Скігар Ю., ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ... - Форум
Неділя, 04.12.2016, 12:09
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Скігар Ю., ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Соціальні, економічні та політичні перспективи розбудови державності України » Скігар Ю., ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ...
Скігар Ю., ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ...
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 13:40 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Юлія Скігар,





3 курс, спец. «Маркетинг», д.ф.н.,
Наук. кер.: Городницька Л. В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці





ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ





В статті розглянуто проблематику процесів демократизації в сучасній Україні, надаються певні рекомендації щодо подальшої демократизації в Україні.

Постановка проблеми. Проблема розгляду процесів демократизації, що розгортаються в останні десятиріччя в Україні, є одним з центральних об’єктів політологічних досліджень, тому що демократія є визначальним орієнтиром і обов'язковою умовою усього процесу державотворення, формування суспільства, яке було би здатне забезпечити не просто існування або виживання, а нормальне і повнокровне людське життя за сучасними цивілізаційними стандартами. Тому вивчення проблематики процесів демократизації допоможе краще зрозуміти передумови стабільного розвитку України в майбутньому.
Метою статті є дослідження проблематики процесів демократизації в сучасній Україні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами вивчення проблематики процесів демократизації в сучасній Україні на сьогодні займається велика кількість дослідників та науковців: О. Куценко, О. Литвиненко, Ф. Медвідь, М. Гордієнко, О. Хорошилова, О. Новакова, О. Траверсе, В.Полохало, О.Кіндратець, О.Бандура, О.Гарань, С. Рябов, Ф.Рудич, М.Кармазіна, О.Дергачов, О.Скрипнюк та інші. Вони розкрили історичні передумови виникнення демократії в Україні, структурні складові процесів демократизації, певні недоліки демократії та її сутнісні аспекти.
Виклад основного матеріалу. Демократія в Україні на сьогодні піддається серйозним випробуванням. В обстановці політичного протистояння, посилення розбіжностей не стільки щодо цілей і ціннісних орієнтирів змін, які відбуваються в суспільстві, скільки щодо способів їхнього досягнення, з одного боку, зростає загроза використання силових методів боротьби для відновлення соціальної і політичної рівноваги, а з іншого – самі цілі й цінності, покликані об’єднати і консолідувати суспільство, немовби відходять на другий план, підпорядковуються логіці боротьби, а не спільного творення, логіці придушення, підкорення, а не пошуку компромісу, узгодження і злагоди [4].
Демократична політична система розглядається як режим, що дає громадянам можливість регулярної і конституційної зміни уряду, якщо вони вирішать це зробити достатньою більшістю і на основі інформації, отриманої з альтернативних джерел [2].
Поняття демократії нині набуло статусу провідної категорії суспільствознавчої науки, демократичний устрій соціального життя переважна більшість теоретиків та практичних політиків визнає найбільш досконалим. Демократичні цінності – свобода, справедливість, незалежність, самобутність, рівність тощо – чи не найцінніші надбання людства, з якими воно вступає у новий вік свого існування і на ґрунті яких будуватиме цивілізацію ХХІ століття.
Політологічний аналіз феномена демократії дає змогу зрозуміти її блага, турботи і проблеми, виявити притаманні їй суперечності й парадокси, сильні і слабкі сторони.
Утвердженню демократії має передувати формування держави, легітимність якої не ставиться під сумнів її громадянами. Важливим чинником демократизму держави є також встановлення рівноваги в суспільстві та гармонійних відносин між державою і громадянами. Досягнення рівноваги в українському суспільстві потребує розв’язання на державному рівні проблеми відносин більшості і меншості. У недалекому минулому функціонування радянської політичної системи переконливо засвідчило недоліки орієнтації держави лише на інтереси більшості населення. Гармонізація співіснування більшості й меншості суспільства потребує надання меншості широких можливостей відкрито, в межах загальноприйнятих процедур і вимог захисту своїх та суспільних інтересів засобами законодавства та політичним впливами. Якщо цього не відбудеться, може виникнути ситуація, за якої демократія перетвориться у формальне виправдання диктатури [9, с. 75].
На сьогоднішньому етапі важливо не прискорювати штучними засобами процес демократизації суспільного життя, проте не варто і гальмувати його схожими методами. Демократія має визрівати на національному ґрунті поступово і послідовно, її межі повинні бути обумовлені логікою розвитку посткомуністичного суспільства, його трансформацією.
Неодмінною передумовою демократизації суспільства є встановлення контролю суспільства над політикою, бо там, де народ не контролює уряд, там уряд контролює народ, не даючи йому розвиватися. Незважаючи на всі попередні невдалі спроби реорганізувати виконавчі структури, уряд має досить сил і засобів для того, щоб виконувати саме цю, контрольну, функцію [7, c. 40].
Основними передумовами формування демократичного суспільства в Україні є:
1. розширення економічної свободи;
2. радикальна зміна інститутів суспільства, усієї системи цінностей й психології людей, які породила тоталітарна система;
3. підвищення рівня політичної дисципліни і політичної культури громадян;
4. встановлення ефективного контролю суспільства над політикою можновладців;
5. подолання економічних проблем [6, с. 41].
Щоб демократія стала в суспільстві реально діючою системою влади, важливо, щоб люди не тільки розуміли сутність її головних принципів, а й були згодні жити згідно з цими принципами — самостійно, з усією повнотою відповідальності, без постійної опіки всесильної влади. Далеко не завжди такий спосіб життя створює людині емоційний комфорт. За право вибору доводиться розплачуватися відповідальністю, за рівність можливостей — критичним оцінюванням своїх здібностей, за свободу — невизначеністю. Таку високу ціну не завжди можуть сплачувати навіть ті люди, які живуть у стабільних суспільствах із багатими демократичними традиціями. А в умовах нестабільності й хаосу, коли на очах руйнується звичний спосіб життя, навряд чи можна сподіватися на громадську згоду щодо дальшого просування до демократії.
Слід підкреслити, що динаміка демократичних процесів в Україні залежить від рівня:
політичної активності громадян;
економічної, соціальної й політичної стабільності суспільства;
співвідношення політичних сил;
розвитку національної ідеї та правосвідомості;
дієвості політичного прагматизму.
Сучасна модель демократії плюралістична. Це система представницького правління, за якою парламентарі обираються народом і є відповідальними перед ним [8, c. 65].
Одним з показників ефективності демократизації є формування інституту опозиції як необхідної складової політичної системи будь-якої демократичної країни. До того ж, саме опозиція є важливим чинником гармонізації владних відносин і каналом донесення вимог суспільства до органів державної влади. Аналіз діяльності парламентської та позапарламентської опозиції в сучасній Україні дозволяє стверджувати, що її вплив на органи державної влади обмежується періодичним тиражуванням популістської риторики для самореклами, особливо у передвиборчі періоди. Вже кілька років в українському політикумі точаться дискусії про необхідність інституціалізації парламентської опозиції, що передбачає вибір найоптимальнішої моделі опозиційної діяльності [10, с. 72].
Серед основних проблем становлення української демократії можна назвати наступні:
– зміцнення конституційних засад демократії;
– створення надійних гарантій еволюційного розвитку
українського суспільства, які виключали б можливість соціальних
потрясінь, забезпечували незворотний характер суспільних
перетворень;
– забезпечення динамічного переходу до ринкової економіки як
економічного фундаменту демократії;
– обрання адекватної моделі демократичних перетворень.
Послаблення демократичних начал у розбудові української держави значною мірою є наслідком прорахунків у реформуванні механізмів влади та управління, загостренням політичної боротьби, яка часто блокує діяльність інститутів влади і державного управління, застосування законів. Це пов’язано із низьким рівнем політичної і правової культури не тільки населення, а й посадових осіб, державних службовців. Для нормального функціонування кожне суспільство повинно мати певний необхідний рівень політичної і правової культури громадян, що "поєднує соціальні ідеали, моральні та правові цінності з практично корисною діяльністю щодо втілення в життя законодавства" [1, с. 45].
Особливого значення набула проблема недовірливого ставлення населення до держави, що пов’язана з масштабною, навіть огульною критикою радянської тоталітарної держави, їх недоліків.
Рух України на шляху демократизації, освоєння сучасних форм політичного та економічного життя, які демонструють свою ефективність у розвинутих країнах Заходу, суттєво гальмується відсутністю в українському суспільстві усталених демократичних традицій, розвинутого демократичного мислення, яскравих і переконливих зразків демократичної поведінки.
Сьогодні Україна потребує посилення державної влади, формування сильної демократичної держави, оскільки зараз ми маємо ще не досконалу, не сильну державу, в якій значна частина проголошених у Конституції України положень поки що є формальними деклараціями та побажаннями і потребує детальнішого розкриття у відповідних законах [11, с. 55].
Розвиток демократії вимагає налагодження ефективної системи контролю за органами державної влади з боку громадянського суспільства. Демократизація – це обопільний процес, що висуває суворі вимоги як до влади, так і до громадян. Поглиблення процесів системної трансформації висуває сьогодні перед українським суспільством і державою потребу розв’язання відразу трьох масштабних і складних завдань. По-перше, необхідним уявляється досягнення певних усталених в Європі стандартів і норм організації політичної, економічної, соціальної і культурної сфер на основі визнання універсальних вимірів демократії (наприклад, реального гарантування і забезпечення базових прав і свобод громадян). По-друге, проблемою є усвідомлення суспільством і державою ключових тенденцій суспільного розвитку в Європі та світі в цілому та пошуку, виходячи з цього, стратегічних орієнтирів майбутнього розвитку України. Для вирішення цієї проблеми необхідне розгортання широкого суспільного діалогу між всіма національними суспільно-політичними силами. По-третє, вкрай необхідним є практичне просування суспільства і держави за виробленими у процесі такого суспільного діалогу. Для цього необхідно визначити загальну траєкторію реалізації перспектив суспільно-політичного розвитку України та внести конкретні корективи й уточнення у суспільну практику.
Оцінюючи можливості існування демократії в сучасних умовах розвитку України, крім інших засад, необхідно враховувати, що в будь-якому разі варто шукати фундаментальні цінності та ідеали у власній, українській політичній культурі. А, прямуючи за ідеалом, пам’ятати: не існує моделі демократії, придатної для будь-якого суспільства, а існують лише загальні принципи її функціонування. Сьогодні ми переживаємо багато труднощів не через принципову несумісність демократичних ідеалів із національною політичною культурою та менталітетом, а через напівзаходи і спроби нав’язати відразу готову модель зрілої демократії, незважаючи на історичний досвід, умови і національну специфіку.
Висновки. Отже, розвиток демократичних процесів в Україні зумовлений низкою чинників, а їхній динамізм залежатиме від легітимності різних форм власності, етнічного і соціального складу населення, співвідношення політичних партій і рухів, від форм правління, історичних і культурних традицій, рівня політичної активності й політичної культури, розвитку національної ідеї та національної свідомості, наявності й ролі різних релігій тощо.
Перебіг демократичних перетворень в Україні варто розглядати, спираючись на дослідження особливостей формування у масовій політичній свідомості цінностей та ідеалів демократії, адже успішність демократизації будь-якої країни визначається багато в чому саме факторами соціокультурного характеру. Не менш важливим, на нашу думку, у дослідженні демократичних переходів є врахування суб’єктивного чинника, передусім ролі і впливу національної політичної еліти на процеси і результати системної трансформації суспільства.
Головною небезпекою для демократичних перетворень в Україні є убогість нашої політичної і правової свідомості.
Тому, розглянувши сучасний стан демократії в Україні, необхідно зазначити, що досвід розвинених країн світу підтверджує необхідність поєднання діяльності державних структур, влади і всіх структур громадянського суспільства. Суспільний розвиток на сучасному етапі засвідчує тенденцію до розширення участі громадянських структур в управлінні різними сферами суспільного життя, а також їхній вирішальний вплив на процеси державотворення.
Тому вивчення проблематики процесів демократизації допоможе краще зрозуміти передумови стабільного розвитку України в майбутньому, адже демократія є визначальним орієнтиром і обов'язковою умовою усього процесу державотворення, формування суспільства, яке було би здатне забезпечити не просто існування або виживання, а нормальне і повнокровне людське життя за сучасними цивілізаційними стандартами.
Список використаних джерел:
1. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві. –К.: Вид-во НАВСУ, 2008. –200 с.
2. Грицьких І. В. Демократичне суспільство як центральний сегмент світу економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Polzap/2010_1/04.pdf
3. Куценко О. Зигзаги демократизації політичного режиму в Україні / О. Куценко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 3. – С. 65-79.
4. Латигіна Н. А. Українська демократія сьогодні: спроби і помилки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_34_6.pdf
5. Основи демократії: Навчальний посібник/ Ред. А. Колодій. – К.: Ай Бі, 2004
6. Паламарчук В. Український варіант сучасної європейської демократичної держави / В. Паламарчук, О. Литвиненко // Віче. – 2003. – № 5. – С. 37-42.
7. Поліщук І. Демократичні традиції в Україні // Людина і політика. -2003. -№ 2. - С. 63-69
8. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт. – Наук. керівн. В. В. Цвєтков. – К.: Оріяни, 2008. – С. 52.
9. Сербин Р. Демократичні засади розбудови сильної держави // Підприємництво, господарство і право. – 2003. –№3. –С.71-74.
10. Хорошилов О. Український варіант демократизації / О. Хорошилов // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 52-57.



 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Соціальні, економічні та політичні перспективи розбудови державності України » Скігар Ю., ПРОБЛЕМАТИКА ПРОЦЕСІВ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: