Чепіль Л., ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ - Форум
Вівторок, 06.12.2016, 02:50
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Чепіль Л., ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Товарознавство та експертиза продовольчих та непродовольчих товарів » Чепіль Л., ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ
Чепіль Л., ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 12:21 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline





Людмила Чепіль,





3 курс, спец.«товарознавство», д/ф,
Наук. кер. ─ Березовська В.О.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці





ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ




Ювелірні вироби ─ це особлива група товарів, до яких відносять вироби з дорогоцінних металів, а також високомистецькі вироби з недорогоцінних металів і сплавів, каменю, кістки в сполученні з каменями ─ самоцвітами природного і штучного походження [1].
Метою дослідження є вивчення впливу дефектів і недоліків, що виникають під час експлуатації на надійність та безпечність ювелірних виробів. Тему безпечності та якості ювелірних виробів досліджували такі вчені як: Ю.М. Попівняк, Н.В. Луців, Д. Вислогузов, В. Збойков, Т.М. Артюх, І.В. Григоренко, В.М. Вартанян, В.М., Гавва, Д.О. Турко, Ю. Булах, О.П. Портянка.
Головним споживчими властивостями ювелірних товарів є їхні естетичні властивості, і в цьому їхня особливість. Визначена особливість споживчих властивостей ювелірних товарів полягає також у тому, що термін служби ювелірних виробів з дорогоцінних металів обчислюється десятками і навіть сотнями років. До основних дорогоцінних металів відносять золото, срібло і платину. Дорогоцінні метали мають красивий зовнішній вигляд, високу стійкість до хімічних і атмосферних впливів, відрізняються м'якістю, тягучістю, пластичністю, здатністю сплавлятися з іншими металами, що обумовлює широке застосування їх в ювелірному виробництві. Як правило, у чистому виді дорогоцінні метали для виготовлення ювелірних виробів не застосовують через їхню недостатню твердість і зносостійкість. Застосовують сплави з різним змістом дорогоцінного металу, що виражають пробій. У нашій країні діє метрична система проб, що вказує зміст дорогоцінного металу в 1000 частин (по масі) сплаву. Для виготовлення золотих ювелірних виробів звичайно застосовують потрійні сплави золота, срібла і міді, що мають жовтий колір [2, c.2].
Актуальність даної теми полягає в тому, що ювелірні вироби являються товаром, який з часом дорожчає, а значить в товарний обіг потрапляють масово підробки фірменних знаків, підробка якості і тощо. Тому є необхідність дослідження якості, безпечності, надійності, споживацьких характеристик, правового регулювання обігу ювелірних виробів. Це є наслідком насичення ринку ювелірними виробами, в процесі експлуатації яких проявляються значні механічні пошкодження, зміни кольору поверхні, потьмяніння та алергічні реакції у споживачів, що зумовлено використанням імпортних лігатур для виготовлення виробів і припаїв, які не пройшли оцінку на відповідність встановленим вимогам щодо механічної та хімічної стійкості, а також на порушення технології.
Аналіз вмісту ювелірних сплавів свідчить – на вітчизняному ринку 20 % сплавів із дорогоцінних металів не стандартизовані, і питання їхньої якості викликають сумніви. Зважаючи на те, що в Україні видобуток золота незначний, переважна його кількість, яка використовується ювелірами, або вилучена з брухту, відходів та "електронного лому", або готова імпортна лігатура, інколи невідомого повного хімічного складу. Для проведення ретельного афінажу потрібне дороге технологічне обладнання, яким не забезпечена значна частка підприємств. Саме тому в ювелірні прикраси потрапляють такі хімічні елементи як кадмій, свинець, індій, ртуть, залізо, олово, марганець, хром, які негативно впливають на здоров’я людини [3, c.1].
Загальні вимоги до методів аналізу встановлює ГОСТ 22864-83 «Благородные металлы и их сплавы. Общие требования к методам анализа»,вимоги до методів проведення аналізу вимірювання масових часток золота регламентують: ГОСТ 27973.0-88 «Золото. Общие требования к методам анализа»; ГСТУ 47-083-02.1-2002 «Сплави дорогоцінних металів ювелірні. Сплави на основі золота» [4, c.5].
Проба ─ державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.
В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби: платина ─ 950 (дев'ятсот п'ятдесята); золото: 375 (триста сімдесят п'ята) ; 500 (п'ятисота); 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята); 750 (сімсот п'ятдесята); 958 (дев'ятсот п'ятдесят восьма); 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ята); срібло: 800 (восьмисота); 830 (вісімсот тридцята); 875 (вісімсот сімдесят п'ята); 925 (дев'ятсот двадцять п'ята); 960 (дев'ятсот шістдесята).
Для виробництва срібних ювелірних виробів використовують срібно-мідні сплави 960, 925, 916 і 875-й проб. Маркірують срібні сплави аналогічно золотим. Зі сплавів платини в ювелірній справі застосовують в основному сплав платини 950-й проби. З кольорових металів і їхніх сплавів у ювелірному виробництві частіше використовують сплави міді ─ латунь, мельхіор, нейзильбер [ 5, c.2].
Характерними чинниками, які обмежують розвиток української ювелір-ної промисловості є бюрократія та невідповідність законодавчих норм нормам розвинутих країн і вимогам та принципам сучасної ринкової економіки. Основними завданнями Державної пробірної служби України є реалізація державної політики у сфері державного пробірного контролю та внесення пропозицій щодо її формування. Проте сьогодні у професійних колах наголо-шують на необхідності перегляду функцій органів пробірного контролю. Досвід розвинених країн засвідчив, що клеймування ювелірних виробів є стримуючим чинником розвитку промисловості. Згідно з даними, наведеними у табл. 1, найменування обов'язковим є лише для 8,6% країн. Обов'язкове клеймування називають «прямим втручанням держави у відносини виробник - споживач», яке призводить до згортання вітчизняного виробництва, вказують на його фіскальну спрямованість. До аргументів на користь відміни обов'язкового державного клеймування ювелірних слід віднести: клеймування перешкоджає добросовісній конкуренції, вільному переміщенню ювелірної продукції між країнами, сприяє виникненню додаткових втрат часу, фінансових ресурсів, зростанню ціни продукції, невиправдане щодо виробів, питома вага дорогоцінного металу у загальній вартості яких незначна, за своєю методикою непридатне до гармонізації у світовому контексті.
Таблиця 1.
Порівняльна характеристика режимів пробірного контролю в Україні та розвинених країнах світу у 2012 р.
№ Назви країн Режими пробірного контролю
1
Велика Британія Обов’язкове клеймування державними органами
для золотих виробів масою понад 1 г
2 В’єтнам Немає
3 Гонконг Немає
4 Єгипет
Обов’язкове клеймування державними органами, починаючи з
500 проби металів
5 Індія Немає
6 Італія Клеймування здійснює виробник
7 Китай Клеймування здійснює виробник
8 Німеччина
Клеймування здійснює виробник
9 Росія Обов’язкове клеймування державними органами
10 Україна Обов’язкове клеймування державними органами
Незважаючи на розглянуті недоліки системи обов'язкового клеймування, її відміна сьогодні є недоцільною. За відсутності багатьох ознак цивілізованого ринку такі заходи призведуть до масових зловживань і підроблення продукції,
від чого постраждає український покупець [ 6, c.8].

Рис. 1 Динаміка обсягів надходження виробів з дорогоцінних металів до органів державного пробірного контролю та клеймованих заводами за період 2008-2013 роки
У 2013 році загальні обсяги виробів з дорогоцінних металів поданих на випробування, клеймування та експертизу до органів державного пробірного контролю склали 14,2 млн. шт. виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння масою 46,3 тонн, що більше аналогічних показників минулого року на 18,0% та 15,1% відповідно [7].
Лише комплексне оцінювання показників безпеки та надійності ювелірних виробів уможливить об’єктивне визначення якості того чи іншого ювелірного виробу.
Практика покриття ювелірних виробів родієм відтягує початок його негативного впливу на організм людини. Це найбіліший дорогоцінний метал після срібла, платини та паладія, яким часто покращують зовнішній вигляд виробів. Тривалість дії родієвої плівки – від шести місяців до двох років. Після її стирання змінюється колір прикраси й виникає небезпека контакту шкіри з алергенним сплавом. Нікель є найпоширенішою причиною появи контактної алергії. Алергічні реакції на нього проявляються у 10–20 % жінок і 5–10 % чоловіків. Подразнення викликається поглинанням шкірою іонів нікелю, що виділяються з матеріалів при контакті зі шкірою. Отже, враховуючи безпечність ювелірних виробів для заміни нікелю, індію та цинку у дорогоцінних сплавах доцільно вводити лише такі компоненти, які не погіршують їхню пластичність і міцність: Li,Ru, В, Ве, Pt, Рd, Co, Mq, Mn тощо. Наукові дослідження впливу цих компонентів на технологічні властивості сплаву підтверджують можливість їхнього використання у ювелірному виробництві [4, c.7].

Рис. 2 Частка продажу ювелірних виробів, які вироблені на території України, через торгову мережу підприємств (у відсотках)
За даними діаграми видно, що найвищою часткою продажу ювелірних виробів є 91,0%, яка була у 2007 році, а найнижчою є частка 72,1– у 2013 році. Отже, відбулося зниження частки продажу ювелірних виробів [8].
Отже, сплави благородних металів, що застосовуються для виготовлення ювелірних виробів мають відповідати естетичним, експлуатаційним та технологічним вимогам, тобто задовольняти потреби споживачів в подальшому використанні ювелірних виробів, що виготовляються з таких сплавів, а також бути придатними для виготовлення таких ювелірних виробів. Корозійна стійкість ювелірних сплавів повинна забезпечувати стійкість поверхні ювелірних виробів до впливу зовнішнього середовища у нормальних умовах експлуатації. Зносостійкість сплавів має бути достатньою для збереження якості поверхні виробів при механічних впливах в умовах експлуатації, тобто забезпечувати стійкість проти утворення пошкоджень на поверхні. Зносостійкість ювелірних сплавів забезпечується певним рівнем твердості сплаву. Механічна міцність ювелірних сплавів має забезпечувати цілісність, незмінність форми ювелірного виробу і відсутність деформації окремих частин у процесі експлуатації. Технологічні особливості конкретних ювелірних виробів визначають вимоги до технологічності сплавів на різних операціях.
Список використаних джерел:

1. Фактори, що формують споживчі властивості ювелірних товарів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bankreferatov.ru/referats/96CB645630E11322C32571060077A227/
2. Булах Юрій Визначення ознак фальсифікації ювелірного антикваріату /Юрій Булах // Товари і ринки ─ 2010. ─ № 2 ─ с.5
3. Артюх Т.М. Оптимізація складу ювелірного сплаву на основі золота за основними показниками твердості / Т.М. Артюх, І.В. Григоренко // Формування і оцінювання асортименту, властивостей та якості непродовольчих товарів -Львів, 2013 с.14
4. Дудла І. О. Забезпечення суттєвих показників якості ювелірних виробів./ І.О. Дудла //«Товарознавчий вісник». ─ Чернігів, 2014. – №7 – с.7
5. Луців Н.В. Проблеми та основні тенденції розвитку вітчизняного ринку ювелірних виробів / Н.В. Луців // Товарознавство та інновації ─ Львів, 2012. ─ № 4 ─ с.11
6. Попівняк Ю.М. Економіка та управління національним господарством./ Ю. М. Попівняк// Проблеми функціонування ювелірної промисловості України у світовому контексті та шляхи їх розв’язання. ─ 2013. ─ c.15
7. Державна пробірна служба України. Інформаційно-аналітичні матеріали про діяльність ювелірної галузі України у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://assay.gov.ua/assaygovua.nsf/0/D3429B53F303E2AAC2257B120020D4
8. Вартанян В.М. Дослідження розвитку українського ринку ювелірної продукції/ В.М. Вартанян, В.М. Гавва, Д.О. Турко // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики.– 2008.– №3. – с.10
9. Державна Служба Статистики України. Частка продажу споживчих товарів, які вироблені на території України, через торгову мережу підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2010/tz/sr/chprt/chprt_u.htm

 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Товарознавство та експертиза продовольчих та непродовольчих товарів » Чепіль Л., ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ
Сторінка 1 з 11
Пошук: