Гаденко М., ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ - Форум
Неділя, 04.12.2016, 01:49
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Гаденко М., ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Аспекти міжнародної інтеграції України в контексті глобалізаційних процесів » Гаденко М., ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ
Гаденко М., ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ
conf-cvДата: Неділя, 25.11.2012, 18:40 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Марина Гаденко,



3 курс, д/ф,
Наук. кер. - Козменко А.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці




ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ



Про актуальність теми наукової роботи свідчить те, що нинішня глобальна фінансово-економічна криза засвідчила разючу невідповідність діяльності структурних механізмів світової валютної системи потребам сучасного мультиполярного світу. Унікальність і глибина сучасної фінансово-економічної кризи полягає також у тому, що відбулося поєднання циклічної, структурної, кредитної, фондової і банківської криз, що вимагає серйозних змін у відповідних сегментах фінансового ринку. Світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжна¬родних економічних відносин, або, навпаки, – обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.
Вивченню питань розвитку світової валютної системи присвячено праці багатьох видатних науковців. Найбільший внесок у дослідження цієї тематики зроблено, зокрема, Дж. Кейнсом, Р.Манделом, Ф.Бергстеном, Б.Айхенгріном, Дж. Стігліцем, В.Ханкелем, Й.Шумпетером, М.Фрідманом, Ф.Гаєком та багатьма іншими. В Україні це питання досліджують А.Гальчинський, Ю.Пахомов, О.Єременко, О.Береславська, М.Савлук, О.Шаров, С.Круглик, Т.Унковська, А.Філіпенко, З.Луцишин, Т.Шемет та інші.
Метою статті є дослідження тенденцій реформування світової валютної системи.
Світова валютна система – це інституційно-функціональна форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними домовленостями. Головним завданням цієї системи є регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередковування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці. Ця динамічна, еволюційна система пройшла у своєму розвитку ряд етапів, кожен з яких віддзеркалював рівень зрілості валютно-фінансових відносин та їхніх інституцій [2, с. 17].
Світова валютна система покликана виконувати дві головні функції: по-перше, створювати сприятливі умови для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці, а по-друге, і найголовніше, забезпечувати безперебійне функціонування її структурних елементів. На жаль, сьогодні світова валютна система не виконує жодної з цих функцій, прикладом чого є світова валютно-фінансова криза. З огляду на сучасні трансформаційні та структурні перетворення питання про реформування та реструктуризацію базових принципів та механізмів функціонування існуючої валютної системи залишається актуальним [6].
В історії першою світовою валютною системою була система, що спиралася на єдині правила обігу золотого гро¬шового товару і відома під назвою системи золотого стандар¬ту. Юридичне вона була оформлена на Міжнародній конфе¬ренції в Парижі в 1867 р.
Другою світовою валютною системою була Генуезька система золотодевізного стандарту, юридичне оформлення якої було зафіксовано у міждержавній угоді, підписаній на Генуезькій міжнародній економічній конфе¬ренції в 1922 р.
Третьою світовою валютною системою стала створена за рішенням Бреттон-Вудської валютно-фінансової конференції ООН (країн антигітлерівської коаліції), яка про¬ходила в липні 1944 р. в США (місто Бреттон-Вудс), Бреттон-Вудська валютна система.
У січні 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано угоду, що стала основою четвертої світової валютної сис¬теми – Кінгстонської (Ямайської), яка набула чинності 1 квітня 1978 р.
З метою стимулювання процесу економічної інтеграції - 13 березня 1979 р. була створена Європейська валютна система (ЄВС). Європейська валютна система (ЄВС) є регіональною міждержавною валютною системою і представляє собою зону стабільних валютних курсів. Існує вона з 1979 року і включає три основних елементи: спільну рахункову грошову одиницю ЕКЮ, механізм валютних курсів і механізм кредитування. ЄВС – це угода про взаємні курси валют. Коливання курсу двостороннього валютного обміну допускалося з 2,25 до 15% в той чи інший бік. З виникненням загрози досягнення межі курсів певної валюти обов’язковою була інтервенція за рахунок взаємного надання центральними банками необмежених кредитів. Така форма короткострокового кредитування (на три місяці) дозволяла державам справитись з тимчасовим дефіцитом платіжного балансу. Інтервенція впливала не тільки на валютні курси, але й змінювала кількість грошей в обігу, тобто центральний банк, купуючи валюту іншої країни, скорочував її обсяг в країні-емітенті [2, с. 32].
Сучасний етап еволюції світової валютної системи - європейської - наприкінці XX ст. був зумовлений такими факторами:
1. Зростаючий потенціал країн Європейського Союзу в світовій економіці та його невідповідність непропорційній ролі західно¬європейських валют в міжнародних валютно-фінансових і торгових відносинах.
2. Широкомасштабна глобалізація міжнародних фінансових потоків в зв'язку з розповсюдженням плаваючих валютних курсів і лібералізації ринків капіталів, потенційно посилююча внутрішня нестійкість долароцентристської світової валютної системи.
3. Об'єктивна взаємна зацікавленість ЄС і США в створенні стійкого економічного і валютного союзу в Європі [4].
Створення такого союзу означало не тільки забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили та проведення єдиної грошово-кредитної і валютної політики, але і покращення позицій країн-учасниць Європейського економічного та валютного союзу на світовому ринку. Створення ЄЕВС та введення в ньому євро суттєво вплинуло на систему загальноєвропейського економічного співробітництва і на світову валютну систему в цілому. Введення єдиної валюти в регіоні, що має економічний потенціал, порівняний з США, збільшило суперництво трьох світових економічних центрів - США, Західної Європи та Японії [4].
Глобальна економічна криза ХХІ століття – результат провалу існуючої світової валютної системи, фінансові інститути якої, зважаючи на останні події, підтвердили невідповідність їх діяльності потребам сучасного багатополярного світу. Через відсутність інструментів щодо запобігання і мінімізації наслідків кризових явищ і важелів впливу на стратегії учасників ринку, світ зіткнувся із серйозними економічними потрясіннями і, як результат, зі зростанням глобальної соціальної нестабільності [7].
Принципово важливим кроком на шляху до виходу із кризи є необхідність негайного розроблення основних пріоритетних напрямів реформування світової валютної системи, які б враховували поступову втрату США ролі світового економічного локомотива та формували реальний механізм міжнародної координації й контролю щодо глобальних економічних процесів.
На думку О. І. Черняк, майбутня реформа валютної системи повинна покласти край домінуванню долара США в глобальній економіці як основної розрахункової валюти. Одним із ключових принципів нової валютної системи має стати створення нових валютних зон. У зв’язку з цим з’являється необхідність стимулювання регіональної економічної інтеграції задля появи нових регіональних резервних валют, які поряд з доларом США та євро зможуть значно підвищити стійкість світової валютної системи [7].
Відповідно, у перспективі такими зонами можуть стати:
1) рублева зона (Росія, країни-члени Євразійського економічного співтовариства та окремі країни СНД);
2) зона юаня та йєни (Китай, Японія, країни АСЕАН та інші країни АТР);
3) валютна зона країн Латинської Америки на базі країн-членів МЕРКОСУР (Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай, Венесуела) і країн Андської групи (Болівія, Колумбія, Перу, Венесуела, Еквадор);
4) зона «золотого динара» – арабські країни Близького і Середнього Сходу та інші мусульманські держави (близько 55 країн-членів Ісламського банку розвитку) [3].
Прихильники СДР вважають, що сьогодні необхідні або 1) негайне глибоке реформування МВФ, основною функцією якого повинно стати попередження та недопущення глобальних фінансових криз, а не запізніла допомога в їх ліквідації, або 2) навіть демонтаж Міжнародного валютного фонду, як умова для нормального функціонування СДР [6].
Економісти усього світу солідарні в одному: час долара США як резервної валюти і валюти міжнародних розрахунків пройшов, проте адекватної заміни, яка могла б задовольнити більшість найпотужніших економік світу, поки що немає. Тим часом, СДР, по суті, є корзиною валют, а значить їх використання могло б забезпечити світову валютну систему від деяких ризиків, властивих валютам окремих країн.
У свою чергу представники проамериканських поглядів відстоюють точку зору про необхідність лише часткової реформи існуючої валютної системи, за якої основні важелі впливу на фінансову ситуацію у світі залишаться без змін, тобто США збережуть домінуючий вплив американського долара як основної резервної валюти.
У середньостроковому прогнозі розвитку світової фінансової системи до 2015 року передбачається еволюційний процес щодо світових валют, в ході якого долар знизить свою частку в розрахунках та почнеться формування декількох регіональних валют. Перспективна ніша долара в міжнародному фінансовому обороті складає до 40-45% (зараз – більше 60%). Поряд з доларом, де-факто резервною валютою став євро. Частка євро в глобальних фінансах зросла в 2000-х роках до 25-30%. Де-факто – це друга резервна валюта. У майбутньому її частка стабілізується в межах 30-35%. У 10-15-річній перспективі до зони євро приєднається до 10-15 країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Шанси євро у Великій Британії низькі [5].
Велика ймовірність, що протягом 10-15 років з’явиться третя резервна валюта – колективна, заснована на резервному пулі азіатських країн, або юань (в міру динаміки, ринковості та експортної спроможності Китаю), чи ієна, (повернулася до своєї ролі 1970-х років). Її ніша в глобальних фінансах cтановить до 10-15%. Ринкова ніша британського фунта стерлінгів і швейцарського франка складає не більше 3-4% у довгостроковій перспективі (2015-2030-і роки). Декілька валют в міру зростання економік, на яких вони засновані, претендуватимуть на роль регіональних резервних (до 5% у глобальних фінансах). На пострадянському просторі такою валютою є рубль. Будуть зроблені спроби створити нові колективні валюти (арабський світ, Латинська Америка) як резервні в своїх регіонах. Оцінюючи майбутнє юаня, варто згадати радянський досвід створення регіональної валюти. Радянська історія змушує з обережністю дивитися на майбутнє юаня. Розміри економіки, темпи зростання, активний торговельний баланс, – ніщо без вільного ринку валюти і відкритого рахунку капіталу. Немає ринковості – немає резервної валюти, існує викривлений простір штучних цін, ірраціональних угод, прихованих міждержавних кредитів та облікових квазігрошей, що не виконують звичайних функцій [5].
В результаті дослідження сучасного розвитку світової валютної системи можна зробити висновки про те, що значний вплив на розвиток СВС спричинила глобальна економічна криза XXI ст., яка стала результатом провалу існуючої світової валютної системи, під впливом світової фінансово-економічної кризи виникла суттєва боргова криза у більшості країн ЄС. її наслідком стала системна криза євро та долара, якій, за відсутності невідкладних антикризових заходів, загрожує найбільше падіння з моменту її введення, сьогодні триває тенденція девальвації долара. Найближчим часом вартість євро знову підніметься до рівня 1,5 долара і далі буде дорожчати. Економіка Єврозони виявилася більш стійкою до кризи, ніж економіка США. Проте, незважаючи на свою нестабільність, євро та долар на сьогодні є найбільш потужними міжнародними валютами. Над виконанням ними цієї ролі повинно здійснювати контроль усе світове співтовариство за всіма правилами та приписами, що стосуються функціонування кредитної грошової системи. Тільки за допомогою чітких обмежень та суворого контролю можна добитися недопущення створення зайвої кількості грошей і свідомо запобігти торговому дисбалансу, який став потужним чинником зниження конкуренто-спроможності країн в посткризовий період [4].
Сучасні тенденції свідчать, що найбільш вірогідним є формування МВС за багатовалютним стандартом з поступовим переходом від трьохрівневої до дворівневої системи, де на верх¬ньому - глобальному рівні буде домінувати об¬межена кількість резервних валют, а на друго¬му - регіональному рівні ряд валют прийнятих в якості резервних у регіональних валютних зонах. Валютна регіоналізація може бути виражена у формі системи конкуруючих регіональних валютних зон, кожна з яких буде мати свою резервну та розрахункову валюту. Підтвердження цього можна бачити вже зараз у тенденціях щодо переходу до багатовалютної системи, зокрема до бівалютної системи долар-євро, а також у можливості розвитку нових регіональних валютних зон, наприклад «Амеро», «Афро», «Золотий динар», АКЮ, «Південноамериканський проект», «рубль» тощо.
Багатовалютний режим дозволить забезпечити: стабільність - через здатність до пом'якшення «дилеми трифина», обмеження деяких причин тривалих дисбалансів, що призводять до криз, зменшення зовнішніх негативних ефектів їх поширення; ефективність - за рахунок зменшення накопичення дорогих і ризикованих офіційних валютних резервів, збільшення стимулів до розміщення капіталу в межах кожного валютного блоку тощо; реалізованість - позитивний ефект буде накопичуватись поступово за умови плаваючого валютного курсу ведучих валют і вільного руху капіталу, а також більш гнучкої політики валютного курсу інших країн або регіональної прив'язки; рівність - зменшення асиметричності за рахунок вільного плаваючого курсу ключових валют. Багатовалютність буде сприяти формуванню конкурентного середовища у валютній сфері. структура багатовалютного стандарту, яка іс¬нує зараз безумовно буде розширена. можна впевнено стверджувати, що в нього ввійдуть долар, євро, японська йєна, фунт стерлінг, але їх доля буде визначатись економічним і валютним потенціалом країн-емітентів. Він може бути розширений іншими валютами внаслідок розвитку існуючих і формування нових фінансових центрів, регіональних валютних зон. Проте формування структури багатовалютного стандарту повинно проходити не шляхом нормативного закріплення валют, а природного відбору внаслідок конкурентної боротьби.
Отже, світова валютна система склалася до середини XIX ст. Світова валютна система як інституційно-правова форма організації валютних відносин у своєму розвитку пройшла золотомонетний стандарт (Паризька валютна система: 1867–1914 рр.), золотодевiзний – золотозливковий стандарти (Генуезька валютна система: 1922–1929 рр.), золотодоларовий стандарт (Бреттон- Вудська система: 1924–1972 рр.) і, по суті, з 1976 р. переросла в монопольну доларову систему (Ямайська валютна система), а з моменту введення євро (2002 р.) перейшла до бiвалютної світової системи. Зміни світової валютної системи мають законо¬мірний характер. Реформування міжнародної валютної системи щодо структурних принципів базового стандарту та валютного режиму може розгортатись за одним з можливих варіантів, перелік яких на основі аналізу документів G20 сформовано незалежним аналітичним центром «Інститут посткризового світу» в рамках дослідницького проекту «фінансова архітектура посткризового світу: ефективність рішень» (2009, Росія). На думку експертів майбутня міжнародна валютна система може бути заснована на: системі, що припускає створення єдиної світової резервної валюти, якою виступають спеціальні права запозичення (СПЗ або SDR, Special Drawing Rights); системі, що заснована на регіональних валютах і регіональних емісій¬них центрах; моновалютної системи на основі долара; бівалютної системи на основі долар-євро; багатовалютної системи на основі відносно великої кількості основних резервних валют; золотому стандарті; багатотоварному стандарті. Проте деякі з означених варіантів на сьогодні однозначно є неперспективними або суперечать тенденціям сучасної економіки, наприклад моновалютна система на основі долара, багатотоварний стандарт.
Список використаних джерел:
1. Вожжов А. Україна в новій архітектурі світової валютної системи / А.Вожжов // Вісник НБУ. – 2011. - № 8. – С. 24-29
2. Галицький А.С. Сучасна валютна система. / А.С. Галицький - К.: Вища школа, 2005.-88 с.
3. Андрианов В. О возможных подходах к реформе мировой финансовой системы. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// viperson. ru/ wind. php?ID = 512296&soch=1.
4. Божидарнік Н.В. Проблеми формування нової світової валютної системи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov. ua/ portal/ soc _ gum/en_oif/2011_8_2/6.pdf
5. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку Прогноз розвитку світової валютної системи до 2015 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// ufin. com.ua/ analit_ mat/drn/ 097. htm
6. Кержковська Д.Р. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov.ua/ portal/ Soc_Gum/ Mre/ 2010 _ 1/ 5_7. pdf
7. Черняк О. І. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov. ua/ portal/ Soc_Gum/ NvChdieu/ 2010_1/ chernak% 2017-28.pdf

 
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Аспекти міжнародної інтеграції України в контексті глобалізаційних процесів » Гаденко М., ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ
Сторінка 1 з 11
Пошук: