Байдак Марія,
5 курс, спец. «Облік і аудит», д.ф.н.
Наук. кер. - к.е.н. Присяжнюк С.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Вінниця
МЕТОД УЧАСТІ В КАПІТАЛІ ЗГІДНО НАЦІОНАЛЬНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ
Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, з метою отримання доходу (прибутку) в майбутньому. Періодична переоцінка вартості інвестицій за методом участі в капіталі необхідна для того, щоб фінансова звітність інвестора була «прозорішою» для користувачів і давала об’єктивну оцінку його фінансового стану і результатів діяльності.
Вагомий внесок в економічну науку з питань оцінки фінансових інвестицій за методом участі в капіталі внесли такі вітчизняні вчені, як І.А. Бланк, Ф. Ф. Бутинець,Я. Крупка, П. Т. Саблук, Н. Ф. Огійчук та ін. Проте, у всіх дослідженнях не спостерігається всебічного дослідження особливостей оцінки та порівняння її з зарубіжним досвідом [3, с. 255].
Метою статті є дослідження доцільності застосування методу участі в капіталі, аналіз та порівняння національного положення бухгалтерського обліку (ПБО) 12 «Фінансові інвестиції» та міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МСБО) 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії».
У західній практиці метод участі в капіталі називають по-різному: метод обліку власного капіталу, пайовий метод, метод пайової участі. Так, зокрема, відповідно до МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії» участь у капіталі визначається як метод обліку, у якому фінансова інвестиція першочергово визнається за собівартістю, а потім її величина корегується відповідно до зміни частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування. За таких обставин Звіт про прибутки і збитки має відображати частку інвестора в результатах діяльності об'єкта інвестування. Необхідно зазначити, що головною перевагою обліку інвестицій за методом участі в капіталі є те, що на основі його використання уможливлюється порівняння між даними неконсолідованого звіту материнського підприємства і звіту, якби він був консолідований з дочірнім, асоційованим підприємством [1].
Оцінка та порядок відображення в обліку інвестицій за методом участі в капіталі відповідно до вимог ПБО базується на відповідних міжнародних стандартах бухгалтерського обліку. Водночас виникли окремі відмінності, які зобов'язані відображати в обліку інвестиції щодо цього методу.
По-перше, збільшена відсоткова межа з 20% до 25% мінімальної величини частки у статутному капіталі для асоційованих підприємств, котрі зобов’язані використовувати метод участі в капіталі. Це, з одного боку, дещо звужує сферу застосування цього методу, з іншого – виправданим є збільшення цієї межі, коли інвесторам не обов’язково застосовувати метод.
По-друге, обмеження в застосуванні методу участі в капіталі, наведені в МСБО 28, на відміну від ПБО 12 не конкретизують поняття «близьке майбутнє» та «довгострокові обмеження», виходячи з періоду, що становить 12 місяців.
По-третє, в ПСБО 12 не передбачені альтернативні методи оцінки інвестицій в асоційовані підприємства. За таких обставин суттєвим недоліком у практиці вітчизняного інвестування є відсутність альтернативного підходу, метою якого є уможливлення взаємопов'язаним особам самостійно обирати той чи інший спосіб відображення в обліку фінансових інвестицій. Наприклад, альтернативним методу участі в капіталі може бути метод оцінки здійснених фінансових інвестицій за їх собівартістю, застосування якого відповідає міжнародним правилам оцінки й обліку фінансових інвестицій. На основі цього методу проводилася оцінка фінансових інвестицій до переходу на національні стандарти. У практичній діяльності можуть виникати обставини, за яких використання методу участі в капіталі на практиці не доцільне. Наприклад, невпевненість інвесторів, що інвестування тимчасово збиткових об’єктів призведе до зниження прибутковості, зменшення власного капіталу інвестора може негативно вплинути на всю систему фінансового інвестування із створенням асоційованих,дочірніх, спільних підприємств [3, с. 257].
Таким чином, облік за методом участі в капіталі відповідно до ПБО 12 зводиться до того, що на дату балансу фінансові вкладення інвестора відображаються за вартістю, яка визначається з урахуванням зміни величини власного капіталу згаданих об’єктів інвестування, окрім тих, які є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування. Балансова вартість інвестицій збільшується (зменшується) на суму, яка є часткою інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період, із включенням цієї суми до складу доходу (витрат) від участі в капіталі. Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму отриманих (нарахованих) дивідендів від об’єкта інвестування. У той же час балансова вартість інвестицій може також збільшуватися (зменшуватися) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталі вказаних об’єктів інвестування з включенням їх до відповідної статті власного капіталу інвестора. Можливі зміни величини іншого додаткового капіталу встановлені згідно з МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії», де вказано, що вони можуть виникати у разі переоцінки основних засобів і інвестицій, від різниці у валютних курсах, коректування різниці, яка виникає при об’єднанні підприємств. Ця методика відображення фінансових інвестицій дозволить контролювати частку участі інвестора в капіталі підприємства.
Список використаних джерел:
1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. – Режим доступу: www.probusiness.in.ua/publications.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції»,затверджене наказом МФУ 26.04.2000р. №91.
3. Примуш Ю.С. Особливості відображення фінансових інвестицій у фінансовому обліку за методом участі в капіталі/Ю.С. Примуш//Економічний простір. – 2012. - №58. – с. 255-260.
