Ключові слова: конкурентоспроможність, промислове підприємство, економічна ефективність, оптимізація, граничні витрати, собівартість, одноразові витрати.
І. Вступ. Об’єктивний процес становлення ринкових відносин висуває на перший план питання підвищення конкурентоспроможності вітчизняного промислового виробництва. Промисловий сектор, який є первинною ланкою виробничої сфери, відіграє найважливішу роль у процесі формування конкурентоспроможності національної економіки.
Сьогодні існує багато чинників, які перешкоджають ефективним процесам господарювання, а також гальмують реформування економіки. В першу чергу це стосується проблем недостатньо ефективного використання ресурсів промисловими підприємствами. Оскільки в умовах ринкової економіки головною метою підприємства є досягнення максимального прибутку, важко переоцінити роль аналізу витрат та управління ними. Сучасні умови господарювання та зростання ролі нових технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. Зарубіжний досвід доводить, що в більшості випадків розмір витрат визначається як найважливіший критерій у виборі варіантів розвитку підприємств.
Широке коло завдань і методів їх вирішення, пов’язаних з управлінням витратами на промислових підприємствах, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: В. Панасюк,
А. Чандлер, А. Юданов, А. Пилипенко, В. Лебедєв, А. Тимохов, О. Амосов,
С. Архієреєв, Т. Резнікова та інші. Проте, незважаючи на значні зусилля вчених, що працюють над дослідженням проблеми, залишилися питання, що не одержали належного висвітлення, оскільки щороку з’являються нові і нові методи зменшення витрат.
ІІ. Постановка задачі. Метою статті є дослідження сутності витрат підприємства, котрі, при їх оптимізації, підвищать конкурентне положення підприємства в галузі.
ІІІ. Результати. Сучасні умови господарювання та зростання ролі нових технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. А кризові явища у світовій економіці змушують організації скорочувати витрати. Масові звільнення, закриття філій, офісів продажів, згортання і зупинки виробництв свідчать про негативних процесах в економіці [1].
Сьогодні це питання актуальне як для малих, так і для великих підприємств, оскільки зниження попиту та обсягів продажів спостерігається практично на всіх ринках незалежно від галузі. У цьому випадку організації розглядають всі можливі варіанти зниження витрат.
В умовах економічної кризи всі компанії ставлять за ціль скорочення витрат, проте не багатьом вдається досягти на цьому шляху довгострокового позитивного ефекту. Логічним є питання: як знизити виробничі та позавиробничі витрати, зберігши при цьому свій бізнес?
Скорочення витрат завжди розглядалося керівництвом компанії як одне із пріоритетних напрямків. Важливим питанням постає визначення, де саме необхідно сконцентрувати зусилля, як розробити програму зниження витрат та управляти нею для досягнення стійких результатів – забезпечити рентабельність компанії у довготривалій перспективі.
Для ефективної реалізації програм зниження витрат на підприємстві необхідна постійна команда, яка має працювати під керівництвом фінансового директора. Світовий досвід говорить про те, що при вираженні результату системної роботи такої групи у грошовій формі, то ефект часто буває не меншим, ніж додаткова вартість, розрахована комерційною службою даного підприємства [2].
Які способи зниження витрат існують? Якщо розглядати виручку підприємства як певну величину, то виручка буде складатися як сума витрат на виробництво і реалізацію і прибутку. Управлінський облік ділить всі сукупні за витрати на змінні і умовно-постійні [4].
Змінні витрати (VC-variable cost) залежать від обсягу виробництва. Можна розглядати змінні витрати як «пружину». При зменшенні обсягу виробництва і реалізації змінні витрати будуть зменшуватися. Прибуток підприємства буде зменшуватися з більшою швидкістю. Це пов'язано з незмінними постійними витратами.
Постійні ж витрати (FC-fixed cost) у межах потужності не змінюються при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва. Вони є твердим «підставою», не реагує на коливання ринку. Таким чином, важливе завдання для підприємств - зниження постійних витрат. На сьогоднішній день для зниження постійних витрат підприємства можуть використовувати декілька механізмів. Один з них - аутсорсинг. Аутсорсинг передбачає передачу непрофільних функцій суб'єкта господарювання зовнішнім виконавцям, що спеціалізуються в конкретних областях. Кожне підприємство самостійно для себе визначає непрофільні функції, передані аутсорсеру [5].
Витрати виробництва, відповідно до нової інституційної економічною теорією, складаються з двох частин: трансформаційних витрат, пов'язаних із зміною або відтворенням фізичних характеристик, і трансакційних витрат, що відображають зміну або відтворення «правових» характеристик.
Трансформаційні витрати – витрати, пов'язані з використанням капіталу, трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, інформаційних ресурсів. Теорія трансакційних витрат - одне з найбільш актуальних напрямів досліджень в сучасній інституційній економічній теорії. Як правило, під трансакційними витратами розуміють витрати на складання проекту контракту, проведення переговорів і забезпечення гарантій реалізації угоди, організаційні та екстаційні витрати, витрати, пов'язані з точним виконанням контрактних зобов'язань, витрати на пошук і обробку необхідної інформації. Виділяють п'ять типів трансакційних витрат [3]:
1) витрати з пошуку інформації;
2) витрати оцінки і контролю якості;
3) витрати ведення та укладення переговорів;
4) витрати захисту прав власності;
5) витрати захисту від опортуністичної поведінки.
На сучасному етапі добре вивчені витрати трансформаційноні, вироблені й успішно застосовуються механізми їх зниження. На відміну від трансформаційних, трансакційні витрати вивчені досить слабо, не вироблені способи управління ними. Для того щоб управляти трансакційними витратами, необхідно розробляти методики їх виміру. Таким чином, підприємства, знижуючи не тільки трансформаційні, але і трансакційні витрати, підвищать свою конкурентоспроможність. Побудова функції трансакційних витрат і виявлення факторів впливу - механізм зниження витрат організації та підвищення ефективності діяльності [4].
Також, більшість підприємства намагається використовувати яку-небудь систему управління витратами (СУВ), але не всі знають, що основна мета побудови СУВ не зводиться до обмеження і контролю витрат - вона полягає в оптимізації витрат для отримання підприємством заданого результату.
Світові лідери знизили свої витрати та оптимізували свої прибутки за допомогою певних напрямків, які дозволяють підвищити ефективність використання наявних ресурсів.
За оптимізацією бізнес-процесів іде перегляд системи мотивації персоналу. Розповсюдженим прикладом є, коли частина «фіксованої» заробітної плати переводиться в категорію «змінної» і виплачується, у вигляді бонусу за досягнення певних раніше визначених показників. Це зв'язує частину фонду оплати праці із результатами роботи співробітників, і у випадку невиконання підприємством планів дозволяє знизити витрати, пов'язані із заробітною платою.
Наступним типом програм скорочення витрат є перегляд керівниками компанії процесу закупівлі. Необхідно провести наскрізний аналіз логістичних каналів для виявлення поточного стану запасів та визначити шляхи їх можливого зменшення. У багатьох випадках цього можна досягти шляхом скорочення кількості складів або часткового їх об`єднання. Вивільнені кошти ми отримаємо шляхом зведення у відповідність складських запасів та попиту, скорочення часу поставки та строків обробки замовлення, а також переробки неліквідних та застарілих запасів [2].
Висновки. Зниження витрат завжди залишається головним завданням підприємства, вирішення якої забезпечує йому отримання прибутку і збереження ринкової конкурентоспроможності. Методів зниження витрат виробництва як і причин, що впливають на їх зміну, значно більше розглянутих нами видів витрат.
Якщо підприємство надумає знижувати витрати, то йому необхідно буде розробити програму зниження витрат. Вище наведені напрямки є ефективними, але, нажаль, не всі підприємства їх використовують, а якщо і впроваджують то тільки частину підходів, пов'язаних із відмовою від деяких продуктів або закриттям визначених каналів розподілу, філій, підрозділів.
Отже, підприємствам необхідно систематично проводити моніторинг витрат не лише по окремих продуктах, ринках, клієнтах, але і по всіх бізнес-процесах підприємства, операціях і замовленнях, що знижує придатність традиційних методів обліку витрат і обумовлює їх невідповідність потребам менеджменту в управлінській інформації.
Для того, щоб налагодити механізм управління витратами на вітчизняних підприємствах, необхідно вивчати досвід зарубіжних компаній і трансформувати його на наші фірми, а також потрібно шукати наукові підходи до вибору методів і способів цілеспрямованої дії на процес формування витрат в ході виробництва.
Список літератури
1. Смарт Бэнкинг Системс [Електронний ресурс] / Методы снижения издержек производства предприятия. Режим доступу: http://www.smartbs.ru/articles/208/
2. Загорулько В.М., Пєхотіна О.В. Оптимізація витрат як фатор підвищення конкурентоспроможності виробничого підприємства [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/PSPE/2010_1/Pehotina_110.htm
3. Эффективное снижение затрат [Електронний ресурс]: «Менеджер по персоналу» - 2009. – №1-2. – С. 56-63. – Режим доступу до журн.: http://www.ey.com/Publica....RU.pdf.
4. Вестник Пермского государственного технического университета. Социально-экономические науки / Красных М.В. [Електронний ресурс]: Снижение издержек предприятия – 2009. - №4. – с. 21-23. – Режим доступу: http://elibrary.ru/item.asp?id=13020002
5. Нуреев Р., Кохэн С. Современная экономика: принципы и политика: Учеб. / ГУ ВШЭ. М., 1996. – с. 498.