Жоян А., ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ - Форум
Пятниця, 09.12.2016, 21:19
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Жоян А., ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Товарознавство та експертиза продовольчих та непродовольчих товарів » Жоян А., ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
Жоян А., ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 12:22 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline





Андрій Жоян,





5 курс, спец. «Товарознавство і торговельне підприємництво»
Чернівецький торговельно-економічний інститут
Київський національний торговельно-економічний університет






ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ




Жоян А.В. Особливості оцінки якості швейних виробів
У статті розкривається сутність якості швейних виробів та вказуються особливості оцінки якості швейних виробів
Ключові слова: одяг, швейні вироби, якість, контроль якості швейних виробів, експертиза швейних виробів, сертифікація швейних виробів
Проблема забезпечення якості і підвищення якості продукції є актуальною для будь-якого підприємства на сучасному етапі розвитку економіки. Від вирішення цієї проблеми значною мірою залежить успіх та ефективність національної економіки. Якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення. Із розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а навпаки, стає складнішою. Тому її вирішування традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично є неможливим. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якості. Проблема забезпечення якості є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною. У вирішенні цієї проблеми повинні брати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю [7, с. 151].
Швейна промисловість є однією з найбільших галузей легкої промисловості. Головне завдання швейної промисловості – задоволення потреби людей в одязі високої якості та різноманітного асортименту. Рішення цієї задачі здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, всесвітнього поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва. При масовому виробництві швейних виробів вирішальна роль належить технологічному процесу, який являє собою економічно доцільну сукупність технологічних операцій з обробки та збирання деталей і вузлів швейних виробів. Сучасна швейна галузь випускає одяг масового виробництва, тому вона повинна характеризуватися достатньо високим рівнем техніки, технології та організації виробництва, адже використовується населенням безпосередньо.
Удосконалення швейного виробництва передбачає впровадження високопродуктивного обладнання, потокових ліній, розширення асортименту та поліпшення якості одягу, випуск виробів, які користуються підвищеним попитом. Асортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і покращення якості сировинної бази швейної промисловості.
Швейний виріб – це виріб, що виготовлений в умовах швейного виробництва з усіх видів матеріалів, призначених для виробництва одягу і білизняних виробів.
Одяг – сукупність предметів, виробів (із тканини) створених людьми, якими частково або повністю закривають тіло людини і запобігають від зовнішніх впливів, і виконують утилітарні та естетичні функції. Одяг різноманітний і включає безліч видів виробів (більше двох тисяч видів). Основні види – пальто, піджак, спідниця, брюки, жакет, плаття. Вони створюють комплекти одягу різного призначення: для роботи, відпочинку, занять спортом. До складу цих комплектів входять однакові види виробів, подібні за конструкцією, але різні за матеріалами та художньо-колористичним оформленням [6, с. 17].
Основними нормативно-технічними документами, на яких базуються виготовлення та оцінка якості одягу в промисловості і торгівлі, є стандарти, технічні описи моделей та затверджені зразки (еталони) виробів. В них також наведені дефекти швейних виробів. Розрізняють дефекти виробничого та невиробничого характеру. Дефекти виробничого характеру, в свою чергу, поділяються на виробничо-швейні та дефекти зовнішнього вигляду матеріалів. В процесі виготовлення швейних виробів можуть виникати дефекти крою, розбіжність ліній малюнка в симетричних деталях виробів з малюнком, дефекти з’єднань, дефекти волого-теплової обробки і заключних оздоблювальних операцій. Недотримання встановлених стандартами та технічними умовами правил упакування, транспортування і зберігання може призвести до виникнення дефектів невиробничого характеру.
Контроль якості швейних виробів – це єдиний і безперервний процес в промисловості і торгівлі. Якість швейних виробів контролюють в певній послідовності. Контролюють також відповідність фактичних розмірів виробу розмірам, зазначеним у нормативно-технічній документації. Всі виявлені відхилення (дефекти) від затвердженого зразка-еталона або його дубліката і вимог нормативно-технічної документації на виріб оцінюють відповідно до встановлених норм.
Вступ України у 2008 р. до СОТ відкрив не лише нові можливості розвитку економіки, але й визначив необхідність відповідності товарів та послуг вітчизняних підприємств міжнародному рівню [3, c. 105]. Тому дуже важливим є питання якості швейних виробів, що експортуються з України за кордон, а питання про наявність ефективних методів контролю і системи якості є безпосереднім завданням товарознавців-експертів.
Якість – це сукупність їх властивостей і характеристик, які зумовлюють здатність задовольняти конкретні потреби відповідно до свого призначення.
По якості швейні вироби повинні відповідати вимогам стандартів, технічних вимог та описів. Стандарти розробляються на окремі види готових швейних виробів та на близькі за призначенням та виробничими особливостями групи товарів.
Визначення якості швейних виробів проводиться за дефектами зовнішнього вигляду виробу в цілому та окремих вузлів і деталей.
Якість швейних виробів за дефектами зовнішнього вигляду визначається органолептичним і вимірювальним методом, шляхом перегляду їх у роздубльованому виді при нормальному освітленні на бракувальному столі [4, c. 30].
Товарознавча експертиза швейних виробів є комплексною і включає в себе: розпізнавання тканин, з яких виготовляють швейні вироби; вивчення дефектів тканин; вивчення асортименту швейних матеріалів; визначення якості швейних виробів та інше.
Експертиза швейних виробів – це перевірка відповідності показників вимогам нормативно-технічної документації. Мета цієї експертизи – не допустити у продаж швейних виробів, виготовлених з порушенням встановлених вимог [2, c.198].
Виходячи з досвіду контролю якості, зовнішній огляд швейних виробів рекомендується проводити в зазначеній нижче послідовності, яка гарантує ретельний огляд всіх деталей і прискорює процес огляду. Оглядати вироби краще зліва направо, зверху вниз, а в комплектних виробах огляд треба починати з піджака або жакета. Верхні вироби з бортами і легке плаття з розрізом до низу слід оглядати спочатку на манекені, потім на столі. Легке плаття без розрізу до низу, білизна, сорочки, штани, спідниці – на столі.
Спочатку проводять загальний огляд виробів, визначаючи правильність посадки, симетричність парних деталей, рівність і напрямок сполучних і оздоблювальних швів, напрямок і збіг малюнка матеріалу в смужку чи клітинку в симетричних деталях, якість волого – теплової обробки, правильність розкрою деталей, наявність зовнішніх пошкоджень.
Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, встановленим законодавством вимогам[7, с. 112].
Питання сертифікації продукції регулюються більш ніж 500 законами, декретами і постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими нормативними актами. Аналіз найбільш важливих з них дає можливість визначити мету, вимоги до сертифікації та основні недоліки розглянутих нормативних документів.
Основні положення, що стосуються сертифікації продукції, містяться в Декреті Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію». Відповідно до даного Декрету сертифікація продукції здійснюється, насамперед, з метою захисту прав споживачів і поділяється на обов’язкову та добровільну [5, c. 332].
Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів по якості виробляється винятково в державній системі сертифікації. При позитивних підсумках сертифікації заявнику видається сертифікат і дається право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Обов’язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами з метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища, а також сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції.
В наш час сертифікація продукції стає невід`ємною частиною будь-якої інфраструктури з управління якістю в ринковій економіці, а сертифікат – основним критерієм оцінювання на внутрішньому і особливо зовнішньому ринках.
Сертифікація швейних виробів, як і інших товарів, є своєрідною гарантією споживачеві, що запропонований йому той чи інший швейний виріб відповідає існуючим вимогам нормативної документації та має заданий рівень якості.

Сертифікат відповідності на швейні вироби видається після:
- проведення лабораторного визначення тих показників, які передбачені у відповідних стандартах для оцінювання якості цих виробів;
- атестації стану виробництва швейних виробів;
- узагальнення результатів подальшого інспекційного контролю рівня якості продукції та стану виробництва [7, c. 333].
У процесі атестації виробництва органом сертифікації дається офіційний висновок про наявність необхідних умов для вироблення високоякісної продукції на швейному підприємстві. Особлива увага під час атестації виробництва приділяється сертифікації систем якості продукції, яка найбільш повно дозволяє прогнозувати стабільність виробництва. Сертифікацію систем якості проводять на їх відповідність вимогам міжнародних стандартів серії 9000, європейських стандартів серії 2900 або національних стандартів, розроблених на основі цих систем. Однак в умовах постійного оновлення асортименту швейних виробів у процесі сертифікації все частіше віддають перевагу сертифікату на систему якості, а не сертифікатами відповідності окремих видів виробів.
Обов`язкова сертифікація швейних виробів проводиться на їх відповідність вимогам чинних законодавчих актів України й обов`язкових вимог нормативних документів, які діють на території України. Держстандартом періодично затверджується перелік продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації на території України. Під час обов`язкової сертифікації швейних виробів насамперед перевіряють відповідність їх тим вимогам, які гарантують безпеку для життя, здоров`я та майна людини, а також охорону навколишнього природного середовища у процесі виробництва, експлуатації, зберігання й утилізації цих виробів. Йдеться про наявність у виробах токсичних, алергічних, радіоактивних, пожежонебезпечних та інших небажаних сировинних компонентів.
Добровільна сертифікація продукції в системі УкрСЕПРО проводиться на відповідність вимогам, які в нормативній документації не віднесені до обов`язкових. Однак при цьому перевіряється відповідність і тим вимогам, які регламентуються і для обов`язкової сертифікації. Добровільна сертифікація швейних виробів, як правило, проводиться з метою рекламування їх споживчих властивостей, освоєння нових ринків збуту, формування та підтримування іміджу окремих підприємств та фірм, а також коли цього вимагають умови контракту [7, c. 332].
У стандартах на окремі види швейних виробів окремо наведена номенклатура показників якості для обов`язкової та добровільної сертифікації. Прикладом стандартів даного типу може бути ДСТУ 3045-95, згідно з яким обов`язкова сертифікація проводиться для виробів різного цільового призначення (для верхніх, білизняних, спортивних, хустко-шарфових, підкладкових та меблевих виробів). Під час обов`язкової сертифікації цей принцип зберігається і для деяких інших груп швейних виробів.
Слід підкреслити, що в процесі сертифікації різних за призначенням груп швейних виробів, крім перевірки передбачених ДСТУ 3045-95 показників якості для обов`язкової та добровільної сертифікації, обов`язковій перевірці підлягають показники, які належать до оцінки їх сортності, відповідності встановленим лінійним розмірам і зразкам-еталонам, а також правильності маркування, складання та пакування.
Таким чином основні перспективні напрями розвитку швейної галузі України полягають в інтенсифікації зусиль вітчизняних виробників на ринку шляхом поліпшення якості, підвищення наукоємності продукції.

Список використаних джерел

1. Драбаніч А.В. Застосування методу експертних оцінок якості швейних виробів на основі маркетингових досліджень. / А.В. Драбаніч // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - №4. – С. 197-201.
2. Кужільна Л.К. Підходи до управління комерційним ризиком на підприємствах легкої промисловості. / Л.К. Кужільна // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – С. 103-107.
3. Семенчук А.О. Умови розвитку продукції легкої промисловості. / А.О. Семенчук // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №10. – С. 29-35.
4.Циганчук О.В. Проблеми та перспективи покращення сфери сертифікації та стандартизації в Україні. / О.В. Циганчук // Збірник студентських наукових праць. – 2010. - №6. – С. 332-334.
5. Декрет КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» [Електронний ресурс] – режим доступу zakon2.rada.gov.ua/laws/show/46-93. – С. 332-333.
6. Супрун Н. П. Матеріалознавство швейних виробів: волокна та нитки: підручник/ Н. П. Супрун. - К.: Знання, 2008. - 17 с.
7. Ясинська Н.С. Управління якістю товарів: Опорний конспект лекцій – К.: КНТЕУ, 2002. – С. 151.

 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Товарознавство та експертиза продовольчих та непродовольчих товарів » Жоян А., ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
Сторінка 1 з 11
Пошук: