Наук. кер. – Пожарук С.Ю., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ
Постановка проблеми. Історично взаємовідносини суспільства і природи розвивались по мірі накопичення знань і досвіду від пасивного використання природних об'єктів до раціонального природокористування. Зміни як в матеріально-технічній базі і організації виробництва, так і в соціальній сфері сучасного суспільства, безумовно, вплинули на соціально-економічну роль рекреації в процесі суспільного відновлення. Сьогодні рекреація впливає не тільки на відновлення робочої сили, але і на людину в цілому. Для сучасного етапу суспільного розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення сил людини. Саме туризм і є тією складною системою, в якій тісно переплетені інтереси багатьох галузей економіки, екології, культури, безпеки, зайнятості населення, розвитку туристської інфраструктури. Отже, туристична індустрія виступає потужним соціально-економічним і політичним чинником, що визначає розвиток економіки і політику багатьох країн і регіонів світу. Зокрема, і Україна має великі рекреаційні ресурси, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення [5, с.5-7]. Підсумовуючи все вищенаведене, можна прийти до досить простого, але водночас вирішального висновку. Можна з впевненістю стверджувати, що в формуванні туристично-рекреаційних комплексів Причорноморського регіону і в галузі туризму зокрема, проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання природно-рекреаційних ресурсів та недостатня увага з боку держави і органів місцевої влади до цієї галузі. Малорозвинена інфраструктура, низька якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про курорти, санаторії говорять про низький ступінь задоволення рекреаційних потреб в Причорноморському регіону. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Одним з стратегічних напрямів розвитку Причорноморського регіону є пріоритетне освоєння рекреаційного потенціалу. Розвиток рекреаційної галузі в регіоні визначено прийнятою у 2004 році "Програмою соціально-економічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя регіону". Останнім часом проблемами розвитку туризму в Українському Причорномор'ї займаються багато вчених: Петранівський В.Л. [3, с.345], Фоменко Н.В. [5, с.216], Масляк П.О. [2, с.56] та інші. Цікаву роботу з методики визначення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу Причорномор'я виконав Руденко В.П. [4, с.115]. Метою дослідження є аналіз сучасного стану рекреаційних комплексів Причорноморського регіону, виявлення позитивних і негативних змін в рекреаційно-туристичній діяльності регіону. В основу даної статті покладено такі завдання: визначення сутності проблеми неефективного та нераціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Причорноморського регіону; виявлення її впливу на суспільство в цілому і на кожну людину зокрема; визначення придатності та альтернативи використання рекреаційних комплексів Причорномор'я; перспективи розвитку рекреації та туризму даного регіону. Основні результати дослідження. Відпочинок, як і праця, є невід'ємними складовими життєдіяльності людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно досліджуються багатьма науками (економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психо-фізіологічних сил людини стали об'єктом спеціального вивчення лише у другій половині XX ст., зокрема у рекреології. Отже, важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал. Найбільшою освоєністю, розвитком і удосконаленням структури рекреаційного господарства відзначається Причорноморський регіон, в межах якого рекреація є провідною галуззю спеціалізації. До Причорноморського регіону входять: Одеська, Херсонська, Миколаївська області та АР Крим. Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та міжнародне значення. Розвиток рекреаційного господарства Криму є одним із пріоритетних напрямів розвитку рекреації Причорномор'я. На нього припадає понад 35% санаторно-курортного фонду, 30% будинків відпочинку та пансіонатів і близько 18% турбаз України. Всього в Криму нараховується близько 800 рекреаційних закладів (санаторіїв, пансіонатів, турготелів, дитячих таборів та ін.), з них 40% функціонують цілий рік [5, с.276]. Даючи оцінку рекреаційному потенціалу Миколаївської області, можна виділити наступне: природний рекреаційний потенціал даної області складає 5,86% від інтегрального природного ресурсного потенціалу країни; інтегральна оцінка туристсько-рекреаційного потенціалу має середній рівень забезпеченості – 2 бали. За цими оцінками Миколаївська область відноситься до низької та середньої групи забезпеченості [4, с.6]. Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані головним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори. Херсонська область за своїми природними і кліматичними умовами належить до територій світу з високим природно-ресурсним потенціалом. Вона має вихід до Чорного моря, налічуючи понад 200 км сонячного узбережжя з прекрасними пляжами і добре розвиненою курортною інфраструктурою. Всього Херсонська область може запропонувати своїм гостям близько 180 курортних комплексів. В Одеській області знаходяться 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Всі вони є в Одеському рекреаційному районі [3, с.415]. Відпочинок як суспільний феномен, його місце в соціальній сфері і вплив на навколишнє середовище ще недостатньо вивчені сучасною наукою. У зв'язку з цим дослідження у сфері рекреології виявляють можливості використання і розвиток ресурсного потенціалу Причорномор'я. У функціональній структурі рекреаційних закладів Криму виділяють оздоровчі заклади, частка яких становить 72% всіх місць рекреаційної мережі. Частка закладів профілактичного лікування – 30%. Найбільшим попитом у відпочиваючих користуються санаторії і пансіонати, що лікують неспецифічні захворювання: органів дихання; туберкульоз легень; захворювання центральної та периферійної нервової системи; серцево-судинні захворювання та інші. На даний час в Криму виділяються наступні види і цикли рекреаційної діяльності: лікувальний, оздоровчий, науково-пізнавальний, спортивний. В Криму на базі джерел мінеральних вод функціонують санаторії в Євпаторії, Саках, Феодосії. Практичне значення мають термальні води Тарханкутського півострова, лікувальні грязі численних солоних озер. Сформувалися рекреаційні райони: Ялтинський, Євпаторійський, Феодосійський. Основні рекреаційні зони Миколаївщини знаходяться в південній частині області, на узбережжі Чорного моря та лиманів. У цих зонах зосереджено 169 рекреаційних закладів. Миколаївщина за кількістю оздоровлених осіб посіла шосте місце серед регіонів України. По забезпеченості готельними та іншими місцями для тимчасового проживання серед областей південного регіону Миколаївщина посідає друге місце (11,1 місць на 1000 жителів) після Херсонщини (19,7). У санаторіях і закладах відпочинку в 2009 році лікувалось і відпочивало понад 134 тис. осіб. Переважна більшість (88%) оздоровлених відпочивали протягом тривалого часу, решта – упродовж 1-2 днів. Послугами санаторно-курортних (оздоровчих) закладів області у 2008/09 році скористалися також 12,9 тис. іноземних громадян [4, с.5]. Херсонська область має значні можливості для розвитку курортного господарства та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незначною мірою. Функціонують курорти Гола Пристань, Скадовська курортна місцевість. В області функціонує 8 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 38 будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку та дитячі табори. В Одесі функціонують такі курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз-Затока, Куяльницький та ін. Санаторії Одеської області представляють різноманітні види курортів. Тут і цілюще повітря, і лікувальні грязі, й мінеральні води [3, с.98]. Складні умови проживання в сучасному місті з високою концентрацією підприємств, забрудненою атмосферою, шумом підвищують фактор ризику захворюваності і сповільнюють процес відновлення життєдіяльності людини. Тому саме природа виступає одним з провідних факторів відпочинку і оздоровлення, відновлення фізичних і нервово-психічних сил. Взаємодія суспільства і природи проявляється в розширенні впливу людини на природу при зростанні темпів економічного розвитку і усвідомленні необхідності збереження природного середовища при зростаючому значенні його рекреаційної функції. Таким чином, кожний рекреаційний регіон при неправильному природокористуванні досить швидко втрачає своє значення і стає малопридатним для відпочинку [1, с.61]. В даний час в Причорноморському регіоні застосовуються практичні заходи охорони природи рекреаційних територій. Вони спрямовані на регулювання чисельності відвідувачів і режиму їх поведінки, на оптимальне розміщення споруд служби відпочинку (доріг, житлових корпусів, господарських споруд та ін.). Великий Причорноморський регіон, безсумнівно, є одним з найбільш пріоритетних та перспективних макрорегіонів, важливих для динамічного розвитку України як держави – одного з регіональних лідерів. Але розвиток рекреаційної сфери регіону має ряд проблем: рекреаційне перевантаження одних районів і недовантаження рекреаційних ресурсів інших; дефіцит трудових ресурсів у сезон пік; висока вартість рекреаційних послуг; адаптація рекреаційної галузі до ринкових умов. Для успішного вирішення рекреаційних проблем в даному регіоні потрібно: туристичні і курортно-рекреаційні бази повинні створюватися в межах уже сформованих курортних районів і рекреаційних зон; збереження і підтримка біологічної розмаїтості екосистеми Чорного моря; реконструкції матеріально-технічної бази курортів; розширення набору рекреаційних послуг і видів дозвілля; підвищення кваліфікації і заробітної плати обслуговуючого персоналу; залученні іноземних інвестицій. Висновки. Причорноморський регіон має достатні природно-рекреаційні можливості для становлення і розвитку туризму. Осмислюючи причини незадовільної ситуації на сучасному туристичному ринку, перше місце в списку займає нераціональне використання рекреаційних ресурсів, недостатня увага з боку органів місцевої влади до цієї галузі. Це видно з того, що розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Причорноморського регіону не втілюються в реальне життя. Не виконуються в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2002-2010 рр. через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму: удосконалення системи управління галуззю; зміцнення матеріальної бази туризму; розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі; поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення; поліпшення кадрового забезпечення.
Список використаних джерел: 1. Кифяк В.Ф. Організація туризму: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – XXI, 2008. – 344 с. 2. Масляк П.О. Країнознавство Підручник. - К.: Знання, 2008. — 292 с. 3. Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: навчальний посібник./ В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський./за ред.. проф. Ф.Д.Заставного.-К.: Знання.-2006.-575с. 4. Руденко В.П. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем: Ч.3. / Руденко В.П.– Чернівці: Рута, 2005. – 248 с. 5. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник./Н.В.Фоменко.-К.: Центр навчальної літератури, 2007.-312 с.
