрямки діяльності підприємства і дає змогу діяти так, щоб закріпити свої позиції у різних галузях і забезпечити отримання найкращого результату.
Питання диверсифікації діяльності підприємств розглядались такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як Ансофф І., Азрилиян А. Н., . Білошапка, М. Белопольський, Г. Загорій, С. Ілляшенко, Калашнікова Є.В. Корінько М.Д., Б. Король, Новицький В. Є., Цогла О. О., Шарко О. О.
Основною метою даної статті є дослідження переваг та недоліків диверсифікації діяльності підприємств.
Для того щоб перейти до розгляду переваг та недоліків диверсифікації, необхідно спочатку зрозуміти саму сутність поняття.
На думку І. Ансоффа, диверсифікація – це термін, що застосовується до процесу перерозподілу ресурсів, які існують на підприємстві, в інші сфери діяльності, що істотно відрізняються від попередніх. [ 1, с.97 ]
Існують тлумачення даного поняття з погляду маркетингу,а саме Корінько М.Д. вважає,що диверсифікованість - це інвестування в різні цінні папери, або внесок фінансів у різні сфери виробництва з метою зменшення середнього комерційного ризику, або маркетингова стратегія, яка полягає в освоєнні виробництва нових товарів а також видів послуг, що включає розповсюдження підприємницької діяльності на нові, та не пов'язані з основними видами діяльності фірми області. [ 3, с.70 ]
Деякі автори узагальнюють поняття "диверсифікація діяльності" і "диверсифікація виробництва". Так, Азрилиян А. Н. розглядає визначення, диверсифікацію діяльності (виробництва), як розширення діапазону діяльності підприємства, фірми, корпорації за межі основного бізнесу; проникнення їх в інші галузі виробництва і на ринки нових товарів і послуг, прямо не пов'язані з основною сферою їх діяльності. [ 2, с.411 ]
Отже, диверсифікація діяльності - процес, що полягає в розширенні сфери економічної діяльності підприємства, проникнення в інші галузі виробництва і послуг, з метою зниження ризиків та підвищення ефективності господарювання.
Диверсифікувавши власну діяльність, компанія зможе забезпечити досягнення трьох груп економічних цілей: стабілізації, гнучкості та економічного зростання. Головна мета, якої прагнуть досягнути підприємці, полягає у збільшенні вартості підприємства та зростанні доходів. Виділяють наступні причини диверсифікації підприємницької діяльності :
- стагнація (застій) ринку функціонування підприємства: ринок збуту насичений продукцією (послугами), відповідно, спостерігається тенденція скорочення попиту, потужний тиск конкурентів, застарілість виробничого портфелю підприємства або можлива монополізація галузі;
- необхідність інвестування накопиченого капіталу з метою збереження та збільшення його вартості з одного боку та підвищення ефективності функціонування підприємства з іншого шляхом підприємницької експансії;
- відсутність можливості отримання додаткових прибутків у традиційній сфері функціонування підприємства, що пов’язано з антимонопольним законодавчим регулюванням;
- необхідність зниження ризиків (істотна залежність від однієї продуктової лінії, циклічний характер основного бізнесу спонукають до пошуку додаткових можливостей забезпечення стабільності підприємства);
- високі бар’єри виходу на світові ринки. [ 5, с.62 ]
Ансофф І. поділяє диверсифікації на "пов'язану" і "непов'язану".У першому випадку йдеться про розвиток підприємством сфер виробництва, що пов'язані з існуючою її діяльністю, в другому – про нові напрями діяльності, що не мають відношення до профілю підприємства. У свою чергу, пов'язана (синергетична) диверсифікація може здійснюватися двома напрямами: горизонтальною і вертикальною диверсифікацією. [ 1, с.99 ]
При горизонтальній диверсифікації капітал підприємства спрямовується на виробництво продуктів, споріднених з первинними, але не схожих за технологією. Ця форма диверсифікації характеризується появою на підприємстві нової продукції в рамках своєї галузі або суміжних галузей.
Вертикальна диверсифікація характеризується розширенням і розгалуженням діяльності з метою виробництва або контролю над виробництвом усіх компонентів, частин і матеріалів. Таким чином, ця форма диверсифікації є поглинанням постачальників і посередників, і головним її результатом є контроль над усім ланцюжком виробництва – від сировини до готового продукту. При цьому можлива повна вертикальна диверсифікація або часткова, коли частина продукції виготовляється на підприємстві, а частина закуповується в інших підприємств.
Найчастіше вертикальна диверсифікація реалізується двома напрямами: зворотна вертикальна інтеграція, коли підприємство приєднує функції, які раніше виконувалися постачальниками, встановлює контроль над джерелами сировини, виробництвом комплектуючих виробів, напівфабрикатів; пряма вертикальна інтеграція припускає приєднання підприємством функцій, що виконувалися раніше дистриб'юторами, тобто отримуються транспортні, сервісні служби, канали збуту і інші функціональні служби, що пов'язані з основною діяльністю підприємства. [ 6, с.17 ]
Диверсифікація має свої позитивні та негативні сторони. Головна небезпека диверсифікації пов'язана з розпиленням сил, а також проблемами управління диверсифікованими підприємствами. Стратегія диверсифікації реалізується тоді, коли фірма не може розвиватися на даному ринку, в даній галузі .
На основі проведених досліджень, можна класифікували переваги та недоліки стратегії диверсифікації діяльності підприємства згідно зі сферами впливу,що відображено в таблиці 1.
Таблиця 1.
Класифікація переваг та недоліків диверсифікації підприємницької діяльності
Переваги Недоліки
Економічні
• зростання прибутку
• підвищення привабливості акції компанії
• розподіл фінансових ризиків за різними напрямками
• зниження залежності від постачальників та коливання цін на сировину • значні капітальні вкладення
• проблема пошуку джерел фінансування
• великі витрати на вхід у галузь та вихід із галузі у разі невдачі
• для отримання прибутків потрібний час
Конкурентні
• регулювання ринкових бар’єрів
• підвищення конкурентоспроможності
• можливість виходу на світовий ринок • ризик злиття з конкурентом
• збільшення числа конкурентів
• монополізація економіки
Технологічні
• обмін технологіями та розвиток НТП
• розширення асортименту продукції
• оптимізація структури і розмірів виробництва • не існує єдиного часу впровадження
• потреба у негайному використанні нових технологій
• значний обсяг капітальних інвестиції
Управлінські
• контроль за всіма ланками виробничого процесу • складність управління
• відсутність методологічної бази
Споживчі
• адекватне та оперативне реагування на задоволення потреб споживачів
• можливість впливу на ціну
• підвищення іміджу торгової марки
• можлива неадекватна реакція споживачів на новий товар
• можливість втрати репутації внаслідок виготовлення та спроби продажу одного з виробів нижчої якості
Основними проблемами, що стримують розвиток повноцінної диверсифікаційної діяльності є :
– відсутність фінансування, засобів у замовників, попиту на продукцію, належного кадрового потенціалу;
– високий економічний ризик;
– нестача інформації стосовно нових технологій та ринків збуту;
– ризик банкрутства.
Успіх будь-якого підприємства залежить від здатності передбачати та змінювати структуру виробництва, розробляти та впроваджувати у виробництво нові види продукції, правильно планувати обсяг виробництва різних товарів, а також від здатності до нововведень та вчасного адаптування до технологічних зрушень. Для активізації диверсифікації діяльності підприємства як інноваційного процесу доцільні такі заходи:
– виготовлення принципово нових та удосконалення видів продукції за допомогою підвищення їх якості та ефективності;
– пошук нових джерел залучення фінансових ресурсів та способів їх збільшення;
– розроблення та проведення програм навчання, підготовки та перепідготовки персоналу, спрямованих на отримання та вдосконалення вмінь та навичок у сфері науково-технічних розробок;
– удосконалення збутової та маркетингової політики.
Отже, враховуючи зростаючий вплив на функціонування підприємств кризових явищ та збільшення невизначеності зовнішнього середовища, перед все більшою кількістю підприємств постало питання перегляду стратегії їх функціонування, для того щоб краще адаптуватися до нових економічних реалій. Така ситуація є сприятливою для прийняття рішення про диверсифікацію своєї діяльності, оскільки дозволить підтримати діяльність підприємства в період економічного спаду та дасть змогу досягти конкурентних переваг. Незважаючи на певні недоліки системи диверсифікації, в умовах сьогодення ця стратегія є найбільш дієвою та часто використовується.
Список використаних джерел :
1. Ансофф І.В. Новая корпоративная стратегия / І.В. Ансофф // Питер Ком - 2008. - с. 416.
2. Азрилиян О.Н. Великий економічний словник: 24.8 тис. термінів / Азрилиян О.Н.,Азрилиян О.М., Калашнікова Є.В. та ін.// Інститут нової економіки – 2002. - с. 1280.
3. Корінько М.Д.Ризики при диверсифікації /М.Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки - 2009 №7 - с.69.
4. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України : підруч. /В. Є. Новицький.// К. : КНЕУ - 2003. – с. 948.
5. Цогла О. О. Формування конкурентних переваг підприємства шляхом диверсифікації його діяльності//Актуальні проблеми економіки 2010. № 4. - с. 109.
6. Шарко О.О. Види та напрями диверсифікації діяльності підприємств / О. О. Шарко // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. № 10(128) - 2008. - с. 190.
