Веселовський О., СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ.. - Форум
Неділя, 11.12.2016, 04:12
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Веселовський О., СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Веселовський О., СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ..
Веселовський О., СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ..
conf-cvДата: Вівторок, 24.12.2013, 18:52 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Олександр Веселовський,



5 курс, спец. «Менеджмент організацій», д.ф.н.,
Наук. кер. – Білецький Б.Ф.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м.Чернівці




СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ



На сьогоднішній день неможливо уявити розвиток будь-якої держави без активної участі вищих навчальних закладів.
Процес формування структури сфери вищої освіти почався ще на початку 90-х років XX століття і все ще знаходиться у стані розвитку. До сьогодні остаточно не сформовано державної політики щодо ВНЗ різних форм власності, щодо їх кількості та вимог до якості надання послуг, галузевої приналежності, надання оплатних послуг тощо. Через це дослідження системи вищої освіти та перспектив її розвитку є актуальним.
Дане питання досліджувало чимало науковців. Серед них потрібно виділити дослідження О.Другова «Проблеми та напрями модернізації вищої освіти в Україні», яке присвячене деяким проблемам вищої освіти України, працю Т.В. Фінікова «Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна», в якій здійснено дослідження початку реформування системи вищої освіти та дослідження В.Зубко і К.Корсак «Надпроблеми вищої освіти - фінансування», де акцентується увага на недостатнє фінансування та неефективне використання коштів у системі вищої освіти України.
Потрібно зазначити, що у спадщину від СРСР незалежній Україні дісталася достатньо розвинена і розгалужена система вищих освітніх закладів з кваліфікованим персоналом, певною матеріально-технічною базою та орієнтацію на обслуговування централізованої планової економіки. Вона явила собою середню за якістю систему суто державної вищої освіти у складі 12 університетів (з них два аграрних), трьох академій, трьох консерваторій і 138 спеціалізованих інститутів [2, с.3].
Серед них існувало кілька навчальних закладів, що формально належали кооперативним та громадським організаціям, які фактично були повністю одержавлені. Мало не 2/3 випускників цієї системи отримували дипломи з інженерно–технічних чи технологічних спеціальностей, а кількість економістів, менеджерів та юристів була на багато меншою, ніж у демократичних країнах з аналогічними показниками розвитку господарства.
Законодавчою базою трансформації освіти став демократичний Закон про освіту (червень 1991 р.). Він задекларував гуманізацію і демократизацію вищої школи, уможливив появу нових навчальних закладів різного типу і форм власності, перехід державних вузів на частково платну систему навчання, запровадив систему освітніх та освітньо–кваліфікаційних рівнів вищої освіти. У 1992 р. були формально визнані в Україні вищими всі навчальні заклади, які навчають молодь після здобуття повної середньої освіти. [2, с.9].
Почали створюватися приватні вузи. Вже на кінець 2000 р. система вищої освіти України включала 979 закладів усіх рівнів акредитації та форм власності, у тому числі функціонувало 92 виші приватної власності [2, с.11].
Але причиною кризи системи вищої освіти в Україні того часу стали недостатнє фінансування та неефективне використання коштів. Бюджетна база системи освіти фактично зазнала серйозних неконтрольованих змін як унаслідок скорочення надходжень у центральний бюджет, так і через передачу частини повноважень на нижчі рівні державного управління. Незважаючи на численні декларації про пріоритетність освіти для формування нової економіки і розвитку суспільства, вона, як правило, фінансувалася за залишковим принципом [1, с.127].
Сьогодні вища освіта України, незважаючи на всі свої недоліки все ж таки розвивається в правильному напрямку, і з часом буде відповідати структурі освіти розвинених країн світу. В 2013 р. в системі вищої освіти України функціонують 199 університетів, 64 академії, 89 інститутів, 243 коледжі, 109 технікумів, 118 училищ та одна консерваторія. У 2012/2013 навчальному році контингент студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації та форм власності становить 2 млн. 170 тис. осіб, у тому числі понад 60,1 тис. іноземців із 146 країн світу.
Навчальний процес у вищих навчальних закладах забезпечують понад 195,3 тисяч науково-педагогічних та педагогічних працівників, серед яких налічується 69,3 тис. кандидатів наук та 13,9 тис. докторів наук, 46,7 тис. осіб доцентів та 12,5 тис. професорів [3].
Однією з найбільш помітних тенденцій розвитку системи вищої освіти в Україні за часи незалежності є регіоналізація, яка знаходить прояв, поряд з створенням нових навчальних закладів, у відкритті чисельних філій та навчально–консультативних пунктів. Але досить часто філії та навчально–консультативні пункти не мають належного кадрового забезпечення та навчальної бази, що спричиняє низьку якість освітніх послуг. З іншого боку, новостворені підрозділи сприяють зростанню місцевих викладацьких кадрів, переорієнтації на викладацьку діяльність частини місцевих наукових та інженерних працівників, а також відкривають можливості для нестандартних інвестиційних рішень, пов’язаних з формуванням належної навчальної бази.
Підводячи підсумок, слід зазначити, що фінансування і розвиток вищої освіти тісно пов'язано з економікою будь-якої країни і має для неї важливе значення, тому що саме ВУЗ готує фахівців, які повинні підтримувати економіку і розвивати її. На жаль, останнім часом багато випускників не можуть влаштуватися працювати за фахом з ряду причин, наприклад , попит на ринку праці на цю спеціальність дуже малий, заробітна плата занадто низька і т.д. І це також є однією з проблем економіки , яка повинна вирішуватися разом з проблемами фінансування вищих навчальних закладів.

Список використаних джерел
1. Другов О. Проблеми та напрями модернізації вищої освіти в Україні / О. Другов // Вісник КНТУ.-2010.-№5.- С.127-135.
2. Фініков Т.В. Сучасна вища освіта: світові тенденції і Україна / Т.В. Фініков – К.: Таксон, 2002.- С.3-11.
3. Міністерство освіти та науки України // [Електронний ресурс].- http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/58/

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Веселовський О., СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕНДЕНЦІЇ..
Сторінка 1 з 11
Пошук: