Пятниця, 29.03.2024, 01:35
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Бабій Є., ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Розвиток теорії і методики обліку, аналізу та аудиту » Бабій Є., ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ..
Бабій Є., ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ..
conf-cvДата: Неділя, 25.11.2012, 20:10 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Євгенія Бабій,



5 курс, спец. “Облік і аудит”, д.ф.н.
Наук. кер. – к.е.н., проф. Адамова І.З.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці



ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ РЕЗУЛЬТАТУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ОБІГУ



Управління результатом операційної діяльності в торгівлі є однією з першочергових проблем не тільки кожного суб’єкта господарювання, який здійснює торгівельну діяльність, але й торговельної галузі в цілому. У зв’язку з цим виникає необхідність у науковому обґрунтуванні не тільки окремих організаційно-методологічних аспектів обліку та аналізу результатів від операційної діяльності, але й в розробці економічного механізму управління фінансовими результатами в сфері обігу та удосконаленні інструментарію його реалізації.
Викладені обставини, недостатня розробленість проблем формування організаційно-методичних аспектів бухгалтерського обліку та економічного аналізу результатів від операційної діяльності в галузі торгівлі та їх значимість для функціонування організацій усіх форм власності диктує необхідність проведення комплексного наукового дослідження, яке спрямоване на розробку ефективного механізму його реалізації.
Загальні проблеми формування результатів діяльності підприємств сфери обігу, в тому числі витрат та доходів торговельних підприємств, а також обліково-аналітичного забезпечення управління, досліджені у вітчизняній та зарубіжній літературі, зокрема у працях таких авторів, як А.Б. Борисов, І.О. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, А.В. Гавріков, Н.А. Гаглоєва, Л.І. Євенко, А.Н. Ільїн, А.Х. Карапетьян, В.Н. Кашин, Дж. Кейнс, Л.І. Кравченко, М.Г. Лапуста, С.Н. Лєбєдєва, І.В. Липатова, Р.А. Максименко, К. Маркс, Є.В. Мних, Ф. Найт, С.А. Ніколаєва, В.Д. Патриков, П.В. Петров, К.А. Раіцкий, Л.С. Ржаніцина, А. Сміт, Н.А. Сниткова, Н.Н. Ушакова, М.А. Федотова, Р.Ф. Фрідман, Ф. Енгельс та ін.
Віддаючи належне науковій та прикладній значимості виконаних досліджень та теорії і практики обліку та аналізу в системі управління фінансовими результатами торговельного підприємства, варто відмітити, що окремі теоретичні аспекти організації та методичного інструментарію результатів операційної діяльності в торгівлі розроблені недостатньо та потребують свого подальшого розвитку.
Виникає необхідність уточнення сутності економічного механізму управління фінансовими результатами торговельних підприємств, потребує доповнення існуюча класифікація витрат та доходів. Необхідна розробка механізму управління витратами торговельних організацій та алгоритму управління доходами від реалізації товарів в торгівлі. Крім того, потребують конкретизації організаційно-методологічні аспекти обліку та аналізу фінансових результатів торговельних організацій.
Дискусійність проблематики, недостатня розробленість теоретичних та методичних аспектів обліку та аналізу результатів операційної діяльності торговельних організацій, а також особлива значимість вирішення практичних задач управління ними на торговельних підприємствах обмовили вибір теми дослідження, постановку цілей дослідження та формулювання задач.
Метою дослідження є розробка окремих теоретичних положень та конкретних практичних рекомендацій по удосконаленню обліку та аналізу результатів діяльності в галузі торгівлі у реалізації цілей економічного механізму управління витратами і доходами на торговельному підприємстві.
Торгівля вважається однією з важливих галузей господарства країни. В сучасних умовах господарювання місце та роль торгівлі як важливої складової ланцюга товаропросування, що поєднує виробника та споживання, зростає швидкими темпами. Окрім того торговельний прибуток в умовах короткотермінової тривалості обороту за перехідного ринку, за часту перевищує виробничий прибуток, у зв’язку з чим зростає привабливість торгівлі, в тому числі як сфери зайнятості населення.
Одним із основних кінцевих фінансових результатів діяльності організації, що здійснює торгівлю, виступає розмір її витрат та доходів.
Німецькі економісти Ф. К. Беа, Є. Діхт, М. Швайцер у своїй праці “Економіка підприємства” наводять наступне загальне визначення затрат: “Затрати представляють собою оцінене у грошовому еквіваленті споживання факторів забезпечення господарювання в цілях придбання та збуту товарів та сприяння прибутковості бізнесу” [1, c.484].
При цьому автори підкреслюють, що затрати (Kosten) не варто плутати із витратами в цілому (Ausgaben).
В трактуваннях цих авторів поняття “витрати” найбільше близьке за своєю сутністю до терміну “платежі”. При цьому відмінності між цими термінами інтерпретуються наступним чином: платежі представляють собою фактичне витрачання коштів (тобто виплата готівки, перерахування безготівкових грошових коштів), а витрати містять в собі, як оплату грошима, так і виникнення фінансових зобов’язань, (наприклад, при купівлі в кредит). Виходячи із даного визначення, витрати ідентичні платежам за відсутності чосового фактору, тобто, за умови, що всі зобов’язання, які виникли в даному звітному періоді погашаються в цьому ж звітному періоді. Іншими словами витрати представляють собою зменшення грошових коштів або появу кредиторської заборгованості в процесі діяльності організації.
Відмінність у часовому піввідношенні витрат і затрат полягає у віднесенні їх до різних звітним періодам: витрати відображаються в обліку за факторм оплати (або виникнення заборгованості), а затрати – за фактом споживання ресурсів у ході операційного циклу. Виходячи із наведених визначень, під час придбання основних засобів: витрати мають місце – за фактом купівлі, а затрати – будуть виникати по мірі експлуатації цих основних засобів та перенесенні їх вартсоті частинами на товари, що реалізуються підприємством торгівлі.
В своїх працях М. І. Кутер [2] відмічає, що під час перекладу англомовної літератури на українську та російску мови, облікові терміни не завжли перекладаються однозначно. Наприклад, А. А. Семяновський “expenditures” перекладає не як “затрати”, а як “витрати”. В цьому ж виданні “cost” перекладається як “затрати”, де під останнім розуміють “всі, затрати, які безпосередньо відносяться до основної діяльності, та які знаходять своє втілення в запасах товарів в торгвельній мережі”.
А. Чміль [3, с.45] у своїй праці термін “cost” переводиться як вартість, і як собівартість, і як витрати, і як затрати. Англомовне “costs” рекомендується [119, с.46] трактувати і витратами, і затратами. Так само передбачається трактувати “expenses” [3, с.45].
Своєрідну позицію з даного питання займають Л. А. Брагін, Г. Г. Іванов. В роботі “Економіка торговельного підприємства: торгівельна справа” наведене наступне трактування затрат: “Затрати – це найбільш загальне поняття, яке об’єднує всі витрачені грошові ресурси на здійснення будь-яких господарських операцій в межах загальної необхідності. Затрати – які перевищують цю величини – це втрати”.
Під витратами автори розуміють “…вкладення коштів в поточні операції”. При цьому в якості офіційної версії інтерпретації категорії витрат пропонується визначення, що викладене в Податковому кодексі [4].
Поняття витрат авторами розкривається найбільш повно, із врахуванням специфіки операцій торговельної галузі. Так Л. А. Брагін, Г. Г. Іванов визначають: “Витрати обертання в торгівлі – це виражені в грошовій формі затрати живої та уречевленої праці, які необхідні для доведення товарів від виробника (постачальника) до споживача. Або іншими словами витрати обертання – це значна частина поточних витрат торговельного підприємства, які їм необхідні для виконання свої функцій, тобо за своєю сутністю – це затрати на реалізацію. Цілком природно, що не всі витрати торговельних підприємств можна віднести до витрат обертання. Так витрати, які відображають перерозподіл коштів (частина податків, штрафи, пеня), не є витрати, на відміну від відсоткових платежів по них”.
М. І. Кутер у навчальному посібнику [2, с.182] не дає авторського (власного) тлумачення затрат та витрат, водночас наводить загальну класифікацію витрат обертання торговельного підприємства у графічному вигляді, яка дозволяє визначити критерії віднесення тих чи інших фактів господарської діяльності до витрат підприємств торгівлі.
Із усього вищенаведеного випливає висновок, що в сучасних умовах трактування сутності економічної категорії “витрати”, “затрати” є надзвичайно спірним питанням.
В цілому, здійснивши аналіз різноманітних літературних джерел та довідникових видань, можна зробити висновок, що для цілей ефективного управління торговельним підприємством та уникнення різних тлумачень тих чи інших економічних категорій необхідно ідентифіковувати наступні факти господарського життя, здійснення яких безпосередньо пов’язане із обліком споживання ресурсів підприємства:
1) виникнення кредиторської заборгованості за здійсненими закупівлями та іншими аналогічними операціями (нарахування затрат);
