Кречун О., Індустрія розваг: розвиток в Україні з 2000 року - Форум
Неділя, 11.12.2016, 13:51
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Кречун О., Індустрія розваг: розвиток в Україні з 2000 року - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Туризм як складова сталого розвитку економіки України » Кречун О., Індустрія розваг: розвиток в Україні з 2000 року
Кречун О., Індустрія розваг: розвиток в Україні з 2000 року
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 12:23 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline





Кречун Олеся Петрівна,





4 курс д.ф.н.
Науковий керівник – Ткаченко І. В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут
м.Чернівці





Індустрія розваг: розвиток в Україні з 2000 року




Постановка проблеми. Індустрія гостинності розвивається швидким темпами завдяки соціальному, економічному і політичному прогресу та завдяки то¬му, що кількість подорожуючих суттєво збільшилася. Під час розваг людина (або група людей) задовольняє свої духовні потреби, оцінює власну особистість, аналізує свою роль у масштабах різних соціальних систем. Процес розваг здійснюється як у природній, так і в штучно створеній обстановці. Індустрія розваг ставить на меті створення умов для розваг, тобто – сукупності чинників, від яких залежить процес розваг.
Метою дослідження є акцентуалізація уваги на індустрії розваг та вивчення її розвитку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням даного питання займалися такі вітчизняні вчені: Афанасьєв О.Є., Ключко Ю.М., Ковтун В.Д.
Виклад основного матеріалу. Як правило, туристичним попитом користуються послуги тих розважальних закладів, які недоступні в місці постійного проживання споживачів турпродукту. Тому до числа таких закладів, насамперед, відносяться музеї, виставкові центри, тематичні парки, зоопарки, а також казино, концертні організації та театри. З боку іноземних туристів використання закладів розважальної інфраструктури обмежується необхідністю досконало знати мову приймаючої сторони. Тому у в’їзному туризмі найбільше значення мають тематичні парки, казино, виставкові центри та музеї.
Тематичні парки – порівняно нова концепція розважальних об’єктів, що динамічно розвивається. В основу роботи тематичного парку покладається захоплююча тема, якій підпорядковані усі вистави і атракціони, що пропонує парк [2– с. 122]. Тематичні парки користуються величезною популярністю, у тому числі, й іноземних туристів, їх мережа інтенсивно розвивається, справа приносить значні прибутки і відноситься до перспективних напрямів розвитку індустрії дозвілля. Проте, в Україні немає жодного такого парку. Успіх цієї справи в світі говорить про доцільність створення подібних об’єктів, в основу яких могла бути покладена ідея відтворення різних епох та періодів з історії України: трипільської культури, Давньої Русі, козацької доби тощо.
В Україні індустрія розваг і гральний бізнес, зокрема, є ще досить молодою. У 2007 році український гральний бізнес святкував своє п’ятнадцятиріччя, адже навесні 1992 року в Києві почали діяти перші заклади з незвичною для пострадянських країн назвою «казино». Їхня поява була неоднозначно сприйнята суспільством. Однак, ті заклади, що стояли біля витоків українського грального бізнесу, за 16 років своєї діяльності вплинули на соціальну думку і, певною мірою, змінили її на краще. Прагнення казино до надання послуг європейського рівня, поступове їх трансформування у комплекси розваг із розширеним спектром послуг, призвело до виділення даного виду бізнесу в цілу індустрію розваг, що стала самостійною сферою економіки. Гральний бізнес виокремився в один із напрямів цієї індустрії. Свідченням успішного розвитку даної галузі було створення в 1998 році Української асоціації діячів грального бізнесу. Асоціація є першою в Україні зареєстрованою асоціацією легальних суб’єктів господарювання, що працюють у сфері грального бізнесу. Вона діє як добровільне об’єднання провідних суб’єктів грального бізнесу, які за власний кошт створили майже 160 тисяч робочих місць. У результаті діяльності Асоціації тільки від ліцензування та отримання торгових патентів у 2006 році до держави надійшло понад 600 млн. грн. [5].
Від діяльності грального бізнесу місцеві бюджети України в 2006 р. отримали 504 млн. грн. (патентування), а Державний бюджет - 137 млн. грн. від ліцензування впровадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також 0,032 млн. грн. від організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів. Як свідчить аналіз, за останні 6 років вартість торгових патентів на надання послуг у сфері грального бізнесу зросла: наприклад, для гральних автоматів майже у 6 разів (від 700 до 4200 грн. на рік).
Кількість отриманих торгових патентів може служити однією з характеристик розвитку грального бізнесу. Так, за даними Міністерства фінансів України, у 2002 р. було отримано 36191 торгових патентів, у 2003 р. – 54770, у 2004 р. – 67310, у 2005 р. – 81111, а у 2006 р. – 104091. Таким чином простежується чітка тенденція – щорічне зростання кількості патентів приблизно на 20%. Десятка лідерів по кількості отриманих торгових патентів і надходжень до відповідного бюджету не змінюється (Київ – 1; Дніпропетровськ – 2; Харків і Донецьк – 3, тощо). Зростання видачі торгових патентів спостерігається у всіх регіонах, окрім Вінницької області та м. Севастополь [3– с. 22].
Але на сьогоднішній день гральний бізнес в Україні заборонений.
Парки культури і розваг становлять невід’ємну складову індустрії розваг в Україні. Сьогодні актуалізуються питання відпочинку й дозвілля населення в умовах паркового середовища, що пов’язано з екологічними чинниками суспільного розвитку. Згідно до здійсненого аналізу статистичних даних діяльності парків в Україні, стало відомо, що спостерігається невпинний процес занепаду парків. Скажімо, упродовж 1990-2008 рр. відбулося скорочення їхньої кількості на 95 од. ( з 195 до 100 од.). Досить стабільною залишалася мережа парків в Донецькій, Одеській, Луганській областях. А в Івано-Франківській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській областях наявно лише по одному парку. Потенціал об’єктів дозвілля парків становить 2034 од. (розміщених на території парків – 1848), в т.ч. 902 атракціони, 495 ігрових автоматів та комп’ютерів для ігор. Водночас, спектр заходів та форм, що практикується парками, залишається досить широким і різноманітним. Тут проводяться масові заходи: театралізовані свята та гуляння, фестивалі, огляди та конкурси, концерти та зустрічі, виставки,ярмарки, спортивні змагання і т.п. Протягом 2008 року двохтисячний (2186 осіб) кадровий потенціал парків організував 12424 заходів, з них для дітей - 5376 заходів. Професійний рівень паркових працівників України становить 36 % (всього з освітою – 779 осіб). Аналіз показників основної роботи парків – здійснення культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів за період 1990-2008 рр. – рельєфно відбиває погіршення змісту та зниження обсягів соціально-культурної діяльності парків. Зокрема, кількість здійснених заходів скоротилася з 99 176 у 1990 р. до 12424 у 2008 р. Кількісні показники свідчать про різке падіння роботи парків, зменшення проведених заходів у 7-8 разів. З кожним роком в парках скорочується кількість клубних угрупувань, аматорських об’єднань, бо вони потребують фінансових дотацій. За результатами дослідження, оптимальну модель функціонування парку на сучасному етапі можна визначити за такими основними середньостатистичними показниками: парк, що має територію 36 га, відкритий для відвідувачів близько 300 днів на рік. Утримує 20 об’єктів дозвілля, 9 атракціонів, здійснює 124 культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів; штат працівників становить 22 особи [4].
В залежності від спеціалізації виділяють природничі, історичні, художні, архітектурні, літературні, музичні, театральні та інші музеї. Їх мережа широко представлена в Україні: тут функціонує 485 подібних закладів, кількість експонатів основного фонду яких становить 11,2 млн. одиниць. Найбільший інтерес для туристів можуть становити історичні, художні, етнографічні та природничі музеї, які репрезентують довкілля та культуру тієї місцевості чи держави, яку вони відвідують. В Україні їх нараховується 223. Наймасовішими ж є краєзнавчі музеї (155 закладів), які, здебільшого, мають місцеве значення. Увагу туристів приваблюють і нетрадиційні музеї, в яких зібрані унікальні колекції, якими є, скажімо, музей писанкового розпису у Коломиї, музей пошти у Ніжині чи музей однієї вулиці у Києві.
Найбільшу кількість музеїв мають м. Київ, Кіровоградська, Полтавська, Чернігівська та Харківська області. А найбагатші музейні фонди - м. Київ, Львівська область та АР Крим .
Одним із факторів розвитку ділового туризму є розвиток виставкової діяльності, яка відіграє важливу роль у зміцненні міжнародних зв’язків, розвитку торгівлі, запроваджені нових технологій. У 2007 році в Україні було проведено 1077 виставкових заходів (з них 14% мали статус міжнародних), у тому числі, на базі 16 виставкових центрів, що діють в країні. За масштабами виставкової діяльності виділяється м. Київ, а також Одеська, Запорізька та Дніпропетровська області, у тому числі, найбільш активно іноземними гостями відвідувались виставки та ярмарки, що проводились у м. Київ, Одеській, Львівській, Запорізькій та Донецькій областях. Актуальною проблемою організації виставок та ярмарків залишається забезпечення виставковими площами та покращення інфраструктури виставкових центрів, у тому числі, і туристичної [1– с. 169].
Висновки. Отже, провівши дослідження в сфері індустрії розваг можна сказати, що туристичний потенціал, яким володіє Україне не повністю розкрито, тематичних прків, які користуються великою популярністю у всьому світі, в нашій країні немає. Казино міжнародного значення в Україні теж немає, хоча ігрова індустрія нашої країни є молою і приносить прибутки в місцеві бюджети України. Парки культури та відпочинку, на жаль, замість того, щоб розвиватись, велика їхня знаходиться в занепаді. Всього музеїв в Україні 458, найбільша кількість яких розташована в столиці України, Києві. Переважно це історичні музеї, другу позицію займають художні музеї, третю – етнографічні, і на четвертому місці природничі музеї.
Тому нам є до чого йти і добиватися!

Список використаних джерел
1. Коваль П. Ф., Алєшугіна Н. О., Андрєєва Г. П. Актуальні проблеми економіки : [ підручник]/ П. Ф. Коваль, Н. О. Алєшугіна, Г. П.Андрєєва К.: Вища школа. - 2010 – 258 с.
2. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму: [навчальний посібник] / І.В.Смаль. – Ніжин: В-во НДПУ імені Миколи Гоголя. - 2004 – 264 с.
3. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: [навчальний посібник] / В.К. Федорченко, Т.А. Дьорова – К.: Вища школа. - 2002. – 195 с.
4. Парки культури і відпочинку у сфері індустрії розваг : [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_8_38.php
5. Розвиток розважального сектору туріндустрії як засіб зміцнення туристичного потенціалу України : [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_8_38.php


 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Туризм як складова сталого розвитку економіки України » Кречун О., Індустрія розваг: розвиток в Україні з 2000 року
Сторінка 1 з 11
Пошук: