Ірина Шпарка,
Наук. кер. – к. е. н. Стахова Н.П..,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА – ЯК ОСНОВА УСПІХУ ОРГАНІЗАЦІЇ
У час нестримного розвитку ринкових відносин, сучасних технологій, нових змін та масштабності інформації, успіх сучасних організацій повсякчас залежить від здатності їхніх керівників відповідати новим вимогам часу, їх технічної компетентності, здатності орієнтуватися в зростаючих інформаційних потоках, уміння створювати працездатні колективи людей, та використовувати засоби комунікації. Саме тому проблема розгляду моделі менеджера нашого століття є особливо актуальною, адже сьогодні ефективна діяльність компаній та їх результативність нерозривно пов’язана із особистістю керівника та його вмінням організовувати людей.
Великий внесок у вивченні даної проблеми зробили зарубіжні та українські вчені Г. Костюк, О. Леонтьєв, Л. Божович, А. Петровський, О. Асмолов, Г. Айзенк, Р. Кеттел, Г. Олпорт та ін. Проте, не зважаючи на значні результатидослідження, все одно,в наш час існують іще чималі аспекти особистості менеджера, як ключової постаті організації, які потребують розкриття та всебічного аналізу.
Таким чином, мета даної роботи полягає у виявленні та аналізі найважливіших особливостей, якостей, моделей поведінки сучасного менеджера як стратегічного елементу успіху організації.
Відомий український економіст Валерій Терещенко підкреслював[2, с. 27 ], що завдання керівника - диригувати, підібрати гарний персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань - вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи. В той час, американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, у якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненні максимальних результатів[1, c. 342].
Насамперед необхідно відзначити, що для правильної, раціональної й ефективної організації праці, менеджер незалежно від організації, в якій він працює, повинен мати відповідні психологічні та професійні навики, відповідати визначеним кваліфікаційним вимогам.
Різноманітні вимоги до фахової компетенції менеджерів умовно можна об'єднати в дві групи.Перша група вимог охоплює знання і вміння менеджерів, необхідні для виконання фахової роботи менеджера, або мистецтва управління (розуміння природи управлінської праці, здатність мислити масштабно, перспективно, вміння вирішувати нестандартні управлінські проблеми). Друга група вимог пов'язана із такими психологічними факторами як здатність працювати з людьми й управляти самим собою (вміння працювати з людьми, оволодіння мистецтвом управління людськими ресурсами, налагодження зовнішніх зв'язків, здатність до самооцінки, уміння робити правильні вибори і безупинно підвищувати кваліфікацію, знання і вміння) [5].
Професія менеджера потребує також відповідних особистих якостей. Менеджеру необхідно мати: спрагу знань, професіоналізм, новаторство і творчий підхід до роботи;завзятість, впевненість у собі і відданість справі; нестандартне мислення, винахідливість, ініціативність і здатність генерувати ідеї;психологічні здібності впливати на людей;коммунікабельність і почуття успіху;емоційну врівноваженість і стійкість проти стресу; відкритість, гнучкість і легку прилаштовуваність до змін, що відбуваються; ситуаційне лідерство й енергію особистості в корпоративних структурах;внутрішню потребу до саморозвитку і самоорганізації; енергійність і життєстійкість; потребу працювати в колективі і з колективом [5].
У сучасних умовах лояльним є виникнення нового "соціального типу" менеджера, якому притаманна вміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність при великому напруженні, а головне — здатність оцінювати все в світі конкуренції і завжди прагнути бути переможцем. У практиці закордонних фірм вважається нормальним наявність в керівників таких якостей, як підвищене честолюбство, прагнення реалізувати свої кар'єристські плани [4, c.106].
До сучасних менеджерів відносять осіб “з індивідуальним підходом”, які допомагають підлеглим учитися на власному досвіді і які підтримують у співробітниках дух підприємництва і творчості [3].Такі керівники ставлять перед собою задачу дати людям можливістьдоситьзаробляти, отримувати задоволеннявідсвоєїпраці, брати участь в управлінніпідприємством, створюватиумови для самостійногорішення проблем. У ційповазі до особистостілюдинивиявляєтьсявища суть гуманізму менеджменту.
Варто відмітити, що кожному менеджеру важливовмітирозкриватисвоївнутрішніпсихологічнірезерви. Для цьогопотрібнонавчитисяпізнавати себе й інших людей, виявляти темперамент, характер, спрямованістьособистості, відношеннядіяльності і життя до цілей і життєвихситуацій, очікуванеемоційнеповодження в напруженихситуаціях і міжособистіснихвідносинах, діловіякості, стиль керівництва.
Так, в одному з інтерв´ю Дж. Уелч сказав[3]: "Швидкістьприйняття і реалізаціїрішеньостанніми роками стала головною рисою, щохарактеризує як компанію, так і менеджера. Якщотихочешматисьогодніуспіх, ти повинен постійномінятися і підштовхувати до цьогопідлеглих. Типовинен, спілкуючись з ними, ставитися до них з великою повагою. Тодівонибудутьвирощувати з маленького зерняткауспішніідеї".
Таким чином, аналізуючи вищесказане, можнасформулював три аспективдіяльності менеджера:
• у новому тисячолітті, сповненомужорсткоїконкуренції, необхідно вести людей до цілі, не командуючи ними, а запалюючи, надихаючиїх. Компаніїпотрібніменеджери-лідери, сповненіенергією;
• треба вмітирозробляти не план дій, а знаходитиключовуідею, яка дастьможливість кожному виявлятитворчість, неординарнийпідхід, і водночасоб´єднуватимевсіх;
• щоб реалізувалися кращі ідеї, важливо вміти долати бар´єри у спілкуванні між людьми, створювати умови для постійного професійного та особистісного зростання кожного працівника, незалежно від посади, віку, досвіду тощо.
Тож в узагальненому вигляді "рецепт" успішного менеджера-лідера складається з таких елементів: знання — стратегічне мислення — самооцінка —сприяння розвитку інших — комунікаційні здібності. Тому, сучасний керівник повинен вміти впливати на ефективність використання всіх природних і суспільних ресурсів, здійснювати перспективне планування, яке враховує цілі суспільного розвитку, підвищувати культуру праці.Керівник повинен демонструвати самостійність в роботі та надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання службових обов'язків без втручання зверху.У керівника повинні бути розвинутими організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей. Вінповинен створювати спонукальні стимули для працівників, при яких у них виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Звідси випливає головний принцип менеджера: управляти - значить вести до успіхів інших.
Список використаних джерел:
1. Атаманчук Г. В. Управление – фактор развития[Текст] / Г. В. Атаманчук. – М.: ЗАО „Изд-во „Экономика”, 2002. – 567 с.
2. ТерещенкоВ. І.Наука керувати [Текст] : бесідиекономіста / В.І. Терещенко. –К.: Т-во "Знання"УРСР, 1989. - 64 с
3. Денисов В.В начале был менеджер…/
Режим доступу:http://www.manage.ru/management/people/denisov.shtml
4. Розанова В. А. Человеческий фактор в управлении. Учебноепособие. –
М.: ООО „Журнал„Управление персоналом”, 2004. – 208 с.
5. Смоленніков, Д.О. Портрет менеджера 21 століття: професійні якості та
оцінка темпераменту /
Режим доступу:http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/15481