2) погашення кредиторської заборгованості (виплата грошових коштів або передача інших відповідних активів);
3) використання наявних (отриманих) коштів в цілях реалізації або іншої діяльності (відображення використання коштів).
Виходячи із всього вищенаведеного пропонуємо затрати торговельного підприємства, трактувати, як зменшення ресурсів організації, що забезпечують виконання її функцій в соціально-економічній системі. Дане визначення з однієї сторони є досить широким, проте з іншої обмежує можливості віднесення до категорії затрат певні господарські операції.
В свою чергу доходи представляють собою достатньо складну та суперечливу економічну категорію, яка виконує різноманітні функції. На перший погляд вона дуже проста. З одного боку доходи являються складовим елементом національного доходу країни, джерелом постійного зростання матеріального та духовного рівня життя суспільства, утворення фінансових ресурсів держави, з іншого – виступають в якості кінцевого результату роботи окремих підприємств, слугує джерелом їх подальшого розвитку, покращення фінансово-господарської діяльності.
Характеризуючи доходи торговельного підприємства, варто відмітити існуючу специфіку їх формування та використання. Адже в торгівлі ціна закупівлі товарів не включає витрати обертання, а представляє одночасні витрати, які виступають в якості інвестицій в оборотні засоби підприємства.
Значна частина доходів організації, що здійснює торгівлю, є джерелом формування її прибутку, за рахунок якого утворюють фонди виробничого розвитку, додаткового матеріального задоволення персоналу, соціальних витрат, виплат власникам майна, резервний тощо. Реалізація цієї задачі забезпечує самофінансування розвитку підприємства у майбутньому періоді [5, с. 122].
Існує безліч ознак класифікації доходів торговельних організацій. Характеризуючи доходи торговельних організацій, доцільно відмітити, що основним видом доходів торгівлі є доходи від реалізації товарів.
Не дивлячись на повноту запропонованої вченими класифікації доходів, зарубіжні вчені пропонують доповнити її наступними класифікаційними ознаками:
- доходи, що пов’язані з використанням людського капіталу. Людський капітал приносить доходи робітникам у вигляді заробітної плати, при цьому для організації вони є витратами. Як наслідок для торговельного підприємства під доходами, що приносяться людським капіталом, ми розуміємо частину доданої вартості, яка створена за рахунок застосовуваних навиків, кваліфікації та вмінь працівників;
- доходи, які пов’язані із використанням фінансового капіталу. Фінансовий капітал, який складається із грошових коштів та цінних паперів, приносить організації доходи у вигляді відсотків та прибутку. Грошові кошти дають доходи у вигляді прибутку, цінні папери – у вигляді дивідендів по акціям та прибутку на випадок їх продажу.
- доходи, які пов’язані з використанням фізичного капіталу. Представляють собою доходи, що отримуються організацією при продажу або використанні фізичного капіталу, а також у випадку здачі його в оренду.
Виходячи із всього вищенаведеного пропонуємо затрати торговельного підприємства, трактувати, як зменшення ресурсів організації, що забезпечують виконання її функцій в соціально-економічній системі. В свою чергу доповнення класифікації доходів торговельних підприємств враховує зарубіжний досвід, за наступними класифікаційними ознаками: за видами капіталу, який слугує основою формування доходів, виділено доходи, що пов’язані з використанням людського капіталу, доходи пов’язані з використанням фінансового капіталу, та доходи пов’язані із використанням фізичного капіталу що чинить суттєвий вплив на формування результату операційної діяльності підприємств сфери обігу.

Список використаних джерел

1. Економіка підприємства / Ф. К. Беа, Є. Діхт, М. Швайцер / перекл. з нім. – М. : “ІНФРА-М”, 2009. – ХVI, 928 с.
2. Кутер М. І. Теорія бухгалтерського обліку / М. І. Кутер : [навч. посіб.]. – 2-ге вид., перероб. та доп. – М. : Фінанси і статистика, 2010. – 640 с.
3. Чмель А. Англо-російський словник облікових термінів. – [словник] / А. Чмель. – М. : “Економіка”, 2010. – 165 с.
4. Податковий кодекс України : Чинне законодавство зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2856-VI (2856-17): за станом на 23 груд. 2010р./ Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2010. – (Бібліотека офіційних видань)
5. Чорба П. М. Фінанси торговельного підприємства. – [посіб.]. – М. : Вид-во РДЛ, 2009. – 296 с.
 
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Розвиток теорії і методики обліку, аналізу та аудиту » Бабій Є., ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ..
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: