Григор Н., Мінюк А., ЕКОНОМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ... - Форум
Неділя, 04.12.2016, 01:50
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Григор Н., Мінюк А., ЕКОНОМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Менеджмент та маркетинг як фактори розвитку підприємницької діяльності » Григор Н., Мінюк А., ЕКОНОМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ...
Григор Н., Мінюк А., ЕКОНОМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ...
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 14:55 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Григор Н.С., Мінюк А.С.,






н.к. – Галочкіна О.О.,к.ф.-м.н.
м.Чернівці,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ






ЕКОНОМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ЯК ІНФОРМАЦІЙНА ОСНОВА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ





Розроблено механізми оцінки показників моніторингу економічного потенціалу підприємств України, визначено порядок ідентифікації результатів їх господарської діяльності.
Ключові слова: моніторинг, економічний потенціал, оцінка, управлінське рішення.

Разработаны механизмы оценки показателей мониторинга экономического потенциала предприятий Украины, определено порядок идентификации результатов их хозяйственной деятельности.
Ключевые слова: мониторинг, экономический потенциал, оценка, управленческие решения

The mechanisms of an estimation of enterprises economic potential indicators, defined by the order of the identification results of their economic activities.
Key words: monitoring, economic potential, estimation, management decisions.

Актуальність. У сучасних умовах функціонування підприємств значно зростає потреба в ефективних управлінських рішеннях. Це вимагає впровадження сучасних методик управління, адекватних за складністю до умов діяльності на сучасному ринку, які б відповідали вимогам відкритості, оперативності та адекватності. Невід’ємною частиною управлінського процесу є система моніторингу, функціональна важливість якої полягає в забезпеченні зворотного зв’язку між суб’єктом та об’єктом управління: можливості виявлення потреб об’єкта, оцінки ефективності та результативності обраних методів й інструментів впливу на нього з боку суб’єкта управління. Для забезпечення виконання вказаної функції необхідно створити механізм оцінки фактичних значень показників, що отримуються в процесі моніторингу, розробити можливі напрями управлінських дій, пов’язаних із вибором кращого варіанта господарської діяльності.
Напрацювання та прийняття раціональних управлінських рішень, спрямованих на стабілізацію та його вихід із кризи, потребує, насамперед, володіння достатньо широкою базою інформаційних ресурсів:
– системою статистичних показників, які б включали кількісні характеристики процесів (величина, структура, динаміка);
– результатами діяльності науково-дослідних інститутів, установ та організацій;
– законодавчими, нормативно-правовими актами та іншими регулюючими
документами Міністерств і відомств;
– публікаціями та іншими просвітницькими матеріалами.
Існуюча ж галузева інформаційна база не в повній мірі володіє достовірними даними про реальний стан виробництва, не відображає його кількісних і якісних змін, не дозволяє виявити динаміку і визначити основні тенденції.
Формування системи економічного моніторингу сприятиме вирішенню проблеми отримання повної та достовірної інформації, значно
спростить доступ до неї.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі серед науковців зросла зацікавленість питаннями економічного моніторингу. Значний вклад у розробку теоретичних та методологічних аспектів формування системи моніторингу внесли В. Баутін, А. Береза, Л. Бондаренко, В. Галіцин, І. Герасимов, С. Гончарова, Б. Данилишин, Ю. Корнєв, А. Лайнер, Л. Лігоненко, В. Меденніков, І. Отенко, І. Санду, Ю. Сурмін, О. Тарабрін, Г. Тесленко, А. Шишкін, А. Джекобс, Р. Корд, Р. Манн, Й. Шумпетер та ін.
Однак, не дивлячись на деяку активізацію спроб наукового обґрунтування поняття моніторингу, його теоретичної та методологічної баз, багато питань все ще залишаються не вирішеними.
Виклад основного матеріалу дослідження. Розвиток і широке застосування інформаційних технологій являється сьогодні глобальною тенденцією, характерною для всього цивілізованого світу. Застосування сучасних технологій збору, обробки та передачі інформації має вирішальне значення для зростання конкурентоздатності економіки, збільшення її можливостей щодо інтеграції в систему світового господарства, а також для підвищення ефективності процесів державного управління.
На сучасному етапі все більш очевидним стає той факт, що інформатизація повинна стати невід’ємною частиною виробничого процесу, мати своє наукове підґрунтя, технічну базу, організаційну інфраструктуру та кадровий потенціал. Справедливість такої думки підтверджує і В. Глущенко, який зазначає, що сьогодні, у вік інформації та комп’ютеризації, інформаційні ресурси є такими самими ресурсами, як трудові, матеріальні та енергетичні. Отож, можна говорити про інформаційну економіку, що ґрунтується на інформації. Управління економікою можна порівняти з управлінням живим організмом, де головну роль відіграє нервова система, а роль нервової системи відіграють інформаційні потоки [1, с.365].
Схожу думку висловлює і Т. Беня, який стверджує, що комп’ютерні технології та інформаційні системи поступово перетворюються на основний засіб удосконалення управління економічними та іншими об’єктами [2, с.56].
Розвиток інформаційних технологій починає відігравати значну роль у темпах економічного росту країн, породжуючи їх нерівні можливості та створюючи реальну загрозу тотального відставання одних від інших.
Сьогодні, вже очевидною є помилковість тих, хто вважав, що вільний ринок дозволить якимось чином наблизитись до найбільш розвинених країн. Ринкові відносини та відсутність державної цілеспрямованої політики в сфері інформатизації, негативним чином відобразилися на всій економіці [3, с.202].
Необхідність використання нових інформаційних технологій в управлінні на більшості підприємств пов’язана із значним зростанням обсягу економічної інформації, ускладненням у ринкових умовах економічних зв’язків, появою нових завдань, методів і засобів управління [2, с.54].
За умов суттєвого скорочення державної звітності стосовно розвитку виробництва, яке мало місце впродовж останніх років, не можливим стає комплексний і достовірний аналіз процесів, що відбуваються в виробничо-економічній і соціальній сферах; значно ускладнюється відслідковування відмінностей в рівнях розвитку галузевого комплексу економіки, а також розробка заходів державного впливу з метою попередження і усунення негативних тенденцій, конфліктних і кризових ситуацій.
На думку багатьох учених, які сьогодні активно займаються питаннями розробки моніторингових систем, особливий інтерес являє собою оцінка впливу на стан і розвиток підприємств різних організаційно-правових форм господарювання. Існує також ряд інших особливостей, що характерні саме для моніторингу даної сфери діяльності і без врахування яких не можливо отримати повну уяву про реальний стан приватного сектора.
Ефективною основою для розвитку виробництва та фінансової стабілізації є добре працююча система економічного моніторингу.
Для забезпечення ефективності господарської діяльності, а також конкурентоспроможності, підприємство має своєчасно виявляти несприятливі тенденції у своєму розвитку і прогнозувати ймовірність банкрутства, знаходити адекватні шляхи та засоби виходу з кризових ситуацій із щонайменшими втратами і в найкоротші терміни. Однією з умов успішного вирішення цього питання є проведення моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства на постійній основі. Саме система моніторингу відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних і фінансових рішень.
Якщо розглядати моніторинг результатів діяльності підприємства як сукупність процедур, то його можна визначити як безперервний процес збору й аналізу інформації, який дозволяє уповноваженим органам, а також зацікавленим особам і установам, приймати необхідні рішення, націлені на підвищення результативності діяльності органів влади, бюджетних установ, цільових програм [3, с.203].
Економічний моніторинг діяльності підприємства – це динамічна система з гнучкою інфраструктурою, яка дає змогу виконувати постійне дослідження і спостереження за основними кількісними та якісними параметрами фінансово-економічної діяльності підприємств з метою оцінки, контролю та короткострокового прогнозу стану економічної і ділової активності підприємств.
Моніторинг дозволяє підприємству адаптуватись до постійної зміни середовища та успішно виживати в умовах конкуренції. Адаптація вимагає здатності до розвитку, трансформації елементів господарської діяльності та системи управління в такому напрямку, який забезпечує виживання суб’єкта господарювання. Критерієм здатності адаптуватися для підприємства є отримання результату фінансової діяльності, а тому орієнтація на прибуток показує, що підприємство демонструє свою волю вистояти, долаючи небажані зміни у навколишньому середовищі. Для моніторингу важливим є врахування змін внутрішнього та зовнішнього середовища.
Для підтримки прийняття рішення потрібною є моніторингова інформація не у первинному вигляді (тобто констатування фактів), а в опрацьованому (з проведеними оцінюванням, аналізом тощо), яка є результатом взаємодії цілого комплексу дій (збирання, систематизації, оброблення даних, формування звітності в зручних форматах).
Альтернативним рішенням для підприємств є налагодження власних систем моніторингу в процесі управління їхньої діяльності. На ефективність проведення моніторингу економічної діяльності підприємств впливає правильно сформована структура внутрішнього контролю.
Таким чином, проведення моніторингу на підприємстві дозволить виявити ймовірність настання кризової ситуації (банкрутства) ще до її виникнення, розробити можливі методи її уникнення або зниження негативного впливу на підприємство в цілому. При виборі методів та показників моніторингу необхідно враховувати галузеві особливості підприємства, його стратегію, тому до формування групи показників слід підходити індивідуально. Загальними для здійснення моніторингу різних підприємств можуть бути лише окремі підходи до його проведення.
Визначення результатів моніторингу дозволяє оцінити доцільність вибору напрямів та ефективність його проведення. Крім того, оцінка ефективності моніторингу дає можливість виділити фактори, які впливають на відхилення фактичних результатів діяльності від запланованих.
Оскільки економічний моніторинг напряму пов'язаний з управлінською діяльністю, то одним з найважливіших критеріїв його ефективності є оптимізація управління на підприємстві. За результатами аналізу щодо якості, оперативності, адекватності, результативності прийнятих рішень можна робити висновки щодо ефективності системи економічного моніторингу загалом. Отже, однією з основних переваг економічного моніторингу є прогнозування стану та подальшого розвитку об'єкта, на основі чого формується комплекс управлінських рішень як поточного, так і перспективного характеру.
Щодо організаційної структури моніторингу економічної діяльності підприємства, то вона залежатиме, перш за все, від правової форми підприємства, видів і масштабів діяльності, складності його організаційної структури, наявності достатніх фінансових ресурсів, доцільності охоплення моніторингом різних аспектів діяльності та відношення керівництва підприємства до контролю.
Вироблення ефективної стратегії розвитку підприємства має ґрунтуватися на довгострокових стратегічних цілях та вирішенні завдань щодо їх реалізації: аналізі впливу зовнішнього конкурентного оточення, реальної всебічної оцінки підприємством власних ресурсів і можливостей. Зараз у понятті "моніторинг" можна виділити кілька ключових аспектів. Насамперед, його потрібно розуміти в контексті функцій управління як підхід, що доповнює так зване стратегічне управління. І якщо загальним завданням стратегічного управління є виявлення цілей і визначення способів їх досягнення, тобто створення "штучної реальності", то моніторинг –"реальність штучного" – забезпечення існування його в просторі й часі [4, с.336].
Моніторинг може реалізовуватися на двох рівнях: на нижньому (як інформаційна система про стан та потенційні можливості об'єкта дослідження) і на верхньому (з доповненням функціями регулювання стану об'єкта, забезпечення його певного необхідного стану – як система управління).
Конкретна структура моніторингу, його методи і способи визначаються галуззю, в якій він використовується. Предметна сфера економічного моніторингу – суб'єкти економічної діяльності (у тому числі інвестиційної діяльності та середовище людського існування, або людське суспільство – складна, відкрита, динамічна система, що піддана впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Ці впливи в значній мірі не прогнозовані, і ступінь їх прояву, як правило, часто буває маловивченим, що може сприяти цілком реальним негативним наслідкам більшого або меншого масштабу і в досить стислі терміни.
Тому основними елементами економічного моніторингу повинні бути механізми, що забезпечують вироблення уявлення як про нормальний стан середовища моніторингу (норми), так і про потенційно небезпечні його стани. Такі механізми повинні відстежувати реальні зміни в ньому, запобігати негативним станам.
З цих позицій економічний моніторинг може трактуватися як система управління станом моніторингового середовища з реалізацією наступних функцій: спостереження за динамікою підприємства; накопичення нових знань про підприємство і джерелах впливу на нього; діагностика відхилень фактичного стану середовища від норми; регулювання цих відхилень [6, с.124].
Отже, система моніторингу розглядається як інформаційна база, що є елементом інформаційного забезпечення економічної діагностики та прогнозування, який є необхідним, але не достатнім елементом, оскільки фінансовий прогноз стає фінансовим планом тільки після його оцінок та прийняття. Система моніторингу займається відстеженням процесів, що відбуваються на підприємстві у режимі реального часу, складанням оперативних звітів про результати роботи підприємства за найбільш короткі проміжки часу, порівнянням планових результатів із фактично досягнутими.
Основна перевага наявності системи економічного моніторингу, полягає в можливості отримання інформації, недоступної в рамках традиційної статистичної і фінансової звітності. У зв’язку з цим основна сфера практичного застосування моніторингу – це управління.
Висновки. Економічний моніторинг являє собою широкий комплекс заходів організаційного, методологічного й управлінського характеру. Тобто організація економічного моніторингу пов’язана з визначенням і вибором оптимального поєднання різноманітних форм, видів моніторингу, з урахуванням особливостей конкретної ситуації.
Першочергову роль у цьому відіграє вибір показників для включення їх у систему моніторингу. На даний час не існує комплексної системи економічного моніторингу, яка б об’єднувала всі рівні, розглянуті нами. Кожен з існуючих елементів економічного моніторингу, з одного боку, аналізується і контролюється різними суб’єктами, а з другого – частина вказаних нами сфер застосування економічного моніторингу взагалі не реалізується. Розпорошення об’єктів економічного моніторингу між різними суб’єктами держави не дає єдиної картини щодо загальної економічної ситуації в країні, адже всі процеси в державі взаємопов’язані, і відповідно їх аналіз та оцінку не можна проводити відокремлено.
Створення системи економічного моніторингу дозволяє якісно оцінити об'єктивні можливості підприємства, підвищити ефективність діяльності підприємства, управляти величиною і структурою капіталу, фінансовими ресурсами і конкурентними перевагами суб'єкта господарювання, забезпечити тим самим його фінансову стабільність.
Список використаних джерел:
1. Глущенко В.В. Исследование систем управления: социологические, экономические, прогнозные, плановые, экспериментальные исследования [Текст] / В.В. Глущенко, И.И. Глущенко. – М. : ООО НПЦ "Крылья", 2000. – 416 с.
2. Бень Т.Г. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства [Текст] / Т. Г. Бень // Фінанси України, 2002. – № 6. – С. 53-60.
3. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства [Текст] : навчальний посібник / М.Я. Коробов. – К.: Знання, 2000. – 378 с.
4. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера [Текст] / И.А. Бланк – К.: Ника-центр, 1998. – 480 с.
5. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств [Текст] / М.Д. Білик // Фінанси України, 2005. – № 3. – С. 64-68.
6. Захарченко В.О. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства [Текст] / В.О. Захарченко, С.І. Счасна // Фінанси України, 2005. – № 1. – С. 137-143.
7. Лактіонова О.А. Аналіз взаємозв’язку фінансового та реального секторів економіки [Текст] / О.А. Лактіонова // Економічний простір, 2009. – № 22/1. – С. 120 137.



 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Менеджмент та маркетинг як фактори розвитку підприємницької діяльності » Григор Н., Мінюк А., ЕКОНОМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: