Капуштенська О., Інвестиційна діяльність України - Форум
Четвер, 08.12.2016, 07:52
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Капуштенська О., Інвестиційна діяльність України - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Інвестиційна та інноваційна діяльність у економічній системі України » Капуштенська О., Інвестиційна діяльність України
Капуштенська О., Інвестиційна діяльність України
conf-cvДата: Середа, 04.05.2011, 17:05 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Ольга Капуштенська

Наук. кер. – Федорюк А.Л.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м.Чернівці

Інвестиційна діяльність України


У сучасних умовах України інвестиції мають стати найважливішим засобом забезпечення виходу з економічної кризи, досягнення реальних структурних зрушень у народному господарстві, технічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях і, головне, життєвого рівня населення.
Важливу роль у розвитку економіки України відіграють іноземні інвестиції. У зв’язку з трансформаційним процесом, державних коштів та коштів вітчизняних підприємців бракує для подальшого швидкого та ефективного економічного розвитку нашої держави. Тому необхідним є залучення іноземних коштів, тобто іноземних інвестицій, які мають певні переваги перед вітчизняними інвестиціями та державним фінансуванням.
Актуальним на сьогодні є те, що іноземні інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівні.
Проблемою на сьогодні є нестабільне функціонування правової системи у сфері інвестування, що стримує підвищення інвестиційної привабливості нашої економіки. Адже залучення іноземних інвестицій є реальним шляхом впровадження сучасної техніки, вдосконалення методів управління.
Дослідження теоретичних та методологічних питань проблеми інвестування як економіки в цілому, так і інвестиційної діяльності, політики та клімату, зокрема, розкриті в працях таких науковців: І.Г. Андрущенко, І.Р. Боднар, Г.І. Фролова, В.А. Худавердієва, Б.В. Губський, Т.В. Майорова, С.М. Борисов, Л.Н. Красавіна К. Фрімен, Д. Норт, Г. Менш та інші.
Не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається несприятливим, що призводить до гострої нестачі інвестиційних ресурсів в економіці України і ставить під загрозу соціально-економічне зростання країни.
В Україні спостерігається несприятливий інвестиційний клімат, який спричинений соціально-політичною та макроекономічною нестабільністю. Тому потрібно вжити ряд заходів, щоб його поліпшити. Це, насамперед, вдосконалити законодавчу базу, створити систему гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів, стимулювати процес формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, забезпечити зростання обсягів капіталовкладень у сферу впровадження інноваційних процесів тощо.
Несприятливий інвестиційний клімат є однією з причин інвестиційної непривабливості України, до основних з яких належать [7, с.65]:
1) ріст рівня інфляції, яка руйнівним чином діє на всі сторони господарського життя, особливо на галузі з сезонним характером виробництва і тривалим виробничим циклом, та є перепоною стабілізації фінансового стану підприємств;
2) скорочення пільг для інвесторів, наприклад, пільгових ставок оподаткування для діяльності, що здатна забезпечити доходи протягом тривалого часу, зокрема, для науково-дослідних робіт (так само заохочуються інвестиції у високотехнологічне обладнання);
3) нерозвиненість банківської системи, зокрема спеціалізованих інвестиційних банків із забезпеченням пільгових умов кредитування інвестиційних проектів;
4) нерозвиненість стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити можливість корпоративного (спільного) фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами;
5) обмеження можливості держави регулювати господарські процеси, криміналізація їх значної частини, яка особливо сильно проявляється там, де відсутні сталі та загальновизнані правові обмеження, відпрацьовані інструменти підтримки законності та правопорядку.
На даному етапі, для того, щоб покращити інвестування в економіку України, потрібно:
1) стабілізувати політичну ситуацію в країні;
2) надати іноземним інвесторам правові гарантії;
3) удосконалити систему пільг для інвесторів;
4) створити спеціалізовані інвестиційні банки із забезпеченням пільгових умов кредитування інвестиційних проектів;
5) спростити податкові ліцензійні, сертифікаційні зовнішньоекономічні і митні процедури [8, с. 68].
Проте цих дій недостатньо. Активізація процесів інвестування повинна передбачати розробку і реалізацію комплексу заходів як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання. Заохочення іноземних інвесторів має стати органічною складовою інвестиційної політики. Держава повинна передбачити низку узгоджених рішень уряду щодо реформування державної економічної політики, спрямованої на економічне зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх підприємницьких структур.
В Україні інвестиційний процес регулюється значною кількістю законів та інших нормативних актів.
Згідно з Законом України “Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначаються як всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької і інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [3, ст.1].
Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.
До суб’єктів інвестиційної діяльності Законом “Про інвестиційну діяльність” віднесені інвестори і учасники. Ними без будь-яких застережень можуть бути як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни і юридичні особи, і самі держави, що приймають рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування [3, ст.5].
Важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі. Державна інвестиційна політика – це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.
Державна інвестиційна політика може провадитися двома способами:
1) здійснення державних інвестицій;
2) створення механізмів, які сприяють підвищенню надійності приватних інвестицій, у тому числі через надання державних гарантій [6, с.71].
Інвестиційна політика повинна бути спрямована на усунення перешкод та запровадження стимулів для інвестування, захисту прав інвесторів.
Основними напрямами інвестиційної політики в Україні повинні стати:
1) послідовне зниження регуляторного тиску на інвесторів та відсутність диверсифікованих джерел інвестицій, нерівномірність їх розподілу між регіонами;
2) зростання динаміки інвестування не лише в галузі зі швидким обігом капіталу, але й у високотехнологічні або стратегічно важливі для держави сфери;
3) зниження соціального напруження, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;
4) скорочення фонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, у першу чергу з власних коштів підприємств тощо;
5) залучення іноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільних підприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробної промисловості, агропромислового комплексу, створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю.
На сьогоднішній день інвестиційна політика в Україні є неоднозначною. Для зміни ситуації, що склалася, і залучення грошових коштів в інвестиційний процес виникає потреба у вдосконаленні регулювання інвестиційної діяльності і в забезпеченні на цій основі активізації інвестування.
Управління інвестиційною діяльністю повинно бути стратегічним напрямком політики регіонального розвитку. Держава в цьому випадку відіграватиме роль направляючого центру, запобігаючи економічній відокремленості регіонів. За таких умов регіональний і державний потенціал отримає необхідні інвестиційні нагромадження для економічного оновлення та зростання.
Відповідно до Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” від 22 лютого 2001 р. № 108 забезпечення збільшення надходжень інвестицій в економіку України визначено одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади [4].
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801 затверджена Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002—2010 роки, яку ухвалено відповідно до Указу Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” від 12 липня 2001 р.
Для активізації інвестиційної діяльності згідно з Програмою слід:
1) знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;
2) усунути неоднозначність трактування нормативно-право¬вих актів;
3) удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;
4) завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийнятті рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та вияви корупції;
5) запровадити ефективні методи корпоративного управління;
6) сприяти розвиненості ринків капіталу, першою чергою банківського сектору, фондового та страхового ринків;
7) знизити податкове навантаження;
8) забезпечити стабільність політичного середовища;
9) активізувати діяльність зі створення позитивного іміджу держави [5].
Підвищення інвестиційної активності в країні безпосередньо пов’язане з гарантіями, які надає держава суб’єктам інвестиційної діяльності, і захистом інвестицій. У Законі України “Про інвестиційну діяльність” [3, ст.18] зазначено, що держава гарантує стабільність умов інвестиційної діяльності та додержання прав і законних інтересів її суб’єктів. Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані та реквізовані, до них не можуть бути застосовані аналогічні за наслідками заходи.
Захист інвестицій здійснюється державними органами в різних формах. Передусім держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності інвестора. Усім інвесторам, у тому числі й іноземним, забезпечується рівноправний правовий режим інвестиційної діяльності, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, вивозу іноземними інвесторами вкладених цінностей та прибутків, отриманих від інвестиційної діяльності, ліквідації інвестицій.
Для захисту інвестицій Законом передбачено, що вони можуть, а іноді й обов’язково мають бути застраховані.
Закон України “Про захист іноземних інвестицій на Україні” 1991р. [2, ст.1,3,4] передбачає, що: 1) інвестиції, прибутки, законні права та інтереси іноземних інвесторів захищаються законами України; 2) держава не може реквізувати іноземні інвестиції за винятком випадків стихійного лиха; 3) іноземним інвесторам гарантується можливість переказу за кордон їхніх прибутків та інших сум, отриманих на законних підставах.
Проте необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб дати їм гроші на здійснення інвестицій. Приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових інвестицій.
Для залучення іноземних інвесторів у кожній країні слід обов’язково передбачити наступні заходи:
1) податкові пільги на прибуток; звільнення від податків і мита матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування, що завозяться з метою розвитку виробництва; урахування при оподаткуванні курсових змін;
2) введення п’ятирічної відстрочки застосування положень нових законів, що погіршують умови діяльності іноземних інвесторів;
3) звільнення від сплати митних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів, які є внеском іноземного інвестора у статутний капітал протягом строку його формування, звільнення від вивізного мита товарів власного виробництва;
4) заміна податків, зборів та обов’язкових платежів розподілом виробничої продукції між інвестором і країною або суб'єктами країни;
5) визначення основ господарської діяльності вільних економічних зон і надання пільг у зонах експортного виробництва.
Список використаних джерел:
1. Конституція України
2. Закон України ”Про захист іноземних інвестицій на Україні” від 10.09.1991 № 1540а-XII// Відомості Верховної Ради України 1991, N 46 (12.11.91), ст.616
3. Закон України ”Про інвестиційну діяльність” вiд 18.09.1991 № 1560-XII // Відомості Верховної Ради України 1991, N 47 (19.11.91), ст.646
4. Указ, Президент України “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” N108/2001, 22.02.2001// Офіційний вісник України, 2001, N 9 (16.03.2001), ст.345
5. Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” N 512/2001, 12.07.2001// Офіційний вісник України, 2001, N 28 (27.07.2001), ст.1244
6. Андрущенко І.Г. Державна інвестиційна політика як регулятор активізації ринку цінних паперів в Україні // Підприємництво, господарство та право. — 2002. — № 10. — С. 71.
7. Боднар І.Р. Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну на сучасному етапі/ І.Р. Боднар// Регіональна економіка. - 2009. - №4. - с. 62-70.
8. Худавердієва В.А. Стратегія залучення інвестицій в економіку України/ В.А. Худавердієва// Фінанси України. - 2010. - №6. - с.67-71.

 
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Інвестиційна та інноваційна діяльність у економічній системі України » Капуштенська О., Інвестиційна діяльність України
Сторінка 1 з 11
Пошук: