Лазебна О., Специфіка прийняття управлінських рішень... - Форум
Неділя, 11.12.2016, 10:02
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Лазебна О., Специфіка прийняття управлінських рішень... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Менеджмент як фактор розвитку підприємницької діяльності » Лазебна О., Специфіка прийняття управлінських рішень...
Лазебна О., Специфіка прийняття управлінських рішень...
conf-cvДата: Середа, 04.05.2011, 20:27 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Лазебна Оксана,

4 курс, спец. «Менеджмент на ринку товарів і послуг»
Наук. кер. – Галамашевич І.О.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці

Специфіка прийняття управлінських рішень за умов невизначеності та ризику


Дана стаття присвячена аналізу організаційних проблем, з якими може зіткнутись керівник при прийнятті управлінських рішень. Досліджено роль невизначеності ситуації при прийнятті управлінських рішень. Розглянуто специфічні ознаки невизначеності, а також обставини їх виникнення при реалізації управлінських рішень.

В умовах сучасного мінливого середовища значна кількість різноманітних політичних, соціально-економічних процесів, їхня непередбачуваність та нестабільність, постійний розвиток та вдосконалення виробництва призводять до того, що швидкими темпами зростає число тих господарських операцій, які потребують значних зусиль, а також застосування особливих методів та технологій.
В тих випадках, коли потрібно застосувати незаплановані рішення досить часто дається взнаки недостатня кількість релевантної інформації. Робота над плануванням, прийняттям та реалізацією особливих управлінських рішень вимагає застосування творчого підходу, тому цей процес є досить особливим, враховуючи те, що робити це досить часто необхідно в умовах мінливого інформаційного потоку, який не завжди допомагає прийняти своєчасне та точне рішення.
Складності, які виникають в процесі пошуку унікальних управлінських рішень в непередбачуваних ситуаціях завжди мали місце, але нажаль за останні декілька років їхня роль значно підвищилась. Труднощі які виникають при оптимізації рішення в нестандартних умовах, які є характерними для управлінської праці, до них відносять визначення об’єктів наукових досліджень, розробок номенклатури та обсягів виробництва продукції, напрямків розвитку, обсягів та джерел інвестицій – постійно знаходяться на першому плані керівника[5, с.75-81].
Проблемам теорії, методології і практики прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності присвятили велику кількість наукових праць закордонні та вітчизняні вчені-економісти: Малиненко В.Е., Мельникова О.А., Нарейко В., Савченко В.А., Стахів О., Хукаленко П.Л., Чашина О.Ю. та ін.

Метою даної статті є здійснення аналізу організаційних проблем в стані ризику та невизначеності, з якими може зіткнутись керівник в процесі прийняття управлінських рішень. Досягнення даної мети обумовлює розв’язання наступних завдань, а саме: розкрити роль невизначеності ситуації при прийнятті управлінських рішень, дослідити характеристики невизначеності і причини їх виникнення при реалізації управлінських рішень, визначити основні методи й техніки управління, а також обґрунтувати необхідність гнучкого використання різних стилів управління в умовах ризику та невизначеності.
Досить часто на підприємствах керівникам та менеджерам різних рівнів доводиться планувати управлінські рішення за умов малої кількості інформації та її недостовірності, а кінцеві результати не завжди співпадають з тими, які було передбачено. Тому в таких випадках враховують незаплановані невизначеності або ризики, які завжди супроводжують керівників та менеджерів при прийнятті рішень[3, с.385-387].
Невизначеністю є одна з ознак інформації, яка характеризує її як не зовсім чітку, недостовірну та неясну, тобто ту яка має низку можливих результатів, імовірність яких або не відома, або не має сенсу. Процес розробки управлінських рішень досить часто поєднують з невизначеністю, а процес реалізації управлінського рішення пов’язують з ризиком. Розумова діяльність людини, яка має на меті конкретну ціль, а також яка веде до певного висновку або певних потрібних дій є рішенням. Значна кількість науковців у своїх працях з теорії прийняття управлінських рішень зазначають, що технологія прийняття рішень повинна включати: мету, ідею, організацію розробки, затрати виконавців, терміни здійснення, споживачів та місце реалізації[8, с.18].
Основними причинами, які призводять до невизначеності ситуації при прийнятті та реалізації управлінських рішень по-перше є недостатня кількість повної, відповідної та достовірної інформації; по-друге сам процес обробки інформації є досить трудомістким та капіталоємним, тобто вимагає застосування великої кількості ресурсів; по-третє процес збору первинної інформації, яка необхідна для прийняття рішень є досить складним і тривалим.
На рівень невизначеності при прийнятті управлінських рішень деякі з характеристик інформації справляють досить суттєвий вплив. Тому в таких ситуаціях керівник, менеджер чи інша уповноважена особа яка працює з інформацією повинна здійснювати пошук інформації, після чого необхідно відокремити цінну інформацію від тієї, яка є зайвою. Відокремивши інформацію потрібно оцінити основні характеристики отриманих даних, і лише після цього потрібно виділити з інформації найбільш важливу частину, яка дає змогу аналізувати поточний стан об’єкту, за яким проходить процес розробки управлінського рішення.
Методи з допомогою яких здійснюють відбір та пошук необхідної інформації вимагає застосування кваліфікованих працівників, фінансових ресурсів, новітніх технологій, адже інформація повинна бути не просто товаром, а дорого вартісним товаром.
Для того, щоб оцінити отриману інформацію необхідно враховувати її обсяг, цінність, насиченість певними фактами, а також достовірність. Та інформація, яку керівник використовує при плануванні управлінських рішень повинна перш за все бути достовірною, її обсяг повинен бути максимальним для того, щоб мати розгорнуте бачення про досліджуваний об’єкт, також інформація повинна бути насиченою різними фактами та доказами, які дають підстави для прийняття ефективних управлінських рішень[3, с.388-394].
Основними причинами, які спричинюють виникнення невизначеності при прийнятті та реалізації управлінських рішень є обмеженість тих ресурсів, які є необхідними для прийняття рішення; низька кваліфікація спеціалістів на яких покладено функцію прийняття управлінських рішень; суб’єктивізм думки спеціалістів при прийнятті рішень; на процес прийняття та реалізації рішення можуть вплинути непередбачувані обставини; розходження між запланованими і фактично прийнятими рішеннями[2, с.17-21].
Для процесу реалізації управлінських рішень враховують фактор вичерпності ресурсів які є необхідними для виконання рішень. Нажаль в реальних умовах, в процесах реалізації управлінських рішень можуть виникнути незаплановані нестачі необхідних ресурсів, які створюють перешкоди при реалізації рішень.
Ті обставини які виникають незалежно від бажання керівника в практичній діяльності визначаються, як надзвичайні, тобто ті які не плануються під час виконання управлінських рішень.
Під час передачі прав на виконання рішення або його окремої частини значній кількості спеціалістів, відбувається зниження контролю над управлінським процесом в момент планування та виконання управлінського рішення. Низька кваліфікація спеціалістів та керівників сприяє допущенню помилок та неточностей при прийнятті рішень, а також не дозволяє достатньо вірно аналізувати інформацію. Розходження між запланованими і фактично отриманими рішеннями проявляється у тому, що були проігноровані системи норм цінностей організації і колективу, саме тому все це призводить до підвищення рівня невизначеності при прийнятті управлінських рішень[4, с.60-63].
Тому, щоб застосувати чинники систематизації, необхідно гнучко застосовувати різноманітні методи та стилі управління. Основним індикатором методи управління, залишається авторитарність. Однак не менш важливим є також проведення вимірювання результативності, тут мається на увазі поєднання найбільш важливого вимірювання методів управління, а також важливих факторів ситуації найбільш прийнятним чином для отримання позитивних результатів. Необхідно зазначити, що позитивний результат може бути отриманий, не тільки завдяки ефективному управлінню людьми, але й просто під впливом випадковостей[6, с.68-71].
З погляду продуктивності результатів керівника повинне бути співвідношення між існуючим стилем управління керівника й стилем управління, який передбачається від підлеглих. Цієї цілі можна досягти в процесі розмови керівника та його підлеглих на рахунок результатів роботи, враховуючи запитання про стиль управління, який закріплений відповідною домовленістю. В той самий час застосування особистого стилю управління дає змогу використовувати чинники ситуації з потрібною гнучкістю замість тих стилів, які є загальновизнаними. Для процесу управління, який зорієнтований на кінцевий результат, необхідно щоб досягалась відповідність між індивідуальністю керівника, вимогами завдань, підлеглими і оточенням.
В своїй повсякденній діяльності керівник чи менеджер для того, щоб розробити та прийняти ефективне рішення повинен застосовувати основні методи та технології управління. До цих методів та технологій на практиці зазвичай відносять: техніку прийняття рішень; засоби заохочень;вдосконалення планування своєї роботи; способи підбору і оцінки персоналу; делегування відповідальності і влади та ін.
Творчому підходу в процесі управління ситуацією відводиться одна з найважливіших ролей. Зазвичай для керівника такий підхід означає почуття проблеми; своєрідність; здатність до ризику, вміння відрізнити суттєве від несуттєвого; воля, мотивація до використання своїх знань та вмінь в організації[7, с.49-50].
Значну частину серед всієї кількості ризиків на підприємстві займають управлінські ризики. Цей вид ризиків являє собою запланованих або незапланованих спричинених управлінськими рішеннями ситуацій, які можуть виникнути або при виконанні рішень, або через деякий час. Саме управлінські ризики поєднують в собі ряд інших ризиків таких, як: технологічні і соціальні, правові та організаційні.
До оперативних і стратегічних надбань або втрат в діяльності організації призводять управлінські ризики. Якщо дія управлінських ризиків є позитивною, то її результат сприймається усіма працівниками належно, якщо ж навпаки, дія є негативною, то результат викликає роздратування у керівників і бажання не припуститися цих ризиків у майбутньому.
Невід’ємним елементом в процесі управління ризиками є планування та реалізація системи контролю, яка б відповідала стратегії управління ризиками. Щоб виконати цей процес управління можуть бути застосовані основні положення адміністративної системи, основним завданням якої є вище керівництво фірми[1, с.68-72].
Таким чином, процес прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності може бути організований різними способами. Говорячи про процес прийняття управлінських рішень, не можна не згадати про управлінський персонал, який приймає безпосередню участь при прийнятті управлінських рішень. Дуже багато залежить від їхніх знань та кваліфікації, відповідності певних загальноприйнятим критеріям, таким як: відповідна освіта та відмінні знання, гнучкий розум і практична кмітливість, достатній стаж роботи, знають передовий вітчизняний і зарубіжний досвід підприємства.
Отже процес прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності є творчим процесом вибору із числа можливих альтернатив єдиного рішення, яке приймається до виконання. Тому для ухвалення управлінських рішень характерні багатогранність і складність взаємовпливів соціальних, економічних, політичних і технічних факторів та інформації, а тому головна роль у пошуку оптимального і прийнятного рішення відводиться людині.
Специфіка прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності полягає в тому, що це завжди вольовий акт, соціальна дія, яка виражає не тільки потреби та інтереси осіб і відображає інтереси певних соціальних сил у суспільстві, але й реалізує ці соціальні інтереси.

Список використаних джерел:
1. Должанський І.З. Управління потенціалом підприємства: навчальний посібник [Текст] / І.З. Должанський . – Київ:Центр навчальної літератури, 2006. – 362с.
2. Малиненко В.Е. Упевненість при прийнятті рішень [Текст] / В.Е. Малиненко// Проблеми науки. – 2008. - №7. – С. 17-21.
3. Мельникова О.А. Особливості праці управлінського персоналу та їх вплив на мотивацію праці [Текст] / О.А. Мельникова// Формування ринкової економіки. – 2005. - №3. – С.385-394.
4. Нарейко В. Розробка управлінського рішення [Текст] / В. Нарейко// Економіка та держава. – 2009. - №1. – С.60-63.
5. Савченко В.А. Управління розвитком персоналу: навчальний посібник [Текст] / В.А. Савченко. – К.: КНЕУ, 2002. – 351с..
6. Стахів О. Система оцінювання управлінських рішень в контексті контролю якості за міжнародним стандартом ISO 9001 [Текст] / О. Стахів// Персонал. – 2006. - №9. – С.68-72.
7. Хукаленко П.Л. Всебічна об’єктивна оцінка факторів, що впливають на процес прийняття рішень [Текст] /П.Л. Хукаленко// Фінансовий контроль. – 2004. - №4. – С. 49-51.
8. Чашина О.Ю. Новий підхід до прийняття управлінських рішень на основі концепції якості [Текст] / О.Ю. Чашина// Проблеми науки. - №4. – С.13-16.

 
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Менеджмент як фактор розвитку підприємницької діяльності » Лазебна О., Специфіка прийняття управлінських рішень...
Сторінка 1 з 11
Пошук: