Колотило А.,ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ... - Форум
Субота, 03.12.2016, 08:41
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Колотило А.,ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Туризм як складова сталого розвитку економіки » Колотило А.,ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ...
Колотило А.,ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ...
conf-cvДата: Середа, 15.12.2010, 18:31 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Антоніна Колотило


Наук. кер. – Головачук Т.І.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці


ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ ДОХОДУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА


Актуальність теми. Актуальність теми дослідження полягає в податковій специфічності умов формування доходів при наданні послуг туристичного бізнесу (внутрішнього, виїзного та в’їзного), для якого характерні як агентські, так і ділеровські форми посередницької діяльності фірм-резидентів України по наданню послуг туристичного бізнесу резидентам та нерезидентам України. Механізми формування й розподілу доходу засновані на загальноекономічних принципах, які випливають із сутності та призначення доходу, і розробляються на законодавчій базі, що діє в економіці України.
Ступінь наукової розробки. Вивчення теоретичних положень економічного механізму формування і розподілу доходу туристичного підприємства на даному етапі носить актуальний характер і викликає практичний інтерес. Проблеми формування та використання доходів туристичних фірм достатньо відображені в наукових і науково-практичних виданнях провідних вітчизняних вчених: Агафонова Л. [1], Балабанова І.[2], Бовсуновської Л. [3], Дядечко Л. [4], Забалдіної Ю. [7], Чорної Л.[8] та ін.
Основною метою наукового дослідження є дослідження економічного механізму формування і розподілу доходу туристичного підприємства.
Об’єктом дослідження є основні інструменти та складові механізму формування і розподілу доходу туристичного підприємства.
Виклад основного матеріалу. Трансформація адміністративно-командної системи господарювання і перехід до ринкових відносин в Україні докорінно змінили механізми формування й розподілу доходу суб'єктів підприємницької діяльності. Ці механізми включають два відносно самостійних, хоча й взаємозалежних процеси. Перший - формування доходу, а другий - його розподіл і використання. Діючі нині механізми утворення й розподілу доходу в туризмі є результатом ринкового реформування економіки країни та нової системи оподатковування доходів і прибутку підприємств.
В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" поняття "валовий доход" визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отримана за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. [1].
Першим і основним джерелом отримання валового доходу в туристичному бізнесі є доход від реалізації туристичного продукту і окремих послуг. Це джерело доходу виступає у формі виручки, вираженої в цінах реалізації з урахуванням ПДВ. Виручка (доход) від реалізації турпродукту (послуг) відображається в рядку 010 форми № 2 "Звіт про фінансові результати". Інші джерела отримання доходу туристичними підприємствами відіграють допоміжну роль, але це не означає, що їх можна ігнорувати.
Початковим етапом розподілу валового доходу виступає його коригування (зменшення) на суми, які по своїй суті не є доходами підприємства, і на ті суми доходу з яких уже сплачено податок на прибуток. Застосування податку на додану вартість при коригуванні валового доходу має особливості залежно від виду туризму (внутрішній, в'їзний чи виїзний).Скоригований валовий доход туристичних підприємств використовується за трьома основними напрямами: 1) відшкодування валових витрат; 2) формування фонду амортизаційних відрахувань; 3) забезпечення оподатковуваного прибутку [ 4, 147]. Валові витрати охоплюють не тільки витрати, пов'язані з реалізацією туристичних послуг, а й витрати формування турпродукту. Валові витрати являють собою суму всіх витрат платника податків (туристичного підприємства) у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості куплених туристичних послуг для виконання зобов'язань, даних туристам, а також інших витрат, крім амортизаційних відрахувань. Для туристичних операторів це означає, що до валових витрат включаються дві основні групи витрат. Перша - витрати на придбання туристичних послуг для комплектування турпродукту, що обчислюються за цінами виробника без ПДВ, а друга - витрати на реалізацію турпродукту та послуг окремим туристам або групам туристів. До валових витрат не включаються тільки амортизаційні відрахування.
Для туристичного оператора основною діяльністю є комплектування, просування на ринок і реалізація турпродукту, в результаті чого формується основна частина доходу.
Основним видом витрат туроператора є витрати на закупівлю туристичних послуг, пов'язаних з обслуговуванням туристів, оплата праці своїх працівників, витрати на сплату податків і зборів. Для турагентів основним джерелом доходу від операційної діяльності є агентська винагорода [ 6, 201].
Інша операційна діяльність відіграє незначну роль у формуванні доходів обох видів туристичних підприємств. Фінансова діяльність на більшості туристичних підприємств відсутня.
До надзвичайних відносяться події (операції), що відрізняються від звичайних своєю винятковістю і неповторюваністю - це стихійні лиха, техногенні катастрофи та аварії.
Доход у будь-якій формі - це результат фінансово-господарської діяльності, який виступає джерелом покриття внутрішніх і зовнішніх зобов'язань підприємств. Тому формування і використання доходу являє собою взаємозалежну систему.
Оскільки з доходу від реалізації туристичного продукту і послуг сплачується ПДВ, то доход після його сплати називається чистим доходом. Чистий доход без собівартості реалізованої туристичної продукції є валовим прибутком (збитком) від реалізації.
Різниця між валовим прибутком (збитком) з урахуванням інших операційних доходів і витратами (адміністративними, збутовими та іншими операційними витратами) утворює прибуток (збиток) від операційної діяльності.
Прибуток (збиток) можуть одержувати підприємства і від фінансової діяльності. Він виступає як різниця між доходами і витратами, пов'язаними з фінансовою діяльністю.
Сума прибутку (збитку) від операційної та фінансової діяльності - це прибуток (збиток) від звичайної діяльності, що підлягає оподатковуванню. Після сплати податку на прибуток від звичайної діяльності (операційної та фінансової) залишається чистий прибуток (збиток) від звичайної діяльності.
Аналогічно використовується і доход від надзвичайних подій. Після сплати податку на прибуток від цієї діяльності підприємство отримує чистий прибуток. Якщо надзвичайні події супроводжуються збитками, то вони покриваються за рахунок прибутку від звичайної діяльності, зменшуючи його або збільшуючи збитки, якщо звичайна діяльність підприємства збиткова.
Сума чистого прибутку (збитку) від звичайної діяльності і від надзвичайних подій визначає загальну суму чистого прибутку (збитку) підприємства. Після сплати податків на доход і відшкодування всіх витрат підприємство отримує чистий прибуток або збиток як кінцевий результат своєї діяльності [ 4, 132].
В умовах низької рентабельності та збитковості туристичних підприємств особливо гостро стоїть проблема збільшення доходів. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки стратегії розвитку підприємств на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямів його використання. Особливе місце в такій стратегії посідає прогнозування оптимальною рівня й обсягу доходу.
Для успішного виконання функції відшкодування витрат і забезпечення прибутку підприємствам доход повинен оптимізуватися насамперед за джерелами його утворення. Тому оптимізація доходу розпочинається з вибору найбільш ефективного турпродукту (пакета послуг за маршрутами) па поточний період і на перспективу. Неоднорідність турпродукту і системи його оподатковування викликає необхідність застосування різних підходів і моделей оптимізації доходу. Але вони повинні будуватися на загальних принципах обгрунтування політики оптимізації доходу .
Оскільки основним джерелом доходу в туризмі є реалізація турпродукту та послуг, то з виручки від реалізації слід починати оптимізацію доходу, але обов'язково у взаємозв'язку з витратами на закупівлю туристичних послуг і формування турпродукту.
Здійснення стратегії доходу в туризмі являє собою розтягнутий у часі процес реалізації базової економічної стратегії розвитку підприємства. При цьому враховуються сильні сторони існуючих видів і форм туризму і сильні сторони самого підприємства, які можуть відігравати вирішальну роль при виборі стратегії нарощування доходів. Важливо також відшукати можливості розширення діяльності в нових для турпідприємства умовах, які мають резерви для росту доходу. Вибір стратегії росту повинен спиратися на стратегію концентрованого або інтегрованого росту.
Важливим методом оптимізації доходу, від основної діяльності в туристичному бізнесі є орієнтація на цільовий прибуток, тобто оптимізація доходу на основі заздалегідь установленої суми цільового прибутку. Початком оптимізації доходу на основі цільового прибутку є визначення порога рентабельності (беззбитковості) підприємства на плановий період. Особлива увага в такій моделі повинна приділятися оптимізації запасу фінансової стійкості, яка забезпечується сумою доходу від реалізації турпродукту понад суму реалізації так званої точки беззбитковості. Розроблена стратегія збільшення доходу на основі оптимізації прибутку буде орієнтиром для розвитку підприємства.
Механізм розробки стратегії доходу підприємства неможливий без повної, точної, систематизованої інформації про практику його формування, розподілу та використання. Таку інформацію дає моніторинг.
Моніторинг доходу в туризмі - це механізм постійного спостереження, аналізу та підготовки даних для прогнозування можливостей розвитку підприємств на власній доходній основі.
Спостереження виступає вихідним моментом, аналіз - центральним етапом, а підготовка даних для оцінювання перспектив розвитку - завершальним етапом процесу моніторингу туристичної діяльності взагалі і доходу зокрема.
Для ухвалення остаточного рішення і затвердження розробленої стратегії формування й розподілу доходу необхідно оцінювати її дієздатності, щоб заздалегідь виключити нездійсненні варіанти. При оцінюванні дієздатності стратегії необхідно установити, наскільки вона спроможна забезпечити виконання базової стратегії і чи вписується вона в ринкову ситуацію, чи враховує комерційний ризик і способи його мінімізації.
Для забезпечення дієздатності стратегії доходу туристичних підприємств необхідно постійно вирішувати проблеми макро- і мікрорівня. До проблем макрорівня відносяться такі:
- стабілізація темпів розвитку економіки країни (регіону);
- забезпечення правових гарантій свободи дій та підтримки туристичного підприємництва;
- зміцнення національної грошової одиниці; - активізація туристичної діяльності на основі розвитку вітчизняної туристичної індустрії та підвищення якості обслуговування туристів; - стимулювання розвитку внутрішнього і в'їзного туризму через систему державного інвестування і зниження податкового тиску.
Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: ріст обсягу випуску і реалізації товарів (виторг) і зменшення витрат (собівартість), тому що прибуток у загальному виді - це різниця між виторгом і собівартістю.
До внутрішньогосподарських проблем стратегічного планування доходу туристичних підприємств можна віднести, по-перше, проблему врахування зовнішнього економічного середовища підприємства; по-друге, вибір методу обґрунтування стратегії стійкого збільшення доходів і розвитку підприємства на власній інвестиційній основі; по-третє, розробку заходів щодо забезпечення стратегії розвитку підприємства.
Держава регулює туристський сектор безпосередньо через Міністерство по чи туризму національні туристські організації (НТО), а також побічно за допомогою правових важелів, підтримки своєї інфраструктури і міжнародної політики. Держава впливає на туризм двома шляхами: керуючи попитом і доходами чи керуючи пропозицією і цінами.
Одним із ключових методів впливу держави на туризм є оподатковування туристів для того, щоб перерозподілити витрати від туризму, що приходяться на місцеве населення, що забезпечує комфортні умови і гідне обслуговування гостей, а також щоб збільшити дохідну частину бюджету. Це податки, стягнуті з туристів у готелях при розміщенні, в аеропортах при покупці квитків, у казино, де держава може забрати біля половини виторгу, і т.д. Однак уведення податків не завжди може бути сприятливим для держави, тому що збір податків, у свою чергу, може знизити попит на туристські послуги, а отже, і доходи. Наприклад, податок на проживання змушує власників готелів піднімати ціни на обслуговування, що може привести до зниження попиту на готельні послуги і тим самим може знизити доходи тих же готелів.
При формуванні цін на вітчизняні, іноземні та закордонні тури механізм ціноутворення набирає певної специфіки. Так, при калькулюванні ціни закордонного туру ціна пакету послуг має валютне вираження, а частина витрат (деякі види страхування, консульський збір, транспортні тарифи — частково) встановлюється у національній валюті. Всі ці витрати зводять за діючим валютним курсом до загальної ціни туру в іноземній валюті, (найчастіше у дол. США). Слід відзначити, що на сучасному етапі при реалізації закордонних турів через інфляційні процеси, що відбуваються, туристична фірма може зазнати певних збитків при одержанні оплати туру в національній валюті, оскільки за час між оплатою туру споживачем і конвертацією туристичною фірмою отриманих гривень в іноземну валюту для розрахунку з фірмою, що приймає, може відбутися падіння курсу гривні.
Такий збиток для української туристичної фірми найбільш імовірний, коли оплата туру здійснюється за безготівковим розрахунком через банк, що подовжує термін надходження грошей. Тому туроператор до своєї остаточної ціни часто додає певну валютну надбавку, що у більшості нині діючих фірм оцінюється в розмірі до 5% від ціни пакету послуг.
Висновки. Залежно від умов агентських угод між туроператором та турагентами, договорів та контрактів туроператора з виробниками послуг, туристичні фірми формують свої доходи та прибутки за рахунок виплаченої їм комісійної винагороди або за рахунок надбавок до договірних цін.
Першим і основним джерелом отримання валового доходу в туристичному бізнесі є доход від реалізації туристичного продукту і окремих послуг. Це джерело доходу виступає у формі виручки, вираженої в цінах реалізації з урахуванням ПДВ. Початковим етапом розподілу валового доходу виступає його коригування (зменшення) на суми, які по своїй суті не є доходами підприємства, і на ті суми доходу з яких уже сплачено податок на прибуток. Формування й розподіл доходів підприємств регулюються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а саме, стандартом 3 "Звіт про фінансові результати" і 15 "Доход".
Формування і використання доходу туристичного підприємства являє собою взаємозалежну систему.
Вирішення проблеми збільшення розмірів прибутку вимагає розробки стратегії розвитку підприємств на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямів його використання.
Список використаних джерел
1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами і доповненнями)
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: Наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290
3. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.- 327 с.
4. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 452 с.
5. Бовсуновская А.Я. География туризма: учебное пособие. – Д.: Знання, 2002. – 315 с.
6. Дядечко Л. Економіка туристичного бізнесу. – К.: Знання. – 406 с.
7. Забалдіна Ю. Ціни як індикатор процесів регіоналізації ринку туристичних послуг України// Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ: Економічні науки. – Чернівці, 2005. – Випуск IV. – с. 133
8. Чорна Л. Формування цінової стратегії туристичної фірми// Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Економічні науки. – Чернівці, 2005. – Випуск IV. – с.325
 
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Туризм як складова сталого розвитку економіки » Колотило А.,ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛУ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: